Священики, монахині, викладачі релігієзнавства і християнської етики та студенти. Львів – травень 2006 р.
Володимир Тимофійовнч АНДРУШКО, вчений у галузі релігієзнавства, християнської етики, політології, історії України, соціології, культурології, доцент кафедри соціології та культурології Національного лісотехнічного університету України, доктор філософії, кандидат істор. наук. Володимир Андрушко народився 23 лютого 1949 року у селі Бортятин Мостиського району Львівської області в сім’ї робітників. У 1955–1962 рр. навчався у рідному селі, СШ закінчив у Судовій Вишні. В 1974 році закінчив історичний факультет Львівського держуніверситету ім.Івана Франка, в 1978 році - аспірантуру. З 1978 року працював асистентом кафедри філософії Львівського державного лісотехнічного інституту, у 1986 р. захистив кандидатську дисертацію. З лютого 1988 року - доцент кафедри філософії та політології Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького, а з жовтня 2003 р. по липень 2007 р. – проректор з науково-педагогічноної роботи. Приділяв велику увагу питанням духовного відродження, релігійного та національного виховання. Від вересня 2007 р. – доцент Національного лісотехнічного університету України та Київського національного університету харчових технологій. Навчався на катехитичних курсах при Львівській Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви. У 1999 році закінчив Інститут вищої релігійної культури Люблінського католицького університету. Читає курси лекцій і проводить практичні заняття з релігієзнавства, християнської етики, психології та педагогіки, соціології, політології, автор понад 200 наукових праць. З квітня по червень 2005 р. проходив стажування з основ психології і педагогіки на кафедрі педагогіки Львівського національного університету ім. І.Франка. Володимир Андрушко - активний учасник понад 30-и важливих міжнародних наукових конференцій з проблем християнського виховання молоді. В 2001 – 2007 рр. брав участь у роботі Першого – Третього Національного конгресу з біоетики в Києві (за міжнародною програмою), а також в міжнародних форумах в Італії, Польщі, Росії, Латвії, Башкирії, Білорусі, Молдові. Враховуючи високий рівень кваліфікації вченого і викладача гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах міста Львова, рекомендований для номінації в Міжнароднім Біографічнім Центрі в Кембриджі і в Американськім Біографічнім Інституті. В липні 2005 р. затверджений членом секції Вченої Ради Львівського Представництва Азовського відділення Академії економічних наук і підприємницької діяльності імені Василя Леонтьєва, лауреата Премії пам’яті Альфреда Нобеля по економіці 1975 р.
Виконував значний обсяг роботи як член душпастирської ради Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви.
Олег Васильович ОГІРКО, вчений у галузі релігієзнавства, християнської етики, педагогіки, біоетики, доктор філософії, к. ф. -м. н., ад‘юнкт-професор кафедри філософії та політології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького. Народився 2 травня 1956 р. у с. Озерна Зборівського р-ну Тернопільської обл. в сім’ї вчителів. У 1978 р. закінчив факультет прикладної математики Львівського державного університету імені Івана Франка. 1979 – 1982 рр. – аспірант Інституту прикладних проблем механіки і математики АН України (м. Львів). 1987 р. у спеціалізованій Вченій раді Обчислювального Центру Сибірського Відділення АН СРСР (м. Новосибірськ) захистив кандидатську дисертацію. З 1982 р. – молодший науковий співробітник, а з 1990 р. науковий співробітник Інституту прикладних проблем механіки і математики АН України (м. Львів).
