Урок № 19.

ТЕМА: Семінар «Культура і її роль у суспільстві».

МЕТА: систематизувати й узагальнювати вивчений матеріал;

вчити висловлювати власну думку щодо мистецьких творів

та проявів культури в сучасному світі;

сприяти розвитку інтересу до вивчення культурної і мистецької

спадщини людства.

ОСНАЩЕННЯ: DVD-програвач, магнітофон.

ТИП УРОКУ: семінар.

Хід уроку

1. Організаційна частина.

2. Виступи учнів.

Теми для виступів були обрані й обговорені з вчителем заздалегідь. Учень починає розповідь за планом:

1. До якого виду мистецтва належить обраний ним твір.

2. Обґрунтування вибору саме цього мистецького твору.

3. Демонстрація чи прослуховування фрагменту твору.

4. Коротка історія створення.

5. Оцінка критики даного твору.

6. Власний відгук і враження від твору, ставлення до автора твору.

3. Підсумок уроку.

Висновки: незважаючи на різні смаки й уподобання людей , кожний мистецький твір цікавий, адже він створений під впливом емоцій, вражень і покликаний знайти відгук в серцях людей. Кожна картина , кожна пісня, фільм чи вистава знаходить бодай кількох своїх шанувальників, а значить створена вона була недаремно. Всі види мистецтва мають право на існування.

Тема 3. Художні напрямки та стилі. Урок № 20.

ТЕМА: Періодизація розвитку художньої культури.

Поняття «стиль епохи», «національний стиль»,

« індивідуальний стиль митця».

МЕТА: вчити орієнтуватись в періодах історії культури,

дати поняття про історичні епохи;

ознайомити з видами періодизації культури;

визначити,що таке «стиль»;

сприяти формуванню всебічно розвиненої особистості.

ОСНАЩЕННЯ: таблиці різних видів періодизації історії культури,

зразки творчості художників з власним стилем, який легко

впізнається ( С.Далі, А. Модільяні, М.Приймаченко та ін.),

твори мистецької спадщини різних національностей.

ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу. Лекція з випереджувальними

завданнями.

Хід уроку

1.Організаційна частина.

2.Лекція .

Спроби періодизувати розвиток людської культури існують протягом всієї історії людства. Існує чимало варіантів періодизації, які давно й активно працюють в науці: це класифікації,які виникли в різних галузях – вони торкаються якихось особливих сторін культурно – історичного процесу, взаємно доповнюють одна одну і дають змогу всебічно аналізувати культурну еволюцію.

Екскурс в історичне минуле.

Давньогрецький письменник Гесіод в свій час поділив всю історію людства на п’ять віків: 1) золотий, 2) срібний, 3) мідний, 4) героїчний, 5) залізний. З його точки зору, еволюція відбувалась у зворотному порядку.

В міру того, як культурні досягнення ставали значнішими, суспільство стали усвідомлювати значення культурних надбань і погляд на розвиток людства оформився в концепцію, побудовану на принципі прямої еволюції.

Римський філософ і поет Лукрецій Кар в поемі « Про природу речей» висунув здогадки про найважливіші прояви людської культури:

1. використання каменю й металу для виготовлення знарядь праці;

2) походження мови; 3) поява права і релігії.

В Середньовіччі панував релігійний світогляд, єдиним джерелом про походження людства, його історію і культуру був біблійний міф.

З початком наукового вивчення історії стали можливі нові підходи до періодизації культури.

Шотландський філософ А.Фергюссон виділив три епохи: 1) дикість, 2) варварство, 3) цивілізація.

Датський вчений К.Томпсон ввів поняття трьох віків: кам’яного, бронзового, залізного.

Геологічна періодизація розбиває існування життя на чотири ери: архейську, палеозойську, мезозойську, кайнозойську – час виникнення людини.

К.Маркс обґрунтував принципи періодизації історичного процесу в залежності від рівня розвитку виробничих сил:

- первіснообщинний;

- рабовласницький;

- феодальний;

- капіталістичний;

- комуністичний.

Англійський вчений Г.Чайдл висловив десять ознак цивілізації: поява міст, поява в містах громадської архітектури, поява податків, розвиток торгівлі, виділення ремесла, поява писемності, зачатки науки, розвиток мистецтва, поява привілейованих класів, держава.

Англійський філософ А.Тойнбі поділяє історію людства за релігійною залежністю і вважає, що до нашого часу збереглися лише п’ять діючих цивілізацій: західна, ісламська, китайська, індійська і православна.

Культурно – історичний поділ на епохи базується на систематизації періодів за найбільш загальними ознаками і якостями. Розвиток загальнолюдської культури розглядається як єдиний процес, в якому один її тип змінює інший послідовно у часовій перспективі.