2. Контроль і ревізія інших необоротних матеріальних активів.

Мета ревізії — встановити дотримання підприємством вимог П(С)БО 7 «Основні засоби».

Завданням ревізії інших необоротних матеріальних активів є встановлення:

• правильності визнання, класифікації та оцінки інших необоротних матеріальних активів ( ІНМА);

• дотримання вимог щодо документального оформлення наявності та руху ІНМА;

• правильності ведення інвентарного обліку ІНМА ;

• збереженості ІНМА та їх технічного стану;

• правильності відображення в обліку надходження ІНМА та витрат на їх утримання;

• дотримання вимог щодо нарахування амортизації ІНМА і правильності відображення в обліку;

• правильності переоцінки та зменшення корисності ІНМА ;

• достовірності відображення в обліку вибуття ІНМА;

• правильності документального оформлення та визначення витрат на ремонт ІНМА та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку;

• достовірності розкриття інформації про ІНМА у Примітках до фінансової звітності.

Джерелами інформації для ревізії операцій з ІНМА є:

1) наказ про облікову політику підприємства;

2) первинні документи з обліку інших необоротних матеріальних активів: акт при-ймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів , акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів , акт списання основних засобів , інвентарна картка обліку основних засобів, опис інвентарних карток з обліку основних засобів, картка обліку руху основних засобів

інвентарний список основних засобів, розрахунок амортизації основних засобів .

3) облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку необоротних активів;

4) акти та довідки попередніх ревізій та інша документація, що узагальнює результати контролю;

5) звітність.

Перед безпосереднім проведенням ревізії ІНМА ревізору необхідно:

― ознайомитися з обліковою політикою підприємства у частині організації обліку ІНМА за період, що підлягає перевірці, її змінами порівняно з попереднім;

― уточнити дати проведення останньої інвентаризації ІНМА та її результатів;

― ознайомитися з матеріалами переоцінки ІНМА станом на 1 січня та їх відображенням в обліку;

― перевірити наявність наказів (розпоряджень) про створення на підприємстві постійно діючої комісії щодо списання ІНМА, про осіб, відповідальних за зберігання ІНМА з місцями їх експлуатації, а також з’ясування умов укладених з ними договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність;

― вивчити інформацію (наказів, списку матеріально відпові-дальних осіб, що звільнилися);

― встановити забезпеченість бухгалтерії підприємства чинними нормативними документами, що визначають правила ведення обліку ІНМА, зразками міжвідомчих форм уніфікованої документації з обліку цих активів.

Така інформація дасть змогу ревізору на початку перевірки мати загальне уявлення про організацію обліку ІНМА і та визначити ті аспекти, що потребують особливої уваги.

Згідно з п. 5.2 П(с)БО 7, у складі основних засобів визнаються інші необоротні матеріальні активи. Класифікуються вони за такими групами:

1. Бібліотечні фонди

2. Малоцінні необоротні матеріальні активи

3. Тимчасові (нетитульні) споруди

4. Природні ресурси

5. Інвентарна тара

6. Предмети прокату

7. Інші необоротні матеріальні активи.

Методи амортизації інших необоротних матеріальних активів підприємство самостійно вибирає метод амортизації, але з урахуванням п. 27 П(с)БО 7.

Згідно із зазначеним пунктом амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за двома методами із шести передбачених для основних засобів:

♦ прямолінійним (методом прямолінійного списання);

♦ виробничим.

При амортизації бібліотечних фондів (субрахунок 111) і малоцінних необоротних матеріальних активів (субрахунок 112) підприємство може застосовувати, крім названих двох, ще два методи нарахування амортизації, а саме:

♦ у першому місяці використання об'єкта нараховувати 50% його амортизову-ваної вартості, а в місяці його вилучення з активів (списання з балансу) у результаті невідповідності критеріям визнання активом — ще 50%;

♦ нараховувати 100% амортизовуваної вартості в першому місяці використання об'єкта.

3.Перевірка правильності ведення обліку витрат на капітальне будівництво.

