1.1.Інтернаціоналізація та глобалізація господарського життя. Поняття та умови формування сучасного світового госп-ва (СГ).
Головною особливістю сучасного СГ є інтенсивний розвиток МЕВ. Це проявляється в глибокому міжнародному розподілі праці, інтенсифікації фінансово-економічних зв’язків між країнами, глобалізації господарського життя, збільшенні відкритості національних економік в появі та розвитку міжнар-х економічних структур.
Всі ці процеси носять діалектичний характер. Це проявляється в тому, що з одного боку країни світу прагнуть до зміцнення економічної незалежності, а з іншого боку вони змушені «відкривати» свої економіки для здійснення інтеграційних процесів.
Економічний прогрес сусп-ва тісно пов’язаний з рівнем розподілу праці. В межах окремих країн це проявляється в спеціалізації окремих робітників, підприємств та галузей.
Сьогодні спеціалізація вир-ва набуває значного міжнар-го розвитку. Це проявляється в зростанні масштабів обміну між країнами товарів та послуг, інтенсивному русі чинників вир-ва між країнами, нових формах господарського життя.
Сучасне СГ є новою економічною реальністю, що треба відрізняти від звичайних МЕВ. Воно почало формуватися, коли МЕВ набули глобального характеру.
Сучасне СГ - це є глобальний економічний організм, сукупність (а не просто сума) національних економік, що знаходиться в тісній взаємозалежності, складається із взаємопов’язаних частин (підприємств,галузей, регіонів), що підпорядковані об’єктивним законам ринкової економіки.
Основними характеристиками СГ є :
міжнародний розподіл праці, спеціалізація та кооперація вир-ва;
міжнародне переміщення чинників вир-ва (капіталу, трудових ресурсів, технологій та інформаційних ресурсів);
створення на основі цих факторів вир-ва міжнародних екон-х структур (транснаціональних корпорацій);
створення та розвиток державної сис-ми підтримки міжнародної торгівлі товарами та послугами та міжнародного руху чинників вир-ва;
поява та розвиток національних економік відкритого типу;
поява та розвиток спеціальних сфер ек-ки в межах окремих країн. (в першу чергу – вільні економічні зони);
Для регулявання МЕВ та СГ створ-ся спеціальні організації. Найбільш відомими є СОТ, Міжнародний валютний фонд…
Етапи розвитку сучасного світового господарства (сг)
XV-XVI ст. – великі географічні відкриття
XIX- XX ст. – великі науково-технічні відкриття
1917 –60ті роки XX ст. – розкол світу на 2 екон-ні системи – соціалістична, капіталістична
60-ті роки XX ст. - розпад колоніальної системи
70-ті роки XX ст. – поява і розвиток нових індустріальних країн (Мксика, Аргентина, Бразилія…)
90 -ті роки XX ст. – розпад СССР і поява нових країн.
Види ринків у СГ
Внутр. ринок
Нац. ринок
Світовий ринок
Міжнар. ринок
Внутрішній ринок – це форма господарського спілкування, коли все, що зроблено на продаж, реалізується в межах країни.
Національний ринок – це сукупність внутрішніх і зовнішніх ринків країни.
Міжнародний ринок – це частина національних ринків, безпосередньо пов’язаних з зовнішнім ринком.
Світовий ринок – це сфера сталих та тривалих товарно-грошових відносин, що засновані на міжнародному розподілі праці та чинниках виробництва.
Глобалізація в МЕВ пов’язана зі значним зростанням масштабів міжнародних процесів, переміщенням між країнами факторів виробництва, лібералізацією торгівлі, зняттям різноманітних обмежень, створенням зон вільної торгівлі. Процеси глобалізації приводять до того, що країни поступово втрачають, власний характер своїх виробництв і воно(виробництво) набуває все більше міжнародного характеру. Процеси глобалізації приводять до того, що в світі створюється планетарний ринок товарів, капіталів, що в свою чергу приводить до нового, якісно більш високого рівня МЕВ. Разом з тим процеси глобалізації пов’язані з певною проблемою: вони приводять до більшого економічного розвитку економічно могутніх країн і до низького економічного розвитку країн, що розвиваються.
Основними факторами, що визначають процес глобалізації є:
Виробничо-технічні – різке зростання масштабів виробництва обсягів міжнародної торгівлі товарами та послугами на основі розвитку засобів транспорту та зв’язку.
Економічний – надзвичайна концентрація капіталу в окремих країнах, що виходить за національні межі і набуває національного характеру.
Інформаційний – поява принципово нових засобів ділового спілкування, обміну виробничою, науково-технічною, комерційною та оперативною інформацією, що виходить на новий рівень управління міжнародним виробництвом.
Науково-технологічний – інтенсивний розвиток науково-технічних досягнень в різних країнах світу та обмін ними між країнами.
Соціологічний – зменшення розбіжностей в національних традиціях та звичаях, що пов’язано з міграцією населення між країнами.
Політичний – зменшення жорсткості національних кордонів, полегшення або ліквідація процедур пов’язаних з переміщенням між країнами товарів, послуг, чинників виробництва.
Екологічний – в світі існує багато проблем пов’язаних з охороною навколишнього середовища, що не можуть бути вирішеними зусиллями однієї країни, бо вони стосуються всіх країн світу.