14 Організація і проведення геологічного картування

Процес геологічного картування чітко поділяється на три періоди, які різко відрізняються своїми особливостями: підготовчий, польовий і камеральний періоди.

Підготовчий період.

Основними задачами підготовчого періоду є:

-складання проекту робіт;

- організація геологозйомочної партії і забезпечення її необхідним спорядженням і обладнанням, топографічними картами і матеріалами аерофотозйомки;

- вивчення фондових і літературних матеріалів, які мають значення для району робіт з попереднім дешифруванням аерофотоматеріалів і складанням попередніх геологічних карт і тектонічних схем по району робіт.

Тривалість підготовчого періоду 2-3 місяці. Проект робіт є основним документом, який визначає зміст, методику, техніку і вартість, термін виконання робіт.

Основою проекту є геологічне завдання. В ньому вказуються: адміністративне положення району, його границі, профілюючі корисні копалини, глибина вивченості району в цілому і окремих його ділянок, перспективних для виявлення родовищ корисних копалин, геологічні завдання та варіанти їх вирішення; при цьому враховуються результати попередніх робіт на даній території, детальність її вивчення, очікувані геологічні та пошукові результати, перелік звітних документів і вимоги до них; терміни виконання завдання.и Проект робіт складається з двох частин: геологічної і виробничо-технічної.

Геологічна частина супроводжується оглядовою картою району робіт, схемою геологічної вивченості, геологічною картою району робіт, складеною за даними попередніх досліджень.

Виробничо-технічна частина є обов"язковою частиною проекту, яка складається на весь об"єм робіт із додаванням кошторису. Характер транспорту визначається в залежності від фізико-географічних умов району, зокрема його прохідності. Він може бути автомобільний, водний, авіаційний, в"ючний тощо. Маршрути, як правило, здійснюються пішки, з підвозом до місця початку маршруту автомобільним транспортом.

Спорядження і обладнання підбирається у відповідності до конкретних умов роботи.

Топооснова підбирається таким чином, щоб вона охоплювала не тільки площу зйомки, але й суміжні території по периметру. Це необхідно для орієнтування на окраїнних ділянках і для виведення геологічних границь за межі району зйомки для прив"язки до сусідніх планшетів. Важливо мати для загальної орієнтації оглядову топографічну карту масштабу 1:50000.

Необхідно забезпечити своєчасно партії аерофотоматеріалами, які необхідно дешифрувати з урахуванням геологічних даних, які є по району зйомки. Дешифрування за можливістю повинно намітити усі елементи, які являють собою інтерес для польових робіт.

Велике значення має наукова підготовка, яка полягає у всебічному і поглибленому вивченні усіх геологічних, геоморфологічних, гідрогеологічних, геофізичних та інших матеріалів по району робіт і суміжних територіях з використанням результатів попереднього дешифрування аерофотоматеріалів. У першу чергу повинні використовуватися дані геологічних досліджень більш дрібних масштабів, порівняно із проектним. Особливу увагу повинні привертати дані про наявність тих чи інших коисних копалин. Важливим є ознайомлення за можливістю із петрографічними, палеонтологічними і мінералогічними колекціями по досліджуваному району. Основні відомості з геології і корисних копалин конспектуються, оформляються у вигляді відповідних карт, схем. З особливою увагою слід вивчати геофізичні дані. Важливо мати зв"язок з установами і особами, які проводили роботи на території у попередній час.

Польовий період

При геологозйомочних роботах польовий період є основним і найбільш відповідальним. В організаційному плані він поділяється на три послідовних етапи: організаційний, виробничо-польовий і заключний.

Завдання організаційного етапу - створення бази партії, житлово-побутове влаштування персоналу, конкретне знайомство з районом робіт шляхом проведення оглядових маршрутів. Оглядові маршрути проводяться по всьому району зйомки. В першу чергу відвідуються вказані попередніми дослідниками опірні стратиграфічні розрізи, знахідки скам"янілостей. В результаті оглядових маршрутів уточнюється робоча схема стратиграфічного розчленування розрізу, встановлюються назви і індекси стратиграфічних одиниць і різновидностей порід. Відвідуються всі вже відкриті родовища, розташовані в районі робіт, щоб мати уяву про типи руд.

