Структура і функції терапевтичного відділення. Основні обов'язки молодшої медсестри. Організація відвідування хворих. Приготування дезінфікуючих розчинів.Оцінка стану хворого. Розпитування та загальний огляд. Положення в ліжку, огляд слизових та шкіри. Термометрія. Типи температурних кривих.

Терапевтичне відділення стаціонару призначене для консервативного лікування хворих із захворюваннями внутрішніх органів. У лікарні можуть функціонувати спеціалізовані (кардіологічне, гастроентерологічне, пульмонологічне та ін.) і загальнотерапевтичні відділення. До складу терапевтичного відділення лікарні входять такі приміщення: палати для хворих, санітарний вузол (ванна, душ, туалет), буфетна кімната для роздачі їжі і столова для хворих, процедурна кімната для виконання ін'єкцій та інших діагностичних і лікувальних маніпуляцій (пункції, огляд хворого консультантами-фахівцями), кімната, призначена для постановки клізм, кімнати для зберігання білизни, ординаторська, кабінет старшої медичної сестри.

У профільному терапевтичному відділенні можуть виділятися окремі кімнати для проведення діагностичних процедур залежно від спеціалізації відділу. Холи увідділенні використовують для відпочинку хворих. У загальнотерапевтичному відділенні палатна медична сестра наглядає за 25-30 хворими (сестринський пост). Робоче місце медичної сестри розміщують недалеко від обслуговуваних палат. Тут є стіл, шафа для зберігання ліків і інструментарію, сейф для зберігання сильнодіючих і наркотичних середників, холодильник для зберігання засобів, що швидко псуються, пересувний столик для роздачі ліків. Пост медичної сестри оснащений телефоном, настільною лампою, щитком сигналізації викликів з палат, умивальником. Чергова медична сестра повинна мати список телефонів усіхпідрозділів лікарні, включаючи господарські служби. Якщо у відділенні не виділено окремого процедурного кабінету для виконання ін'єкцій, то на посту є столик, на якому готуються інструменти до маніпуляцій, а також розміщують бікси зі стерильним матеріалом та шприцами.

Розпорядок дня в лікарні характеризується чітким чергуванням у часі сну, прийому ліків і їжі. Діяльність, що протікає у передбачуваному ритмі, створює сприятливі умови організації обслуговування хворих медичним персоналом. Будять хворих у більшості лікувальних закладів о 7 год ранку. Після термометрії хворі самостійно або з допомогою медичного персоналу здійснюють ранковий туалет. Потім хворі виконують гігієнічну гімнастику в літній час на терасі або в лікарняному парку. У цей час персонал проводить прибирання і провітрювання палат. Потім медична сестра роздає ліки, хворі снідають і залишаються в палатах до обходу лікаря. Після обходу хворі отримують призначення, проходять обстеження і консультації в інших відділеннях. Якщо залишився вільний час, то хворий може використати його для прогулянки у парку. Тривалість і відстань прогулянки дозується лікарем, який записує ці відомості в історію хвороби, так само як дозвіл приймати повітряні або сонячні ванни.

Хворі отримують ліки і обідають. Потім для них влаштовують післяобідній відпочинок і сон. Після денного відпочинку дозволяють відвідування хворих родичами. Виконують лікарські призначення і вимірюють температуру. Після вечері хворі зайняті читанням, переглядом телевізійних програм, рукоділлям. Хворі виконують процедури вечірнього туалету і о 22 год лягають спати. У відділенні залишають тільки чергове світло.

