кому діялектам; 2) середньої смуги, що обхоплює українські та галицькі діялекти; та 3) південної смуги, що до її обсягу входять слобідсько-ук­раїнський, подільський, подністрянсько-галицький та південнокарпатський діялекти.

1. Пігментація (барва волосся та очей)

Барва волосся та очей хоч і не надається до безпосереднього проміру та припускає певну частку суб’єктивізму в спостереженнях, але проте вона дуже важлива з антропологічного боку, бо вона дуже чутлива щодо етнічної домішки. Щодо українців, то вона грає особливо важливу ролю, бо, як це ми побачимо далі, їх пігментація одзначаеться взагалі дуже значною однома­нітністю, а порушення цієї одноманітности дають нам вказівки на сторонні етнічні впливи, які мусять бути обслідувані.

Північна смуга України щодо барви волосся дає картину майже послідовного згущення тонів в напряму з півночи на південь та зі сходу на захід. Найясніше волосся виказалось у населення північних повітів України на Курщині, з виразною, очевидячки, перевагою ясного волосся (58 % ясно­волосих та 42 % каштанових) та з повною відсутністю темноволосих. Хоч ці цифри одержав H. Н. Лебедєв з невеликої кількости спостережень і їх знач­но послаблюють дані Петрова (38 % ясновол., 38% каштан, та 24 % темно- вол.) та спостереження того самого Лебедєва в дальших південних повітах тої самої губернії (20% ясновол., 60% каштан, та 20% темновол.), але в усякому разі ми можемо, не помиляючись, вважати курських українців у більшості за безперечних блондинів і, як це буде видно далі, за одиноких блондинів не тільки серед українців північної смуги, але й серед українців взагалі. Вже в безпосередньому сусідстві з Курщиною, у східніх повітах Чернігівщини, як показують мої вкупі з С. і. Руденком досліди, ясноволосих було тільки 12,5 %, каштанових — 27,5 %, а темноволосих — 60 %. Майже ті самі процентові відношення дають нам висліди наших обслідувань і в пів- денно-західніх повітах тої самої губернії, себто виразну перевагу брюнетів із зменшенням чистих блондинів (7,2 % ясновол., 34,4 % каштан, та 57,8 % темновол). За Дніпром, на Київському Поліссі (Радомиський повіт на Київ­щині), як видно зі спостережень В. В. Сахарова, темне забарвлення волосся ще сильніше: ясноволосих він зустрів 8,7 %, каштанове волосся було у

4. %, а на пайку темноволосих припало вже 60,8 %. Далі, на Волинському Поліссі, згідно з дослідами моїми та В. В. Сахарова, пігментація волосся виказується така сама, але з повною відсутністю ясноволосих (39,5 % каш­танових та 60,4 % темноволосих); але в північно-західній частині тої самої Волині темне забарвлення хоч і переважає, та зразу й слабне (0 % ясновол., 44, 6 % каштан, і тільки 55,3 % темноволосих). Нарешті, в Холмщині темне забарвлення втрачає вже свою перевагу та уступає перед яснішим забарв­ленням (28,8 % ясновол., 28,8 % каштан, і тільки 42,3 % темноволосих).

Отже, щодо барви волосся, то, поминаючи невеличкі відхилення, у північ­ній смузі України ми все-таки знаходимо виразну перевагу темного забарв­лення; а щодо барви очей, то нам доведеться констатувати не тільки дуже сильні хитання, але й перевагу в цілком протилежний бік, а саме в бік ясного забарвлення, а до того перевага ця йде не в певному напрямі, а на перший погляд — трохи недоладно. Українці Курщини, як і треба було того сподіва­тись, в більшості своїй ясноокі (у північних повітах 58 % яснооких, 34 % мішаних і тільки 8 % темнооких; у південних повітах — 60 % яснооких, 20 %

12

мішаних та 20% темнооких). На Чернигівщині ці відношення значно змі­няються на користь темних очей (24,9 % яснооких, 37,8 % мішаних та 37,3 % темнооких), але в Радомиському повіті на Київщині перевага ясних очей знову посилюється (39,1 % яснооких, 34,7 % мішаних та 26 % темнооких). На Волині, у північно-східній та північно-західній частинах її, перевага ця посилюється ще більше (у півн.-східн. частинах: 60,4 % яснооких, 2,3 % мішаних та 37,2 % темнооких; у півн.-західн. частинах: 60 % яснооких, 9,2 % мішаних та 30,7 % темнооких); при цьому не можна не звернути уваги на порівнюючи великий % темнооких та незвичайно малий % мішаних очей у північно-східній частині Волині, а саме в Овручському повіті. Разом із значною перевагою темного забарвлення волосся цей великий % темнооких вказує на змішання двох ріжно забарвлених рас, притому на змішання, мабуть недавнє, яке не встигло ще дати скільки-будь значну кількість міша­них очей, що вказувало б на давнє змішання. На Холмщині яснооких 52,5 % і цілком однакова кількість темнооких та сірооких (по 23,7 %), що вказує також на змішання двох рас, яке, однак, сталося раніше '.

