Запитання

Продовжить речення:

1. Для епохи класицизму характерні такі зміни в світогляді:………………...

…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

2. В основі доктрини класицизму лежить філософська думка………………

яка проголошувала……………………………………………………………………

…………………………………………………………………………………………

3. Головні сюжети мистецтва класицизму - ………………………………….

……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

4. Архітектура класицизму наслідувала……………………………………….

……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

5. Архітектурні пам’ятки класицизму:…………………………………………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

6.Заповніть таблицю

Особливості російського класицизму

Архітектура	Скульптура	Живопис

7. Театральне мистецтво класицизму характеризують такі риси:……………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

8. Видатні драматурги:……………………………………………....................

…………………………………………………………………………………………

9. Музичне мистецтво пов’язане з розквітом…………………………………

………………………………………………………………………………………….

10. Музичні генії класицизму:………………………………………………......

……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

Романтизм

В другій половині ХVІІІ ст. загострюються суперечки абсолютистського ладу, віра в розумність монархії похитнулась, відбувається переоцінка попередньої культурної спадщини. Романтизм став реакцією суспільства на Велику Французьку революцію – її гасла «Свобода, рівність, братерство!» залишились недосяжними. Не маючи можливості змінити світ на краще, люди відвертались від дійсності у світ художньої вигадки, яку протиставляли реальності. Відкидаючи й заперечуючи повсякденне життя, романтики створюють образ «надзвичайного героя в звичайних обставинах».

В усіх видах мистецтва романтики заперечували будь-які канони й правила і ставили понад усе самовиявлення особистості. Традиційна критика досить скептично оцінювала прояви оригінального авторського світосприйняття.

Романтизм найбільш поширився на сфери духовної культури: літературу, музику, театр та образотворче мистецтво. Розвиваючись в багатьох країнах, романтизм всюди набув яскраво виражених національних рис.

Його риси помітні також в парковому мистецтві – витвори людини стараються гармонійно вписувати в природні ландшафти: романтиків цікавить натуральна природа. Парки непомітно переходять в навколишню місцевість. Найвищого розквіту садово-паркове мистецтво досягло в Англії, там навіть виник культ старих дерев, який існує і дотепер.

В Україні до парків пізнього романтизму належать Софіївка в Умані, Воронцовський парк в Алупці.

Живопис

Найбільш послідовна школа романтизму склалась у Франції.

Лідером серед живописців-романтиків став французький художник Єжен Делакруа. Критики прозвали його стиль «Без гамівної сорочки». Художник не звертав уваги на негативні відгуки критиків і продовжував працювати у власній манері. Серед найкращих його творів: «Свобода, яка веде народ на барикади», «Барка Данте», «Смерть Сарданапала».

В один час з Делакруа жив і творив інший видатний французький художник-романтик Теодор Жеріко. Перша його скандальна картина – «Пліт Медузи» - прагнучи показати страшний реалізм гибелі людей, залишених напризволяще, художник застосовує нові прийоми: динамічну глибину композиції, неприкрашені муки й страждання людей. Серед відомих творів «Портрети божевільних», «Різня на острові Хіос».

Складним і суперечливим був розвиток романтизму у Німеччині та Австрії. На ранніх стадіях йому притаманні увага до всього гостро-індивідуального, меланхолічні та містичні настрої (творчість К.Д.Фрідріха, Й.А.Коха). Для художників дюссельдорфської школи характерні сентиментальність і сюжетна вигадливість.

В Англії яскравими представниками романтизму були Д.Констебл, У.Тернер. Їхні творчі пошуки нових засобів виразності в пейзажі відмічені яскраво вираженою реалістичністю і в той же час релігійно- містичними поглядами.

В Росії романтизм в різних ступенях проявився в творчості багатьох майстрів – в живописі і графіці А.Орловського, в портретах О.Кіпренського, в деякій мірі романтизм торкнувся творів П.Федотова та О.Іванова.

Романтизм в музиці представлений творчістю німецьких композиторів: Ф.Шуберта, Р.Шумана, Р.Вагнера, у Франції автором хвилюючих романтичних симфоній став Г.Берліоз.

Театр

Складними шляхами прокладав собі дорогу на сцену театр романтизму – бурхливі пристрасті, пафос боротьби та протесту проти аморфного суспільства прийшли в театр з драмами Шіллера («Розбійники», «Дон Карлос», «Орлеанська діва»); В.Гюго («Кромвель», «Маріон де Лорм», «Рюї Блаз»). Ця драматургія дала можливі сит акторам висловлювати суспільні настрої й прагнення до боротьби за правду і справедливість, що було дуже актуально в 1830-ті роки.

