Тема 5 Безготівкові розрахунки

План лекції

1. Суть і принципи безготівкових розрахунків.

2. Види банківських рахунків.

3. Порядок відкриття рахунків у національній валюті.

4. Види і форми безготівкових розрахунків.

Сутність і принципи безготівкових розрахунків

Господарські зв'язки - необхідна умова діяльності підприємств. Вони забезпечують безперебійне постачання, безперервність процесу виробництва , своєчасність відвантаження й реалізації продукції. Оформляються й закріплюються господарські зв'язки договорами у випадках, коли одне підприємство поставляє товарно-матеріальні цінності (ТМЦ ), а інше підприємство отримує ТМЦ і стає платником . Між ними виникають розрахункові відносини.

Розрахункові відносини – зобов'язання покупця оплатити у встановлений термін вартість ТМЦ, робіт, послуг та інші заборгованості після виконання постачальником договірних зобов'язань чи права постачальника справляти від покупця суму оплати за відвантажені йому товари, виконані роботи і здійснені послуги.

Крім того, у підприємств виникають розрахункові відносини з працівниками по заробітній платі, з різними централізованими бюджетними й позабюджетними фондами, із бюджетом і іншими організаціями й установами.

Основна маса всіх розрахункових операцій здійснюється у безготівковій формі за допомогою перерахування (переказу) коштів із рахунків платника на рахунок одержувача коштів. Безготівкові розрахунки проводяться за допомогою різних банківських операцій (кредитних, розрахункових), що заміняють готівку в обігу. Посередниками в цих розрахунках виступають банки. Для збереження коштів і проведення безготівкових розрахунків підприємства відкривають поточні рахунка в банках. На цих поточних рахунках зосереджуються кошти, що надходять від реалізації продукції (робіт, послуг) чи від здійснення кредитних і інших операцій. З поточних рахунків здійснюється більшість усіх платежів підприємств: оплата рахунків постачальників, платежі в бюджет і різні фонди, одержання готівки у касу підприємства й інші платежі.

Безготівкові розрахунки у народному господарстві - це розрахунки між підприємствами, фізичними особами, що здійснюють розрахунки шляхом перерахування коштів із поточних рахунків платника на поточний рахунок одержувача коштів. Усі інші види розрахунків вважаються готівковими.

Система безготівкових розрахунків являє собою сукупність принципів організації розрахунків, вимог, щодо них пред’являються , форм і способів розрахунків.

До основних принципів безготівкових розрахунків відносяться:

- обов'язкове збереження грошей на рахунках у банку всіма підприємствами й організаціями й проведення розрахунків через установи банків;

- платежі з поточного рахунка платника здійснюються тільки при наявності в нього на рахунку власних коштів чи на правах його кредитування;

- списання коштів із рахунка здійснюється банком тільки за згодою платника за винятком випадків безперечного списання, передбачених чи за рішенням Арбітражного суду.

Види банківських рахунків

Учасники безготівкових розрахунків відкривають у будь-яких банках України по своєму вибору і по згоді цих банків у порядку діючого законодавства поточні рахунки в національній і іноземній валюті, а також рахунка для обліку розрахунків по конкретних операціях (акредитиви, рахункові чеки й ін.).

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх форм власності й усіх видів, а також фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності для збереження коштів і здійснення усіх видів операцій по цих рахунках. До поточних рахунків відносяться також рахунки зі спеціальними режимами їхнього використання, що відкриваються на основі рішення Кабінету Міністрів України, і карткові рахунки (картрахунки ).

Карткові рахунки відкриваються клієнтам на умовах договору про відкриття картрахунків і здійснення операцій із застосуванням платіжних карток.

Для бюджетних установ , організацій, що утримаються за рахунок бюджету, відкриваються поточні бюджетні рахунки.

Для підприємств, що мають філії й інші відокремлені підрозділи, що перебувають на відокремленому балансі і є самостійними платниками податків, за заявою власника основного поточного рахунка можуть відкриватися субрахунки для проведення розрахунків за місцем перебування цих підрозділів. Якщо відокремлені підрозділи не мають окремого балансу і не є самостійними платниками, для них відкриваються субрахунку тільки для зарахування виторгу і наступного перерахування виторгу на основний поточний рахунок підприємства.