Виробничо-польовий етап - основний етап польового періоду. Його завдання: аналіз геологічної будови, збір фактичного матеріалу, складання і уточнення карт. Польові дослідження при геологічній зйомці проводяться з допомогою пошуково-зйомочних і пошукових маршрутів, аеровізуальних спостережень, геофізичних, геохімічних, геоморфологічних, гідрогеологічних, петрографічних, палеотектонічних, стратиграфічних та інших досліджень, буріння свердловин і проходки гірських виробок. При проведенні польових робіт систематично здійснюється польова камеральна обробка відібраного кам"яного матеріалу, проб води і шліху. Співставляються і аналізуються всі отримані геологічні, пошукові геофізичні, геохімічі і лабораторні дані і на цій основі вносяться корективи у загальну програмі і план робіт на найближчі дні.

Заключний або ліквідаційний етап настає після виконання усієї програми польових досліджень. В кінці кожного польового сезону проводиться обробка і оформлення усіх польових матеріалів партії. Завдання даного етапу:

- складання, доповнення, уточнення і оформлення передбачених проектом польових карт- уточнення і доповнення опірної легенди;

- заповнення журналів зразків і проб, складання відомостей геохімічних проб;

- додаткове вивчення і скорочення робочих зразків, попередня обробка проб, їх аналіз у польових лабораторіях, оформлення замовлень на лабораторні роботи, відправка проб до відповідних спеціалізованих лабораторій;

- обробка польових спостережень, доповнення польових щоденників, журналів документації бурових свердловин і гірських виробок результатами вивчення зразків і польового аналізу проб, складання висновків по окремих маршрутах і групах маршрутів із урахуванням результатів роботи інших виконавців;

- обробка результатів пошукових робіт.

Одночасно можна проводити прив"язочні маршрути. В результаті цього вирішуються всі нез"ясовані питання щодо стратиграфії, магматизму, а також різні спірні питання.

Після виконання цих робіт комісія приймає польові матеріали, але у випадку виявлення суттєвих похибок і помилок польові матеріали повертаються для виправлення. Польові роботи не можуть вважатися завершеними, поки не буде підписаний акт усіх необхідних польових матеріалів членами комісії.

Типи геологічних зйомок за способом проведення і призначенням: маршрутна, площадна і інструментальна.

Маршрутна зйомка застосовується при картуванні в масштабах 1:1000000 і 1:500000. Вона полягає у перетині району робіт маршрутами, більша частина яких розташовується вхрест простягання порід. При картуванні інтрузивних магматичних тіл маршрути повинні перетинати як крайові, так і центральні частини масивів. Спостереження, проведені в маршруті, наносяться на топооснову. Маршрутні дослідження використовуються також при складанні опірних стратиграфічних розрізів, вивченні четвертинних відкладів і геоморфологічних спостереженнях. ними користуються при аналізі тектонічної будови окремих районів.

Дуже важливо правильно намітити маршрути, положення яких у значній ступені залежить від відслоненості і прохідності. В деяких областях гірські породи повсюди виходять на денну поверхню біля берегів річок, або на цоколях терас. Такі ділянки можуть вивчатися цілком незалежно від простягання порід. В гірських областях при суцільній відслоненості слід рахуватися з наявністю доріг, стежин, а в залісених місцевостях з прохідністю залісених ділянок. Слід звертати увагу, що в умовах поганої відслоненості слід шукати виходи корінних порід на схилах річкових долин, вододілах, ділянках розвитку зсувних процесів і обвалів тощо.