Переходячи далі до середньої смуги України, зустрічаємо в крайній східній частині її, на Вороніжчині, як показують досліди H. Н. Лебедєва, перевагу мішаного типу, цебто каштанової барви волосся (17 % ясноволо­сих, 50 % каштанових та 33 % темноволосих), з очевидним відхиленням до темноволосости. Потім, на Харківщині знаходимо відразу виразну перевагу темної барви волосся (згідно з дослідами Кондрашенка: 0 % ясноволосих, 21,6% каштанових та 78,3 % темноволосих). Але на Полтавщині, як пока­зують цифри Чикаленка та Руденка, бачимо вже значне послаблення темно­го типу (8,6 % ясновол., 34,0 % каштан, та 57,2 % темновол.). З Київщини за Дніпром маємо цифри д-ра Дібольда та А. Н. Алешо, що значно розхо­дяться між собою. Перший у місцевості, яку він досліджував, знайшов 21 % ясноволосих, 13% каштанових та 59% темноволосих (решта — сиві); а другий — 3,3 % ясноволосих, 20,5 % каштанових та 74,1 % темноволосих. Ці цифри вказують на те, що барву волосся у населення Київщини треба визна­ти вже виразно темною, тим більше, що частина спостережень Дібольда припадає на північних подолян. А подоляне, як доводять досліди Б. Г. Кри- жановського, відзначаються досить малою мірою темного забарвлення во­лосся (17,3% ясноволосих, 42,3% каштанових та 40,4% темноволосих), а в південно-західній та в центральній Волині перевага темної барви знову посилюється (3,3 % ясноволосих, 34,1 % каштанових та 62,5 % темноволо­сих). У Галичині, на північному сході, темне забарвлення помітно сильніше, ніж на російському Поділлю (6,2 % ясноволосих, 39,6 % каштан, та 54,1 % темноволос.), а на південному заході темноволосість уже наближається до київської (6,8 % ясновол., 22 % каштан, та 71,2 % темноволосих). Нарешті, на Карпатах, згідно з моїми спостереженнями, темноволосість одразу сильно підвищується, досягаючи у лемків 80,2 % на 1,1 % ясноволосих та на 18,7 % каштанових. У північних бойків ясноволосих уже зовсім немає, каштанових тільки 20,3%, а темноволосих — 79,6%; щодо бойків, які згуртовані біля залізниці Стрий—Лавочна, то у них помітний певний вплив русинів з Галиць­кої рівнини, і на 5,6 % ясноволосих у них припадає 23,5 % каштанових і тільки 68,6 % темноволосих; а на західньому узгір’ю Карпат, у колишніх

¹ На жаль, починає встановлюватись звичай заводити до таблиць та розглядати барву волосся та очей у виг­ляді так званого комплекси, що робить неможливим зауваження такого роду та взагалі утруднює аналітичні спосо­би щодо вивчення пігментації.

13

угорських русинів, також мною обслідуваних, виказалось 0 % ясноволосих, 37,7 % каштанових та 62,2 % темноволосих. Самі тільки південні бойки, безпосередні сусіди галицьких гуцулів з північно-східнього боку, відзначають­ся не зовсім зрозумілою для нас перевагою каштанового волосся (52 %) при дуже малій кількості блондинів (1,8%) і відповідно невеликій кількості брюнетів (всього 46,5 %).

