Тема 4. Характеристика первісних форм релігій

Поява первісних релігій відноситься до епохи верхнього палеоліту. В цей період вже склалась ідея про те, що поруч із реальним життям існує світ померлих, духів, і що потойбічне може впливати на реальний світ.

Анімізм - віра в існування духів, одуховлення сил природи, тварин, рослин, неживих предметів, приписування їм розуму, дієздатності, надмогутності.

Тотемізм - виник із віри тієї чи іншої групи людей у їх родинність із якимось видом тварин, рослин. Разом із тотемізмом виникає звичай табу – заборона, регулювання відносин у племені - (сімейне табу, статево-вікове, табу на їжу вождя та ін.)

Фетишизм (від португальського “фетішо” – штучна річ) – приписування окремим предметам магічної сили, яка має можливість впливати на хід подій. Фетишизм проявляється у створені ідолів, амулетів, талісманів.

Магія (шаманізм) - комплекс ритуальних обрядів, які мають за мету діями впливати на надприродні сили, впливати на перебіг подій, щоб отримати реальний результат. Ці ритуальні дії здійснювали шамани.

Загальна характеристика ранніх релігійних систем.

До ранніх релігійних систем належать релігії стародавньої Месопотамії, Єгипту, Греції, Риму та ін., де з'являються перші цивілізації та державність. Всім релігійним системам стародавнього світу притаманний політеїзм, що характеризується великим пантеоном богів, на чолі якого стоїть верховне божество. Божества ранніх релігійних систем мають як зооморфний, так і антропоморфний вигляд. Греки уявляли Бога як уособлення мудрості й краси. Римляни уявляли Бога у формі справедливості. Єгиптяни уявляли Бога у вигляді різних звірів. Кожному з пантеонів притаманні такі божества як –богиня або бог родючості, бог неба, сонця, грому, дощу, вітру, бог підземного царства та інші. Центрами, як релігійними так і економіко-політичними були храми (у Месопотамії та Єгипті – зікурати), збудовані на честь того чи іншого божества, що вважався верховним покровителем народу. До ранніх релігійних систем належать теж зороастризм (парсизм) у древньому Ірані (VІІ-VІ ст. до н.е.). Ця релігія представляє собою маздеїзм, реформований пророком Заратустрою. Його основна ідея – залежність світового порядку від боротьби добра і зла, світла і темряви, життя і смерті. Головне місце в культі відводиться вшануванні вогню. Основною книгою зороастризму є Авеста. Верховним богом у цій релігії є Агура-Мазда, а крім нього Мітра – сонце й Анахіта – Ардвісура – богиня родючості. Етика зороастризму має в своїй основі тріаду: добра думка, добре слово і добра справа. Прихильники цієї релігії мусять все життя збирати і накопичувати елементи цієї тріади. Найбільшим злом зороастризм вважає смерть, яка походить від бога Ангро-Майн’ю. Суд здійснює бог Мітра. Після смерті душа людини попадає або в рай, або в пекло, в залежності, чи робила добро чи зло. Моральна концепція зороастризму радить послідовникам Агура-Мазди не бути пасивними і бездіяльними. Характер цієї моралі досить абстрактний. Зороастризм у УІІ - УІІІ ст. був відтіснений ісламом.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке тотемізм ?

2. Що таке фетишизм ?

3. Які вірування були в стародавній Греції та Єгипті ?

4. Що таке зороастризм ?