У рамках загальнолікарняного режиму лікар встановлює індивідуальний руховий режим із врахуванням особливостей захворювання хворого. Виходячи з діагнозу захворювання, лікар призначає руховий режим, який записує в історію хвороби і в листок лікарських призначень. При суворому ліжковому режимі хворому не дозволяється навіть повертатися в ліжку. При ліжковому режимі дозволяють рухи, що забезпечують самообслуговування хворого в ліжку. Палатний (напівліжковий) режим дозволяє хворому ходити в палаті, в маніпуляційний кабінет, в туалет. Хворі, яким призначений вільний режим, можуть більшу частину дня ходити у відділенні, прогулюватись у лікарняному парку. Руховий режим визначає об'єм заходів догляду, що виконуються медичним персоналом. Сприятливо впливає на психіку хворого добрий санітарний стан у відділенні, затишна обстановка в палатах, коридорах (зручні меблі, чиста білизна, кімнатні рослини).

Турбуючись про чистоту палат і хворих, медичні сестри повинні самі бути охайними, чисто та акуратно одягненими і виконувати всі вимоги особистої гігієни, не зловживати косметикою, носити чисті халат і шапочку. Волосся на голові має бути сховане під білою шапочкою або косинкою. Руки необхідно мити щіткою з милом, нігті коротко стригти. Медичним сестрам не слід носити персні на пальцях, оскільки під ними скупчуються численні мікроорганізми, в тому числі й патогенні. Взуття має бути м'яким, щоб не створювати шуму і стуку при ходьбі. Особа, яка доглядає хворого повинна бути завжди підтягнутою, спокійною, стриманою, терплячою і в той же час вимогливою до виконання всіх призначень лікаря.

Являючись взірцем чистоти та охайності, медична сестра не повинна бути гидливою і відмовлятися від маніпуляцій, що пов'язані з неприємними відчуттями.

Важливо запобігати негативним емоціям, що виникають через вигляд предметів лікарняного догляду (брудні бинти, невимите судно, шприци тощо). Доглядаючи за важкохворим під час фізіологічних відправлень, його слід відгородити ширмою.

Медична сестра повинна сприяти зменшенню негативного впливу шумів на психічний стан хворого. Тиха спокійна розмова медичного персоналу між собою та з хворими, дотримання основних принципів медичної етики та деонтології поліпшують настрій хворого, допомагають йому швидше одужати.

Слід пам'ятати, що тривога хворого за своє життя, зміна життєвої ситуації, відчуття залежності від навколишніх, необхідність відмови від попередніх звичок справляють травмуючий вплив на його психіку. Тому не варто надмірно драматизувати ситуацію, виявляти надмірне піклування про хворого. Треба створити навколо хворого сприятливий емоційний клімат з оптимістичним настроєм. Дуже важливо пробудити волю хворого до одужання і бажання брати активну участь у процесі відновлення свого здоров'я. В той же час не слід створювати фальшивих, необґрунтованих ілюзій і райдужних перспектив, якщо мова йде про невиліковне захворювання. Треба оберігати хворого від частих, тривалих і стомлюючих відвідин родичів, знайомих і товаришів по роботі. Відвідувачі нерідко своєю поведінкою порушують встановлений для хворого лікувальний режим. Часто невміло висловлюючи свої співчуття чи наводячи приклади тяжких наслідків при подібних захворюваннях, вони вселяють у хворих неспокій і хвилювання.

Особи, які доглядають хворих, повинні забезпечити їм душевний спокій. Хворих треба оберігати від різних звісток, які можуть схвилювати, викликати збудження або пригнічення нервової системи. Всіма доступними засобами слід підтримувати у хворих бадьорий настрій, відволікати їх від думок про захворювання.

Для відпочинку хворих у лікарні обладнують окрему кімнату або частину коридору, де розміщують крісла, журнальний столик з журналами, газетами, стенди, телевізор.

Тут ходячі хворі можуть зустрічатися з відвідувачами. У вільний час хворі можуть читати, плести, вишивати. У теплу пору року з дозволу лікаря хворі можуть деякий час проводити на свіжому повітрі. Для цього територія лікарні має бути впорядкованою та озелененою.

