1. Вправа як засіб оволодіння мовленнєвими навичками та вміннями

Формування та вдосконалення навичок і вмінь відбувається у процесі виконання вправ. Який методичний принцип це передбачає? Так, принцип домінуючої ролі вправ передбачає постійне вправляння тих, хто навчається.

Вправа - це один із фундаментальних компонентів процесу навчання. Вправа -це багаторазово повторювана навчальна дія, спрямована на оволодіння мовленнєвими операціями і навичками в процесі навчання ЇМ або їх удосконалення.

Створення раціональної системи вправ є ключем до вирішення проблеми навчання іншомовного мовлення. Вона забезпечує як організацію процесу засвоєння, так і організацію процесу навчання.

З точки зору організації процесу засвоєння система вправ має забезпечити:

1. підбір необхідних вправ, що відповідають характеру певної навички або певного вміння;

2. визначення певної послідовності вправ;

3. розташування навчального матеріалу та співвідношення його компонентів;

4. систематичність / регулярність виконання вправ;

5. взаємозв'язок різних видів МД.

В чому ж знаходить своє матеріальне втілення система вправ з точки зору організації процесу навчання?

Для реалізації вправляння, тобто виконання вправ під час навчальної діяльності необхідно визначити порядок виконання дій, тобто алгоритм виконання вправи. Кожна вправа незалежно від її характеру має три або чотирифазову структуру:

Перша - завдання.

Друга - зразок виконання.

Третя - виконання завдання.

Четверта - контроль з боку вчителя, взаємоконтроль або самоконтроль учнів.

На вашу думку, яка з них найважливіша, що забезпечує успішний результат?

Перша фаза дуже важлива, вона містить мотив до виконання певної мовленнєвої дії / діяльності, ситуацію мовлення, ролі комунікантів (якщо вправа виконується у формі рольової гри) тощо. Поряд з цим учневі слід пояснити, що він має зробити і як: усно чи письмово, в зошиті чи на дошці, індивідуально, у парах, у групах чи командах.

Друга фаза - факультативна, якщо у зразку виконання є потреба. Можуть використовуватися опори.

Третя фаза - виконання завдання - і є власне вправою.

Четверта фаза - контроль - може співпадати у часі з виконанням, або слідувати за виконанням.

Щоб підібрати необхідні вправи для різних компонентів системи, слід визначити типи і види вправ за певними критеріями, охарактеризувати їх та виявити їх послідовність для формування тих чи інших навичок або вмінь мовлення.

(схема "Типи вправ для навчання ЇМ")

Типи вправ для навчання іноземної мови

Критерії			Типи вправ
Основні	1.	Спрямованість вправи на прийом і видачу інформації	Рецептивні Репродуктивні Рецептивно-репродуктивні Продуктивні Рецептивно-продуктивні
	2.	Комунікативність	Комунікативні Або мовленнєві) Умовно-комунікативні (або умовно-мовленнєві) Некомунікативні (або мовні)
Додаткові	3.	Характер виконання	Усні Письмові
	4.	Участь рідної мови	Одномовні Двомовні (перекладні)
	5.	Функція у навчальному процесі	Тренувальні Контрольні
	6.	Місце виконання	Класні Домашні Лабораторні

І основний критерій: спрямованість вправи на прийом та видачу інформації визначає рецептивні, репродуктивні, рецептивно - репродуктивні вправи, продуктивні та рецептивно - репродуктивні.

В рецептивних вправах учень сприймає вербальну інформацію через зоровий або слуховий канал, а потім, тим чи іншим способом показує, що він впізнає, розрізняє звуки, графеми, граматичні структури і т. д., розуміє усне чи писемне висловлювання.

В репродуктивних вправах учень відтворює повністю або зі змінами сприйнятий ним навчальний матеріал ( звук, слово, речення, текст). Всі репродуктивні вправи є фактично рецептивно - репродуктивними, бо учень спочатку сприймає інформацію від учителя, диктора або з підручника, а вже потім репродукує її частково або повністю.