Площадна зйомка проводиться при геологічному картуванні в масштабах 1:200000 - 1:25000. Пунктами спостережень вкривається вся територія зйомки; густота цих точок залежить від ступеня складності геологічної будови, умов відслоненості, прохідності. Велике значення при цьому мають аерофотознімки. Основна частина маршрутів проводиться за простяганням структур для простежування різноманітних контактів, стратиграфічних комплексів, маркуючих горизонтів, розривних порушень. Не менш важливі маршрути, що проходять вхрест простягання шарів.

В межах масивів магматичних порід маршрути намічаються таким чином. щоб були вивчені усі іх частини, були пройдені контакти між інтрузивними і вміщуючими породами і різновіковими магматичними інтрузивами. Важливо прослідкувати тектонічні розриви, дайки магматичних порід і зони контактового метаморфізму.

Положення пунктів спостережень і геологічних границь на топографічну карту наносять окомірно з максимально можливою точністю, прив"язуючи їх до елементів рельєфу, топографічної чи річкової сітки. В залежності від обгрунтованості геологічні границі поділяються на достовірні і передбачувані або припущені.

Інструментальна з"омка застосовується при геологічному картуванні, починаючи з масштабу 1:20000 і крупніше. Це площадна зйомка, при якій нанесення геологічних об"єктів на топооснову проводиться інструментально. Перед зйомкою необхідно вивчити всі відслонення і виробки та розставити в опірних пунктах відповідні репери (кілки). Опірними пунктами можуть бути контакти з інтрузивними породами, границі між світами, маркуючі горизонти, жили, різні геологічні тіла, покриви тощо. Усі відмічені за допомогою певного інструменту (мензули) точки наносяться топографом на топооснову. Зйомка ведеться у присутності геолога.

Польова карта, її складання. Польова карта - важливий геологічний документ. На карту безпосередньо в полі наносяться усі результати геологічних спостережень, геологічні границі, елемент залягання, різновидності магматичних порід, лінії розривних порушень, схему маршрутів.

Польову карту складають безпосередньо в маршрутах на топографічній основі, що у два рази крупніша за масштаб зйомки. Місця спостереження на карті вказуються точкою. Поруч із нею вказуються елементи залягання, відмічаються місця знахідок зразків викопної фауни і флори, корисних копалин. Точки наносяться або окомірно за чіткими ознаками на топооснові і місцевості, або за допомогою гірського компасу. Всі записи і помітки на карті під час маршруту роблять олівцем, пізніше після перевірки і уточнення, повернення з маршруту - закріпляють тушшю. Окрім індивідуальних польових карт в партії повинна бути загальна карта фактичного матеріалу і геологічна карта. Кожний виконавець зобов"язаний перенести всі дані власних спостережень на спільну карти. Обробку матеріалів, зібраних виконавцем за день, проводять колективно під керівництвом начальника партії.

Кондиційність геологічних карт. Під кондиційністю геологічних карт розуміється обгрунтованість їх (в залежності від масштабу) фактичним матеріалом, який підтверджує відповідну детальність зображення геологічних об"єктів. Велике значення має при цьому детальність розроблених стратиграфічних розрізів, зібраний кам"яний матеріал. При встановленні кондиційності особливо враховуються: кількість точок спостережень, довжина маршрутів, ступінь розчленування геологічних утворень з нанесенням їх границь на геологічну карту. детальність розчленування є найважливішим показником точності геологічних карт, ступеню їх детальності, відповідності певному масштабу.

Польова книжка - основний документ, який відображає роботу геолога. В ній записуються всі польові спостереження, висновки. Записи слід робити акуратно. Книжка повинна мати тверду обкладинку, формат її 15х10 см, 60-70 сторінок; в кінці книжки - сторінки з міліметрівкою і калькою. Усі сторінки нумеруються. на титульному листі вказується назва організації, прізвище геолога, адреса організації і бази експедиції, номер книжки, дати початку і закінчення записів, номера описаних відслонень і зразків. Записи ведуться тільки на правій стороні книжки, а на лівій роблять замальовки та помітки.