Природною потребою кожного живого організму, тим більше хворого, є повноцінний сон. Сон відновлює захисні сили нервової системи і організму в цілому. Хворі мають лягати спати в один і той самий час, тоді в них виробиться звичка швидко засинати. Будити хворих для приймання або введення ліків можна лише за вказівкою лікаря. При безсонні перед сном добре прийняти теплу ніжну ванну, в яку кожні 2 хв. підливають трохи гарячої води. В домашніх умовах можна застосувати теплу (35—36°С) загальну ванну. Снотворні засоби можна приймати лише за призначенням лікаря.

Особливого підходу потребують хворі, які протягом багатьох років страждають на різні хронічні захворювання. Вони, як правило, не потребують активного лікування і повсякденного лікарського спостереження. Такі хворі краще почуваються в спокійній звичній домашній обстановці за умови, якщо родичі можуть створити їм сприятливі побутові умови з дотриманням гігієнічних вимог і виконанням розпоряджень лікаря щодо лікування, харчування і догляду.

Створення і забезпечення лікувально-охоронного режиму в стаціонар входить в обов'язки всього медичного персоналу: лікарів, медичних сестер, лаборантів, санітарок.

Лікувально-охоронний режим стаціонару включає наступні елементи: забезпечення режиму бережливості психіки хворого; строге дотримання правил внутрішнього розпорядку дня; забезпечення режиму раціональної фізичної (рухової) активності.

Досить важливим елементом лікувально-охоронного режиму є раціональне обмеження фізичної (рухової) активності хворих. У першу чергу це відноситься до тяжкохворих, страждаючим такими захворюваннями, як гострий інфаркт міокарда, гіпертонічний криз, хронічна недостатність кровообігу й ін. У подібних випадках навіть невелике збільшення рухової активності може привести до різкого підвищення функціонального навантаження на той або інший орган або систему (серце, головний мозок, печінка) і викликати розвиток важких, іноді необоротних змін у них. Це у свою чергу може привести до погіршення загального стану хворого, розвиткові важких ускладнень, а іноді і до смерті.

В усіх таких випадках лікар призначає хворому режим з великим або меншим обмеженням фізичної активності.

Суворий постільний режим звичайно призначають хворим на самому початку важких гострих захворювань (гострий інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія й ін.) Хворому категорично забороняється не тільки вставати, але і сідати, а в деяких випадках навіть самостійно повертатися в постелі. Усі санітарно гігієнічні заходи (санітарна обробка хворого, заміна білизни, подача судна і сечоприйомника), а також годування здійснюються тільки за допомогою медичної сестри. Особливо обережними й акуратними повинні бути дії медичного персоналу при транспортуванні таких хворих і виконанні лікувальних і діагностичних маніпуляцій. Тривалість строгого постільного режиму встановлює лікар кожному хворому індивідуально, у залежності від особливостей плину його захворювання.

При поліпшенні загального стану і відсутності рецедивів та загострень лікар призначає хворому постільний режим. Він характеризується трохи більшою фізичною активністю хворого в постелі: дозволяється повертатися, під спостереженням лікаря або медичної сестри виконувати легкі гімнастичні вправи і, нарешті, через визначений час сідати на краю ліжка,) опустивши ноги.

Прийом та передача чергування. Медична сестра не має права залишити пост, поки не прийде її зміна. Медична сестра, яка прийшла на зміну, разом з сестрою, що закінчила чергування, обходять палати, особливу увагу приділяючи тяжкохворим, хворим з лихоманкою. Медична сестра, яка здає чергування, повідомляє про зміни у стані цих хворих за час минулого чергування, викладає об'єм призначень лікаря і ступінь їх виконання, об'єм обстежень, особливо застерігаючи про ті, які мають бути виконані вже при чергуванні наступної зміни. Сестра, яка заступає на чергування, повинна прийняти: медичні інструменти і лікарські засоби, ліки у сейфі за списком А і Б і ключі від сейфа (прийом і передачу наркотичних середників підписують у журналі обліку наркотичних засобів); за журналом призначень - всі виписані маніпуляції, консультації, лабораторні та інструментальні методи обстежень, призначені хворим. У "Журналі прийому і передачі чергувань" вказують загальну кількість хворих, їх переміщення, прізвища виписаних хворих, з лихоманкою, і хворих, які потребують нагляду (тяжкохворі); термінові призначення, кількість і технічний стан медичних інструментів і предметів догляду. У цьому журналі обидві медичні сестри підписуються про передачу і прийом чергування.

