2.3.Заходи з профілактики інфекційних захворювань
Профілактика інфекційних захворювань передбачає вплив на джерела інфекції, шляхи передачі інфекції і людину, що контактує з інфекційним хворим.
До них належать раннє, активне і повне виявлення хворих, їх своєчасна ізоляція, госпіталізація та лікування, проведення дезінфекційних заходів у вогнищі інфекції тощо.
Дезінфекція чи знезаражування - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на знищення збудників заразних захворювань у навколишнім середовищі.
Видами дезінфекції є: дезінсекція - знищення комах -переносників інфекційних захворювань; дератизація - винищування гризунів, небезпечних в епідемічному відношенні. Ці заходи проводять з метою запобігання передачі збудника від хворих людей до здорових.
Дезінфекція буває: профілактична, поточна, заключна. Методи дезінфекції: біологічний - використовують для очищення стічних вод; механічний - вологе прибирання приміщення і меблів, звільнення кімнат від пилу за допомогою пилососів, побілка і фарбування приміщень, миття рук; фізичний - опромінення ультрафіолетовими лампами; прасування; кип'ятіння; обробка в дезінфекційних камерах - пароповітряних і паро-формалінових. Обмеженню контактів з інфекційним агентом також сприяє виконання правил особистої гігієни при догляді за хворим.
Основним методом профілактики інфекцій, спрямованих на людину, що контактує з інфекційним хворим, є імунізація (введення в організм ослаблених збудників або токсинів з метою вироблення набутого імунітету).
При встановленні факту виникнення масових інфекційних захворювань накладається карантин.
Карантином називається комплекс режимних, адміністративних і санітарних протиепідемічних заходів, спрямованих на попередження поширення інфекційних хвороб і ліквідацію вогнища ураження.
Обсервацією називається комплекс заходів, направлених на посилене медичне спостереження за вогнищем інфекції.
3. Отруєння - це патологічний стан як наслідок попадання в організм токсичної речовини різної природи в кількості, здатній зруйнувати життєво важливі функції і створити небезпеку для життя. Джерелом отруєнь можуть бути гриби, рослини (гриб паразит Claviceps purpurea (маточні ріжки ) вміщує наркотик ЛСД; грибок Fusarinum Roseum, піроміцети - захворювання „п'яний хліб" ), рослини (конвалія, кропива, мак, тютюн, дурман, олеандр, бузина, дигіталіс, горіх, беладона), тварини ( медузи, скорпіони, павуки, кліщі, скати), плазуни (змії).
Розвиток отруєння залежить від: фізико-хімічних властивостей речовини; шляху попадання, особливостей постраждалого (вік, стать, маса тіла, чутливість, час доби, загальний стан здоров'я); додаткових факторів (температура, вологість, тиск, променева енергія, ультрафіолетове опромінення).
Шлях попадання: через рот, інгаляційний, через шкіру, через слизові оболонки.
3.1. Перша допомога при отруєннях
1.Промити водою забруднені отрутою частини шкіри та слизових оболонок.
2.Промити шлунок.
Дати активоване вугілля або послаблюючі: сульфат магнію -20 - 30г. Ця допомога за умови, коли людина не втратила свідомості.
При порушенні дихання - надати голові зручне положення, вивести язик, якщо не дихає - зробити штучне дихання.
5.Хворого покласти на ліжко.
При укусах вводиться відповідна сироватка (проти гадюча, проти каракуртова).
Антидотна терапія - це використання неспецифічних сорбентів, а саме: активованого вугілля, карболену. При різних отруєннях (крім ядів "прижигающего" характеру) активоване вугілля дається з водою (30 - 50г на 150 - 200мл води).
1 г активованого вугілля адсорбує 800 мг морфію, 350 мл алкоголю.
При отруєннях інсектицидами(хлорофос, карбофос, дихлофос) після промивання шлунку дати 5 таблеток бесалолу або бікарбонату.
Детоксикація: промивання шлунка, кишечнику. Треба дати хворим послаблюючі блювотні засоби (апоморфін). Але при отруєннях кислотами та лугами промивати шлунок не можна.