Деякі особливості геологічного картування в різних геолого-географічних умовах

При тому, що існують загальні основні принципи геологічного картування для будь-яких умов, різні геологічні і географічні особливості визначають певну відмінність як у методиці так і в техніці здійснення робіт з геологічного картування. Геологічні умови - це платформа, крайовий прогин, складчаста область, область проявів інтрузивного магматизму і регіонального метаморфізму. Географічні особливості - це рівнинні, високогірні, тайгові, пустельні, льодовикові тощо.

Вибір методики зйомки залежить у пепршу чергу від особливостей геологічної будови. В залежності від переважаючого розвитку тих чи інших утворень (осадових, вулканогенних, інтрузивних, метаморфічних) виділяється велика кількість різновидностей районів за геологічною будовою. За методикою картування в областях розвитку осадових гірських порід виділяють два типи районів: з горизонтальним і нахиленим заляганням, із складчастими структурами і розривними порушеннями.

Перший тип районів характерний для платформ; в цьому випадку основна увага приділяється вивченню фаціальних взаємовідношень між товщами, що картуються. Величина доступного для вивчення нормального стратиграфічного розрізу визначається глибиною ерозійного розчленування місцевості. Як правило, вона невелика і для заглиблення розрізу доводиться застосовувати буріння картувальних і глибоких свердловин. Геологічне картування в цих районах починають з маршрутів вздовж головних річкових долин. Складений за цими ділянками геологічний розріз простежують пізніше шляхом маршрутів, які проходять за простяганням виділених маркуючи горизонтів. Виявити характер тектонічних структур у межах платформ допоможе вивчення тріщинної тектоніки ділянок. При геологічному картуванні в цих районах обов’язково застосовуються гірські виробки і свердловини.

Райони розвитку складчастих структур і розривних порушень характерні, головним чином, для складчастих областей, в яких розвинута потужна товща осадових порід, що прорвана інтрузіями і містить вулканогенні породи. Геологічну зйомку розпочинають з маршрутів вхрест простягання складчастих структур. З цією метою використовують долини крупних рік, що перетинають структури вхрест простягання. При проведенні цих маршрутів з’ясовують положення основних геологічних границь у вертикальному розрізі, встановлюють крупні складчасті структури району, визначають основні центри піднять і опускань. Перші маршрути слід задавати за напрямками, які перетинають район в центральних частинах головних піднять, в яких на поверхню землі відслонюються і верхні і нижні частини стратиграфічного розрізу району. Після цього основні геологічні границі і міркуючи горизонти простежують за простяганням. При картуванні розривних порушень визначають елементи залягання поверхні зміщувача, напрямок переміщення крил, простежують поверхню зміщувача за простяганням, а якщо можливо, то і за падінням.

В обох випадках одночасно з вивченням геологічного розрізу проводиться систематичний відбір зразків порід, проб для літолого-петрографічного визначення, для геохімічної характеристики порід. Відібрані зразки повинні повністю характеризувати всі різновидності порід, які зустрічаються на території зйомки. Палеонтологічні зразки відбираються у великих кількостях пошарово.

В областях розвитку інтрузивних порід вивчаються умови залягання і форма інтрузивних тіл, їх внутрішня будова, монолітність, тріщинуватість, контактові ореоли. В процесі зйомки вирішуються наступні питання: складання опірних розрізів в природних і штучних відслоненнях, які охоплюють окремі інтрузивні масиви різного віку і складу. Опірні розрізи задаються вхрест простягання елементів внутрішньої будови масивів. Вони дозволяють вивчати особливості структури і текстури, співвідношення з вміщуючими породами, намітити раціональну методику детального картування інтрузивів. Такі маршрути повинні проходити через увесь масив, захоплюючи ореол контактових змін у породах і частково незмінені вміщуючі породи. Складання опірних розрізів обов’язково супроводжується відбором великої кількості зразків і проб із різних різновидностей інтрузивних порід для петрографічних, геохімічних і петрофізичних досліджень.

