
- •Автор-укладач:
- •XX століття.
- •Змістовий модуль 4.
- •Тема 7. Європейська дипломатія
- •Змістовий модуль 5.
- •Тема 8. Міжнародні відносини в 1930-і роки
- •Тема 9. Становлення біполярної структури міжнародних
- •Змістовий модуль 6.
- •Тема 10. Розрядка міжнародної напруженості.
- •Тема 11. Особливості розвитку регіональних
- •Змістовий модуль 7.
- •Тема 12. Завершення епохи біполярності у
- •Змістовий модуль 8.
- •Тема 13. Міжнародні відносини в умовах
- •Частина друга. Сша на тлі міжнародних відносин (1990-2009 рр.)
- •Тема 14. Регіональні особливості міжнародних
- •Передмова.
- •Опис навчальної дисципліни та нормативна база.
- •Програма навчальної дисципліни. Змістовий модуль 1.
- •Змістовий модуль 2.
- •Змістовий модуль 3.
- •Змістовий модуль 4.
- •Змістовий модуль 5.
- •Тема 9. Становлення біполярної структури міжнародних відносин. Розгортання ”холодної війни” (1945 – кінець 50-х років).
- •Змістовий модуль 6.
- •Тема 10. Розрядка міжнародної напруженості. Глобальні та регіональні аспекти (1960-70-тіроки).
- •Тема 11. Особливості розвитку регіональних систем міжнародних відносин (1945 – 70-ті роки).
- •Змістовий модуль 7.
- •Тема 12. Завершення епохи біполярності у міжнародних відносинах (1980 – початок 1990-х років).
- •Змістовий модуль 8.
- •Тема 13. Міжнародні відносини в умовах постбіполярності (1990-ті роки).
- •Тема 14. Регіональні особливості міжнародних відносин в 1990-ті – 2000-ні роки. Сучасний стан і перспективи розвитку системи міжнародних відносин.
- •Самостійна робота.
- •Робота з першоджерелами та посібниками.
- •Робота над темою.
- •Індивідуальне навчально-дослідне завдання.
- •Тема 1. Поняття, предмет та категорії
- •1. Системний підхід до вивчення міжнародних відносин
- •Тема 2. Дипломатія як основний предмет
- •2. Віденська система договорів та Версальсько-вашингтонська система
- •Змістовий модуль 2.
- •Тема 3. Розвиток і діяльність міжнародних
- •3. Створення Ліги націй та її діяльність
- •5. Підготовка та укладення Північно-Атлантичного договору
- •6. Утворення нато, основний зміст Північноатлантичного договору
- •7. Нато як один з найголовніших компонентів біполярної системи мв (50-80 рр. Хх ст.)
- •8. Створення овд
- •Змістовий модуль 3.
- •Тема 4. Європейська дипломатія на початку
- •XX століття.
- •9. Назрівання першої світової війни
- •10. Причини першої світової війни
- •11. Характер та цілі першої світової війни
- •Тема 5. Дипломатія в роки Першої
- •12. Завершення першої світової війни та її наслідки
- •13. Версальська система міжнародних відносин. Концептуальні підходи держав-переможниць до розробки мирних договорів з Німеччиною та її союзниками на Паризькій мирній конференції
- •Змістовий модуль 4.
- •Тема 6. Міжнародні відносини
- •14. Українське питання на Паризькій мирній конференції
- •15. Основні проблеми міжнародних відносин після першої світової війни (мирне врегулювання, німецьке питання)
- •16. Декрет про мир і мирна програма Вільсона (14 пунктів)
- •17. Мандатна система
- •18. Російське питання на Паризькій мирній конференції
- •19. Україна в міжнародних відносинах у період 1917-1920 рр.
- •Тема 7. Європейська дипломатія
- •20. Вашингтонська конференція та її рішення
- •21. Генуезька, гаазька та лозаннська конференції
- •22. Рапалльський договір
- •23. Перша криза Версальської системи та її врегулювання (репарації, Рурська криза, план Дауеса, план Юнга)
- •24. Конференція в Локарно
- •25. Підготовка та підписання пакту Бріана-Келлога
- •Змістовий модуль 5.
- •Тема 8. Міжнародні відносини в 1930-і роки
- •26. Зміст і мета політики колективної безпеки в Європі у 1933-1935 рр.