Щодо барви очей, то середня смуга України виявляє ті самі особливості, що й північна, але в значно послабленій формі. На сході, на Вороніжчині, ясні очі виразно переважають (44 % яснооких, 44 % мішаних і тільки 12 % темнооких). На Харківщині, судячи по цифрах Гальченка та А. Н. Краснова, маємо те саме явище, але досліди Кондрашенка дають наслідки протилежні, а саме: переважає темне забарвлення (9,2 % яснооких, 16,4 % каштанових та 74,2 % темнооких). На Полтавщині, згідно з відомостями Чикаленка та Руденка, переважає мішана барва очей (19,5% яснооких, 54,5% мішаних та 25,7% темнооких). На Київщині, як спостеріг Дібольд, помітна лише дуже незначна перевага темного забарвлення очей (16% яснооких, 41 % мішаних та 42 % темнооких), а дані Алешо виказують цю перевагу цілком виразно (5% яснооких, 35% мішаних та 60% темнооких). Але далі на північному Поділлю, згідно з спостереженнями Б. Г. Крижановського, пере­вага темних очей слабне, ідучи в супроводі досить значного % мішаної барви очей (9,6% яснооких, 42,3% мішаних та 48,1 % темнооких). На південно- західній та центральній Волині ясних очей дуже багато — 35%, мішаних

1. % та темних — 40,7 %. Те саме, що й на Поділлю, бачимо на Галицькій рівнині: у північно-східній частині її, як свідчать матеріали Раковського,

1. % яснооких, 44,2 % мішаних і тільки 34,6 % темнооких; але в північно- західній Галичині знаходимо (мої досліди) перевагу темних очей (10,4% яснооких, 35,4 % мішаних та 54,2 % темнооких); у центральній Галичині — 15,8% ясних очей, 31,6% мішаних та 52,6% темних очей. На Карпатах, у лемків, маємо 16,5 % яснооких, 30,8 % мішаних та 52,7 % темнооких; у північних бойків — 20 % яснооких, 32,4 % мішаних і 47,3 % темнооких, а в центральних бойків (в долині річки Опора) маємо уже 31 % яснооких, 19,6 % мішаних і також 47 % темнооких; нарешті, у колишніх угорських русинів знаходимо 26,5 % ясних, 18,8 % мішаних та 54,6 % темних очей.

Взагалі, як бачимо в середній смузі України, з винятком, головно, деяких східніх місцевостей, переважає щодо волосся і щодо очей темне забарвлення, але кількість ясних, а особливо мішаних (сірих) очей дуже відчувається, вказуючи на етнічні домішки, що порушують одноманітність загального темного типу.

У південній смузі України, щодо барви волосся, ми бачимо вже майже цілковиту одноманітність: скрізь, за винятком південних бойків, рішуче пере­важає темне забарвлення. На Кубані, згідно з зібраними мною та Л. Є. Чи- каленком даними, ясноволосих 2,5 %, каштанових 15 % та темноволосих —

5. %. У східній частині Катеринославщини блондинів немає зовсім, кашта­нових 14%, а темноволосих 85%; а в західній частині ясноволосих —

0. 45%, каштанових 26% та темноволосих 72,4%; в Мелітопольському повіті, у Таврії, згідно з даними того самого дослідувача, 8,1 % ясноволосих,

3. % каштанових та 67,5 % темноволосих. На Херсонщині, згідно з даними Чикаленка та Шульгина, ясноволосих 6,1 %, каштанових 36,9 % та темново­лосих — 59,6 %. На Поділлю, як це видно з цифр Б. Г. Крижановського, по течії річки Бугу, ясноволосих 6,6%, каштанових — 24,6% та темноволо­сих— 68,8%; а по річці Дністру — ясноволосих зовсім немає, каштанових

14

21,9% та темноволосих — 79,1 %. У галицьких гуцулів, на початках Пруту по Білому та по лівому боці Чорного Черемошу, згідно з моїми дослідами, кількість блондинів не перевищує 4,3 %, каштанова барва волосся трап­ляється удвічі частіше,— усього 8,7%, а ціла маса темноволосих складає 86,9%. У гуцулів буковинських, по правому боці Чорного Черемошу та на початках Сучави та Серету, помітна певна домішка ясноволосого елементу, що дає 16,7%; каштанового волосся тут також дуже небагато (3,3%), а темноволосих — 80%. У колишніх угорських гуцулів, на початках Тиси, при дуже невеликій кількості блондинів (2,7 %), трохи більше каштанового волосся (13,8%), а брюнетів — 83,3%. Нарешті, у бачванців, русинів, що живуть найдальше на захід, у селах Коцурі та Керестурі у південній частині колишньої Угорщини (Бачка) та що їх справно зачислюють деякі автори до словаків, я знайшов 40 % каштанових та 60 % темноволосих.

