Питання для самоконтролю

1.Які джерела інформації та завдання ревізії кредитних операцій?

2.Яка послідовність проведення ревізії кредитних операцій?

3.Які джерела інформації та завдання ревізії розрахунків з іншими кредиторами ?

4.Яка послідовність проведення ревізії розрахунків з іншими кредиторами

Основні теоретичні відомості

1.Контроль і ревізія кредитних операцій.

На певному етапі функціонування підприємства в системі ринкових відносин може виникнути потреба в залученні пози­кових оборотних коштів. Причиною залучення додаткових коштів може бути, наприклад, бажання керівництва розширю­вати виробництво з метою збільшення обсягів продаж. З іншо­го боку, цілком імовірне зниження платоспроможності підприємства, що характеризується недоліком грошової маси для погашення поточної кредиторської заборгованості. В обох випадках підприємство здатне вирішити виниклу проблему шляхом одержання банківського кредиту. Однак адміністрація позичальника й керівництво банку повинні бути впевнені в тому, що кредит буде повернений зі сплатою на­лежних банку відсотків. Крім цього кредитні операції повинні відбуватися на законній підставі й переслідувати одержання підприємством певної вигоди, тобто бути доцільними. Така по­становка питання дозволяє уникнути неприємних взаємин з уповноваженими контролюючими органами.

Контроль кредитних операцій представлений широким списком суб'єктів, які його виконують. Одним з найбільш зацікавлених у процесі контролю суб'єктів є установа банку, що надала господарюючому суб'єктові в борг певну суму гро­шей. Адміністрація банку, як правило, стежить за дотриман­ням строків погашення кредиту й сплати відсотків по ньому, контролює цільове використання коштів. Перед видачею по­зички банківський контроль спрямований на здійснення аналітичної оцінки мірі кредитоспроможності позичальника. Ця процедура впливає на прийняття керівництвом банку рішення про видачу позики.

Для підприємства, що одержало позичку в банку, надзвичайно важливо виконати попередню оцінку ефектив­ності використання позикових коштів, результати якої харак­теризують доцільність їхнього залучення.

Поточний контроль операцій з одержання й використан­ня кредитів банку дозволяє перевірити законність їхнього здійснення, а також забезпечити дотримання строків повер­нення коштів позикодавцеві й сплати належної винагороди. Від якості організації внутрішнього контролю багато в чому залежить вірогідність облікових даних про розміри отрима­них позик і величини витрат, понесених при їхньому цільово­му використанні.

Якщо при одержанні підприємством банківського кредиту гарантом виступає третя сторона, то вона автоматично стає суб'єктом контролю кредитних операцій, здійснених одержува­чем. Бажання гаранта контролювати використання позичаль­ником притягнутих коштів пояснюється тим, що він ризикує власними активами у випадку нездатності позикоодержувача вчасно й повно погасити наявну заборгованість перед банком. Відзначимо, що ризик третьої сторони завжди виправдується можливістю

компенсувати відволікання власних коштів знеціненими активами неплатоспроможного позичальника.

При наявності в підприємства вищого органу управління воно зобов'язане погодити з ним доцільність одержання банківських кредитів і постійно звітувати про поточне, а потім і остаточне використанні позикових коштів. Вищестояща ор­ганізація може проявляти ініціативу в проведенні тематичної пе­ревірки, предметом якої відповідно є кредитні операції.

Завершимо перелік суб'єктів контролю кредитних операцій органами державного контролю. Їхнє першочергове завдання - перевірити законність одержання й витрати позикових коштів, процедуру їхнього відшкодування.

Отже, послідовність і склад контрольних дій залежать від суб'єкта, що виконує перевірку, і завдань, які стоять пе­ред ним. Основними напрямами пропонованої тема­тичної перевірки є вивчення законності й доцільності одер­жання позикових коштів у банку, а також ефективність їхнього використання.

Перевірка доцільності одержання кредиту полягає у вив­ченні документації, що містить розрахунок економічної виго­ди від залучення позикових коштів. Джерелом контролю є бізнес-план з реалізації планованого проекту.