Пошук нових форм спілкування з публікою приводить театральних діячів до традицій шекспірівського театру, де діяли «живі» люди, характери яких були сповнені як позитивних, так і негативних рис.

Реалізм

Реалізм в мистецтві – це правдиве,об’єктивне відтворення дійсності специфічними засобами, притаманними тому чи іншому виду художньої творчості. В різних видах мистецтва спостерігаються різні прояви реалістичних тенденцій. В естетиці відсутні докладно встановлені ознаки реалізму – міра проникнення в життя, художнє пізнання його важливих сторін і якостей і в першу чергу соціальної дійсності визначає і міру реалістичності того чи іншого художнього твору.

Реалістичне мистецтво має надзвичайно багато способів пізнання, узагальнення, художньої інтерпретації дійсності, які проявляються в характері стилістичних форм і прийомів. Реалізм – не бездумне копіювання натури, а свідомий відбір найважливіших рис того, що має намір зобразити художник.

Не кожне зовні достовірне зображення можна вважати реалістичним – в цьому полягає тонка грань відмінності між натуралізмом і реалізмом. Для виявлення тих чи інших сторін глибинного змісту життя існує потреба іноді в різкій гіперболізації, загостренні, гротескному трактуванні «форм самого життя».

Реалізм в широкому розумінні здавна був притаманним творам художньої культури, однак в різні історичні епохи він набував специфічних рис, обумовлених рівнем розвитку суспільства і художньої свідомості. Іноді реалізм перевтілювався в різні стилістичні форми (первісне мистецтво, античність. Епоха Відродження та ін.)

Художня правдивість включає в себе дві сторони: об’єктивне відтворення дійсності і істинність естетичної оцінки. Реалізм не завжди постає перед нами в чистому вигляді – реалістичні риси спостерігаються в багатьох сучасних мистецьких стилях.

Образотворче мистецтво

Особливе місце в становленні реалістичного методу займає творчість іспанського художника Ф.Гойі – він став одним з тих митців, хто виступив відкрито критикуючи реальне життя і його ганебні прояви (серія «Капрічос»).

У Франції найближчими до реалістичних тенденцій були художники барбізонської школи – вони першими почали писати пейзажі з натури, безпосередньо на природі. До них належали: Г.Курбе, Ф.Міллє, К.Коро.

В Англії реалістичні стилю дотримувався У.Хогарт («Модний шлюб»).

В Росії реалізм представляли художники-передвижники: Г.Мясоєдов, В.Перов, І.Крамской, І.Рєпін, В.Суриков, І.Шишкін, А.Саврасов, І.Левітан, В.Сєров, М.Ярошенко – вони остаточно затвердили позиції реалізму в побутовому, історичному жанрах, портреті та пейзажі. Товариство передвижник художніх виставок було засновано в 1870 р. в Петербурзі за ініціативи майстрів демократичного напряму.

В Німеччині та Австрії реалістичний напрям дістав назву бідермайер. Головною темою для зображень стала людина, її дім, сім’я. Художники цікавились не минулим, а теперішнім, не великим, а малим.

Музика

Культурні здобутки реалізму знаходять своє втілення і в тенденціях розвитку музики. Поступово вона позбавляється від зайвої патетики та яскравого екзотизму, поглиблюється її психологізм, посилюється ліричне начало.

Особливо це помітно на прикладі творчості П.Чайковського, який працює в різних музичних жанрах, творчо використовуючи і здобутки фольклорної традиції, і досягнення західноєвропейських авторів, і надбання російської національної композиторської школи (опери «Мазепа», «Воєвода», «Лебедине озеро», «Євгеній Онєгін», «Пікова дама»).

Театр

Значні зміни відбуваються протягом ХІХ ст. в театральному мистецтві. Провідною фігурою стає режисер: він створює єдине ціле – виставу, де складовими елементами виступають текст, гра акторів, декорації, костюми, мізансцени.

Висновки

Таким чином, у Європі ХVІІ – ХІХ ст. швидко змінюються способи світосприйняття і уявлення про місце і роль культури. Поступово визначилися нові культурні цінності, які, з одного боку, передбачали надання людині все більшої свободи в її діяльності (передусім творчої), а з іншого вимагали підпорядкування особистих цілей та інтересів суспільним потребам.

Підсумок уроку