- •27. Проект "Східного пакту"
- •28. Укладення договорів про взаємодопомогу між срср і Францією, срср і Чехословаччиною
- •29. Італо-ефіопська війна (позиція держав, Ліги Націй)
- •30. Політика невтручання в іспанські справи. Криза Ліги Націй. Становлення блоку агресорів
- •31. Поширення японської агресії в Китаї та розпад Вашингтонської системи
- •32. Аншлюс Австрії, його наслідки та позиція великих держав
- •33. Мюнхенська угода
- •34. Англо-франко-радянські переговори щодо пакту про взаємодопомогу
- •35. Пакт Рібентропа-Молотова та його наслідки
- •36. Початок Другої світової війни
- •37. Політичний зміст Другої світової війни
- •38. Капітуляція Франції та її міжнародні наслідки
- •39. Напад Німеччини та її союзників на срср та позиція урядів Великобританії та сша
- •40. Передумови та початок створення антигітлерівської коаліції
- •41. Атлантична хартія
- •42. Вступ сша у Другу світову війну
- •43. Московська конференція мзс 1943 року
- •44. Тегеранська конференція
- •45. Ялтинська конференція, її основні рішення
- •46. Потсдамська система міжнародних відносин
- •47. Геополітичні наслідки Другої світової війни
- •Тема 9. Становлення біполярної структури міжнародних
- •48. Головні характеристики міжнародних відносин в повоєнний період
- •49. Докорінні зміни у повоєнному світовому устрої після Другої світової війни
- •50. Початок “холодної війни”
- •51. Створення Ліги арабських держав
- •52. Особливості повоєнного врегулювання в Європі
- •53. Етапи мирного врегулювання з колишніми союзниками Німеччини в Європі
- •54. План Баруха (14 червня 1946 р.)
- •55. Пакт Ріо-де-Жанейро (1947 р.)
- •56. Дунайська конференція 1948 р.
- •57. Крах мандатної системи на Близькому Сході
- •58. Утворення Організації американських держав
- •59. Принципи та етапи післявоєнного врегулювання з Японією
- •60. Ідеологічні чинники «холодної війни»
- •61. «Доктрина Трумена»
- •62. «План Маршала»
- •63. Створення анзюс
- •64. Багдадський пакт (сенто)
- •65. Утворення сеато
- •66. Державний договір з Австрією
- •67. Утворення двох німецьких держав
- •68. Агресія сша проти Гватемали
- •69. Громадянська війна в Китаї та проголошення кнр
- •70. Війна в Кореї та її наслідки
- •71. Конференція у Сан-Франциско 1951 року
- •72. Втручання Франції в Індокитаї та його наслідки
- •73. Паризька угода 1954 року
- •74. Бандунзька конференція (1955 р.)
- •75. Суецька криза 1956 року
- •76. Угорська криза 1956 року та реакція світового співтовариства
- •77. Тайванська криза 1958 року
- •Змістовий модуль 6.
- •Тема 10. Розрядка міжнародної напруженості.
- •78. Карибська криза
- •79. Становлення дипломатичних відносин між срср та фрн
- •80. Доктрина Хальштейна
- •81. Заключний етап нбсє у Гельсінкі
- •82. «Нова східна політика» фрн
- •83. Радянсько-югославський конфлікт
- •84. Втручання країн овд у справи Чехословаччини. Доктрина Брежнєва
- •85. Американська агресія у в'єтнамі. Паризька угода
- •86. Проблема Кашміру. Індо-пакистанський конфлікт
- •87. Утворення держави Ізраїль. Арабо-ізраїльська війна 1948 рр. Та арабо-ізраїльське протистояння
- •88. Американо-китайські відносини в 50-х – на початку 70-х років хх ст.
- •89. Індо-китайський збройний конфлікт 1962 року
- •90. Конгзька криза (1960-1964 рр.)
- •91. Вихід Франції з військової організації нато (лютий 1966 р.)
- •92. Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам (14 грудня 1960 р.)
- •93. Доктрина “гнучкого реагування”
- •94. Доктрина “стримування”
- •Тема 11. Особливості розвитку регіональних
- •95. Дипломатія країн Близького і Середнього Сходу
- •96. Шестиденна війна та її наслідки
- •97. Кемп-девідський процес та його наслідки
- •98. Договір Тлателолко (14 лютого 1967 р.)
- •99. Ірано-Іракська війна
- •100. Еволюція єес в 60-70-х рр. Хх ст.
