- •Тема 1: «Вступ до курсу. Міжнародні відносини напередодні та під час Першої світової війни»
- •1.1. Вступ до курсу
- •1.2. Особливості міжнародних відносин останньої третини XIX - початку XX ст. Формування воєнно-політичних блоків. Локальні конфлікти у світі
- •1.3. Антивоєнні рухи напередодні Першої світової війни
- •1.4. Початок Першої світової війни. Загарбницькі плани воюючих блоків
- •1.5. Боротьба за союзників як провідна тенденція дипломатії в період війни
- •1.6. «Українське питання» у політиці воюючих блоків в роки Першої світової війни
- •1.7. Міжнародні відносини наприкінці війни. Сепаратний вихід Росії з війни. Поразка у війні Німеччини та її союзників
- •Література
- •Тема 2: «Мирне врегулювання після Першої світової війни. Версальсько-вашингтонська система міжнародних договорів»
- •2.1. Геополітичні зміни у світі після першої світової війни. Паризька мирна конференція. Версальська система мирних договорів
- •2.2. «Українське питання» на Паризькій мирній конференції
- •2.3. Вашингтонська конференція та її рішення
- •2.4. Трансформації Версальсько-Вашингтонської системи у 1920-ті роки
- •2.5. Загальні оцінки Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних договорів
- •Література
- •Тема 3: «Міжнародні відносини України в 1917-1923 рр.»
- •3.1. Вихід України на міжнародну арену в добу Центральної Ради
- •3.2. Україна та держави Четверного Союзу. Брестський мир
- •3.3. Україна на міжнародній арені в період Гетьманської держави 1918 р.
- •3.4. Міжнародне становище і зовнішня політика України в 1918-1920 pp. Дипломатична діяльність зунр
- •3.5. Українсько-польські відносини в 1920 р. Ризький мирний договір
- •3.6. Зовнішньополітичне становище України в 1920-1923 рр.
- •Література
- •Тема 4: «Міжнародні відносини в міжвоєнний період (1920-1939 рр.)»
- •4.1. Дипломатія буржуазного пацифізму: суть, тенденції, ствердження в міжнародній діяльності західноєвропейських країн протягом 1920-х років
- •4.2. Срср на міжнародній арені (1922-1933 рр.)
- •4.3. Локарнський договірний комплекс. Розвиток міжнародних відносин у Європі в другій половині 1920-х років
- •4.4. Міжнародні відносини в роки світової економічної кризи. Крах дипломатії буржуазного пацифізму
- •4.5. Зовнішньополітична програма фашистського режиму в Німеччині. Криза Версальсько-Вашингтонської системи
- •4.6. Спроби створення системи колективної безпеки в Європі. Радянський чинник у міжнародних відносинах
- •4.7. Аншлюс Австрії. Мюнхенська конференція та її наслідки. Крах політики західних держав щодо умиротворення агресора
- •4.8. Переговори західних держав із срср. Радянсько-німецьке зближення. Пакт Молотова – Ріббентропа
- •Література
- •Тема 5: «Міжнародні відносини під час Другої світової війни
- •5.1. Криза у міжнародних відносинах. Початок Другої світової війни
- •5.2. Зовнішня політика срср: зміцнення геостратегічних позицій у початковій фазі війни
- •5.3. Вступ срср та сша у Другу світову війну. Створення антигітлерівської коаліції (червень 1941 – червень 1942 рр.)
- •5.4. Проблема другого фронту в міжнародних відносинах Великобританії, сша та срср
- •5.5. Тегеранська конференція
- •5.6. Створення ялтинсько-потсдамської системи міжнародних відносин
- •2 Серпня 1945 р. Конференція закінчила роботу.
- •Література
- •Тема 6: Міжнародні відносини в період «холодної війни»
- •6.1. Геополітичні зміни в світі після Другої світової війни. Становлення біполярної структури міжнародних відносин
- •6.2. Мирні угоди з колишніми союзниками Німеччини. Створення Організації Об’єднаних Націй
- •6.3. Причини і початок «холодної війни». Утворення військово-політичних блоків. Сателітизація країн Центральної та Східної Європи
- •6.4. Німецька проблема в міжнародних відносинах
- •6.5. Регіональні конфлікти та проблеми їх розв’язання в умовах біполярного світу
- •6.6. Розпад колоніальної системи. Вихід країн, що визволилися, на міжнародну арену
- •6.7. Дипломатична боротьба за обмеження ядерних озброєнь
- •Література
- •Тема 7: «Міжнародні відносини 70-х – першої половини 80-х років хх ст.: від політики розрядки до посилення конфронтації між протилежними системами»
- •7.1. Міжнародні відносини в першій половині 1970-х років. Пошуки шляхів розрядки
- •7.2. Радянсько-американські відносини та їх вплив на розрядку міжнародної напруженості
- •7.3. Гельсінський процес. Основні принципи Гельсінського акта та його історичне значення
- •7.4. Міжнародні відносини у другій половині 1970-х років. Наростання суперечностей світового розвитку
- •7.5. Радянське вторгнення в Афганістан і зрив політики розрядки. Загострення «холодної війни» між протилежними системами
- •Література
- •Тема 8: «Нові тенденції в міжнародних відносинах другої половини 80-х – початку 90-х років. Закінчення «холодної війни»
- •8.1. Нова зовнішня політика Радянської держави. Перехід у взаємовідносинах між срср і сша від конфронтації до співробітництва
- •8.2. Вплив нового зовнішньополітичного мислення, американо-радянського співробітництва на світові процеси
- •8.3. Антитоталітарні демократичні революції у країнах Східної Європи. Розпад Югославії. Об’єднання Німеччини
- •8.4. Серпневі події 1991 р. У Москві і розпад срср. Утворення снд, закінчення «холодної війни» та її наслідки
- •Література
- •Тема 9: «Загальні тенденції розвитку міжнародних відносин в умовах постбіполярності»
- •9.1. Провідні тенденції міжнародних відносин на рубежі хх – ххі століть
- •9.2. Проблема міжнародної безпеки за умов глобальних викликів постбіполярних часів
- •9.3. Поглиблення і розширення європейської інтеграції. Країни Європейського Союзу в міжнародних відносинах
- •9.4. Сучасний етап європейської інтеграції. Геополітичне позиціонування Європейського Союзу на початку XXI ст. Суперечності Європейського Союзу
- •Література
- •Тема 10: «Україна в системі міжнародних відносин в кінці хх – на початку ххі ст.»