Вранці передача чергування закінчується на ранковій нараді в присутності старшої сестри і завідувача відділення. Особливо контролюють виконання забору матеріалів для досліджень та підготовки хворих до лабораторних та інструментальних обстежень. Це має значення для своєчасного виконання призначених лікарями обстежень.

Вранці перед передачею чергування медична сестра заповнює "Листок обліку руху хворих і ліжкового фонду стаціонару" (Ф. 007-у). Ці відомості старша сестра дублює в "Стаціонарному журналі", в якому відмічено паспортні відомості хворого, діагноз, тривалість перебування його у відділенні у ліжко-днях, номер карти стаціонарного хворого і номер листка непрацездатності.

На основі "Листка лікарських призначень" медична сестра виписує вимогу на харчування хворих (Ф. 1-84) у двох екземплярах - для харчоблоку лікарні і столової відділення. У порційній вимозі вказують число хворих на кожний дієтичний режим, а також перелік додаткових продуктів харчування і прізвища хворих, яким вони призначені.

Палати лікувального відділення мають бути просторими, світлими, розрахованими на 2-4 хворих. Відстань між ліжками не менша 1 м, щоб зручно було при транспортуванні хворого і проведенні лікувальних маніпуляцій. На одне ліжко в палаті припадає 6,5-7,5 м² площі, висота приміщень повинна бути не менше 3-3,5 м. Палати повинні мати достатню кубатуру (22-25 м³ на одного хворого), вікна, зорієнтовані на південь чи південний схід для достатнього проникнення сонячного світла. Площа вікон має складати не менше 1/6 площі підлоги. Бажано, щоб у кожній палаті був окремий санвузол. Стіни палат фарбують у спокійні світлі кольори олійними фарбами. Обов'язковою є наявність сигналізації від кожного ліжка на сестринський пост, а ще краще - двобічного зв'язку хворого та чергової сестри.Підлогу вкривають лінолеумом. Батареї краще встановити гладенькі, що полегшує прибирання. Палати оснащують тільки необхідними меблями: ліжка для хворих, біля кожного ліжка тумбочка і стілець. У палаті може бути один стіл загального користування, шафа чи вішак для одягу, холодильник для зберігання продуктів, які хворі отримують з передачами від відвідувачів. Ліжко хворого має бути металевим або дерев'яним з пружинною сіткою, поверх якої кладуть матрац. Ніжки ліжка обладнані коліщатками, що полегшує їх пересування. Кожне ліжко має матрац, простирадло, дві подушки, ковдру з підковдрою та рушник. Для тяжкохворих призначені функціональні ліжка, які дають змогу змінювати положення хворого. Біля кожного ліжка має бути вмонтована кнопка сигналізації для зв'язку з медичною сестрою.

Прибирання приміщення палати проводять не менше двох разів на день - зранку і ввечері - вологим методом із застосуванням дезінфікуючих засобів. Перед прибиранням у палаті відчиняють кватирку для провітрювання. Хворих, які на час прибирання залишаються в палаті, накривають ковдрою. Ганчіркою, змоченою дезінфікуючим розчином (0,2 % розчином хлорного вапна), двічі протирають предмети та меблі, що є у палаті, підвіконня, при-ліжкові тумбочки, плафони, ліжка, стільці. Потім цим же розчином миють підлогу. Відра, ганчірки, щітки мітять і застосовують окремо для палат, їдальні, коридора. Після використання їх замочують на 60 хв у 1 % розчині хлораміну або 0,5 % розчині хлорного вапна.