Підприємствам можуть також відкриватися депозитні рахунки на підставі депозитного договору між власником рахунка й банком на визначений обговорений у договорі термін. Кошти на депозитний рахунок перераховуються з поточного рахунка підприємства і по закінченню дії депозиту повертаються на той же поточний рахунок підприємства. Видача коштів із депозитного рахунка й проведення розрахунків готівкою заборонена. Депозитні рахунки відкриваються як фізичним так і юридичним особам (резидентам і нерезидентам ).

Для представництв юридичних осіб – нерезидентів України відкриваються поточні рахунки типу «Ностро» і типу «Лоро».

Рахунок типу «Ностро» відкривається уповноваженим банком на території України в національній валюті представництву юридичної особи - нерезидента , установі чи особі, що представляє його інтереси на Україні і не займається підприємницькою діяльністю на території України. Використовується цей рахунок тільки для зарахування коштів від нерезидента й використання їх тільки на утримання представництва без права здійснення останнім підприємницької діяльності на території України. Оплата контрактів, переказ коштів за кордон і покупка валюти з рахунків типу «Н» заборонена. Виключення робиться тільки для іноземних дипломатичних, консульських і інших представництв міжнародних організацій , вони можуть купувати валюту для визначених цілей.

Рахунка типу «Лоро» відкриваються уповноваженим банком на території України постійним представництвам іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій без статусу юридичної особи , через які цілком чи частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента на території України. Цей рахунок використовується відповідно до правил, установленими для поточних рахунків резидентів, крім покупки валюти на валютних ринках України й здійснення кредитних , депозитних операцій.

Для проведення розрахунків у національній валюті між фізичними особами, а також між фізичними і юридичними особами в банках можуть відкриватися поточні рахунки фізичним особам. Ці рахунки відкриваються громадянам України, а також фізичним особам - нерезидентам і особам без громадянства, що знаходяться на території України терміном до року відповідно до відкритої візи чи документами, що підтверджують законність їхнього перебування на території України відповідно до діючого законодавства.

Порядок відкриття рахунків у національній валюті

Юридичні й фізичні особи мають право самостійно вибрати банк, у якому б хотіли відкрити рахунок. Твердого обмеження на кількість рахунків у національній валюті, що можуть бути відкриті юридичними й фізичними особами немає. У випадку відкриття двох і більш рахунків у національній валюті власник рахунка протягом трьох днів із дня відкриття чи закриття чергового рахунка зобов'язаний визначити один із рахунків у національній валюті як основний, на якому враховується заборгованість , що списується в безперечному порядку. Про всі основні і додаткові відкриті рахунки платник податків протягом трьох днів із дня відкриття рахунка зобов'язаний повідомити у податкову інспекцію по місту своєї реєстрації як платника податків. Якщо підприємство, за якимись причинами бажає замінити основний рахунок чи закрити його, то воно повинне подати в банк, у якому був відкритий основний рахунок, письмову згода податкового органа по місцеві реєстрації платники податків на здійсненні заміни основного рахунка і письмову згоду установи банку на заміну основного рахунка.

Для відкриття поточного рахунка в банку в національній валюті для юридичної особи необхідні наступні документи: заяву про відкриття рахунка встановленого зразка, підписану директором і головним бухгалтером; копію свідчення про державну реєстрацію підприємства, що завірена нотаріусом; копію належним чином зареєстрованих установчих документів і картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до законодавства й установчих документів надане право розпоряджатися рахунком і підписувати платіжні документи. У картці містяться зразки цих підписів і зразок відбитка печатки підприємства. Ці підписи й зразок печатки нотаріально завіряються.

У випадку зміни свого місцезнаходження, підприємство зобов'язане протягом трьох днів із дня внесення змін у свідчення про реєстрацію надати в банк нову копію свідчення про реєстрацію, завірену нотаріально чи органами, які його видали.

Види і форми безготівкових розрахунків

При безготівкових розрахунках можуть застосовуватися наступні форми: акредитивна; інкасова, вексельна , рахунковими чеками і з використанням розрахункових документів на паперових носіях і в електронному виді.

У безготівкових розрахунках для здійснення розрахункових операцій використовуються наступні форми платіжних інструментів:

• меморіальні ордери;

• платіжні доручення;

• платіжні вимоги:

• платіжні вимоги-доручення;

• рахункові чеки;

• акредитиви;

• векселя;

• банківські платіжні картки.

