
- •Регулювання водного режиму осушуваних земель
- •Головні причини перезволожування та заболочення земель
- •Поняття про осушення та класифікація перезволожених земель
- •Джерела і типи водного живлення перезволожених земель
- •Поняття про норму осушення та фактори впливу на неї
- •Норми осушення для деяких сільськогосподарських культур (за о.Н. Костяковим)
- •Осушувальна система, її елементи та класифікація осушувальних систем
- •Розвиток меліорацій в гумідній зоні України
- •Заходи щодо запобігання деградацій
- •Основні заходи запобігання деградації осушуваних мінеральних ґрунтів
Регулювання водного режиму осушуваних земель
Основні причини перезволожування та заболочування земель.
Поняття про осушення та класифікація перезволожених земель.
Джерела і типи водного живлення пере зволожуваних земель.
Методи та способи осушення.
Норма осушення : поняття та фактори впливу.
Осушувальна система : основні елементи та класифікація систем
Розвиток меліорації в гумідній зоні України.
Головні причини перезволожування та заболочення земель
На Поліссі, у Прикарпатті та Закарпатті (гумідна зона України) продуктивність земель обмежується їх тривалим перезволоженням у весняний період та під час літніх злив.
Меліоративний фонд гумідної зони України 5,4 млн. га. Землі цього фонду представлені постійно або тимчасово перезволожуваними мінеральними і заболоченими торфовими ґрунтами, а також болотами.
Надлишкове зволоження ґрунтів відбувається під впливом комплексу загальних факторів, головними з яких є клімат, геологічна будова, рельєф та гідрогеологічні умови місцевості.
Клімат
Зональні умови, що сприяють перезволоженню земель при постійному або періодичному переважанні атмосферних опадів над витратою вологи на випаровування.
Природна забезпеченість вологою регіонів України.
Оцінку природної забезпеченості території України вологою можна дати за допомогою коефіцієнта зволоження К3, введеного у практику. Інститутом водних проблем і меліорації НААН цей коефіцієнт демонструє відношення суми опадів за вегетаційний період ∑ А та активних запасів вологи в метровому шарі ґрунту на початок вегетаційного сезону Wакт до випаровуваності ∑ Е0 за той самий період (усі величини в мл)
КЗ
=
|
Під терміном “випаровуваність” розуміють потенційно можливе, не лімітоване запасами води, випаровування за існуючих у даній місцевості атмосферних умов. Для розрахунків беруть випаровування з водної поверхні.
Здійснено
районування території України за
усередненими даними коефіцієнтів
зволоження (карта). Він змінюється від
1,0 – 1,1 у районі Карпат ( Закарпатська,
Івано-ФРАНКІВСЬКА, Львівська, Волинська,
Рівненська, Чернівецька області) до
0,4-0,5 на півдні та в Криму.
У
Південному Степу цей коефіцієнт дорівнює 0,5-0,6 , у лісостеповій зоні 0,6– 0,8. Відповідно у напрямку з північного заходу на південний схід країни посилюється посушливість клімату.
Гумідна зона характеризується дещо холоднішим і вологішим кліматом, ніж центральні та південні регіони України.
Сума атмосферних опадів у середньому за рік на Поліссі становить 550 – 600 мм, у Карпатах зростає до 700 – 1000 мм, інколи й більше.
Загальна кількість опадів протягом вегетаційного періоду становить 400 – 700 мм, але внаслідок нерівномірного розподілу їх протягом сезону сумарне випаровування тут може перевищувати опади не лише в засушливі, але інколи і в вологі роки. У сухі роки за вегетаційний сезон випадає лише 150 – 200 мм опадів.
Геологічна будова
Найбільш заболочені крупні прогини (синкліналі) земної кори – геоструктурні пониження (Українське Полісся). Вони складені потужною товщею осадових порід, в які стікають поверхневі та підгрунтові води з прилеглих підвищень. Ці води є додатковим джерелом живлення до атмосферних опадів. Геологічна будова обумовлює рельєф та гідрогеологічні умови.
Рельєф
Найменш заболочені, підвищені елементи рельєфу (водорозділи, круті схили), з яких атмосферні опади стікають у вигляді поверхневого стоку вниз по схилам, перезволожуючи землі.
Найбільш заболочені безстічні пониження та без ухильні рівнини, на яких застоюються поверхневі води, особливо при недостатній природній тренованості ґрунту.
Природна дренованість ґрунту
Заболоченість території тим менша, чим більша густота річкової сітки, чим глибше врізані русла річок та струмків, тим вища водопроникність ґрунту.
Літологічні умови
Характер будови ґрунтів та підстилаючи порід.
Водопроникність порід є основним показником. Добре проникні грунти (піски, супіски) рідко бувають заболочені. В той час як на важких грунтах (глини, суглинки) особливо при несприятливих умовах поверхневого стоку можливе застосування води та заболочування.
На торгових болотах у формуванні надлишкового зволоження велике значення прилеглими схилами).
Гідрогеологічні умови
Характерною відмінністю пере зволожуваних земель є неглибоке залягання рівнів ґрунтових вод на першому водотриві.
Антропогенний фактор
Підтоплення земель при спорудженні водосховищ , зрошувальних каналів, каналів між басейнового перерозподілу стоку ; заболочення лісних вирубок (за рахунок знищення біологічного дренажу).