Лабораторна робота №2

ВИВЧЕННЯ КОНСТРУКЦІЇ І ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТІВ КОНІЧНОГО РЕДУКТОРА

I.Мета роботи

1.1.Вивчення конструкції редуктора.

1.2.Визначення основних параметрів конічних коліс, підшипників і редуктора взагалому.

2.Короткі теоретичні відомості

Конічні колеса застосовують для передачі потужності між валамі осі яких перетинаються під деяким кутом .

Найбільш широко застосовують конічні передачі, у яких , тобто між перпендикулярними валами

Де кути ділильних конусів відповідно шестерні і колеса.

Передаточне відношення

Де числа зубів відповідно колеса і шестерні.

Кути визначають по формулах

Рис.1

На Рис.1 видно, що найбільша висота зуба рівна

Зовнішній коловий модуль

Розраховане значення модуля заокруглюємо до найближчого по стандарту СТ СЄВ 310-76.

1ряд	1,5		2,0		2,5		3		4		5		6		8
2ряд		1,75		2,25		2,75		3,5		4,5		5,6		7

Зовнішня конусна відстань

Середній коловий модуль

Середня конусна відстань

Де ширина вінця (довжина зуба)

Діаметр зовнішнього ділильного кола

Діаметр середнього ділильного кола

Коефіцієнти ширини колеса

Зовнішні висоти головки і ніжки зуба

,

для прямозубих коліс

Кути головки і ніжки зуба

Мащення зачеплення здійснюється зануренням зубчатого колеса в оливу. Мащення підшипників шестерні здійснюється консистенсним мастилом(солідолом), підшипників колеса – розбризкуванням оливи. Об’єм оливи визначають із залежності 0,4…0,6 л на 1кВт потужності що передається. Глубина занурення колеса в оливу не повинна перевищувати довжини зуба. Відстань між дном редуктора і зовнішнім діаметром вершин зубів колеса не рекомендують приймати менше 20 мм для уникнення збовтування оливи і попадання її в загрязненному виді на пари де відбувається тертя (зубчате зачеплення, підшипники).

3.Обладнання, вимірювальний інструмент і апаратура

Обєктом вивчення є одноступінчастий спеціальний конічний редуктор із зубчатими колесами.

Для вимірювань використовують штангенциркулі 0…150 мм і 0…300 мм; для розбирання і збирання гайкові ключі і підставки.

4.Послідовність виконання роботи

4.1. Проводимо зовнішній огляд редуктора з метою: як кріпиться редуктор до рами; тип вихідних кінців валів; розміщення коліс на валах(консольне або між двома опорами); охолодження редуктора; спосіб заливки, злива і контроля рівня оливи; в яких місях і для чого зроблені ребра жорсткості, як закріплюють редуктор для транспортування,та інше.

4.2. Визначаємо массу редуктора (без оливи).

4.3. Встановлюємо редуктор на стіл і проводимо його розбирання в такій послідовності: виймаємо 4 гвинта які закріплюють підшипниковий вузол шестерні і знімаємо його,відгвинчуемо 4 гвинта,які кріплять наскрізну кришку підшипника вала шестерни та знімаємо її. Легкими ударами молотка по торцю вала шестерні через бронзову наставку вибиваємо вал. Кожний вузол знятий з редуктора відразу встановлюємо на підставку. Викручуємо 6 гвинтів які кріплять наскрізну кришку – корпус підшипника колеса і знімаємо її. Виймаємо вузол в зборі вал – колесо і встановлюємо на підставку.

4.4. Визначаємо тип коліс(прямозубі,косозубі або з коловим зубом) .

4.5. Визначаємо кількість зубів шестерні ; заміряємо ширину зубчастого вінця ( довжину зуба) ; зовнішні діаметри кола вершин .

4.6. Визначаємо тип підшипників, заміряємо їх розміри: зовнішній діаметри, ширину зовнішнього кільця.

4.7. Визначаємо площу дна редуктора, необхідну для визначення об’єма оливи; заміряємо діаметр отвору під фундаментні болти.

4.8. Виконуємо ескіз підшипникового вузла.

4.9. Встановлюємо вузол вал – колесо в корпусі редуктора.

4.10. Збираємо підшипниковий вузол шестерні, встановлюємо його в корпус і закріплюємо.

4.11. Складаємо кінематичну схему редуктора і вказуємо римськими цифрами номери валів, починаючи з вхідного.

4.12. Встановлюємо наскрізну кришку – корпус підшипника вала колеса, не закріплюючи її.

Результати всіх вимірювань заносимо у відповідні таблиці протокола лабораторних робіт. За наступними данними визначаємо параметри зубчастих коліс, підшипників і редуктоа в загалому.

Після закінчення розрахунків проводять опис конструкції редуктора, складають перелік складальних одиниць і деталей; дають рекомендації по вдосконаленню конструкції вузлів і деталей.

По закінченню вказаних робіт, здають лабораторну роботу викладачу. Встановлюють на місце кришку – корпус підшипникового вала колеса. Після цього редуктор і інструмент здають учбовому майстру.