Хворим, які перебувають на стаціонарному лікуванні, щотижня проводять гігієнічну ванну чи душ. Хворого не слід залишати без нагляду. Ванне приміщення не повинно закриватися зсередини. Для профілактики травм використовують дерев'яні настили. Кахляна підлога повинна бути сухою. Санітарка стежить за температурою води у ванні, допомагає хворому митися, сполоскатися, витерти тіло і вдягнути чисту білизну. Медична сестра записує дату гігієнічної ванни в температурному листку.

Рясне потовиділення веде до відкладання на шкірі продуктів обміну і відтак подразнення її. При підвищеній пітливості необхідно частіше змінювати білизну, обтирати шкіру сухим теплим рушником. Шкіру лежачих хворих обтирають підігрітою сумішшю води з камфорним спиртом, оцтом чи одеколоном (1-2 столові ложки на 0,5 л води). Під простирадло стелять клейонку. На табуретку поруч з ліжком ставлять підігрітий розчин у мисці. При надмірному забрудненні шкіри готують дві миски (одна з мильною водою, друга - з антисептичним розчином). Серветку чи рушник змочують у воді, відтискають і обтирають шкіру послідовно від потилиці і шиї до сідниць і промежини. В тому ж порядку шкіру витирають. Потім змінюють постільну білизну і одягають натільну.

Подача судна тяжкохворого, перестилання ліжку, перекладання пацієнта на носилки, каталку та інші дії молодшої медичної сестри пов'язані зі значними фізичними навантаженнями на хребет, опорно-руховий апарат, що може призвести до травми хребта, колінних суглобів. Для запобігання травми необхідно пам'ятати наступне:

1.                 перед підняттям тяжкості слід зігнути коліна, зберігаючи тулуб у вертикальному положенні;

2.                 розставити ноги, тому що широка опора поліпшує рівновагу;

3.                 одна нога повинна бути висунута вперед (переднезаднее положення ніг). Таке положення ніг дозволяє перемісити центр тяжіння при здійсненні фізичного навантаження, що зменшує затрачену силу;

4.                 при підйомі пацієнта його необхідно притиснути до себе;

5.                 не робити різких рухів, поворотів;

6.                 якщо необхідно повернутися при переміщенні пацієнта, то спочатку треба підняти пацієнта, а потім плавно повернутися.

Переміщення пацієнта в ліжку здійснюється поетапно.

1 етап. Оцінити здатність пацієнта до участі в процедурі, а саме: його рухливість, м'язову силу, адекватну реакцію на свої слова.

2 етап. Підняти постіль на максимально зручну для роботу з пацієнтом висоту.

3 етап. Прибрати з ліжка подушки та інші предмети, що заважають переміщенню пацієнта.

4 етап. При необхідності заручитися допомогою медичної сестри, лікаря.

5 етап. Пояснити пацієнту сенс процедури, щоб заспокоїти його і викликати до співпраці.

6 етап. Надати ліжку горизонтальне положення, зафіксувати колеса.

7 етап. Для зниження ризику інфекції проводити процедуру в рукавичках.

8 етап. Після переміщення пацієнта опустити ліжко, підняти поручні для забезпечення безпеки пацієнта.

9 етап. Перевірити правильність положення тіла пацієнта. Спина повинна бути випрямлена, виключаються будь-які викривлення, напруга. З'ясувати, чи зручно пацієнтові.

Лікарняна білизна

До лікарняним білизні відносяться простирадла, наволочки, підковдри, пелюшки, сорочки, косинки, халати, піжами і т.д.

Чиста білизна зберігається в спідній, що знаходиться у відділенні, на полицях пофарбованих олійною фарбою і застелених медичної клейонкою. Полиці для чистої білизни регулярно обробляються дезрозчином. Брудна білизна зберігається в спеціальному приміщенні в клейонковий промаркованих мішках.