- •Змістовий модуль 7.
- •Тема 12. Завершення епохи біполярності у
- •101. Об'єднання Німеччини
- •102. Квітнева революція в Афганістані і радянська агресія в дра
- •103. Проблема безпеки Перської затоки в мв
- •104. Політична ситуація на Близькому Сході (90-ті рр. Хх ст.)
- •105. Трансформація країн нато наприкінці 80-х – 90х рр. Хх ст. Розширення нато на схід
- •106. Західноєвропейська інтеграція
- •107. Новий етап західноєвропейської інтеграції в другій половині 1980-х років
- •108. Підписання Маастрихтського договору. Утворення єс
- •109. Нове політичне мислення: причини виникнення, основні положення. Вплив повороту в радянській зовнішній політиці на міжнародні відносини (80-ті рр. Хх ст.)
- •110. Нові незалежні держави (снд)
- •Змістовий модуль 8.
- •Тема 13. Міжнародні відносини в умовах
- •111. Сучасна міжнародна система (полі та монополярність в світі)
- •112. Міжурядова конференція єс 1996-1997 рр.
- •1) Питання економічного та валютного союзу єс (“зона євро”).
- •2) Питання розширення єс.
- •3) Надання єс військового виміру.
- •113. Амстердамський договір
- •114. Основні напрямки зовнішньої політики України
- •Частина друга. Сша на тлі міжнародних відносин
- •Тема 14. Регіональні особливості міжнародних відносин
- •115. Загальна характеристика міжнародних відносин в 1990-2009 рр.
- •Фото 1 Мал. 1
- •Мапа Саудівської Аравії
- •Фото 2. Фото 3.
- •Миха́йло Сергі́йович Горбачо́в Джордж Герберт Вокер Буш
- •Фото 14. Фото 15.
- •Євге́н Макси́мович Хав'є́р Сола́на
- •Фото 16. Фото 17.
- •Джордж Ро́бертсон Андерс Фог Расмуссен
- •Фото 22 Фото 23
- •Вежі wtc до теракту Манхеттен в день теракту
- •Фото 24 Мал. 3
- •Прапор Аль-Каїди
- •Фото 25 Мал. 4
- •Цзян Цземінь Карикатура на Цзян Цземіня
- •Південна Азія Центральна Азія
- •Фото 29 Фото 30
- •Прапор Хізбалли Райони шиїтської більшості, де Хізбалла має значну підтримку
- •Фото 33 Фото 34
- •Російсько-грузинська війна
- •Російсько-грузинська війна
- •Список використаної літератури. Монографії, навчальні посібники.
- •Ресурси Інтернет.
- •Загальний список рекомендованої літератури.
- •Зарубіжна література. Збірники документів.
- •Науково-дослідна і методична література.
- •Перелік публікацій в періодичних виданнях.
- •Монографії.
- •Статті в періодичних виданнях.
- •Вільям Джефферсон «Білл» Клінтон
- •Ко́лін Лю́тер Па́велл
- •Д жордж Во́кер Буш
- •Кондолі́за Райс
- •Б ара́к Хусе́йн Оба́ма II
- •Г і́лларі Діа́на Ро́дем Клі́нтон
- •Велика Британія (Сполучене Королівство).
- •Баронеса (1992) Ма́ргарет Те́тчер
- •Д жон Ме́йджор
- •Е ́нтоні Чарльз Лі́нтон Блер
- •Єльцин Борис Миколайович
- •Азербайджан. Г ейдар Алірза огли Алієв
- •Візити високопосадовців сша в Україну.
- •54030 М. Миколаїв, вул. Адміральська, 20
Єльцин Борис Миколайович
(
нар.
1 лютого 1931 – †23 квітня 2007) – російський
політичний діяч, президент Російської
Радянської Федеративної Соціалістичної
Республіки (РРФСР) 1991, Перший президент
незалежної Російської Федерації у
1991-1999. При ньому РРФСР набула незалежність,
і була створена Співдружність Незалежних
Держав (СНД). Придушив спробу перевороту
у вересні – жовтні 1993 за допомогою
армії. У 1999 році склав повноваження,
тимчасово виконуючим обов'язки
Президента було призначено Володимира
Путіна, якого згодом було офіційно
обрано на цю посаду.
