В яких випадках розробки вважаються службовими?

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав на винаходи та корисні моделі». Службовий винахід (корисна модель) – винахід (корисна модель), створений працівником:

- у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;

- з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця;

Службові обов'язки - зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов'язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі);

Доручення роботодавця - видане працівникові у письмовій формі завдання, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності підприємства або діяльності роботодавця і може привести до створення винаходу (корисної моделі);

Роботодавець - особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом).

Тобто винахід вважається службовим якщо його створено у зв’язку з виконанням службових обов’язків, дорученням роботодавця, з використанням ресурсів роботодавця. В описаному випадку винахід був створений у зв’язку з виконанням службових обов’язків, а тому є службовим.

Чи мав право замовник заборонити співавторам патентування розробок?

Як вже було вказано окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

Отже, якщо інший розподіл не встановлено в договорі між замовником і виконавцем-творцем, то майнові права інтелектуальної власності на об'єкт належать їм спільно. Це означає, що і право на подання заявки на одержання патенту також належить їм спільно.

В коментарі до Цивільного кодексу України вказано, що виконавцем об’єкта виступає не творець, а юридична особа, яка уклала договір на створення об’єкта права інтелектуальної власності.

Спеціальне законодавство, а саме ст. 8 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 7-9 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», передбачає, що право на одержання патенту мають три категорії осіб: творець (винахідник, автор), роботодавець і правонаступник творця або роботодавця. Заявник має підпадати під одну з цих категорій.

У випадку, якщо роботодавець не подав заявку на отримання патенту, як це вказано в статті 9 Закону «Про охорону прав на винаходи а корисні моделі» творець та замовник мають рівні права на отримання патенту, отже замовник не мав права заборонити творцям подати заявку на отримання патенту.

Що визнається промисловим зразком?

Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності.

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим.

Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень.

На визнання промислового зразка патентоспроможним не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію протягом шести місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цього пункту.