Сакральне мистецтво України х - хх століть
Три типи мистецтва:
фотогрaфія (представляє зовнішній вигляд людини)
картина (відображає характер людини)
ікона (представляє душу, святість особи)
Українські митці та творчі колективи. Відомі іконописці: Аліпій - монах Києво-Печерської Лаври, Микола Бідняк, Христина Дохват, о. Ювеналій Мокрицький. Більшість іконописців України бажали залишатись анонімними з великої скромності та смиренності.
Стилі ікономалярства: візантійський (середньовіччя, ХІ - ХУ ст.); ренесанс (ХVІ - ХVII ст.), в якому особливо зберігаються пропорції, даються всеможливі прикраси; стиль бароко (ХVII - ХVIII ст.); стиль романтизму і класицизму (ХІХ ст.). Вплив мистецтва на зміцнення співдружності добра і краси.
Ікони як усвідомлення Божої присутності. Ікона – не реальне зображення таїнства, а творення його благодатної присутності, що діє на душу. Ікона – це рисована різними кольорами Біблія, вона представляє історію спасіння людства. Вона не показує як виглядає Бог, а навчає, хто є Бог. Ікона – це священне мистецтво Східної Церкви, яка при своєму написанні проходить три символи: хрещення, миропомазання і Євхаристію, що звершується молитвами. Головні Господські, Богородичні ікони, ікони літургійних свят, ікони святих в Україні.
Традиційними іконами Ісуса Христа є такі зображення: лик Ісуса Христа – “Cпас нерукотворний”; Христос Суддя, що тримає закриту книгу; Христос Учитель, що тримає відкриту книгу; Христос – великий священик; Христос Пантократор (Вседержитель), що представляє і Отця, і Сина як володар світу; Христос у молитовній трійці з Матір’ю Божою та Іваном Хрестителем, званою Деісус. Німб довкола голови Ісуса Христа та напис “” – означає в старослов’янській мові Сий, або Сущий, а в українській мові – “Я є Той, Хто є”, або Господь Бог – Ягве. Традиційними іконами Діви Марії є такі зображення: Богородиця “Оранта”, ”Та, що молиться”; Богородиця Знамення з Дитятком Ісусом в небесній “мандорлі” на ЇЇ грудях; Богородиця Заступниця в молінні - Деісус; Богородиця Провідниця “Одигітрія”; Богородиця Умілення “Елеуса”; Богородиця Страстей або Неустанної Помочі; Богородиця на троні. Чудотворні ікони: Почаївська, Крехівська, Унівська, Володимирська, Теребовлянська, Гошівська, Самбірська, Вишгородська та інші.
Ікона Оранта в храмі св.Софії (Київ)
Ікони в східному обряді не є декоративними образами з реалістичним зображенням особи, а, навпаки, представляючи нереальну, видовжену постать, звертають увагу до її духа. Великі очі – ознака глибокого молитовного споглядання, малі уста – схильність до мовчанки та розважання, тонкі губи – символ духовної, а не сенсуальної людини, довгий простий ніс – ознака краси та гідності, сильна, велика шия – символ внутрішньої, духовної сили, тонка рука – символ духовності та аскетизму, рука, яка вказує на Дитятко – “Це Месія, Спаситель”. Християни моляться не до ікон, а перед іконами, вшановуючи не матерію ікони (фарбу, папір, дерево, золото), а святу особу, що представлена на ній. На VII Вселенському Соборі Церкви в Нікеї у 787 р. засуджено іконоборство і стверджено, що в почитанні ікон віддається пошана тим особам, яких вони представляють, а ніяк не почитається ікон, мов божків.
Відповідні кольори: червоний є символом божественності або мучеництва, а синій як символ людськості чи небесної тверді, як вона сприймається із землі. Золотаво - жовтий колір символізує середовище небесного царства, святість людини. Білий колір означає Преображення Господнє, перетворення, з’явлення небесного на землі. Блакитні і зелені кольори відтворюють земне, оскільки перший – колір нашої планети як вона виглядає з космосу, а другий - колір її ланів, лісів. Пурпуровий колір (сполучення червоного із синім) – означають царськість, царське походження. Чорний колір – колір з негативним значенням, що означає знак скорботи, символ пекла, колір посланців сатани, вживаний в іконах із зображенням Страшного суду.