В
олоди́мир
Володи́мирович Пу́тін
(Рос. Владимир Владимирович Путин, нар. 7 жовтня 1952, Ленінград, РРФСР) – Голова Уряду Російської Федерації з 8 травня 2008-го року, до того Президент Російської Федерації (з 7 травня 2000 по 7 травня 2008). З 31 грудня 1999 по 7 травня 2000 року, після відставки Президента Бориса Єльцина, виконував обов'язки Президента Російської Федерації.
Дмитро́ Анато́лійович Медве́дєв
(Рос. Дми́трий Анато́льевич Медве́дев; нар. 14 вересня 1965, Ленінград, РРФСР) – діючий Президент Російської Федерації з 7 травня 2008 по теперішній час.
Республіка Білорусь.
Лукашенко Олександр Григорович
(біл. Алякса́ндар Рыго́равіч Лукашэ́нка, рос. Алекса́ндр Григо́рьевич Лукаше́нко) (нар. 30 серпня 1954 року, Копись, Вітебська область, Білоруська РСР) – президент Республіки Білорусь з 1994 року.
Ізраїль
Я
сір
Арафа́т (араб. ياسر
عرفات)
(4 серпня або 24 серпня 1929 – 11 листопада 2004) – лідер палестинського визвольного руху; один із засновників і з 1969 лідер Організації визволення Палестини (ОВП). Ім'я при народженні – Мухаммад Абд ар-Рахман Абд ар-Рауф Арафат аль-Кудва аль-Хусейні (араб. محمد عبد الرحمن عبد الرؤوف عرفات القدوة الحسيني). Також відомий під іменем Абу Аммар (араб. أبو عمّار). Народився у Каїрі(Єгипет).У 1970-х його боротьба за визволення Палестини зробила його одним з видних політиків світу, але в 1980-х ріст фракцій в ОВП зменшив його вплив. Його підтримка Садама Хусейна після вторгнення Іраку в Кувейт у 1990 послабила його положення у світі. 1993 підписав ізраїльсько-палестинську угоду про поступове впровадження палестинського самоврядування; 1996 на загальних виборах обраний головою Палестинської автономії.
Іцха́к Ра́бін
(1 березня 1922, Єрусалим – 4 листопада 1995, Тель-Авів) – прем'єр-міністр Ізраїлю (1974-1977, 1994-1995). 1994 – з лідером Палестини Ясиром Арафатом підписав Декларацію про принципи врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту, за що був удостоєний Нобелівської премії миру (разом з Я.Арафатом та Ш.Пересом). Цей крок не був схвалений значною кількістю ізраїльтян. Цього ж року підписав мирну угоду з Йорданією. 4 листопада 1995 – вбитий єврейським екстремістом на мітингу в Тель-Авіві.
Ш
имо́н
Пе́рес
(гебр. שמעון פרס, народився (Шимон Перскі пол. Szymon Perski) 2 серпня 1923, Вішнева) – ізраїльський політик, президент Ізраїлю. Двічі обіймав посаду прем'єр-міністра країни, був міністром у 12 урядах. Обирався до Кнессету майже безперервно з 1959 року. Народився у передвоєнній Польщі, у містечку Вішневе (сучасна Білорусь). У 1934 році сім'я виїхала до Палестини, де Шимон закінчив школу і почав брати участь у сіоністських молодіжних рухах. Після здобуття Ізраїлем незалежності перебував на різних державних та дипломатичних посадах. За 66 років політичного життя був членом декількох політичних партій, в останніх роках належить до партії «Кадіма». У 1994 році отримав Нобелівську премію Миру разом з Ясіром Арафатом та Іцхаком Рабіном за внесок у процес примирення між ізраїльтянами та палестинцями у Осло. У 2007 р. був обраний президентом країни, а в наступному 2008 р. отримав від королеви Єлизавети ІІ титул лицаря Британської Імперії.
Німеччина.
Ге́льмут Коль
(нім. Helmut Kohl; нар. 3 квітня 1930) – німецький політик, канцлер Федеративної Республіки Німеччини (1 жовтня 1982 – 27 жовтня 1998).
Г
е́рхард
Фріц Курт Шре́дер
(нім. Gerhard Schröder нар. 7 квітня 1944) – німецький політик, лідер СДПН, федеральний канцлер ФРН з 27 жовтня 1998 до 22 листопада 2005.
А́нґела Дороте́я Ме́ркель
(нім. Angela Dorothea Merkel; нар. 17 липня 1954, Гамбурґ) – німецький політик, лідер ХДС, з 2005-го року – федеральний канцлер Німеччини.