З 1979 по 1983 рр. працював за сумісництвом на посаді асистента кафедри вищої математики, а з 1992 по 1997 рр. на посаді асистента кафедри педагогіки Львівського державного університету ім. Івана Франка. З 1991 по 1994 рр. навчався на курсах з християнської етики та християнської культури при Львівській Богословській Академії, здобувши спеціальність викладача основ християнської моралі та етики. З 1992 по 1998 рр. працював за сумісництвом на посаді старшого викладача Львівського обласного науково-методичного інституту освіти, а з 1998 по 2000 рр. на посаді старшого викладача кафедри культурологічної освіти Львівського обласного науково-методичного інституту освіти. З 1997 по 1999 рр. працював за сумісництвом на посаді доцента кафедри політології Львівського державного лісотехнічного університету, а з 1999 по 2000 рр. працював за сумісництвом на посаді доцента факультету християнської етики Національного університету “Острозька Академія”. З 1992 по 2004 рр. прийняв участь в підготовці близько 3000 вчителів християнської етики Львівської, Тернопільської, Рівненської, Івано-Франківської, Київської, Вінницької, Черкаської областей. У 1999 р. нагороджений медаллю імені митрополита Андрея Шептицького за успіхи в підготовці вчителів християнської етики. З 2000 по 2001 рр. працював на посаді доцента кафедри гуманітарних та правничих дисциплін Львівської філії Міжрегіональної Академії управління персоналом. З січня 2001 по листопад 2005 рр. працював на посаді завідувача кафедри загальноакадемічних дисциплін Львівського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом. У 2002-2004 рр. виступав з доповідями на Всеукраїнських наукових конференціях “Голодомор 1932-1933 років як величезна трагедія українського народу” (Київ, МАУП).
З 2003 по 2005 рр. працював за сумісництвом на посаді доцента кафедри філософії і політології Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького та на посаді доцента кафедри педагогіки і психології Львівського державного інституту фізичної культури. З листопада 2005 р. і донині – доцент кафедри філософії і політології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького. В липні 2005 р. затверджений керівником і головою секції Вченої Ради Львівського Представництва Азовського відділення Академії економічних наук і підприємницької діяльності імені Василя Леонтьєва, лауреата Премії пам’яті Альфреда Нобеля по економіці 1975 р. В 2007 р. нагороджений дипломом лауреата іменної премії Голіка-Гулі Карімова за результатами представлених наукових доповідей в 2006 р. на міжнародних науково-практичних конференціях. Враховуючи високий рівень кваліфікації вченого і викладача гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах міста Львова, рекомендований для номінації в Міжнароднім Біографічнім Центрі в Кембриджі і в Американськім Біографічнім Інституті. Самостійно організував і провів із залученням вчених з України, Росії, Чехії, Польщі та Хорватії I-у і II-у Міжнародні конференції на теми: “Формування інтелектуально розвинутої і морально зрілої особистості у процесі викладання гуманітарних дисциплін” (Львів: ЛІ МАУП, 2004)“, ”Формування духовно і морально зрілої особистості у процесі викладання гуманітарних дисциплін” (Львів: ЛІ МАУП, 2005). Брав участь у роботі Першого – Третього Національного конгресу з біоетики в Києві.
Підготував і веде курси з дисциплін: “Основи педагогіки”, “Релігієзнавство”, ”Основи психології і педагогіки”, ”Етика та естетика”, ”Християнська етика”, ”Соціальна педагогіка”, “Антропологія”, “Філософія християнства”, “Історія християнських Церков”, “Історія зарубіжної культури”. Для навчальних курсів підготував та впровадив відповідне методичне забезпечення в т. ч. – опублікував 7 конспектів лекцій і 4 навчальних посібники. Ним опубліковано понад 300 наукових праць з проблем морально-духовного, релігійного виховання молоді, з них 270 наукового та 40 навчально-методичного характеру. У червні-липні 2002 р. Огірко О.В. проходив стажування у Центрі гуманітарних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка, де долучився до розроблення магістерського курсу “Релігії і секуляризм в модерних суспільствах”. З квітня по червень 2005 р. проходив стажування з основ психології і педагогіки на кафедрі педагогіки Львівського національного університету ім. І.Франка. З квітня по травень 2007 р. проходив стажування з етики та естетики і релігієзнавства на факультеті релігієзнавства Національного університету “Острозька Академія”. Основні результати наукової роботи висвітлювались на 45-ти міжнародних науково-практичних конференціях в Болгарії, Італії, Польщі, Росії, Хорватії, Латвії, Башкирії, Білорусії, Молдові.