Перевіряючий зіставляє планові кошториси витрат і прогноз передбачувано­го виторгу. Велике значення мають строки окупності проекту, тому що підприємству необхідно вчасно погашати заборго­ваність по банківських кредитах. За допомогою техніко-економічних розрахунків ревізор перевіряє правильність здійснення розрахунків і реальність вартісних показників по прогнозованому виторгу й витратах. Подібні розрахунки обов'язкові, тому що деякі підприємства, намагаючись будь- якими шляхами одержати банківський кредит, використову­ють фіктивні дані й навмисно спотворюють розрахунки.

Оцінка кредитоспроможності позичальника являє собою аналітичну процедуру. Контрольні дії полягають у розрахунку відносних показників, які характеризують фінансову стабільність, платоспроможність та інші критерії оцінки. Кож­ний з показників має оптимальне значення. Отримані розра­хунками фактичні показники кредитоспроможності порівню­ють із їхнім оптимальним діапазоном і роблять висновки про потенційну можливість одержання підприємством кредиту. Найчастіше виконання аналітичних контрольних процедур проводиться з використадням прикладних програм, принцип роботи яких полягає в обробленні введених даних бухгалтерської звітності підприємства. Після цього програма са­мостійно розраховує всі коефіцієнти, що вимагаються, і видає їхні граничні значення.

Належне оформлення операцій з одержання позикових коштів контролюється окремо. На цьому етапі перевіряється наявність кредитного договору між банком і підприємством. Обов'язково проводиться формальна перевірка укладеного договору з метою підтвердження його юридичної чинності. Взаємна перевірка строків і суми надання кредиту в договорі й виписці банку сприяє з'ясуванню своєчасності видачі відповідних коштів підприємству. Перед підписанням кредит­ного договору підприємство повинне подати в банк заяву, копію статутного документа, бухгалтерську звітність та іншу документацію, яку потребує банк. Вагомим фактором у на­данні позики вважається наявність довгострокових договорів з партнерами по операціях, на здійснення яких залучаються додаткові кошти.

Наступне питання контролю кредитних операцій - пе­ревірка цільового використання позикових коштів. У цьому випадку ревізори розглядають дотримання витрати кредиту відповідно до цілей, зазначених у кредитному договорі. Ревізор розглядає зміст вчинених операцій за підтверджуючимиїх первинними документами. Одночасно узгоджують на­прям й обсяги витрат із плановими показниками кошторисної документації. Звертається увага на наявність значних розбіжностей між фактичними й плановими витратами за ок­ремими статтями кошторису. Така стаття, як оплата праці, потребує від контролерів проведення вибіркової перевірки реального виконання обсягу робіт і відпрацьованого часу (ак­ти про виконання робіт, наряди, рапорти, табелі).

Перевірка вірогідності даних бухгалтерського обліку кредитних операцій містить у собі кілька питань. По-перше, перевіряється повнота й своєчасність відбиття в обліку зара­хування позички на рахунки підприємства. Для цього пе­ревіряються кредитний договір, виписки банку, журнали №1, №2 і відомість №1.2. По-друге, контролюється облік сум коштів, перерахованих з відповідного рахунку в рамках цільового використання кредиту. По-третє, на особливу ува­гу заслуговують операції з погашення заборгованості уста­нові банку-кредитора й сплати належних відсотків. При цьо­му постійно перевіряється коректність складання бухгал­терських записів по рахунках №50 "Довгострокові позики" й №60 "Короткострокові позики", які констатують факти одер­жання й погашення кредиту, а також по рахунках витрат, на які накладається сплата відсотків по ньому.

Ефективність використання позикових оборотних коштів не можна характеризувати однозначно. Насамперед перевіряючий повинен визначити, чи досягло підприємство цілей, на які була отримана позика.

Потім потрібно прокон­тролювати своєчасність повернення отриманої позики іі ви­плати відсотків, що вже говорить про вдале її використання. Для глибшого контролю ефективності використання банківського кредиту перевіряючі можуть зробити розраху­нок певної групи відносних показників. Склад обраних ко­ефіцієнтів буде залежати від суб'єкта контролю. Напри­клад, може бути розрахований показник матеріалоємності продукції, щоб перевірити, наскільки знизилися ма­теріальні витрати па одиницю продукції після встанов­лення нового обладнання. Показник рентабельності про­дукції після використання кредиту однойменному показни­ку до залучення додаткових коштів. Якщо рівень рентабель­ності підвищився, то можна говорити про доцільне й ефек­тивне використання кредиту.