У продуктивних вправах учень самостійно породжує висловлювання різних рівнів

( від рівня речення до рівня тексту ) в усній або письмовій формі. Якщо продукуванню усного чи писемного висловлювання передує сприймання і розуміння тексту, то вправа рецептивно - продуктивна.

Розглянемо типи вправ за критерієм "комунікативність".

Комунікативні (мовленнєві) вправи розглядаються як спеціально - організована форма спілкування, коли учень реалізує акт мовленнєвої діяльності ЇМ, що вивчається.

В умовно - комунікативних (умовно - мовленнєвих) вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах. Основні визначальні якості даного типу вправ - наявність мовленнєвого завдання (з'ясувати щось, дати комусь пораду, висловити захоплення і т. п.) і ситуативності. Якщо одна з цих двох ознак відсутня, вправу не можна відносити до умовно - комунікативних.

В не комунікативних (мовних) вправах учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі.

Завдання: Визначить типи наступних вправ за критерієм «комунікативність».

1. Напишіть по загальному запитанню до кожного речення.

2. Прочитайте записку, яку тобі написали батьки (у записці прохання полити квіти, помити посуд і т. д.).Батьки повернулися: скажи, що ти виконав їхнє завдання.

3. Сьогодні у нас гості. Розпитай, звідки вони, як їх звуть, скільки їм років. Остання вправа моделює реальну ситуацію, мотивує використання ЇМ з метою спілкування. Продукт мовлення - діалог - розпитування - вправа комунікативна. Друга вправа теж ситуативна, але всі речення, що їх говорить учень побудовані за однаковим зразком, вправа має тренувальний характер - вправа умовно - комунікативна. В першій вправі в учня немає ніякого мовленнєвого завдання. Увага зосереджена на порядку слів у запитальному реченні, формі допоміжного дієслова - вправа не комунікативна.

Характер вправи має відповідати тим навичкам та вмінням, які формуються за їх допомогою. Враховуючи те, практичною метою навчання в школі є спілкування у 4х видах МД, система вправ повинна забезпечити формування навичок та вмінь мовлення. Отже, у системі вправ основне місце повинні посідати умовно -комунікативні та комунікативні вправи. Некомунікативні вправи слід використовувати на етапі тренування. У разі можливості їм слід надавати ігрового характеру і виконувати у формі мовних ігор.

Які ще можуть бути вправи за додатковими критеріями?

За характером виконання: усні і письмові.

За участю рідної мови: одномовні та двомовні.

За функцією в навчальному процесі: тренувальні та контрольні.

За місцем виконання: класні, домашні та лабораторні. Деякі типи вправ підрозділяються на види за критерієм «операція, дія, діяльність, яку повинен виконати учень».

Наприклад, до некомунікативних рецептивних вправ відносяться: сприйняття, впізнавання або розрізнення звуку, графеми лексичної одиниці, граматичної структури. До продуктивних комунікативних вправ: повідомлення факту, опис погоди, розповідь про себе.

Завдання: користуючись таблицею 2 треба визначити, до якого типу відносяться вправи на розширення зразка мовлення, заучування напам'ять.

Існують крім загальної системи вправ такі поняття як система вправ для оволодіння навичками і вміннями аудіювання (говоріння, читання і письма), підсистема вправ для формування «техніки читання» і т. д. Всередині підсистеми ще розрізняють групи вправ спрямовані на оволодіння конкретними навичками (лексичні, орфографічні).

Існує ще поняття «комплекс вправ», що стосується конкретного мовного або мовленнєвого матеріалу, наприклад, комплекс вправ на засвоєння майбутнього часу і т.д.

Як в навчальному процесі з навчання ІМ реалізується принцип вправляння?

Яку структуру має вправа?

За якими критеріями визначаються типи вправ?

Як вони поділяються за цими критеріями?