(diam. bizygomaxique) цебто так званий повний личний покажчик (index facial total) Топінара.

У північній смузі України личний покажчик незначно хитається між

3. та 104,7, притому нам не довелося помітити якої-будь правильности: у північних повітах Курщини він (103,5) нижчий, ніж у повітах південних

5. ; у східніх повітах Чернигівщини (104,7) вищий, ніж у південно- західніх (103,6); в Овруцькому повіті на Волині він вищий, ніж у північно- західніх волинських повітах (103,3). У середній смузі, в межах Великої України, як, наприклад, на Вороніжчині, а особливо на Поділлю, покажчик цей, мабуть, вищий, ніж у північній смузі (104,3 на Вороніжчині та 105,2 на Поділлю), але він досить помірний на Харківщині (101,3), на Полтавщині

5. та на Київщині (за Алешо — 100,3). У Галичині він зразу спадає до

2. у північно-східніх галичан, до 100,3 у північно-західніх, 101,1 у бойків та 101,8 у лемків, доходячи до 105 тільки у центральних бойків.

Трохи менше ця ріжниця помічається в південній смузі України: на Куба­ні личний покажчик рівний 103,7, у східніх повітах Катеринославщини — 102,0, в західніх— 102,6, на Поділлю — 102,4, а далі, в Галичині— 103,1 у буковинських гуцулів, 102,1 у галицьких, 101,2 в угорських та 101,1 у півден­них бойків.

Взагалі, виходить, що українці належать до числа більше-менше вузько­лицих народів (середній покажчик 102,7), притому вузьколицість ця збіль­шується помітно, хоч і не цілком правильно, зі сходу на захід, принаймні в середній та північній українських смугах, в міру віддалення від більше широкоскулястого великоруського типу.

6. Носовий покажчик

Хоч українці взагалі майже вузьконосі (лепторіни), з середнім носовим покажчиком в 70,9, але серед них, явна річ, помічаються певні, не дуже, правда, великі відхилення в бік мезорінії. Найцікавіше те, що найбільш вузьконосе з усіх українців є населення північної смуги (середній покажчик 69,0), притому тільки чернигівці виказуються дуже малими мезорінами (71,2—71,9). В середній смузі носовий покажчик вищий, ніж у північній

9. , притому найменшої висоти досягає він на Київщині (64,1) та на крайньому заході, у колишніх угорських русинів (66,0), а в инших місце­востях він переходить також до малої мезорінії, що не перевищує, однак,

7. Нарешті, в південній смузі носовий покажчик знову невисокий (69,0), з винятком Катеринославщини (75,2—76,4), де, мабуть, дає себе відчувати довгочасне сусіДсїво з татарами. На жаль, ми позбавлені змоги порівняти український носовий покажчик з покажчиком великоросів та білорусів, тому що майже всі російські антропометричні дані, наведені в Івановського, засновані на промірах довжини носа від перенісся (між очима) до носової переборки, в той час як ми, йдучи за французькою методою та правилами міжнародньої згоди, брали довжину носа від nasion’a, цебто від лобно- носового шову.

¹ Крім цього діаметру, дехто з російських авторів заводить ше якийсь инший промір найбільшої ширини лиця. але точок цього проміру нам, однак, не пощастило знайти ні в одного з цих авторів.

ЗО