2. Родовища підземних соляних вод і розсолів.

Ці родовища утворюються шляхом вилуговування со-

лей підземними водами, або з покладів викопних солей або з гірських порід, у яких сіль знаходиться у розсіяному стані. За умовами залягання такі води можуть бути пластовими, тріщинними, тріщинно-карстовими. За хімічним складом вони, у більшості випадків, є хлоридними.

Промислове значення мають як води соляних джерел, так і води (розсоли), які отримують з допомогою бурових свердловин. Крім звичайної харчової солі з вказаних розсолів вилучають також хлористий кальцій, магній, бром, йод та їхні сполуки.

Прикладами розташування родовищ солей даного типу

є: Україна (Слов’яно-Артемівький басейн), Росія (Урал – Верхньокамський басейн) та ін.

3. Сучасні соляні родовища.

Ці родовища являють собою різноманітні сучасні водо-

ймища (озера, затоки, лагуни) у водах яких концентрація розчинених солей перевищує 3,5 %, а на дні накопичуються такі ж самі солі у твердому вигляді. Кристалізація солей у межах вказаних водоймищ відбувається в умовах теплого і сухого (арідного) клімату, а утворення родовищ почалось у четвертинному періоді і продовжується зараз.

Сучасні соляні родовища поділяються на морські і континентальні.

Для морських родовищ джерелом солей є морська вода,

а місцем формування - затоки, лагуни, лимани.

Прикладами морських родовищ солей є: затока Кара-бугаз-Гол, у якій накопичується і видобувається тенардит і мірабіліт; озера, затоки і лимани узбережній Чорного і Азовського морів – Донузлав, Сиваш та ін.

Континентальні сучасні родовища солей утворюються на континентах у межах безстічних западин, які заповнюються поверхневими і підземними водами, насиченими солями. Таких озер на Землі дуже багато, вони є в Африці, Європі, Азії. За хімічним складом скупчення солей цих озер поділяються на хлоридні, сульфатні і карбонатні (содові).

Прикладами континентальних родовищ є: озера гирла Дунаю, озера Ельтон і Баскунчак у Прикаспійський западині, озера Західного Сибіру та багато інших.

2.2 Апатити та фосфорити

2.2.1 Загальна характеристика

Різноманітні природні мінеральні утворення, які містять фосфор, називаються фосфатами. Серед них практичне значення мають лише два види – апатити і фосфорити.

Апатити і фосфорити – це гірські породи, які містять у промислових кількостях фосфоровміщуючи мінерали групи апатиту, серед яких основне значення мають фторапатит і хлорапатит.

Апатити і фосфорити використовуються переважно для отримання фосфорних добрив. Найбільш простим і дешевим видом такого добрива є фосфоритна мука, яка отримується шляхом тонкого подрібнення фосфоритів, вміщуючих аморфний фосфат легко розчинний у воді. Кристалічні фосфати – тобто апатити, у воді не розчиняються і безпосередньо без переробки у якості добрива не можуть бути використані.

Найкращими є глинисті фосфорити, тому, що містять мінімальну кількість кремнезему і легше розмелюються.

Апатити також використовуються для виробництва добрив. Для цього вони піддаються різноманітним видам обробки, мета якої – переведення нерозчинних сполук фосфору у добре розчинні.

У менших кількостях апатити і фосфорити використовуються для виробництва фосфору, фосфорної кислоти і різних солей, які використовуються у хімічній, харчовій промисловості, у медицині, металургії та ін.

Промислове значення мають фосфорити, які містять не менше 3 % P₂O₅. Для апатитів промисловим є вміст P₂O₅ не менше 6 % при відкритих роботах і не менше 8 % при підземній розробці.