Всі білизна повинна мати позначку і штамп відділення. У кожному відділенні працює сестра-господиня, на якій лежить відповідальність за регулярну зміну білизни і своєчасну відправку брудної білизни у пральню. Один раз на 7-10 днів проводиться банний день зі зміною білизни, але якщо у відділенні є важкохворі з мимовільним сечовипусканням або дефекацією, то сестра-господиня зобов'язана залишати молодшої медичної сестри кілька додаткових комплектів чистої білизни для зміни. У зв'язку з тим, що хворий велику частину часу проводить в ліжку, важливо, щоб вона була зручною і охайною, сітка - добре натягнутою, з рівною поверхнею. Поверх сітки кладуть матрац без горбів і западин. У залежності від сезону використовують байкові чи вовняні ковдри. Постільна білизна має бутичистою. Простирадла не повинні мати рубців і швів, а наволочки - вузлів і застібок на стороні зверненої до хворого. Одночасно з постільною білизною хворий одержує 2 рушники.

Постіль хворих з мимовільним сечовипусканням і виділеннями калу повинна мати спеціальні пристосування. Найчастіше користуються підкладним гумовим судном, а матрац обшивають клейонкою. Постільна білизна таким хворим міняють частіше, ніж зазвичай, - у міру забруднення.

Якщо у хворої жінки є рясні виділення з статевих органів, то для збереження чистоти ліжку, під хвору підкладають клейонку і зверху невелику простиральце, яку змінюють не рідше 2 разів на добу, а при необхідності і частіше, між стегон укладають прокладку, яку міняють у міру забруднення.

Постіль хворого необхідно регулярно перестилати - вранці, перед денним відпочинком і на ніч. Молодша медична сестра струшує крихти з простирадла, розправляє її, збиває подушки. Хворого на цей час можна посадити на стілець. Якщо хворому не можна вставати, то перекласти його вдвох на край ліжка, потім, розправивши на звільнилася половині матрац і простирадло, видалити з них крихти і перекласти хворого на прибрану половину ліжка. Те ж саме проробити з іншого боку.

Зміна простирадла підлогу тяжкохворими вимагає від персоналу певного досвіду. Якщо хворому дозволено повертатися на бік, спочатку, обережнопіднявши його голову, прибрати з-під неї подушки. Потім допомагають йому перекинутися на бік, обличчям до краю ліжка. На звільнилася половині ліжка, що знаходиться за спиною хворого, скачують брудне простирадло так, щоб вона у вигляді валика лягла вздовж його спини. На звільнене місце кладуть чисту, також наполовину скачану простирадло. Потім хворому допомагають лягти на спину і повернутися на інший бік. Після цього він виявиться лежачим на чистій простирадлі особою до протилежного краю ліжка. Далі забирають брудний і розправляють чисте простирадло.

Якщо хворому не можна здійснювати активні рухи, простирадло можна змінити іншим способом. Починаючи з головного кінця ліжка, скачують брудне простирадло, піднімаючи голову хворого і верхню частину тулуба. На місце брудної простирадла, кладуть скачану в поперечному напрямку чисту і розправляють її на місці, що звільнилося. Потім на чисте простирадло кладуть подушку і опускають на неї голову хворого. Далі, піднявши таз хворого, брудне простирадло зрушують до ножному кінця ліжка, на її місці розправляють чисту. Після цього залишається видалити брудне простирадло.

Сорочки тяжкохворого міняють наступним чином: злегка підвівши верхню частину тулуба, збирають сорочку зі спини до шиї. Піднявши руки хворого, знімають сорочку через голову, а потім звільняють від рукавів руки. Якщо одна рука у хворого ушкоджена, то рукав знімають спочатку зі здорової руки, а потім з хворою. Чисту надягають у зворотному порядку: спочатку, починаючи з хворої руки, надягають рукава, а потім надягають сорочку через голову і розправляють вздовж спини.