Художня культура

Зміст

Зміст 2

Вступ 2

Розділ 1. Мистецтво в просторі культури 5

ТЕМА 1. Види і мова мистецтв. 5

УРОК № 1. 5

ТЕМА 2. Візуальні мистецтва. 9

УРОК№ 2 – 3. 9

УРОК № 4. 16

УРОК № 5. 18

ТЕМА 3. Жанрова палітра музичного мистецтва. 19

УРОК № 6. 19

УРОК № 7. 24

УРОК № 8. 28

УРОК № 9. 30

ТЕМА 5. Екранні мистецтва 37

УРОК № 10. 37

Розділ ІІ Основи художньої культури 43

Тема 1. Художня культура як духовне явище 43

УРОК № 16. 43

УРОК №17. 47

ТЕМА 2. Художня культура і світ людини 50

УРОК № 18. 50

УРОК № 19. 53

ТЕМА 3. Художні напрямки та стилі. 54

УРОК № 20. 54

УРОК № 21. 58

УРОК № 22. 65

УРОК № 23. 69

УРОК № 24 – 26. 75

УРОК № 27. 89

Перелік використаної літератури 99

Вступ

Сучасна культура з притаманною їй неоднозначністю оперує не лише логічними поняттями й усталеними категоріями, вона сповнена феноменами невизначеності і потребує гнучкої, рухливої свідомості. Розвитку такого творчого типу мислення сприяє мистецтво завдяки власній природі художніх образів, які мають надзвичайно широкий спектр можливих інтерпретацій, особистісних тлумачень. Сучасна школа має виховувати людину, яка мислить і прагне творити – людину духовну. Курс „Художня культура” не лише сприяє художньо-естетичному розвитку учнів та вчить їх бути компетентними в різних сферах мистецтва, а й допомагає зрозуміти зв’язки мистецтва з життям людей, виховує потребу у постійному спілкуванні з мистецькими творами, спонукає до власної творчої самореалізації.

Художнє мислення – це мислення символічне (і творення, і сприйняття). Мистецтво нічого не дає і не нав’язує – воно пропонує самостійно знайти; прагне не до того, щоб його знали, а того. аби його зрозуміли. Знання можна передавати, а розуміння – процес індивідуального пошуку особистісно значущих сенсів і цей процес нескінченний, особливо коли мова йде про художні твори. „Жодним мистецтвом не можна оволодіти без навчання” – стверджував Демокріт, тож розуміти, сприймати твори мистецтва треба обов’язково вчити.

Програма 12 річної освіти включає в себе курс „Художня культура” для учнів 9-11 класів - це дуже важливо: підростаюче покоління повинне мати почуття прекрасного, розуміти й продовжувати художні традиції. Художня культура світу – багатоколірна й багатозвучна, знайомлячись з її мистецькими пам’ятками, іменами, які були визначальними для подальшого розвитку світової культури, кожен може обрати для себе із загальнолюдської культурної скарбниці те, що ближче його духовному складові, адже кожній людині властиві особисті смаки й уподобання.

В загальноосвітніх школах на вивчення курсу «Художня культура» – відводиться 1 година на тиждень – це небагато, а вчителю потрібно встигнути подати якомога більше нового матеріалу, познайомити з багатьма культурними та мистецькими досягненнями. Як вдало спланувати урок, якщо це – лекція, викладення нового матеріалу чи узагальнення раніше вивчених понять, щоб учням було цікаво, і вони не стомлювались від монотонної праці?

Розробляючи свої уроки – лекції з випереджувальними завданнями – тезисами я насамперед прагнула заохотити учнів до активної співпраці: новий матеріал сприймається в формі цікавої розповіді і в той же час фіксується для подальшого узагальнення та систематизації. Паралельна робота вчителя і учня корисна всім: учні вчаться самостійно складати працювати, виділяти головне в розповіді, акцентувати на ньому свою увагу. Вчитель має можливість більш продуктивно використати час уроку, звернутись до цікавих моментів і фактів, більшу увагу приділити спілкуванню з мистецькими творами – адже розповідь завжди супроводжується ілюстративним матеріалом. В кінці курсу учень має повний стислий конспект лекцій, яким може користуватись як в школі, так і в подальшому навчанні.

Випереджувальні завдання спонукають учня до концентрування уваги, паралельна робота з вчителем допомагає краще опанувати й засвоїти матеріал, який вивчається саме під час уроку, що економить час дитини.

Підсумкові запитання в кінці уроку – своєрідна діагностика знань. Вони мають вільну форму відповіді – це не випадково: дуже важливо, щоб учні вміли висловлювати власну думку, логічно мотивувати її.

Для тематичного оцінювання я практикую використовувати індивідуальні завдання – це і кращий контроль знань, і можливість учнів висловити власні судження, враження від мистецьких творів (як письмово, так і у власній творчій діяльності). Така форма допомагає не лише виявити рівень, на якому учень опанував матеріал, а й дізнатись, чи справді його цікавить мистецька спадщина, що саме ближче до його уподобань, викликає захоплення – так можна спрогнозувати наступні завдання, виявити на що слід звернути більше уваги, щоб і далі розвивати духовність, інтерес до культурних та художніх проявів у подальшому житті.

Програмою передбачено багато практичних робіт, звичайно, вчителеві надається можливість самостійно визначити їх тематику, враховуючи можливості і бажання учнів та потреби навчального закладу.