Щодо пігментації очей, то за винятком Херсонщини, де ми бачимо наявну перевагу мішаних очей (18,7 % ясних, 50 % мішаних та тільки 31,2 % тем­них очей), та почасти Кубані, де помітно хитання між мішаними й темними очами, в усіх инших місцевостях південної України знаходимо повну перева­гу темної пігментації очей: у східній частині Катеринославщини 38 % ясно­оких, 4,2 % мішаних і 57,1 % темнооких; у західній її частині — 23,4 % ясно­оких, 15,8 % мішаних і 62,8 % темнооких; у Таврії 21,6 % яснооких, 13,5 % мішаних та 64,8% темнооких; на Поділлю по течії Бугу 11,5% яснооких,

5. % мішаних і 59 % темнооких; а понад Дністром — 3,1 % яснооких, 25 % мішаних та 71,9% темнооких; по той бік кордону у південних бойків — 14,3% яснооких, 28,5% мішаних та 57,1 % темнооких; у галицьких гуцу­лів— 21,7 % яснооких, 20,3 % мішаних та 58 % темнооких; у гуцулів буко­винських — 13,3 % яснооких, 26,7 % мішаних та 60 % темнооких; у колиш­ніх угорських гуцулів — 22,1 % яснооких, 2,8 % мішаних та 75 % темнооких; нарешті, у бачванців — 35 % яснооких, 0 % мішаних та 65 % темнооких.

¹ Зводячи все сказане до загальних зауважень щодо барви волосся та очей у всіх українців, мусимо прийти до таких висновків:

а) Українці є, в цілій своїй масі, люде майже однаково темноволосі та темноокі.

б) Ця грунтовна пігментація українців найслабша на північному сході, поступово густіша є в напрямі на південь та захід та досягає свого тахі- тит’а на південному заході, цебто в місцевостях, де українці стикаються з південними та західніми, крім поляків, слав’янами.

в) Барва волосся українців взагалі тотожня з барвою очей, цебто ук­раїнці в більшості мають темне волосся і темні очі, але кількість яснооких значно переважає кількість ясноволосих, цебто, инакше кажучи, ясні очі трапляються иноді й у темноволосих (навпаки — рідше).

г) Ясне волосся та ясні очі і своєю незначною кількістю, і географічним поширенням свідчать про те, що українців не можна вважати за населення, що склалося з мішанини двох рас — ясноволосої та темноволосої, а треба визнати належність їх до одної темноволосої раси з місцевими ясноволосими домішками, що досить різко відмежені географічно та що їх цілком можна пояснити сусідніми етнічними впливами. Ми бачили, що найясніше волосся та очі має населення України в західній частині Курщини, цебто у безпосе­редньому сусідстві з великоросами, що, як відомо, відзначаються дуже ясним комплексом (37% ясного типу, 41% мішаного та 25% темного); рівень цього комплексу у найчистіших представників великоросів, як, наприклад, у чудово захованих забайкальських «семейських», доходить до 77 % ясного.

15

19 % мішаного і тільки 4 % темного. Далі, коли не перевагу, то дуже високий відсоток ясноволосих та яснооких знаходимо також у північній смузі Украї­ни, де українське населення незвичайно тісно змішане з білорусами, цебто знов-таки з народом досить ясного комплексу (48 % ясного типу, 31 % мішаного та 21 % темного). Нарешті, у західній та центральній Волині на північному Поділлю, в напрямку з північного заходу на північний схід тяг­неться не дуже широка, але досить довга смуга мазурсько-польської колоні­зації, що принесла з собою також ясне забарвлення (у поляків 35 % ясного типу, 46 % мішаного та 19 % темного). Так само польський вплив знаходимо і в східній Галичині до Карпатів, а почасти навіть і на Карпатах (лемки).

2. Зріст

Щодо зросту українського населення, то всі, як старіші, так і новіші, починаючи з Чубінського, письменники та дослідники визнають його вищим за середній чи високим. Але, як і инші антропологічні ознаки, зріст також до певної міри вар’їрує в ріжних частинах України, і ці варіяції дуже цікаво розібрати.