Системне вивчення інтрузивних порід проводиться за сіткою маршрутів, орієнтованих вхрест простягання і за простяганням геологічних структур. В районах з поганою відслоненістю обов’язково проводиться необхідний об’єм гірських і бурових робіт. Методом простежування за простяганням оконтурюється інтрузивне тіло, вивчаються фази і фації порід, зони мінералізації і зруденіння, розривні порушення. Простежування за простяганням забезпечить найбільш точне нанесення геологічних границь на карту, дасть матеріал про характер контактів, взаємовідношення порід в межах інтрузиву, зміну їх речовинного складу за простяганням. При поганій відслоненості, невитриманості окремих фацій різновидностей порід в межах інтрузиву, кращі результати дають маршрути вхрест простягання. У процесі зйомки особливу увагу слід приділяти вивченню жильних утворень, генетично пов’язаних з породами інтрузиву.

З кожного геологічного підрозділу рекомендується відбирати 30-50 проб. На дорогокоштуючі аналізи: хімічний, мінералогічний, радіометричний та ін. відбирається 5 проб мінімально. Різновидності порід, які відіграють другорядну роль, характеризуються 2-3 пробами. Відбір проб слід розподіляти рівномірно. Всі види випробовування супроводжуються штуфами, шліфами і аншліфами порід і руд.

При геологічній зйомці вулканогенних порід велике значення має вивчення їх положення у стратиграфічному розрізі, встановлення в межах товщ маркуючих горизонтів, перерв у вулканічній діяльності і неузгоджень в заляганні товщ, розчленування товщ та ін., тобто фактично необхідно виконати такі самі спостереження, що і при геологічній зйомці осадових порід. При цьому виконується простежування і оконтурювання геологічних тіл.

Вивчення жерлових і субвулканічних тіл в процесі зйомки зводиться в основному до їх оконтурювання, виявлення форми залягання. Вже при рекогносцирувальних маршрутах встановлюються породи ефузивного вигляду, які знаходяться в інтрузивному заляганні – некки і субвулканічні інтрузії. Далі напрямок маршрутів обирається упоперек витягнутості жерлових тіл і субвулканічних інтрузій, вздовж контактів із вміщуючими породами і вздовж границь різних різновидностей порід, які складають тіло.

Відбір зразків для характеристики змін по мірі наближення до вміщуючих порід проводиться в контактових зонах починаючи від незмінених різновидностей до найбільш змінених. Проби також беруться з усіх покривів, що спостерігаються, вздовж декількох профілів вхрест простягання вулканогенної товщі. Якщо товщина вулканогенної товщі і покривів велика, проби беруться вздовж профілю вхрест простягання з інтервалом між точками відбору не більше 100 м.

Жерлові і субвулканічні утворення випробовуються як інтрузивні тіла. Загальна кількість проб визначається різноманітністю порід в тілах, ступеню відслоненості і глибиною їх ерозійного зрізу. В цілому для характеристики кожної різновидності порід, що має певне геологічне положення, слід відбирати 25-30 проб.

Геологічне картування в областях розвитку метаморфічних порід має свої специфічні особливості. Метаморфічні породи в залежності від їх вихідного матеріалу подібні або до осадових, або до магматичних, але відрізняються від них мінеральним складом і текстурними особливостями. Своєрідними є геологічні тіла, які утворюють ці породи, тому вони вимагають особливих методів для їх польового вивчення. В породах, що утворилися за рахунок регіонального метаморфізму вивержених материнських порід, картування проводять методами простежування від відслонення до відслонення чи простежування контактів за простяганням. Звертається увага на виявлення співвідношень метаморфічних порід з вміщуючими. Проводиться масовий відбір проб для петрографічного і мінералогічного аналізів.

Метаморфічні породи, що утворились за рахунок переважно осадових порід, іноді дуже подібні до вихідних материнських порід. Тому картування таких метаморфічних порід у значній мірі нагадує картування осадових порід. Після встановлення елементів залягання, їх досліджують маршрутами вхрест простягання, складаючи нормальний стратиграфічний розріз. Виділені при цьому маркуючі горизонти простежуються за простяганням.