- •10.1. Зовнішня політика України на шляху до незалежності
- •10.2. Зовнішня політика України після проголошення незалежності. Відносини України з країнами снд
- •10.3. Європейський напрям зовнішньої політики України
- •10.4. Відносини України з сша та Європейським Союзом
- •10.5. Співробітництво України з міжнародними організаціями (нато, оон, рє)
- •10.6. Перспективні напрями зовнішньої політики України та проблеми національної безпеки в умовах глобалізації
- •Література
2.5. Загальні оцінки Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних договорів
Версальсько-Вашингтонська система міжнародних договорів зафіксувала повоєнний устрій світу, визначила перерозподіл економічних і політичних сил між переможеними країнами і країнами-переможницями у війні. Вона виявилась спробою об’єднати інтереси народів і держав і, навіть з урахуванням суперечливого характеру розв'язання багатьох проблем, стабілізувала міжнародні відносини, принаймні на період 1920-х років.
Водночас баланс сил, що утворився у світі через утворену Версальсько-Вашингтонську систему міжнародних договорів, не міг бути тривалим. Побудований на експансіоністських засадах у вирішенні територіальних питань, він призводив лише до загострення суперечностей не тільки між переможцями і переможеними, а й самими переможцями і, більше того, зумовив з кінця 1920-х років зростання реваншистських намірів переможених у війні.
До негативних проявів впливу Версальсько-Вашингтонської системи на міжнародні відносини повоєнних часів слід віднести, насамперед, такі:
1. Формування повоєнного устрою світу здійснювалося без урахування інтересів більшості з народів і держав. Це зумовило не тільки «велике переселення народів», а й стало платформою міжнародних конфліктів на десятиліття вперед. Так, особливо постраждали від зміни кордонів народи Центральної і Східної Європи. Відомим фактом, наприклад, стало виселення Румунією більш як 300 тис. осіб з Бессарабії. З Македонії і Добруджи зрушились з місця майже 500 тис. осіб. Верхню Сілезію залишили німці. Сотні тисяч угорців були переселені з територій, які увійшли до складу Румунії, Югославії, Чехословаччини. Сім з половиною мільйонів українців були поділені між Польщею, Румунією, Чехословаччиною.
2. Ця система формувалася на імперіалістичних засадах, ставила за мету загарбницький перерозподіл територій. Вона по суті легітимізувала світову колоніальну систему, пригнічення майже 70% населення земної кулі у колоніях і напівколоніях купкою великих держав. Як наслідок – значний дисбаланс у розвиткові окремих регіонів і держав, потерпання колосальних територій Азії, Африки, Латинської Америки від бідності, вікової відсталості, соціальних проблем.
3. Версальсько-Вашингтонська система не забезпечила й не могла забезпечити дієвого контролю над виконанням укладених договорів. Це, у свою чергу, створювало можливість реваншистських тенденцій переможених держав.
Щодо німецького реваншизму, то він значною мірою зумовлювався політикою самих країн-переможниць у війні. Німеччина зберегла свою промисловість і легко могла відновити у повному обсязі усю її виробничу потужність. Антанта сама заохочувала цей процес, розраховуючи на агресію Німеччини проти Радянської Росії. Особливу роль при цьому відіграли й Сполучені Штати, що прагнули через надання Німеччині значної фінансової допомоги використати її для противаги іншим європейським державам. Так, досягнення Сполученими Штатами світової гегемонії розглядалось американськими зовнішньополітичними відомствами за мету, набагато пріоритетнішу за збереження балансу сил чи упередження тенденцій на німецький реваншизм.
4. Версальсько-Вашингтонська система, навіть з урахуванням її трансформацій протягом 1920-х років, не ліквідувала й не могла ліквідувати суперечок великих держав, оскільки базувалась на перманентному перерозподілі їх світових геополітичних впливів. Підходи великих держав до утворення мандатної системи, перерозподілу територіальних володінь, роззброєння, сплати Німеччиною репараційних платежів виявляли серйозні протиріччя між Англією і Францією, США і Англією, США і Японією і, насамкінець, між Італією й іншими провідними державами Антанти. Саме ці протиріччя, поряд із відродженням німецького мілітаризму, зруйнували врешті-решт Версальсько-Вашингтонську систему, стали передумовою різкого загострення міжнародних відносин протягом 1930-х років.
5. Формування Версальсько-Вашингтонської системи відбувалось поза участю Радянської Росії. Міжсоюзницькі конференції часто ставали платформою розробки антирадянської політики. Це спричинило не тільки надзвичайно тяжку за своїми наслідками інтервенцію країн Антанти і, у свою чергу, країн Четверного союзу у Радянську Росію, а й формування засад для тривалого й виснажливого політичного, економічного, ідеологічного протистояння двох систем.