2. Конкуренція між лідерами.

Як правило в команді є два неформальних лідера. Якщо лідерство різних спортсменів виявляється в різних сферах (діловій та емоційній), тоді між ними може виникнути конкуренція за абсолютне лідерство в команді. При наявності лідерів в одній сфері між ними виникає боротьба за першість, і тоді вони самі не зможуть успішно виступати в одній команді, команда розколюється на групи, які конкурують між собою. А це призводить до спаду в досягненнях команди.

В зв’язку з цим розумним та необхідним іноді буває оновлення складу команди за рахунок гравців, які конкурують. Наприклад, Альф Рамсей, який привів збірну Англії з футболу до титулу чемпіона світу в 1966 році. Почав підготовку з того, що розпрощався з більшістю «зірок», і увів до складу команди здібну молодь з невеликими домаганнями на славу. Характерно, що після перемоги, А.Рамсей заявив, що ця команда для повторного завоювання чемпіонату світу не годиться: у взаємовідношеннях гравців вже був конфлікт.

Співвідношення між двома видами лідерства – формальним і неформальним – бувають різними: іноді вони співпадають, іноді ні. Неспівпадання може бути наслідком того, що капітан в команді один, а лідерів декілька. Ідеальним буде випадок, коли капітаном стає один із лідерів. Це, за даними болгарського психолога Ю.Мутафової, одна з важливих умов успішного виступу команди. Проте, поєднати в собі ролі капітана і лідера спортсмену буває важко, в зв’язку з тим, що вимоги, які пред’являють до нього, з одного боку, керівництво команди, а з іншого – її члени, різні. Так, формальні лідери оцінюються керівництвом більш високо в тому випадку, якщо вони будуть гарними спортсменами, гарними організаторами, вимогливі до інших членів команди. А спортсмени більш цінують тих формальних лідерів, які були б з ними справедливими, спокійними та стриманими у спілкуванні. Очевидно, що різні вимоги до себе як до лідера усвідомлює і капітан команди. Тому ідеальним капітаном буде той, хто зможе поєднати в собі якості, які відповідають вимогам і керівництва , і команди. Капітан команди повинен постійно на справі доводити своє право бути лідером. Минулі заслуги часто не приймаються командою. Тому, успішність керівництва командою залежить як від особистісних рис капітана, так і від конкретної ситуації.

2. Вболівальники як соціально-психологічне явище.

Більшість видів спорту існують для глядачів та вболівальників. Що змушує людей ходити на спортивні змагання?

• спортивне видовище з його інтригою, гостротою боротьби є гарною можливістю зарядки людей;

• успіхи «своїх» дають можливість потішити своє самолюбство;

• для декого – це спосіб розрядки агресивності;

• спортивне видовище дає можливість відчути почутті єдності при вболіванні за своїх спортсменів.

ДЖ. Лой розділив вболівальників на три групи:

1. «первинні, основні» вболівальники, які дуже активно цікавляться спортом та відвідують змагання навіть в інших містах та за кордоном (фанати);

2. «вторинні» вболівальники, які регулярно слідкують по радіо та телебаченню за спортивними змаганнями, але рідко їх відвідують;

3. «третинні», які лише обговорюють спортивні результати та слідкують за ними читаючи пресу.

Вболівальники приходять на стадіон, вже володіючи деяким єдиним «футбольною», «хокейною», «баскетбольною» свідомістю, що і визначає спільність їх емоційних реакцій.

В психології вплив зацікавлених спостерігачів (вболівальників) на учасників змагань отримало назву ефекту присутності (соціальна фацилітація).