У північній смузі України найменшим зростом, що трохи навіть не досягає середнього, відзначається населення східніх повітів Чериигівщини по лівому боці річки Десни (1649 мм). Далі йдуть південні повіти Чериигівщини на південь од Десни (1659 мм). За Дніпром у Радомиському повіті на Київщині зріст майже такий самий, як і на південній Чернигівщині (1657мм), а на Волині, у північно-східній та північно-західній частині її, помітно навіть деяке зниження зросту (1643 мм та 1656 мм). Найвище на цілу північну смугу виходить населення українських повітів на Курщині (1663,5мм). Отже, тенденція послідовного звищення зросту зі сходу на захід хоч і по­мітна, але вона сильно переривається під впливом почасти сусідніх етнічних елементів, про що буде сказано далі, а почасти, мабуть, і від того, що тут заховалось старовинне населення країни; за докази щодо останнього факту скажемо потім, а поки що звернемо тільки увагу на порівнюючи невеликий відсоток малого зросту в північній смузі, на досить великий відсоток високого та сильну перевагу зросту, що наближається до середнього. Про це див. таблицю 1.

В середній смузі України, в східній частині її, найнизькоросліше насе­лення знаходиться, мабуть, на Харківщині, де Краснов вичислив середній зріст 1642 мм, а з даних Еркерта виходить 1645 мм. Але й тут ці цифри вихо­дять дивно малі, коли порівняти їх з тими, що одержав Кондрашенко, який знайшов у Змієвському та Ізюмському повітах середній зріст 1682 мм. На Вороніжчині, згідно з дослідами Прохорова, середній зріст населення біль­ший, а саме — 1685 мм. Далі, у північно-східніх повітах Полтавщини, згідно з цифрами Чикаленка та Руденка,— 1675 мм, а в південно-західніх — 1702 мм. На правому боці Дніпра на Київщині, як спостеріг Дібольд, зріст досягає 1669 мм, а згідно з дослідами Алешо — 1679 мм та Артюхова (Зве­нигородський та Таращанський повіти) — 1690 мм. На Поділлю, як спостеріг Крижановський, зріст також дуже високий: для північних повітів Крижа- новський дає нам цифру 1683 мм. Але далі на південно-західній Волині, як показують проміри Сахарова, зріст одразу падає до 1663 мм. В Галичині він знову підвищується, хоч і з значними скоками: згідно з моїми промірами, у центральній Галичині зріст досягає 1664 мм та на півночі — 1682 мм, а в північно-східній частині, як спостеріг Раковський,— 1684 мм; в горах

16

Таблиця 1

Українці північної смуги							Кур іди на		Чернигівщина		Київщина	Волинь		Холмшина	Середні для цілої північної смуги
							Лебедсв		Вовк та Руденко		Сахаро в	Вовк та Сахаров		Сержпу- товський
							Північні повіти	Південні повіти	Східні повіти	Південно- західні повіти	Радомиський повіт	Північно- східні повіти (Овручськ.)	Північно західні пов.
Число проміре них							32		80	141	23	43	66	59	444
І	Ба Іа Ба ІЬ	зва волосся в % Ясна Каштанова Темна зва очей в % Ясна Мішана Темна					$8,0 42.0 58.0 8,0	20,0 60,0 20,0 60,0 20,0 20,0	12.5 60,0 35,0 37.5	7,2 34,4 57,8 22,3 40,6 37,1	8,7 30,4 60,8 39,1 34,7 26,0	39,5 60.4 2,3 37,2	44.6 55,3 60,0 9,2 30.7	28,8 28,8 42,3 52,5 23.7 23.7	-
ІІ.Зріст			В аб< (мілі в %	:олютних цифрах метри) малий нижчий за середній вищий за середній високий			1663,5 15,3 28,1 28,1 28,1		1649 21,2 28.8 20.0	1659 18,4 28,2 29.6 23.7	1657 13.0 30.4 30.4 26.0	1643 20,9 39,5 25.8 13.9	1656 13,6 34,8 30,3 21,2	1667 15.2 37,2 27,1	1656,3
111. Головний покажчик					В абсолютних цифрах [доліхоцефали в ж 1 мезоцефали І субрахіцефали [брахіцефали		83.3 9.0 9.0 36.3 45.4		83,6 5,0 10,0 35.0 50.0	8,1 20.5 31.3 39.5	83.8 4.3 17.3 17.3 60.8	83.0 18,6 44.1 37.2	81,6 9,0 12,1 51,5 27,2	82,8 8.4 42,3 40,6	82,9
IV. Височина черепа (продовжний дія метр - 100)							71,1		71,1	70,9	72,9	72,0	71,0	71,6	71,5
V. Личний покажчик							103,5	104,5	104,7	103,6	103,3	105,3	103,3	101,8	103,7
VI. Носовий покажчик							67,7	69,3	71,9	71,2	67,8	66,0	66,6	70,5	68,8
VII. Профіль носа						Вигнутий Рівний Вгнутий	7,7 46.1 46.1	5,2 36.8 57.8	6,2 61,2 32,5	10,0 62,2 27,5	17,3 60,8 21,7	4,6 76,7 18,6	4,5 77,2 18,1	28,8 57.6	8,6 56,0 36,2
VIII. Довжина верхньої кінцевости (руки) щодо зросту							44,9	43,7	45,2	45,3	43,0	44,9	44,9	43,9	44,5
IX. Довжина нижньої кінцевости (ноги) щодо зросту							47,9	47,6	47,5	47,9	47,2	47,5	47,3	48,8	47,7
X. Довжина ніг щодо бюсту							90,2		90,4	91,8	89,7	90,8	89,9	95,7	91,2