Основні прийоми геологічного картування

Основними задачами при польовому складанні геологічної карти шаруватих утворень є розшифрування геологічних структур і складання стратиграфічного розрізу.

Сутність картування полягає у виявленні геологічних границь і простежуванні їх на місцевості з нанесенням на топографічну основу. Цій меті служить методика стратиграфо-літологічного розчленування і кореляції світ на основі маркуючих (опірних) горизонтів. Маркуючий горизонт - це будь-який шар, або пачка шарів, що мають відмінні ознаки, які дозволяють розпізнати його на будь-якому відслоненні (літологічний склад, забарвлення, включення, органічні рештки, знаки на поверхні нашарування тощо). Саме такі маркуючі горизонти дозволяють в умовах польової роботи розчленувати шаруваті товщі на світи за літологічними ознаками із встановленням їх відносного положення. Дійсне їх стратиграфічне положення на основі керівних форм викопної фауни і флори встановлюється в результаті камеральної обробки матеріалів. Тому, якщо дозволяють місцеві умови, польові роботи починаються із вивчення опірних розрізів.

Робота в польових умовах здійснюється під час робочих маршрутів з геологічного картування, які проводяться по можливості вхрест простягання гірських полрід і часто напрямок маршрутів диктується характером рельєфу, умовами проходження і відслонення.

Велике значення в маршруті для простежування геологічних границь мають геоморфологічні і гідрогеологічні спостереження, а також спостереження за грунтово-рослинним покривом.

Велику роль можуть зіграти правильно розташовані гірські виробки і картувальні свердловини, які створюють необхідні додаткові штучні відслонення, дозволяють отримати інформацію в ділянках, що закриті грунтово-рослинним покривом та четвертинними відкладами.

В процессі геологічного картування необхідно дотримуватись наступних правил:

- під час маршруту слід вести спостереження за усім, що може дати уявлення про просторове положення різних комплексів гірських порід, їх склад, відносну вікову послідовність. Саме в цей час важливо врахувати особливості геоморфології, гідрогеології і грунтового покриття на досліджуваній території;

- на кожному відслоненні і точці спостереження необхідно записувати все суттєве, пов"язувати спостереження з попередніми, важливо також записати уявлення, передбачення, здогадки, які виникають на певному відслоненні;

- кожне наступне відслонення слід пов"язувати з попереднім, співставляти і узгоджувати отримані дані;

- на шляху до кожної наступної точки вести спостереження за змінами гірських порід і структурним їх положенням;

- зібраний кам"яний матеріал з кожного маршруту потрібно обробити до початку наступного;

- в кінці кожного робочого дня написати висновки - прив"язати дані всіх відслонень по маршруту до топооснови і прив"язати цей маршрут до попередніх. Тут узагальнюються дані по структурі (складки, розривні порушення), робляться попередні зведені схеми, стратиграфічна колонка, виявляються проблеми, які необхідно вирішити в наступному маршруті;

- робляться висновки в кінці робочого тижня із зарисовками відповідних структурних схем і стратиграфічних колонок;- кожного місяця підводити підсумки, які складаються із сукупності тижневих результатів із відповідною обробкою;

- в кінці польового періоду, безпосередньо в полі треба підводити загальні підсумки усієї польової роботи у вигляді максимально повного звіту по всіх розділах, передбачених відповідною інструкцією. Написання повного звіту у польових умовах і виявлення недоліків безпосередньо в полі дозволяє усунути їх додатковими маршрутами.

Вивчення і опис відслонень

Опис відслонень залежить від будови геологічних утворень, за якими ведеться спостереження. Шаруваті товші описуються пошарово знизу уверх. Відслонення, складені однією породою характеризуються в цілому; відслонення значної протяжності доцільно вивчати і описувати поінтервально. В якості границь інтервалів слід вибирати ділянки із різкою зміною складу відкладів або умов їх залягання.

Геологічними спостереженнями визначаються склад і сполучення гірських порід в межах відслонень, характер залягання цих порід на відслоненні тощо.