З висоти храму аж до низу змальовані на образах та іконах події Старого, а потім Нового Завіту. Іконостас у четвертому найвищому ряді містить 16 пророків, а посередині, як предмет їх пророцтв, – Богородиця з Божим Дитятком. Третій ряд іконостасу – 12 апостолів, а посередині – Христос Пантократор. Другий ряд іконостасу містить образ Тайної Вечері або образ “нерукотворного” Спаса, а також ікони 12 літургійних свят року. Перший ряд іконостасу містить ікони ангелів або дияконів, на царських вратах зображають ікону Благовіщення, а центральними іконами є ікони Діви Марії (зліва від царських врат) та Ісуса Христа (справа). Поруч з іконою Ісуса Христа зображають ікону храмового празника або святого, а поруч з іконою Діви Марії є ікона святого Володимира або святого Миколая.
Є відповідна символіка у зображеннях (образах, іконах), які розміщені в християнських храмах, зокрема, представлення старозавітних святих: Яків - з драбиною, яку бачив уві сні (Бут.28,12); Мойсей – з двома кам’яними таблицями, з палаючим кущем (неопалимою купиною) в руці, з символічною горою Синай в руці; Арон – з жезлом (палицею, посохом), який ожив, розцвів і вродив мигдаль (Чис.17,23); Давид в царській короні, з псалтеріоном, або з книгою написаних ним псалмів; Соломон – в царській короні, з макетом єрусалимського храму в руках; Єзекиїл – з дверми єрусалимського храму в руках (2 Хр.29,3); Гедеон – з вовняним руном в руці (Суд.6,36-40); Ілля – на вогняній колісниці, що забрала його на небо або сидячого в печері з круком, що приносив йому їсти; Єлисей – з двоголовим орлом, бо він отримав подвійну силу від пророка Іллі; Самуїл – із зіркою в руці; Ісая – з пилою, якою за наказом царя Манасії його перерізано або із світильником у руці; Єремія – з галузкою мигдалю; Даниїл – з горючим жезлом (факелом) в руці або сидячого в печері серед голодних левів, чи з символічною горою в руці; Захарія – з книгою або з горючим жезлом (факелом) в руці; Йона – з рибою в руках; Іван Хреститель – в одежі з верблюжої шерсті, опоясаний шкіряним поясом, а в руці палиця, закінчена маленьким хрестиком.
Символіка зображень новозавітних святих є наступною: євангелісти Матей, Марко, Лука та Іван – з Євангелієм в руці та їх емблемами, відповідно – ангел, лев, віл, орел; верховний апостол Петро (Симон, Кифа) – з ключами в руці або з перевернутим хрестом, чи тримаючий макет храму на спині, який був розп’ятий в Римі вниз головою в 67 р.; Андрій (Первозванний, брат ап. Петра) – з хрестом, подібним до букви “Х”, який проповідував в Херсонесі та Київських горах і був розп’ятий в Греції в 60 р.; Яків (Старший, брат Євангеліста Івана) – з палицею і мечем, бо його було обезглавлено в 44 р. в Єрусалимі; Юда Тадей – з книгою й пальмовою галузкою, який мученичо загинув в Персії; Яків (Молодший, брат Юди Тадея) – з довбнею, якого нею було вбито і скинуто з крила Єрусалимського храму в 63 р.; Пилип (Филип) – з хрестом у вигляді букви “Т”, на якому його було розп’ято; Варфоломій (Натанаїл) – з широким ножем та шкірою в руці, бо з нього було здерта шкіра; Тома (Фома, Хома, Близнюк) – з відкритою книгою, якого було вбито стрілою з лука під час молитви; Симон (Кананій, Зилот) – був розп’ятий на хресті; Матій (вибраний замість Юди Іскаріота – зрадника, що повісився) – з сокирою, від якої загинув; Павло (Савло) – з мечем, від якого загинув в Римі у 67 р., за іншим тлумаченням – меч символізує слово гостре як меч, що ним верховний апостол Павло поширював Христову науку; архідиякон Стефан – з купкою каміння коло нього, бо був каменований; свята Варвара – з хрестом, вежею, мечем і чашею; священномученик Йосафат Кунцевич – з хрестом, сокирою і пальмовою галузкою, бо в 1623 р. мученичо загинув від ударів сокирою; Анастасія (Римлянка) – з пальмовою галузкою та вазою з очами в ній, бо під час катувань їй було вибрано очі; Параскева П’ятниця – з хрестом і пальмовою галузкою; cвятителі Миколай - Чудотворець, Василій Великий, Григорій Богослов, Іван Золотоустий та ін. – одягнені в архієрейські ризи. В західному обряді радше вживаються образи або об’ємні статуї святих осіб. Будова храмів та їх сакральний зміст. Візантійський та латинський стилі. Відмінності у будові храмів: на сході візантійський стиль будови, що містично завершується куполом (банею), що символізує небосхил. Це місце, де постійно перебуває Бог, де постійно горить “вічне світло” (лампадка). Cхідні храми будували вівтарем на схід, де обов’язково частиною храму мав бути іконостас як образне подання і навчання правд віри через ікони Ісуса Христа, Богородиці, святих, апостолів, пророків і головних свят року.
