1. Психічна саморегуляція, за допомогою самопереконання та самонавіювання.

2. Зміна спрямованості свідомості. У вигляді – відключення – уміння думати про що завгодно, але не про те, що хвилює. Переключення – концентрація уваги та спрямованість свідомості на цікаву справу. Відволікання – полягає в обмеженні сенсорного потоку: перебування у тиші, з заплющеними очима, в спокійній розслабленій позі.

3. Зняття психічної напруги шляхом розрядки. Одні розряджаються шляхом рухливих актів – розминка, а інші – через мову, або музичний вплив.

4. Використання дихальних вправ.

5. Зниження рівня домагань як спосіб зняття психічної напруги. Треба заставити спортсмена думати не стільки про результати, скільки про способах їх досягнення. А також необхідно виключити погрозу покарання спортсмена за невдалий виступ.

6. Використання методу десенсибілізації. (зняття чутливості з факторів, які викликають тривогу та страх)

7. Моделювання змагальних умов.

4. Вольова сфера спортсменів та її прояв у спортивній діяльності.

Спортивна діяльність тісно пов’язана з переборюванням спортсменами різних труднощів. Виділяють дві групи труднощів:

1. Об’єктивні труднощі – це ті, які обумовлені специфічними для даного виду спортивної діяльності перепонами. Це велике тренувальне навантаження, погодні умови діяльності, технічна складність вправ, поломка спортивного знаряддя, присутність преси та телебачення, негативна реакція вболівальників, незнайоме місце змагань і т.п.

2. Суб’єктивні труднощі - виражають особистісне ставлення спортсмена до об’єктивних особливостей даного спорту.

Переборення цих труднощів залежить від розвитку вольової сфери спортсмена – від сили волі. Вона виявляється в різних вольових якостях: наполегливості (цілеспрямованість), завзятості, терплячості, сміливості, рішучості, витримці та ін.. Володіти всіма цими якостями в однаковій мірі спортсмени не можуть. У одного – краще виражено одна якість, у іншого – інша.

5. Інтелектуальна сфера спортсменів та її прояв у спортивній діяльності.

В ході тренувальної та змагальної діяльності спортсмену потрібно постійно розв’язувати задачі різної складності, тому важливу роль в успішності спортивної діяльності відіграє інтелект та рівень його розвитку.

Фехтование – это борьба двух умов, двух воль, двух физических совершенств, осуществляемая посредством сложной техники в кратчайший промежуток времени. А.П.Мордовин, тренер по фехтованию.

Основа успеха…мысль в бою. Техника, по моему глубокому убеждению, призвана быть оружием, строго управляемым рассудком. Н.Королёв, неоднократный чемпион СССР.

Тактика у спортивній діяльності – це мистецтво підготовки шляху (розробка плану) досягнення перемоги та ведення змагальної боротьби. Виділяють індивідуальну та колективну (командну) тактики. Тактика має будуватися з розрахунку завуалювати від суперника свої наміри та одночасно розкрити його тактичні наміри.

При плануванні тактики на змагання треба зробити наступне:

1. з’ясувати мету та завдання змагання;

2. проаналізувати свої можливості на поточний момент;

3. проаналізувати сильні та слабкі сторони фізичної, технічної, психологічної та тактичної підготовки суперника;

4. врахувати всі умови, в яких буде проходити змагання;

5. спрогнозувати перепони та перешкоди, з якими, можливо, прийдеться стикнутися;

6. скласти запасний план тактичних дій з врахуванням можливих «сюрпризів» з боку суперника.

Мислення в умовах швидкого розв’язання задачі та ліміту часу визначають як оперативне мислення. Специфікою цього мислення є наявність питомої ваги інтуїтивних рішень. Також це мислення пов’язане з феноменом антиципації, передбаченням його дій в даний момент.