Порядок вмикання рентгенівського апарату урс-2.0

Перед включенням необхідно встаноаити всі перемикачі в вихідне положення.

1. Натиснути кнопку “СЕТЬ” на пульті джерела живлення (загориться зелена лампа).

2. Відрегулювати тиск води в системі водяного охолодження до виключення звукової сигналізації і сигнальної лампи “ВОДА”. Якщо горить лампочка “КОЖУХ 1”, необхідно перевірити піджим високовольтного кабеля на кожусі трубки.

3. Включити високу напругу, натиснувши на кнопку “ВКЛ. ВЫСОКОЕ” (загориться червона лампа).

4. Встановити на кіловольтметрі необхідну високу напругу в рентге-нівській трубці перемикачем регулювання “ГУБО” і “ТОЧНО”.

5. Встановити на міліамперметрі необхідний струм в рентгенівській трубці перемикачем регулювання “ГУБО” і “ТОЧНО”.

6. За допомогою релє часу відкрити захисну шторку на необхідному вікні кожуха рентгенівської трубки і встановити необхідний термін експозиції.

7. Необхідно пам’ятати що високовольтне джерело живлення (ВИП 2-50-60) апарата УРС-2.0 виходить на стабільний режим після прогрівання протя-гом двох годин при увімкненій високій напрузі.

Порядок вимикання приладу

Після того, як час експозиції закінчиться спрацьовує релє і захисні шторки в кожусі рентгенівської трубки автоматично зачиняються.

1. Вивести струм в рентгенівській трубці ручками “ГРУБО” і “ТОЧНО”.

2. Вивести високу напругу.

3. Вимкнути високу напругу.

4. Вимкнути напругу мережі.

5. Закринти вентиль системи водяного охолодження.

Рентгенівські дифрактометри

Рентгенівський дифрактометр – установка, на якій реєстрація відбитого рентгенівського випромінювання здійснюється за допомогою лічильника.

Дифрактометри поділяють на типи:

• загального призначення (ДРОН-2.0; ДРОН-3.0, ДРОН-3М, АДП-2-01);

• спеціалізовані (ДРМК-2.0; ДРК-2; ДГК-4; ДРН-2.0);

• автоматичні (ДРАМ-2.0; ДАРТ-2.0; АМУР-1.0).

Дифрактометри складаються із:

• апаратури для генерації рентгенівських променів;

• гоніометра – пристрою для обертання зразка і лічильника із заданою швидкістю та вимірювання кутів відбиття;

• апаратури реєстрації інтенсивності відбитих променів із записом результатів у пам’ять комп’ютера.

Фокусування дифрактометра здійснюється за схемою фокусування за Бреггом – Брентано (рис. 2.9).

Схема форусування за Бреггом-Брентано полягає у тому, що поверхня плоского зразка, фокус рентгенівської трубки та щілина детектор повинні знаходитися на одному фокусувальному колі.

Обертання зразка на кут  призводить до необхідності обертання детектора по колу гоніометра на кут 2.

Для збереження умов фокусування під час обертання зразка з кутовою швидкістю  лічильник повинен обертатися з кутовою швидкістю 2.

	1 – зразок; 2 – лічильник; F – фокус рентгенівської трубки; S1 – система щілин Соллера; S2 – щілина детектора; – – коло гоніометра; - - – фокусувальне коло.
Рис. 2.9 – Схема фокусування за Бреггом-Брентано

Реєстрація рентгенівського випромінювання. Аналітичним сигналом в рентгенівських дифрактометрах є інтенсивність характеристичного рентгенівського випромінювання виміряна у відносних одиницях. Для вимірювання енергія квантів рентгенівського випромінювання за допомогою лічильників перетворюється на електричні імпульси. Принцип дії всіх типів детекторів рентгенівського випромінювання заснований на здатності рентгенівського випромінювання іонізувати речовину. В сучасних рентгенівських дифрактометрах використовуються іонізаційні, напівпровідникові та сцинтиляційні лічильники. Після переробки електричного сигналу будується дифракційна картина (рис. 2.10).

Рис. 2.10 – Вид типової дифрактограми

Основна особливість появи дифракційної картини: у відбиваючому положенні при реєстрації дифракційного максимуму знаходяться кристали, кристалографічні площини яких паралельні до поверхні зразка.

Реєстрація дифракційних спектрів може здійснюватися за двома режимами: неперервного запису або дискретного руху.

Під час неперервного запису відбувається неперервне обертання зразка та лічильника , що може призводити до викривлення форми дифракційних ліній, а також зсув їх максимумів відносно від істинного положення. Викривлення та зсув тім більші, чим більше швидкість руху лічильника  і чим більше стала часу . Для запобігання цьому необхідно використовувати мінімальну швидкість руху та найменшу сталу часу.

При дискретному режимі реєстрації зразок повертають на певні кутові інтервали (наприклад, 0,02; 0,05; 0,1 і т.д.), а детектор повертається на подвоєні кути. Реєстрація інтенсивності дифрагованого пучка здійснюється при нерухомому зразку та лічильнику протягом заданого часу. Далі лічильник та зразок зміщують на заданий кутовий інтервал (“крок”) і виміри повторюються в цьому положенні. Таким чином профіль лінії отримують по точкам. Цей режим точний (за умови великої експозиції) але досить тривалий.

В дискретному режимі інтенсивність можна виміряти одним із двох способів:

• T₀-метод – фіксується кількість імпульсів протягом певного часу T₀;

• N₀-метод – визначають час , необхідний для накопичення заданої кількості імпульсів.