Висновки

Отже, можна зробити висновок, що Національний банк України є центральним банком, який проводить єдину державну грошово-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

Банківська система організовує і обслуговує рух головного атрибуту ринку – капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію і перетікання у ті сфери суспільного виробництва, де виникає дефіцит капіталу.

Передумовою ефективної діяльності банку як специфічного господарського товариства виступає створення відповідної ресурсної бази, тобто сукупності грошових коштів, що надходять у розпорядження банку з різних джерел та використовуються ним для здійснення активних операцій. Первісну роль у цьому процесі відіграє формування власного капіталу банку.

Особливість банківських послуг полягає у такому:

§ по-перше, для надання банківських послуг банкам, як правило, не потрібні додаткові ресурси;

§ по-друге, найбільшу частину доходів від надання послуг банки одержують у вигляді комісії;

§ по-третє, при наданні послуг діяльність банків спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не пов’язані з матеріальними наслідками.

Під регулюванням банківської діяльності розуміють насамперед розробку та видання уповноваженими органами конкретних правил та інструкцій, що базуються на діючому законодавстві і визначають структуру та способи здійснення банківської справи. Такі закони та інструкції формують певні рамки поведінки банків, що сприяють підтримці надійної та ефективної банківської системи.

Внутрішній контроль – це процес, що постійно здійснюється на всіх рівнях банку і покликаний сприяти досягненню мети, визначеної стратегією його розвитку.

Завершення структуризації банківської системи за дворівневим принципом водночас не можна вважати остаточним завершенням процесу її формування, адже організаційна структура банківської системи ринкового типу має включати також мережу допоміжних організацій, які забезпечують нормальну діяльність кредитних установ, сприяючи функціонуванню складного механізму взаємозв’язків банків із суб’єктами економічних відносин, що діють у різних секторах господарства країни.

На практиці в організаційному плані реалізація допоміжних функцій забезпечується елементами, які у своїй сукупності являють собою інфраструктуру банківської системи, що у нормальних ринкових умовах повинна охоплювати інформаційне, технічне, науково-методичне, кадрове та законодавчо-правове забезпечення діяльності банків.

Без цих елементів інфраструктури нормальне функціонування банків в умовах ринку неможливе. Тому необхідність інтегрування їх до банківської системи об’єктивно випливає з потреби всебічного регулювання діяльності кредитних установ, включаючи також діяльність допоміжних організацій в інтересах розвитку всієї банківської системи відповідно до потреб суб’єктів економічних відносин, яких вона обслуговує.

Таким чином, банківська система в умовах ринку попри належний рівень капіталізації банківських установ та розвиток різних видів спеціалізованих комерційних банків нарівні з банками універсальними, що в сукупності утворюють другий рівень системи, має включати також інфраструктуру, яка обслуговує обидві рівні – верхній і нижній, забеспечуючи нормальне функціонування банківської системи загалом.

Глибоку кризу банківської діяльності не можна подолати суто банківськими заходами, кредитними, монетарними інструментами, бо її першопричини криються в економіці. Саме тому потрібно ставити питання про економіку і банки, а не суто банківську проблему.

Список літератури

1. Адамик Б.П. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2007. – 397 с.

2. Банківська енциклопедія / Під ред. А.М. Мороза. – К.: Ельтон, 2005. – 336 с.

3. Бугулов В.М., Бугулова Т.В. Національний банк і його операції: Конспект лекцій. – К.: МАУП, 2007. – 44 с.

4. Вовчак О.Д., Рущишин Н.М. Банківська справа: Навчальний посібник. – Львів: “Новий Світ - 2000”, 2008. – 560 с.

5. Вовчак О.Д., Скаско О.І., Стасів А,М, Банківський нагляд. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2005. – 480 с.

6. Гетьман В.П., Килимник Ю.В. Національний банк у системі влади. – К., 2004. – 36 с.

7. Гранкевич-Вальтц Г. Центральний банк. Центр освіти та розвитку бізнесу. – Варшава, 2004. – 158 с.

8. Динаміка фінансового стану банків України на 1 січня 2004р. // Вісник НБУ. – 2004. - № 2. – с. 44 – 45.

9. Коваленко В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посібник. – К.: Знання України, 2006. – 332 с.

10. Козюк В.В. Незалежність центральних банків: Монографія. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 244 с.

11. Козюк В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика. – Тернопіль: Джура, 2004. – 260 с.

12. Косова Т.Д. Аналіз банківської діяльності: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 486 с.

13. Краснова, І. Внутрішній контроль у банку: завдання та організація / І. Краснова // Вісник НБУ. – 2007. - №9. – с. 40 – 42.

14. Леончук І.Д. Операції центрального банку: Навч. посібник. – К.: Алеута, 2005. – 143 с.

15. Любунь О.С., Любунь В.С., Іванець І.В. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 351 с.

16. Міщенко В.І., Кротюк В.Л. Центральні банки: організаційно-правові засади. – К.: Т-во “Знання”, КОО. – 2004. – 372 с.

17. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. д. е. н., проф. Ф.Ф. Бутинця. – К.: Кондор, 2004. – 461 с.

18. Романишин В.О., Уманців Ю.М. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посібник. – К.: Атака, 2005. – 480 с.

19. Снігурська Л.П. Банківські операції і послуги: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2006. – 456 с.