у північних бойків зріст знову сильно знижується, доходячи до 1664 мм, далі, у лемків він трохи вищий, і тільки у центральних бойків (тухольців у Ко- перницького) доходить до помірної висоти (1667), а в колишніх угорських русинів, що, мабуть, вплинули і на центральних бойків завдяки великій (тепер залізниця) дорозі через Карпати, зріст досягає 1677 мм. Отже, у се­редній смузі України можна вже ясніше помічати послідовне підвищення зросту зі сходу на захід, але знову-таки зі значними перервами, що їх пояс­нення, однак, не викликає жадних труднощів. Цифри Краснова для Харків­щини взяті головним чином з промірів міського населення Харкова, що здавна був головним пунктом великоруської імміграції, тому вони й нижчі за цифри для Вороніжчини. На південному заході Волині, як це ми вже бачили та ще побачимо, був великий колонізаційний рух мазурів; аналогічні впливи спричинились до зниження зросту у лемків, а особливо у північних бойків, де, однак, головну ролю щодо зменшення зросту грало, мабуть, мешкання в чорних хатах та погане живлення — вівсяні пляцки замісць хліба.

Нарешті, у південній смузі України маємо виключно зріст або високий, або такий, що значно наближається до нього; але й тут знаходимо також певні хитання, що стоять в залежності від місцевих етнічних умов. На Куба­ні, яка лежить найдальше на схід, зріст чоловічого населення (проміри Гільченка— 1700мм, а мої та Чикаленкові— 1709мм) може стати поруч з таким самим високим, а то, може, ще й вищим зростом населення Катери- нославщини, де в східній частині досягає 1716 мм, а в західній частині зни­жується до 1700 мм. Ці місцевості займають виняткове становище щодо зросту, і в инших частинах України зріст населення вже не такий високий,— спочатку він трохи знижується, а далі послідовно підвищується. На Херсон­щині, як показують проміри Чикаленка та Шульгина, він не більший як 1675 мм, цонад річкою Бугом на Поділлі зріст трохи вищий—1686 мм, а понад Дністром ще вищий— 1691 мм. Щодо Карпатів, то, з винятком північної частини південних бойків (1662 мм), зріст там ще підвищується та ступнево досягає 1700 мм: у галицьких гуцулів — 1690 мм, у буковинських — 1696 мм і, нарешті, у колишніх угорських— 1700 мм. Найдальший західній острівець український, у Бачці, також одзначається дуже високим зростом (1684 мм), що наближається, як і зріст гуцулів, до високого зросту півден- но-західніх слав’ян.

Озираючи тепер загальним поглядом цифри зросту українців, ми бачимо передусім, що вони надзвичайно рідко спускаються нижче середнього, а нав­паки, в більшості місцевостей досягають цифр високого зросту та й перехо­дять за нього. Середній зріст українців взагалі, на основі наведених нами цифр, рівний 1673 мм.

Географічно зріст українського населення розподіляється під впливом переважно етнічних умов, що не становлять особливих труднощів для їх з’ясування. Ми тільки що бачили, що найбільшого розвитку зріст українців досягає у південній смузі й головним чином у місцевостях, які зв’язують українців з близько з ними спорідненими групами південних слав’ян, що, як відомо, відзначаються високим, а часто й дуже високим зростом (серби — 1695 мм, сербохорвати, за Івановським,— 1692 мм, а за Денікером — 1700мм, босняки— 1723 мм та герцеговинці—1759 мм). Посуваючись на захід, ми бачимо дуже помітне зниження зросту у південних бойків, мабуть, під впливом загальних причин, що спричинились до зниження зросту у насе­лення Галицької рівнини взагалі, а саме під впливом польського панування та проникання польського елементу до країни у великих масах (зріст україн-

18