Розрахункові документи (платіжні вимоги, рахункові чеки й ін. ) представляються клієнтом у банк, що його обслуговує, для інкасації. Інкасація (інкасо) – здійснення банком з доручення клієнта операцій з розрахунковими й супровідними документами з метою одержання платежу чи передачі розрахункових документів цим банком у банк платника в день їхнього надходження чи, якщо документи надійшли після закінчення операційного часу – на наступний робочий день.

Факт списання грошей з поточного рахунка платника оформляється меморіальним ордером.

Банк одержувача повинен зарахувати кошти на рахунки своїх клієнтів по розрахункових документах в електронному виді в день їхнього одержання, якщо при здійсненні контролю реквізитів цих документів не виявлено розбіжностей.

Платіжне доручення – документ, що є письмовим дорученням (розпорядженням ) клієнта обслуговуючому його банку на перерахування визначеної суми коштів із свого рахунка. Доручення приймається банком до виконання протягом 10 днів із дня виписки. День заповнення платіжного доручення не враховується.

Доручення використовується в розрахунках по товарних і нетоварних платежах:

- за фактично відвантажену продукцію, виконані роботи, подані послуги;

- для попередньої оплати за продукцію, роботи, послуги

- для завершення розрахунків по актах звірення взаємної заборгованості між підприємствами;

- перерахування податків, обов'язкових платежів у бюджет і різні централізовані бюджетні й позабюджетні фонди й ін.

Фізичні особи використовують платіжні доручення у випадку перерахування коштів із своїх поточних рахунків і вкладних (депозитних) рахунків без яких-небудь підтверджуючих документів.

Платіжне вимога-доручення - це комбінований документ: верхня частина – вимога постачальника (одержувача коштів) до одержувача (платнику) оплатити вартість відвантаженої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, нижня частина - доручення платника своєму банкові перерахувати зі свого рахунка зазначену суму. Платіжна вимога-доручення разом з відвантаженою продукцією чи після надання послуг, виконання робіт відсилається постачальником покупцю, що у порядку акцепту ( згоди на оплату) заповнює нижню частину документа власними реквізитами і здає у свій банк для оплати, тобто доручає банку списати визначену суму зі свого рахунка для оплати і перерахувати її постачальникові.

Сума, що платник згоден сплатити одержувачеві, вказується в нижній частині вимоги - доручення. Вона не може перевищувати суму, що вимагає до оплати одержувач і яка вказується у верхній частині вимоги-доручення.

Банк приймає до оплати вимога-доручення від платника протягом 20 календарних днів із дати оформлення його одержувачем.

Платіжне вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму на рахунку платника.

Розрахунки з використанням чеків застосовуються в безготівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб із метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (роботи, послуги).

Рахунковий чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), що веде його рахунок, сплатити чекоутримувачеві зазначену в чеку суму.

При розрахунках за допомогою рахункових чеків використовуються наступні поняття:

- чекодавець – юридична чи фізична особа, що здійснює платіж за допомогою чека і підписує його;

- чекоутримувач – юридична особа, що є одержувачем коштів по чеку;

- банк-емітент – банк, що видає чекову книжку юридичній чи фізичній особі.

Фізичним особам для здійснення одноразових розрахунків видається рахунковий чек (як окремий бланк), термін дії якого 3 місяці з дати його видачі. Фізичним особам можуть видаватися і чекові книжки на суму, що не перевищує залишок засобів на рахунку чекодавця, або на суму, внесену їм готівкою.

Рахункові чеки, що видаються юридичним особам, брошуруються у лімітовані чекові книжки по 10, 20 чи 25 аркушів. Це бланки строгої звітності. Термін дії лімітованої чекової книжки –1 рік. День оформлення чекової книжки чи окремого чека не враховується.

Розрахунковий чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекоутримувача протягом 10 календарних днів (день виписки рахункового чека не враховується). Рахункові чеки, що виписані після зазначеного терміну, вважаються недійсними і до оплати не приймаються.

Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів платника на окремому рахунку в банку-емітенті.

Чек приймається до оплати безпосередньо від чекоутримувача, на ім'я якого виписаний документ, що підтверджує одержання товару (робіт, послуг). Заборонено передавати лімітовану розрахунку книжки її власником іншим особам, а також підписувати незаповнені бланки і проставляти на них відбитка печатки.

За бажанням фізичної особи рахунковий чек може виписуватися на ім'я іншої особи, яка стає в цьому випадку його власником.

