5.Перевірка об'єктивної можливості здійснення господарських операцій,
відображених в документах. Цей спосіб застосовують в процесі дослідження
операцій по роботах такого характеру, які в натурі точно перевірити не можливо
(наприклад, ремонтні, будівельні та інші роботи). Шляхом ретельного аналізу можна
встановити, що операції і нарахування оплати праці на ніби здійснений капітальний
ремонт не супроводжуються списанням матеріалів. Іноді можна виявити, що одна і та
ж особа, зазначена виконавцем робіт, що вимагають різних спеціальних знань, якими
вона не володіє або за часом фактично не могла виконати обсяг робіт. зазначена у
більшості документів.
6.Перевірка операцій, що відображають придбання товарів в роздрібно-оптовому торговельному підприємстві способом контрольного порівняння. Цей спосіб доцільно застосовувати для товарів, витрачання яких документується. Суть даного способу полягає у встановленні можливого максимального залишку конкретного виду товару на кінець інвентаризаційного періоду. Дані про максимально можливу кількість товару порівнюються з фактично виявленим його залишком на необхідну дату або останню інвентаризацію. За відсутності зловживань фактична кількість товару не може перевищувати максимально можливого його залишку.
7.Перевірка господарської операції в натурі. Спосіб застосовується для перевірки
запасів, придбаних протягом декількох місяців, але не списаних на витрати.
8.Перевірка фактів за кінцевою (заключною) операцією. Цей спосіб полягає в тому, що перевірку документів і бухгалтерських записів, що передують кінцевій операції, ревізори не здійснюють. Натомість ретельно аналізують останню операцію. Спосіб рекомендується широко застосовувати при ревізії діяльності промислових підприємств.
9.Застосування прийомів отримання пояснень при ревізії. Ревізору в ході ревізії та по її завершенні слід отримувати пояснення та роз'яснення від великої кількості осіб, яких умовно можна поділити на дві групи: зацікавлені (посадові та матеріально відповідальні) особи, які безпосередньо зацікавлені в результаті ревізії; інші особи (працівники, службовці), що не беруть участі в ревізії.
4.Тактичні прийоми отримання пояснень.
Пояснення в ревізії - це письмовий документ конкретної особи, що складений у підтвердження певного факту. У поясненні повинно бути зазначено, чому особа діяла таким чином, які були причини такого вчинку, за чиєю ініціативою це відбувалось
Отже, у роз'ясненні зазначаються методи, способи, прийоми проведення тих чи інших операцій, а у поясненні - причини їх здійснення.
Оскільки роз'яснення даються в усній формі, а пояснення - в письмовій, ревізору спочатку необхідно отримати роз'яснення з питання, що його цікавить, а потім вирішувати, чи потрібне йому письмове пояснення, чи ні.
Пояснення повинні надаватися на ім'я ревізора, оскільки вони необхідні йому для встановлення істини по виявленому факту порушення. Виняток складає пояснення керівника перевіреного підприємства за всіма матеріалами ревізії в цілому, які слід адресувати керівнику, що призначив ревізію, як з урахуванням цих пояснень буде приймати рішення в цілому по матеріалах ревізії.
Роз'яснення отримують в ході ревізії, а пояснення можна отримати як н ході ревізії, так і після її завершення. Від керівника і головного бухгалтера, як правило, пояснення за всіма матеріалами ревізії слід відбирати н кінці ревізії.
Отримання пояснень розглядається як система, що складається з трьох елементів: а) правових норм, що регулюють проведення ревізії, б) ревізора і в) того, хто пояснює. Всі три елементи слід розглядати у нерозривному функціональному зв'язку.
На практиці існують об'єктивні та суб'єктивні фактори, які впливають на повноту та правильність відтворення фактів: той, хто пояснює не може пригадати окремі деталі явища або невимушено спотворює їх; недобросовісна особа навмисно відмовляється давати пояснення ревізору або повідомляє хибні відомості.
В таких випадках у ревізора виникає необхідність спрямувати на того, хто пояснює, керуючий вплив, що в ревізії називають тактичними прийомами отримання пояснень.
До отримання пояснень ревізор завжди повинен ретельно готуватися, насамперед, сформулювати мету їх отримання, яка визначить його позиції. Сутність отримання пояснень полягає у створенні ревізором впливу, шо направлений на отримання інформації відповідно до поставленої мети.