Гірські породи описуються в наступній послідовності: назва породи, її колір, структура, текстура, мінеральний склад і морфологія зерен, включення, прожилки, органічні рештки, конкреції і секреції, окремості та інші характеристики.

Опис різних за складом гірських порід передбачає характеристику таких ознак.

Осадові породи:

- чергування порід по вертикалі у вигляді пошарового опису;

- товщина кожного шару або узагальнена характеристика товщини шарів кожної різновидності порід із зазначенням середньої товщини і меж її зміни для кожної різновидності порід;

- переходи шарів за простяганням;

- співвідношення вище- і нижче залягаючих шарів - узгоджене чи неузгоджене.

Вулканогенні породи:

- склад і чергування шарів по вертикалі;

- зміна різновидностей порід по певних горизонтах;

- товщина кожного пласта чи потоку;

- характеристика граничних поверхонь.

Інтрузивні породи:

- склад;

- характер контактів із вміщуючими породами;

- переходи різновидностей порід, їх зміни на контактах, контактовий метаморфізм.

Опис залягання порід включає замірювання елементів залягання, характеристику складок, розривних порущень тощо.

З великою увагою слід відноситись до відбору зразків. Кожний відібраний зразок повинен мати свіжі поверхні без видимих ознак вивітрювання. Середній розмір зразка приблизно відповідає площі долоні. Всі зразки повинні забезпечуватися етикетками і бути записані у журнал зразків, в якому вказуються: дата, номер відслонення і його адреса (номер маршруту, назва породи, вік (світа, горизонт). Зібрані зразки загортаються в папір і вкладаються у спеціальні мішечки.

Камеральний період

Камеральний період охоплює час з осені по весну (4-5 місяців) і завершується складанням остаточного звіту з усіма додатками до нього і захистом у профілюючій установі.

Завдання камерального періоду - це вивчення усього зібраного колекційного матеріалу, обробка і поповнення новими даними щоденників, завершення дешифрування аерофотоматеріалів, уточнення польової геологічної карти, карти корисних копалин та інших карт, складання зведеної стратиграфічної колонки і геологічних розрізів до карт, складання геологічного звіту, який затверджується у встановленому порядку і здається у фонди.

Значний об"єм робіт являє собою складання графічного матеріалу, який додається до звіту (геологічна карта з розрізами, зведена стратиграфічна колонка, карта корисних копалин і шліхового опробування, карта фактичного матеріалу, схема геологічної вивченості тощо).

Геологічна карта повинна бути готова ще в кінці польового періоду. В процесі камеральної обробки вона лише уточнюється у відношенні петрографічних назв виділених на ній гірських порід, віку геологічних утворень і деяких границь.

Остаточні дані переносяться на звітну топографічну основу, спеціально приготовлену шляхом розвантаження від деяких несуттєвих топографічних деталей. Не переносяться з польової карти на звітну геологічну карту ті геологічні підрозділи, які мають допоміжне значення, точки спостережень та інші помітки робочого порядку.

Геологічна карта повинна бути прив"язана до інших сусідніх складених рукописних і опублікованих листів.

На геологічній карті показують розповсюдження різних осадових, вулканогенних і метаморфічних утворень, поділених на яруси і світи у відповідності із прийнятою легендою, з неузгодженями, а також площі розвитку інтрузивних порід, розділених на інтрузивні комплекси різного віку і різного петрографічного складу. При цьому дайки і жили можуть наноситись поза масштабом. Показують ореоли контактового метаморфізму. Елементи залягання наносяться в кількості, достатній для розуміння будови геологічної структури. Зображаються стратоізогіпси опірних горизонтів за даними структурно-картувального буріння, структурно-геологічної зйомки і геофізичних досліджень.

Геологічні розрізи складаються у строгій відповідності з легендою карти. У випадку малої товщини відкладів допускається об"єднання на розрізі двох і більше стратиграфічних підрозділів з обов"язковим занесенням в легенду відповідних додаткових позначень.