Чек із чекової книжки чекодавець виписує при здійсненні платежу і видає за отримані їм товари (виконані роботи, надані послуги). Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту коштів із корінця попереднього чека на корінець чека, що виписується, і виводить залишок нового ліміту. Чек підписується особою, що має право підпису розрахункових документів, і повинний мати відбиток печатки.

Чекоутримувач здає чек у банк, що його обслуговує.

Банк - чекоутримувача приймає чек і , спеціальним зв'язком передає чек ( інкасує чек) до банку-емітента, який перераховує кошти до банку-чекоутримувача, і той зараховує їх на поточний рахунок чекоутримувача.

Обмін рахункових чеків на готівку й одержання здачі готівкою із суми чека для юридичних осіб заборонено. Фізичні особи можуть обміняти чек на готівку чи одержати здачі із суми рахункового чека готівкою (але не більш 20 відсотків від суми цього чека).

Невикористані рахункові чеки по закінчення терміну дії лімітованої чекової книжки чи після використання ліміту підлягають поверненню в банк-емітент, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити термін дії чекової чи поповнити її ліміт у випадку його використання.

У випадку порушення клієнтом порядку розрахунків рахунковими чеками банк може позбавити його права користування цим платіжним документом, якщо це передбачено умовами договору про розрахунково-касове обслуговування.

Для одержання готівки з поточного рахунка на виплату заробітної плати, на відрядження, на виробничі потреби й інші платежі, дозволені до виплати готівкою згідно діючого законодавства, використовуються грошові чеки, що брошуруються в не лімітовані чекові книжки.

Грошові чеки - це наказ підприємств банку, що його обслуговує, про видачу зі свого поточного рахунка зазначеної у грошовому чеку суми готівкою.

Не лімітовані чекові книжки містять 25 чи 50 грошових чеків і видаються підприємству на підставі їхньої заяви.

Однієї з розповсюджених форм безготівкових розрахунків є акредитивна форма розрахунків.

Акредитив – це грошове зобов'язання перед банком, видаване з доручення клієнта на користь контрагента останнього, відповідно до якого банк-емітент (банк, що відкрив акредитив) зобов'язаний виконати платіж третій особі (бенефіціар) за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги чи надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

При акредитивній формі розрахунків використовуються наступні терміни:

- банк-емітент – банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;

- банк виконуючий – банк бенефіціара чи інший банк, що з доручення банку-емітента виконує акредитив;

- заявник акредитива – клієнт , що відкриває акредитив;

- бенефіціар – юридична особа, на користь якого виставлений акредитив (продавець товару, виконавець робіт, послуг).

Акредитив відкривається або за рахунок власних коштів або за рахунок кредиту банку і супроводжується депонуванням коштів.

При відкритті акредитива заздалегідь бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку у банку – емітенті чи виконуючому банку шляхом перерахування грошей з поточного рахунка заявника акредитива на окремий аналітичний рахунок «Розрахунки по акредитивах» відповідних балансових рахунків у банку - емітенті чи виконуючому банку .

Акредитив вважається відкритим після того, як здійснені відповідні бухгалтерські записи по рахунках , і спрямоване повідомлення про відкриття й умови акредитива бенефіціара. Банк-емітент повідомляє виконуючий банк про відкриття акредитива не пізніше наступного робочого дня після одержання заяви від клієнта. Про відкриття й умови акредитива виконуючий банк повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) протягом 10 робочих днів із дня одержання повідомлення від банку-емітента (авізуючого банку).

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним покупцем. Він повинний містити тільки ті умови, що банк може документально перевірити. Термін дії й порядок розрахунків акредитивами визначаються договором між платником і постачальником

Для відкриття акредитива платник подає в банк, що його обслуговує, заяву, у якій указується:

- номер договору, відповідно до якого відкривається акредитив;

- найменування постачальника й найменування банку, що виконує акредитив;

- вид акредитива, загальне найменування товарів ( робот, послуг ), що сплачуються за рахунок акредитива;

- умови реалізації акредитива (документи, види товарів і т.д.);

- сума акредитива.