З
овнішні
форми храмів:
корабель (символ Церкви, яка веде всіх
до неба); коло (символ вічного існування
Церкви); хрест (символ спасіння, на якому
вмер Христос). Кількість церковних баней
має свою символіку: одна – єдиний Бог;
дві – дві природи Христа Богочоловіка;
три – один Бог в Пресвятій Трійці; п’ять
– чотири Євангелісти та Ісус Христос;
сім – сім святих Тайн або сім Вселенських
Соборів Церкви; дев’ять – дев’ять
ангельських хорів; дванадцять – число
апостолів Христових; тринадцять –
Христос і апостоли; п’ятнадцять –
Христос, апостоли, святі рівноапостольні
Володимир і Ольга.
Західні храми будуються у готичному (гостроверхому) стилі, що символізує храм, до якого сходить Бог, коли люди приходять на Богослужіння. Грандіозна величина латинських храмів є символом: який великий є Господь і якою малою є людина.
С
обор
в Мілані Собор
св.Софії (Новгород) Собор Нотр Дам (Париж)
Храм св. Василія Блаженного (Москва) Кельнський Собор, XІІІ ст.
Внутрішня форма храмів. Церква своїм внутрішнім влаштуванням складається з:
1 ) притвору
2 ) храму вірних
3 ) вівтаря, який є символом перебування Бога , на знак чого у східних храмах постійно горить “Вічне світло“ – лампада. Центральним місцем у вівтарі є престол , на якому лежить посвячений архієреєм антимінс (полотно з частиною святих мощей), лежить Євангеліє, хрест, стоїть кивот, у якому переховуються частини Святих Дарів.
В церковному мистецтві України вживаються різноманітні зображення хрестів:
1. андріївський,
2. православний, візантійський (восьмикінцевий, де дві поперечки паралельні, а третя поперечка - коса ),
3. грецький або козацький (рівносторонній),
4. латинський або римський (три сторони рівні, а четверта в чотири рази довша від кожної),
5. український традиційний (семикінцевий, де всі три поперечки паралельні),
6. український (перемоги над мусульманами) – з півмісяцем знизу,
7. український (п’ятикінцевий з двома паралельними поперечками),
8. Петрів хрест,
9. кардинальський,
10.єрусалимський,
11. хрещатий (рівносторонній з перехрещеними кінцями),
12. патріарший, папський,
13. єгипетський ( - хрест),
14. антонівський,
15. свастика Індії та Індокитаю (зламаний хрест),
16. вилоподібний, криве дерево (біблійний),
17. стрілоподібний (богемський або чеський),
18. бургундський.
1 2 3 4 5 6 7
+
+
+
+
8 9 10 11 12 13
14
15
16
17
18
Найважливішими християнськими пам’ятками золотоверхого Києва є Софія Київська (1037 р.), Ірининська церква (1037 р.), Києво-Печерська Лавра (ХІ ст.), Михайлівський Золотоверхий храм (1108 р.), Васильківська (Трьохсвятительська) церква (1184 р.), церква Спаса на Берестові (1024 р.). У храмі св. Cофії дев’ять століть неушкоджено стоїть образ Божої Матері – Оранти як символ нашої незнищенності.
Найвидатнішими церковними спорудами Львова є храми: св. Миколая з ХШ ст., П’ятницька церква з ХУ ст., церква і монастир св. Онуфрія з ХУІ ст. у стилі ренесансу, вірменський собор з ХІУ ст. у вірменсько-орієнтальному стилі, латинський собор Успіня Матері Божої з ХІУ ст. в готичному стилі , Успенська церква з вежею Корнякта з ХУ-ХУІ ст. у стилі ренесансу та Архікатедральний собор св. Юра з ХУШ ст. у стилі бароко (рококо).