Зведена стратиграфічна колонка складається у довільному масштабі, але більш крупному, ніж масштаб карти. У випадку значної мінливості розрізу слід складати дві і більше зведені колонки району робіт.

Для стратиграфічних підрозділів, які включають в себе корисні копалини, або мають важливе значення для вирішення загальних геологічних питань, необхідно складати додаткові більш детальні колонки в крупному масштабі.

Карта корисних копалин складається у масштабі звітної геологічної карти і повинна давати повне уявлення про наявність і розміщення відомих родовищ і проявів корисних копалин. Карта корисних копалин, крім фактичного матеріалу, повинна вміщувати необхідні елементи прогнозу.

Обов"язковою для звіту є геоморфологічна карта. Вона складається на основі польових спостережень і дешифрування аерофотоматеріалів. Карта повинна відображати основні морфологічні особливості рельєфу, його походження і вік, а головне - визначати зв"язок форм рельєфу з геологічною будовою.

Карта четвертинних відкладів обов"язкова лише для тих районів, які суттєво складені четвертинними відкладами. Складається за стратиграфічними принципами, з виділенням нижнього, середнього, верхнього і сучасного відділів і повинна, крім віку, відображати генезис і склад четвертинних відкладів.

Карта фактичного матеріалу може бути складена або в масштабі звітної карти, або в більш крупному (в тому, в якому проводились польові спостереження). на ній наносяться:

- всі точки спостережень (незалежно від їх характеру);

-- лінії маршрутів;

- всі описані водопункти, якщо для них не складається окрема карта;

- місця знахідок викопних решток;

- геологічні границі з віковими індексами, але без розмальовки.

Карта водопунктів. На ній наносяться всі обстежені водопункти із зазначенням:

- характеру водопунктів (джерело, криниця, свердловина);

- приуроченість до товщі порід, виділених на геологічній карті;

- геохімічна характеристика.

Текст звіту. В геологічному звіті, який представляється в кінці камерального періоду, дається зведення і узагальнення всіх польових і камеральних досліджень. Звіт включає в себе наступні розділи: вступ, геологічна вивченість, стратиграфія, інтрузивні утворення, тектоніка, геоморфологія, корисні копалини, підземні води, оцінка перспектив району, література.

В тексті звіту поміщають оглядову карту району робіт, схеми геологічної, геофізичної і пошукової вивченості, умов проведення пошуків, стратиграфічної колонки опірних розрізів, кореляційні схеми, зарисовки, фотографії, матеріали аерофото- і космоз"йомки.

Структурна зйомка

Структурна зйомка - це вид геологічної зйомки, який проводиться з метою складання структурної карти по поверхні шару певного віку. Для цього найбільш детально вивчаються і простежуються на місцевості опірні горизонти, точки виходу яких прив"язуються інструментально до топографічної карти і за вихідними відмітками цих точок вираховуються відмітки тієї геологічної поверхні, по якій будують структурну карту.

Контрольні запитання

1 Які періоди включають організацію і проведення геологозйомочних робіт?

2 Який зміст і задачі підготовчих робіт?

3 Для чого використовуються матеріали аерокосмозйомок при геологічному картуванні?

4 На які етапи поділяється польовий період?

5 Які роботи виконуються у організаційний, виробничо-польовий і камеральний етапи?

6 Чим визначається щільність пошуково-зйомочних маршрутів?

7 Принципи складання зведеного стратиграфічного розрізу.

8 Що таке відслонення, правила його описання.

9 Які існують форми первинної документації при геологозйомочних роботах?

10 Які правила і порядок ведення записів у польовій книжці?

11 Які методи застосовуються для простеження геологічних границь на місцевості?

12 Особливості геологічної зйомки в різних геолого-географічних районах.

13 Що таке структурна зйомка? Її особливості і призначення.

14 Що таке кондиційність геологічної карти?

15 Задачі камерального періоду геологозйомочних робіт.

16 Які карти складаються при геологічній зйомці?