Після відвантаження товару виконання робіт, надання послуг бенефіціара представляє необхідні документи, передбачені умовами акредитива , разом із реєстром документів по акредитиві у виконуючий банк, що ретельно перевіряє надані документи на предмет дотримання умов договору акредитива. Якщо хоча б одне з умов акредитива не виконано, виплати по акредитиву не здійснюються , про що інформується банк-емітент і повідомляється бенефіціара для одержання згоди на виконання акредитива. У випадку не одержання відповіді протягом 7 робочих днів після відправлення повідомлення чи надходження негативної відповіді, усі документи по акредитиву повертаються до бенефіціара з написом про причину відмовлення. Якщо ж усе нормально, то банк - виконавець списує кошти зі спеціального рахунка і зараховує їх на поточний рахунок бенефіціара.

Розрізняють наступні види акредитивів: покриті й непокриті; відкличні й безвідкличні.

Покритий - це акредитив, при якому для здійснення платежів заздалегідь бронюються кошти платника в повній сумі в чи емітенті банку виконуючому. Такі акредитиви змобілізують оборотні кошти платника, але вигідні банку, у якому відкрито акредитив, і контрагенту платника.

Непокритий (гарантований) – акредитив, оплата по якому забезпечується банком за рахунок наданого їм кредиту без попереднього бронювання коштів платника.

Безвідкличний – акредитив, що може бути змінений чи анульований тільки за згодою постачальника (бенефіціара), на користь якого він відкритий, і банку-емітента.

Це тверде зобов'язання банка-емітента оплатити кошти у порядку й терміни, визначені умовами акредитива, якщо передбачені їм документи представлені до виконуючого банку до банку-емітента і дотримані терміни й умови акредитива.

Умови акредитива є дійсними для бенефіціара, поки він не повідомить про згоду на внесення змін у них банку, що авізував йому ці зміни. Бенефіціар повинний письмово повідомити про згоду чи про відмовлення щодо внесення змін. Прийняття часткових змін не дозволяється.

Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива.

Відкличний - акредитив, до якого можуть бути занесені зміни або він може бути анульований банком платника з його доручення без попередньої згоди з постачальником (наприклад, у випадку недотримання умов , які передбачені договором). Постачальник же може відмовитися від акредитива, якщо така можливість обумовлена при його оформленні. Відкличний акредитив , невигідний постачальникам, на практиці використовується рідко.

Для примусового списання (стягнення) коштів із рахунків платників застосовуються розрахунки платіжними вимогами.

Примусове списання коштів із рахунків платників дозволяється тільки у випадках, передбачених законодавством України, а саме: на підставі виконавчих документів Арбітражного суду. Банки виконують платіжні вимоги щодо примусового списання коштів з усіх рахунків підприємства, у тому числі поточних, депозитних, відкритих за рахунок цього підприємства для здійснення розрахунків по акредитивах.

Юридичні особи , що примусово стягують кошти з рахунків підприємств та фізичних осіб, несуть відповідальність за обґрунтованість примусового списання коштів і вірність даних, внесених у платіжну вимогу щодо примусового стягнення коштів. Такими особами являються: державні виконавці, податкові органи й підприємства ( які здійснюють примусове списання коштів на підставі визнаних претензій), що на підставі документів, встановлених законодавством України, мають право оформляти й представляти в банк розрахункові документи щодо примусового списання коштів із рахунків платника.

Банк юридичної особи, що виставляє вимогу щодо примусового стягнення коштів, приймає платіжні вимоги і відповідні супровідні документи протягом 10 календарних днів із дати їхнього складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів із дати їхнього складання.

Платіжні вимоги осіб, що примусово стягують грошові кошти, приймаються банком до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника.

Ці платіжні вимоги виповнюються банком у повному обсязі чи частково в межах наявного залишку, у невикористаній сумі повертаються тим , хто виставляє вимоги про примусове стягнення коштів, разом із супровідними документами з указівкою на зворотній стороні цих документів суми, що списана з рахунка платника, і дати списання, завіреними підписом і відбитком штампа банку.

Підприємства, що мають постійні господарські зв'язки між собою по зустрічних постачаннях товарів, виконуваним роботам, наданим послугам, використовують таку форму розрахунків як залік взаємної заборгованості платників. Вони можуть здійснювати розрахунки періодично по сальдо зустрічних вимог.

У договорах між підприємствами передбачається періодичність звірення взаємної заборгованості зі складанням відповідного акта , терміни і платіжні інструменти, із використанням яких будуть здійснюватися розрахунки. Після складання акта звірення взаємної заборгованості в терміни, визначені законодавством, та сторона, на користь якої склалося кредитове сальдо взаємних зобов’язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, платіжну вимогу-доручення) чи оформляє вексель.