
Лекція Методика вивчення рівнянь у основній школі Вступ
Рівняння і системи рівнянь пронизують весь курс шкільної математики. Найпростіші рівняння учні розв’язують ще у початковій школі. Але букву х називають не змінною, а невідомим числом.
Всі класи рівнянь та їх систем можна поділити на дві групи.
Перша група – раціональні рівняння та їх системи. Найбільш важливими класами у цій групі є:
лінійні рівняння з однією змінною;
лінійні рівняння з двома змінними;
системи лінійних рівнянь з двома змінними;
квадратні рівняння;
лінійні нерівності з однією змінною;
квадратні нерівності.
Друга група – ірраціональні, показникові, логарифмічні, тригонометричні рівняння.
Перша група вивчається у 7-9 класах, а друга в 10-11 класах.
Послідовність вивчення різних класів рівнянь та їх систем різна у різних підручниках. Однак, кількість можливих варіантів для послідовності їх введення невелика, бо класи рівнянь перебувають у певній логічній залежності, яка впливає на порядок їх появи у шкільному курсі.
Спочатку вивчають рівняння, а потім їх системи. Таке роздільне вивчення проводиться до теорії квадратного тричлена, яка вивчається у 9-му класі.
1. Пропедевтика вивчення систематичного курсу рівнянь
Найпростіші рівняння та їх системи учні розв’язують ще у початковій школі.
У 5-му класі розкривається зміст таких понять, як рівняння (рівність, що містить невідоме число називається рівнянням; значення невідомого, при якому рівняння перетворюється у правильну числову рівність, називається розв’язком або коренем рівняння).
Розв’язати рівняння, означає знайти всі його корені. Рівняння розв’язується на основі залежностей між компонентами чотирьох арифметичних дій.
У 6-му класі учні розв’язують рівняння, яке містить змінну, як у лівій, так і правій частинах. Після вивчення розподільного закону множення значно розширюється круг задач, що розв’язуються за допомогою рівнянь.
В міру вивчення теоретичного матеріалу вводять нові види рівнянь та їх систем. Крім цього розширюється множина розв’язків рівнянь та їх систем, бо вивчаються від’ємні раціональні числа, розв’язуються найпростіші рівняння з модулями, рівняння, що містять дужки, вводиться поняття коефіцієнту та застосовуються поступово нові способи розв’язування рівнянь ( за допомогою додавання до обох частин рівняння x+a=b числа, протилежного до а, перенесення доданків з однієї частини в другу, зведення подібних доданків, ділення обох частин на коефіцієнт при невідомому).
Наприклад:
2(х+3)=3(х-4);
2х+6=3х-12;
2х-3х=-12-6;
-х=-18;
х=18.
Коли учні зрозуміли що таке рівняння, можна вводити поняття розв’язку рівняння. Один з методичних прийомів є застосування таблиць:
-
х
1
0
-2
5х+4=3х
5+4=3
0+4=0
+4=
-10+4=-6
Правильно
-------
-------
-------
прав.
Неправильно
непр.
непр.
непр.
------
Таблиці заповнюються у процесі евристичної бесіди.
Систематичне вивчення теорії про рівняння розпочинається у курсі алгебри 7-го класу.
У цілому розгляд теоретичного матеріалу про рівняння у 7-9 класах проводиться переважно на індуктивному рівні з використанням елементів дедукції.
Загальне поняття рівняння та його властивості вводяться індуктивно, але розгляд окремих видів рівнянь проводиться з використанням елементів дедуктивних міркувань.
Наприклад, поняття лінійного рівняння з однією змінною вводиться за означенням, у якому відправним пунктом є загальний вигляд лінійного рівняння.
В усіх класах формування поняття рівняння і вироблення навичок їх розв’язування проводиться на простих вправах, з метою, щоб технічне розв’язання не закривала суті питання.
У 8-му класі вивчаються квадратні рівняння, розв’язуються раціональні рівняння, дробово-раціональні рівняння, графічний спосіб розв’язування квадратних рівнянь.
У 9-му класі вивчаються рівняння і системи рівнянь, графічний розв’язок системи рівнянь, рівняння 3-го і 4-го степеня з однією змінною, які розв’язуються за допомогою розкладання на множники і введення допоміжної змінної. Вводиться поняття рівносильності рівнянь (якщо корені 1-го рівняння є корені 2-го, а корені 2-го є корені 1-го, то ці рівняння рівносильні).
Наприклад:
2х+3=8 2х+3+10=8+10
х=2,5, х=2,5.