Тема №7 Лідерство та його вплив на успішність діяльності спортивної команди.

План.

1. Лідерство та його ознаки.

2. Види лідерів.

3. Механізми висування лідерів у спортивних командах.

4. Конкуренція між лідерами.

5. Вболівальники як соціально-психологічне явище.

1. Лідерство та його ознаки.

Спортивний колектив – це завжди група людей, що займаються спортом і перебувають у певних взаємодіях. Проте ці взаємовідносини не є паритетними, тобто побудованими на основі абсолютної рівності всіх членів.

Термін «лідер» вживається дуже широко. Очевидно, щоб вести мову про лідерство необхідно розмежувати побутове та журналістське поняття від соціально-психологічного. Лідер – це англійське слово, яке перекладається як «який веде, головує». Проте, в соціальній психології воно отримало дещо інше визначення. Під лідером розуміють члена групи, який регулює міжособистісні стосунки, які в групі носять неофіційний або неформальний характер.

Ознаки лідерства:

1. виникнення значимої ситуації для висування лідера;

2. приналежність його до групи, в якій він висунувся на позиції лідера;

3. своїми діями він сприяє досягненню групової мети;

4. ініціативність лідера: він добровільно бере на себе значно більшу міру відповідальності, чим того вимагає формальне виконання суспільних норм, практичних розробок на гру;

5. бажання або необхідність членів групи підкорятися йому як більш авторитетному спортсмену;

6. спонтанність висування його на лідерську позицію;

7. наявність відкритої чи прихованої згоди групи на лідерство саме цього спортсмена;

8. відсутність офіційності у здійсненні лідером керівництва.

Тренер або психолог можуть використати психологічні тести для виявлення лідера у команді.

Взаємозв’язок лідера спортивного колективу й ведених складний і багатогранний. Лідер повинен створити позитивний психологічний фон діяльності колективу, сприяти підвищенню внутрішньої активності кожного спортсмена, знаходити шляхи поліпшення діяльності колективу в цілому. Успіх лідера залежить від загальної психологічної спрямованості ведених, в основі якої лежить групове зараження, навіювання, переконання, наслідування.

Механізм соціально-психологічного зараження, за даними

Б.Д. Паригіна, є одним з найважливіших способів інтеграції групової діяльності. Зараження в спортивній діяльності являє собою мимовільне і почасти несвідоме підкорення кожного спортсмена певним психологічним впливам спортивного колективу, його лідера. В основному це відбувається передаванням загального психологічного настрою при підвищеному рівні почуттів і пристрастей. Навіювання має багато спільного з зараженням, проте не зводить до нього. Особливості навіювання: його однобічне спрямування – джерело навіювання це лідер команди, а ведені це виконавці його волі і бажань; навіювання потребує розвитку вербальної активності спортсмена, яка ґрунтується на принципі індивідуального підходу. Ефективність навіювання залежить від авторитету лідера.

Дуже впливають на ведених різної форми переконання, що є одним з головних засобів ідеологічного і соціально-психологічного впливу. Переконання використовуються для того, щоб виробити у спортсмена певну систему настанов і принципів поведінки і цим відповідно спрямовувати його особистість.

У спортивному колективі серед явищ соціально-психологічного спілкування певну роль відіграє наслідування, коли ведені намагаються робити все те, що робить лідер. Вони наслідують в стилі роботи, в поведінці, у спілкуванні з товаришами, у виконанні тренувальних завдань.