Отримання пояснень - це не пасивне накопичення ревізором інформації, що має значення для ревізії, а активна ревізорська діяльність
Тактичні прийоми отримання пояснень, їх конкретний перелік та зміст залежать від виявлених ревізією фактів, наявності в розпорядженні ревізора документів. Ревізори в своїй діяльності можуть використовувати наступні тактичні прийоми отримання пояснень:
1 )перефразування факту. Іноді особа, що дає пояснення, відтворивши факти, які їй відомі, може користуватися термінологією, яку десь почула чи підказаною їй самим ревізором. Для переперевірки достовірності наданих свідчень, а головне, правильності їх сприйняття, особа, що дає пояснення, на прохання ревізора, повинна продублювати йому окремі моменти, повторити їх іншими словами, тобто перефразувати вже сказане;
застосування наочності. Цей прийом застосовується, коли особа, то дас пояснення, не може виразити словами ті чи інші властивості та ознаки наведеного ним факту. Надані ревізором для наочності документи можуть допомогти йому з'ясувати те, що цікавить ревізора. Можна також попросити особу, що дає пояснення, написати па папері цифри, слова чи поставити свій підпис;
усна бесіда. Суть цього прийому полягає в тому, що ревізор, спілкуючись із запрошеним, одночасно проводить і роз'яснювальну роботу. В ході непримусової бесіди ревізор може отримувати необхідну інформацію по фактах, що цікавлять його, з'ясувати позиції та настрій особи, що дає пояснення. Бесіда іноді є засобом
з'ясування та перевірки даних, отриманих із документальних джерел або інших
осіб.Високе відчуття такту, спостережливість, професійна ерудиція часто підказують досвідченому ревізорові у важкі хвилини бесіди переконливі та необхідні слова;
4)створення "пропущених місць". Цей спосіб застосовується в тих випадках, коли ревізор мас дані тільки про окремі випадки порушень чи зловживань, але повна картина факту, що цікавить, йому не відома. Тут ревізор на підставі наявних у нього даних, які не оскаржуються особою, що дає пояснення, разом з нею простежує логіку факту та показує їй окремі "пропущені місця", пропонуючи пояснити їх. Підкреслені ревізором "пропущені місця" та незрозумілості викликають у запрошуваного бажання "заповнити" їх. Намагаючись усунути нелогічності, особа, що дає пояснення, відповідає на питання ревізора та наводить факти у відповідності з логікою та реальною дійсністю;
5)створення протиріч в доказах. Коли ревізор знає або здогадується про те, що
несумлінна особа дає неправдиві пояснення, необхідно надати їй можливість викласти це письмово, щоб вона ввійшла у протиріччя зі своїми ж початковими переконаннями чи документально підтвердженими ревізором фактами. Після представлення ревізором протиріч, що утворилися, нспідготовлсна до конструювання нової легенди особа, що дає пояснення, переходить до викладення дійсності;
6) виклик на відвертість. Цей прийом застосовується тоді, коли особа, що дає пояснення, не бажає вести логічні судження з питання, яке пропонує обговорити ревізор. Щоб особа, яка дає пояснення, прийняла виклик і погодилася на логічну суперечку, ревізор навмисне акцентує увагу на деяких слабких та непідтверджених документально фактах, які особа, що дас пояснення, в змозі спростувати. Коли остання таким шляхом втягується у роздуми, то ревізор викладає їй більш суттєві факти, тобто операції, які підкріплені документально;
7) раптовість. Цей прийом ревізор використовує тоді, коли запрошуваний дас неправдиву інформацію. В цей момент ревізор раптово задає питання або пред'являє документ, про наявність якою особа, що дас пояснення, не знала. Це порушує раніше заготовлену останнім систему неправдивих відповідей, йому складно логічно пояснити раптово наведені йому факти та швидко підготувати чергову продуману відповідь;
8) послідовність. Цей прийом застосовують у ході бесіди із запрошуваним та при
наданні йому документів. Прийом послідовності полягає в тому, що ревізор поступово переходить від з'ясування фактів, які нецікаві запрошеному, до з'ясування ситуації, яка безпосередньо стосується його інтересів. Що ж стосується питань, які задавати, то їх слід ставити в певній послідовності - спочатку загальні, а потім конкретні.
9) відвернення уваги. Щоб дезорієнтувати запрошеного, ревізор не акцентує увагу
на головному питанні, з приводу якого йому необхідно отримати пояснення. Він розсіює його в числі інших питань, які не мають суттєвого значення для ревізії. В цьому випадку особа, що дає пояснення, стає менш уважною у викладенні фактів і всупереч своїм бажанням дає по головному питанню правдиві та обгрунтовані пояснення;
10) темп пояснення. Нерідко особа, що дас пояснення, розмовляє повільно, прагне
продумати та підготувати відповіді на запитання ревізора для того, щоб вони відповідали з'ясованим ревізором обставинам, не суперечили раніше сказаному та не розходились би з відповідями на нові запитання ревізора. В таких випадках доцільний високий темп бесіди. Нав'язуючи особі, що дає пояснення, активність, ревізор бере ініціативу в свої руки, випереджує хід її думок. Відповідаючи у форсованому темпі, особа, що надає пояснення, вимушена пояснити те, що їй відомо відносно факту, яким цікавиться ревізор;