6. До приміських та зелених рекреаційних зон належать

(З бали):

а) території, зайняті туристичними базами і таборами з прилеглими пішохідними туристичними маршрутами;

б) місцевості, придатні для водного спорту; місця розташування лікувально-оздоровчих установ (будинки відпочинку, пансіонати, піонерські та спортивні табори тощо).

7. Рекреаційні зони — це (1 бал):

а) ділянки суші і водного простору, на яких здійснюється відновлення природних ресурсів;

б) ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму;

в) ділянки суші і водного простору, призначені для здійснення лікувально-оздоровчих заходів.

8. Виключна (морська) економічна зона України — це

(2 бали):

а) морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать;

б) територія, яка включає морське дно та надра підводних районів, що простягаються за межі його територіального моря вздовж усього природного продовження його сухопутної території до зовнішньої межі підводної окраїни материка чи на відстані 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря, коли зовнішня межа підводної окраїни материка не простягається на таку відстань.

10. Які об'єкти міжнародно-правової охорони навколишнього природного середовища мають найбільше значення? али)

а) охорона атмосфери землі;

б) охорона космічного простору;

в) охорона Світового океану;

г) охорона вод, надр, землі, лісів, тваринного світу, рослинного світу;

д) усі вище перелічені.

Корисні копалини планети відносять до:

невичерпних природних ресурсів

відновлювальних природних ресурсів

невідновлювальних природних ресурсів

1. Принципи екологічного права можна застосувати (2 бали):

а) тільки в теорії;

б) в аналогії закону;

в) в аналогії права;

г) при складанні проектів нормативних актів у галузі екології;

д) в усіх вищенаведених випадках.

Природні ресурси України є власністю ( ! бал):

а) народу;

б) держави;

в) юридичних або фізичних осіб;

г) усіх вищенаведених;

д) тільки наведених у пп. а. б.

3. Моніторинг довкілля — це (З бали):

а) облік кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання;

б) облік об'єктів, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан довкілля;

в) система спостережень, збирання, обробки, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

4. Кадастри природних ресурсів — це (3 бали):

а) облік кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання;

б) облік об'єктів, що шкідливо впливають або можуть вплинути на слан довкілля;

в) система спостережень, збирання, обробки, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

5. Екологічній експертизі підлягають (4 бали):

а) проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил розвитку галузей народного господарства, генеральних планів населених пунктів, схем районного планування тощо;

б) техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти на будівництво і реконструкцію підприємств та інших об'єктів, що можуть негативно впливати на стан довкілля;

в) проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів та документів, які регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на довкілля;

6. Екологічні стандарти — це (3 бали)

а) визначення понять і термінів, режиму використання та охорони природних ресурсів, методи контролю за станом довкілля, вимоги щодо запобігання забрудненню природного, інші питання, пов'язані з охороною довкілля та використанням природних ресурсів;

б) встановлення гранично допустимих викидів та скидів у нав­колишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівнів допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біоло­гічних факторів, використання природних ресурсів.

7. Екологічні нормативи — це (3 бали):

а) визначення понять і термінів, режиму використання та охо­рони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню довкілля, інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів;

б) встановлення гранично допустимих викидів та скидів у довкілля забруднюючих хімічних речовин, рівнів допустимого шкідливого впливу на нього фізичних ^та біологічних факторів, використання природних ресурсів.

2.

3. До раціонального природокористування не відносять:

а) принцип оптимальності використання природних ресурсів;

б) принцип збереження просторової цілісності природничих систем;

в) принцип ієрархічності суспільства і природи;

г) принцип взаємозалежності суспільства і природи.

4. Раціональне природокористування – це:

а) необхідний і доступний для буття людства простір, що піддається впливу суспільства, яке у ньому живе, частково його дає природа, а також створює сама людина;

б) показники залучення ресурсів до господарчого обігу з цільовим призначенням, нормативи якості середовища та ресурсів, показники нормальної і фактичної продуктивності ресурсів, розміри збитку господарству країни, стан здоров’я населення;

в) економне, бережливе спрямування суспільних заходів, що призначені для планомірного збереження та розширеного відтворення природо-ресурсного потенціалу, поліпшення виробничих умов родючості ґрунтів, продуктивності водних ресурсів, лісу, атмосферного повітря, інших факторів та чинників виробництва;

г) охорона та відновлення природних ресурсів з урахуванням потреб суспільства і природи.

5. До раціонального природокористування відносять:

а) економне використання природних ресурсів у виробництві;

б) охорона та відновлення природних ресурсів з урахуванням потреб суспільства і природи;

в) організація та регулювання природо господарчих зв’язків на основі еколого-економічної доцільності;

г) усі відповіді правильні.

6. Раціональне природокористування враховує:

а) природоохоронні заходи після порушень в екосистемі;

б) виробництво максимальної кількості товарів з природних ресурсів для задоволення потреб суспільства;

в) економічну ефективність, охорону та відтворення природних ресурсів;

г) усі відповіді неправильні.

7. Економіка природокористування – це:

а) наука, що вивчає економічні та екологічні проблеми, які виникають при створенні матеріальних і нематеріальних благ;

б) наука, що вивчає різноманітні відносини між суспільством та природним середовищем;

в) міждисциплінарна наука, що вивчає взаємовідносини між соціально-економічним розвитком суспільства і використанням природних ресурсів та розробляє шляхи їх економічного регулювання;

г) міждисциплінарна наука, що створює методи економічної оцінки використання природних ресурсів суспільством.

10.

11. Природокористування – це:

а) залучення людства до процесу суспільного використання ресурсів первинної природи;

б) процес вторинного використання відходів промислового і сільськогосподарського виробництва;

в) заходи з ефективного використання природоохоронного обладнання.

12. Економіка природокористування вивчає:

а) екологічну оцінку факторів ядерного, хімічного, бактеріологічного та антропогенного впливу суспільства на довкілля;

б) питання економічної оцінки природних ресурсів, шкоди від заб­руднення навколишнього природного середовища процеси, явища суспільного життя, що викликані нестачею природних ресурсів, величезним зростанням виробництва й забруднення всіх сфер Землі;

в) складові формування прибутку в процесі використання підприємствами атмосферного, водного середовища, ґрунтів, тваринного та рослинного світу.

13. Відтворення природних ресурсів включає такі стадії: а) відновлення, експлуатацію, переробку;

б) геологічні дослідження, добування, транспортування;

в) пошук, розвідку, розробку, рекультивацію.

14. Раціональне природокористування – це:

а) процес ефективного і доцільного використання корисних копалин, водного, атмосферного, рослинного та тваринного середовища;

б) збалансована взаємодія суспільства та природи, яка забезпечує досягнення компромісу між соціально-економічними потребами суспільства і здатністю природи задовольняти їх без суттєвої шкоди для свого нормального функціонування;

в) економічно обґрунтований процес перетворення природи людиною з метою задоволення її зростаючих потреб.

15. Еколого-економічна система – це:

а) інтеграція економіки і природи, які представляють собою взаємопов'язане і взаємообумовлене функціонування суспільного виробництва і природних процесів;

б) економічне обґрунтування екологічної діяльності суспільства;

в) поєднання заходів екологічного та економічного впливу суспільного виробництва на використання і збереження природного середовища.

16. Еколого-економічні відносини – це:

а) відносини між підприємствами, які використовують природні ресурси та державними правоохоронними органами, які здійснюють контроль за їх використанням;

б) відносини між людьми в процесі природокористування, які не порушують екологічну рівновагу та враховують економічний підхід до використання природних ресурсів;

в) відносини між державними екологічними та економічними органами, які забезпечують управління в сфері природокористування.