Варіант № 3

Завдання 1.

Багрій як правонаступник авторських прав свого батька – відомого письменника – подала позов до спільного підприємства «Флора» про незаконне використання її права інтелектуальної власності, що виразилось у виданні СП книги батька тиражем 100 тис. екземплярів.

В процесі підготовки справи до слухання було встановлено, що за свого життя її батько передав рукопис засновнику СП для ознайомлення і між ними велась підготовка проекту виключної ліцензійної угоди, але смерть автора її укладенню перешкодила. По заповіту автор передав всі свої права дочці, яка після вступу в права спадкоємниці їх уступила Московському видавництву «Максим». Відповідач також пояснив, що в період підготовки договору на підставі попередньої домовленості перевів на рахунок автора обумовлену частину авторської винагороди і представив копію відповідного платіжного документу. Позивачка наполягала на тому, що договір її батьком не був підписаний і про одержання ним сум на платіжному документу їй нічого не відомо.

Відповідь

Відповідно до статті 433 Цивільного кодексу України об’єктами авторського права є літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; та ін. Відповідно до ст. 435 ЦК України первинним суб’єктом авторського права є автор твору.

Суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 Закону «Про авторське право та суміжні права» після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: відтворення творів; розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

Відповідно до ст. 29 Закону україни «Про авторські та суміжні права» майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора.

Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора оформляється авторським договором.

Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, завинятком випадків, передбачених статтями 21-25 Закону 2Про авторське право та суміжні права».

Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

Відповідно до статті 33 вказаного закону договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу україни правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,

якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до статті 1107 ЦК України договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які

встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

В Постанові пленуму ВСУ «Про судову практику з розгляду судами справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Отже, можна дати таку відповідь на поставлені питання:

1) Яке рішення повинен винести суд?

Оскільки договір який укладав батько позивачки не був підписаний, то внаслідок недотримання письмової форми правочину договір є нікчемним, а отже не викликає ніяких правових наслідків, тому суд має задовольнити позовні вимоги Багрій.

2) Чи має місце порушення прав інтелектуальної власності позивачки?

Так, право інтелектуальної власності Багрій було порушене, оскільки, відповідно до ЗУ «Про аторське право та суміжні права» до спадкоємця переходять майнові права автора, в тому числі право дозволяти використання твору, яке було порушене.

3) Якщо ж має, то які міри по їх захисту передбачає чинне законодавство?

ЗУ «Про авторське право та суміжні права» встановлює такі заходи відповідальності за порушення авторського права:

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;

При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Слід також враховувати, що нікчемність правочину передбачає реституцію у випадку, якщо договір вже почав виконуватись, отже позивачка має повернути відповідачу завдаток виплачений її батьку.

Завдання 2.

Шахтним управлінням «Донбасвугілля» був отриманий патент на виконання в шахтному кріпленні поперечних стійок, які раніш виготовлялися з дерева, у вигляді певної металевої конструкції. ЇЇ застосування дозволило виключити осідання покрівлі і суттєво підвищити безпеку гірничодобувних робіт. Шахтоуправління «Кривбас» виконало по патенту не всі поперечні стійки, а тільки деякі з них.

Шахтоуправління «Донбасуголь» звернулося з позовом у суд про порушення патенту «Кривбасом».