Франція.
Ф
рансуа́
Міттера́н
(фр. François Maurice Adrien Marie Mitterran, 26 жовтня 1916 – 8 січня 1996) – французький політичний діяч, один з лідерів соціалістичного руху, президент Франції з 1981 по 1995 р. Його чотирнадцятирічне президентство (два терміни по 7 років) – найтриваліше в історії Франції. На початку кожного свого президентського терміну Міттеран розпускав парламент і оголошував дострокові вибори, щоб в перших 5 років президентського терміну мати більшість в парламенті, і обидва рази після цього його партія програвала наступні вибори, через що в останні два роки обох термінів Мітеран вимушений був миритися з консервативними прем'єр-міністрами. Міттеран був наймолодшим президентом Франції в XX столітті (йому було 78 років і 7 місяців, коли він покинув пост президента) і прожив менше всіх президентів після відходу з посади (всього 236 днів).
Ж
ак
Рене́ Шира́к
(фр. Jacques René Chirac; нар. 29 листопада 1932, Париж) – французький політик, 22-й президент Франції (з 1995 по 16 травня 2007). Був обраний президентом 1995 року й переобраний 2002-го. Його поточний термін закінчився 2007 року. Як президент Франції також є спів-принцем Андорри і великим майстром Легіону Честі. Католик.
Н
іколя́
Поль Стефа́н Саркозі́ де Надь-Боча
(фр. Nicolas Paul Stéphane Sárközy de Nagy-Bócsa; нар. 28 січня 1955, Париж) – французький державний і політичний діяч, президент Франції та співкнязь Андорри з 16 травня 2007 р. В народі його часто кличуть на призвісько «Сарко».
Польща.
Л
ех
Валенса
(пол. Lech Wałęsa; нар. 29 вересня 1943) – польський політик, президент Польщі (1990-1995), екс-лідер профспілки «Солідарність», лауреат Нобелівської премії миру.
А
лекса́ндр
Квасне́вський
(пол. Aleksander Kwaśniewski) (нар. 15 листопада 1954) – польський державний і політичний діяч, президент Польщі в 1995-2005 (переобраний в 2000 р.).
Лех Качи́нський
(пол. Lech Kaczyński; нар. 18 червня 1949, Варшава) – польський політик, член партії «Право і справедливість», з 22 грудня 2005 – президент Польщі.
Чехія.
Вацлав Гавел
(чеськ. Václav Havel) (5 жовтня 1936) – чеський політик, драматург, есеїст, дисидент, президент Чехословаччини (1989-1992) і перший президент Чехії (1993-2003).
В
ацлав
Клаус
(чеськ. Václav Klaus; нар. 19 червня 1941, Прага) – президент Чехії з 2003 року, засновник і колишній лідер Громадської демократичної партії (ГДП). У 1992-1997 роках був прем'єр-міністром Чехії, а з 1989 по 1992 рік – міністром фінансів в уряді "народної єдності" Чехословаччини. Відомий своєю позицією євроскептика.
Грузія.
Едуа́рд Амвросійо́вич Шевардна́дзе
(груз. ედუარდ შევარდნაძე) (нар. 1928, Маматі) – політичний діяч СРСР та нової (незалежної) Грузії. Президент Грузії 1992-2003 рр.
Миха́йло Ніколо́зович Саакашві́лі
(груз. მიხეილ სააკაშვილი) – третій президент Грузії.
К
азахстан.
Нурсулта́н (Абі́шевич) Назарба́єв
(каз. Нұрсұлтан Әбішұлы Назарбаев; нар. 6 липня 1940) – президент Казахстану (з 1990 року), перший секретар Компартії Казахстану (1986-1990).
Киргизстан.
Курманбек Салієвич Бакієв
(
нар.
1 серпня 1949) – президент Республіки
Киргизстан.
У 2007 році був вибраний головою партії
"Ак Жол", але припинив свою партійну
діяльність на час виконання
президентських повно-важень. Раніше –
прем'єр-міністр Киргизії (2001-2002), колишній
депутат Жогорку Кенеша (парламенту
Киргизії). Прийшов до влади в країні
навесні 2005 року в ході "тюльпанової
революції", коли в результаті
ненасильницького державного перевороту
колишній президент країни Аскар
Акаєв був вимушений піти у відставку.