Перевірка правильності відображення в обліку витрат на капітальні інвестиції за журнально-ордерною формою обліку проводиться за даними журналу№4, відомості 4.1 та первинних документів. У процесі перевірки ревізор має встановити: 1) правильність, послідовність відображення операцій на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», та відповідність їх даним Головної книги; 2)відповідність записів у виробничому звіті (Книзі обліку виробництва) записам у первинних документах, листках-розшифровках, згрупованих за статтями витрат; 3)правильність розрахунків замовника з підрядником за етапами виконання робіт; 4)дотримання вимог щодо оформлення Акта на приймання-передачу виконаних робіт і утримання на його базі сум перерахованого підряднику авансу; 5)правильність відображення в обліку перерахованих замовником авансів, кінцевих розрахунків і податку на додану вартість; 6)правильність утримання авансів за умов виконання будівельно-монтажних робіт протягом тривалого часу та подання підрядником кількох рахунків; 7)своєчасність і правильність проведених коригувань завищеної підрядником вартості робіт, виконаних у звітному та по незакінченому будівництву в минулому роках. З цією метою необхідно перевірити кореспонденцію рахунків щодо оприбуткування основних об’єктів основних засобів у порядку капітальних інвестицій і нарахування зносу при придбанні об’єктів, які були в експлуатації. Слід враховувати, що відобра-ження операцій у бухгалтерському обліку залежить від способу здійснення будівництва (підрядного чи господарського). В першому випадку облік веде підрядник, а під-приємство-замовник відображує лише загальну вартість виконаних робіт за договірними цінами і здійснює розрахунки за них згідно з укладеними договорами (у цілому за об’єкт чи за етапи) за договірною ціною.

Ревізор повинен врахувати особливості утримання авансу при розрахунках з підрядником при виконанні будівельно-монтажних робіт, які виконуються протягом тривалого часу. При пред’явленні кількох рахунків для оплати аванс необхідно утримувати пропорційно до вартості виконаних робіт по кожному платежу. Суму допущеного підрядником завищення вартості робіт, виконаних у звітному році, замовник сторнує на дебеті рахунку 15 «Капітальні інвестиції» і кредиті рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками», а суму завищення вартості робіт, виконаних з незакінченого будівництва в минулому році і сплачену підряднику, списує із кредиту рахунку 15 «Капітальні інвестиції» на дебет рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Перевірка правильності відображення витрат на будівельно-монтажні роботи, які виконуються господарським способом, зводиться до встановлення ведення їх обліку за статтями цих витрат за кожним об’єктом (правильність нарахування заробітної плати, оцінки будівельних матеріалів, надання послуг, інших витрат). Ревізору слід звірити також записи в аналітичному обліку. Контроль об’єктів капітального інвестування за договором підряду варто проводити з їх кількісної, вартісної і якісної сторін із застосуванням методів інвентаризації, порівняння тощо.

Контролюючий орган повинен простежити за тим, чи виконує підприємство-замовник свої обов’язки за договором підряду:

-  чи затверджена проектно-кошторисна документація;

-  чи був своєчасно наданий генпідряднику майданчик для будівництва об’єкта;

-  чи здійснювалася оплата будівельних робіт згідно з графіком розрахунків, які

обумовлені договором;

-  чи по закінченні будівництва були прийняті від генпідрядника завершені

будівельні роботи та здійснені всі розрахунки.

Правильність здійснення багатьох господарських операцій не завжди можна перевірити за допомогою прийомів документального контролю. Часто виникає необхідність здійснити перевірку фактичної наявності об’єктів капітальних інвестицій. Контрольні обміри виконаних робіт проводяться безпосередньо на об’єкті. Вивчення актів введення в експлуатацію об'єктів капітального будівництва дає ревізорам можливість говорити про міру готовності прийнятого комісією об'єкта на момент підписання документації, що перевіряється. Паралельно розглядається проектна й кошторисна документація. Проводиться порівняння технічних характеристик введеного об'єкта за проектною документацією з відповідними параметрами в актах введення. Порівнювання запланованих (кошторисних) витрат з фактичними спрямоване на виявлення можливих відхилень між ними. За наявності відхилень з'ясовуються причини. Вибірково перевіряється реальність здійснення окремих витрат, зазначених у кошторисі. Для цього проводиться контроль виправдувальних документів, що підтверджують величину зазначених витрат.

Наступною дією перевіряючих має стати перевірка організації обліку об'єктів, що надійшли, у місцях зберігання й експлуатації. Передусім перевіряється, чи відкрито в бухгалтерії інвентарні картки обліку основних засобів на прибулі об'єкти. Потім доцільно провести взаємну перевірку актів прийому- передачі основних засобів та інвентарних карток щодо відповідності реквізитів вартості, найменування об'єкта, дати введення в експлуатацію й технічних параметрів.

Одночасно з'ясовується наявність у матеріально відповідальних осіб копій інвентарних карток щодо кожного об'єкта основних засобів, що перебувають у підзвіті в цих працівників. За відсутності таких копій ця особа повинна надати ревізорові інвентарний список основних засобів, зберігання яких необхідно забезпечити.