Загальна етіологія.

Етіологія – це вчення про причини і умови виникнення хвороби.

В основі етіології лежать поняття причинності і детермінізму.

Причинність відображає об’єктивно існуючий зв’язок явищ, серед яких одне явище (причина) при певних умовах неминуче викликає виникнення іншого явища (наслідку). Будь яка хвороба як явище має свою причину. Виникнення і розвиток хвороби відбуваєтья не випадково, а підкоряється певним закономірностям.

Причиною хвороби слід рахувати той фактор, без якого вона не може виникнути ні при яких умовах.

Фактор може бути причиною, якщо він існує об’єктивно, незалежно від свідомості, взаємодії з організмом, надає хворобі специфічності.

Якщо мова іде про хворобу як про типовий патологічний процес або нозологічну одиницю, то можна прийти до висновку про існування багатьох причин захворювання. Це так званий принцип поліетіологічності. Наприклад, причинами запалення легень як нозологічної одиниці можуть бути віруси, стафілокакки, пневмококки, гриби, радіація, отруйні речовини.

Проте, коли мова іде про хворобу як захворювання конкретної людини, то принцип поліетіологічності є неправильним. В цих умовах єдиноправильним є ствердження: одна хвороба – одна причина.

Умови виникнення хвороби – це сукупність різниз факторів, серед яких ні один не є обсолютно необхідним для її розвитку. За характером впливу на виникнення хвороби всі умови поділяються на дві групи.

Умови, які підсилюють дію причини і таким чином сприяють розвитку хвороби. Наприклад, причиною гострих респіраторних захворювань є віруси, а сприяючими умовами – ожолодження, втома, зниження імунітету. Інколи умови можуть мати вирішальне значення. Без певних умов, не дивлячись на наявність причини, хвороба не виникає (наприклад, алергія на харчові продукти).

Умови, які послаблюють дію причини і таким чином запобігають розвитку хвороби. До них відносяться: раціональне харчевання, правильна організація режиму дня, фізична культура, гарний догляд за хворим. Інколи умови можуть повністю нейтралізувати дію причини (наприклад, наявність природнього або набутого імунітету до збудників інфекційних хвороб).

Сукупність причин і умов які мають відношення до виникнення хвороби, отримали назву етіологічних факторів. Етіологічні фактори бувають екзогенними (зовнішніми) і ендогенними (внутрішніми). До екзогених факторів відносяться:

а) фізичні – механічна дія, радіація, висока і низька температура, електричний струм перевантаження, невагомість та інш.;

б) хімічні – неорганічні і органічні сполуки природнього і штучного походження;

в) біологічні – віруси, ріккетсії, бактерії, гельмінти, членистоногі;

г) психічні – слово;

д) соціальні – рівень розвитку суспільства, традиції і інш.

Ендогенні фактори –  спадковість, конституція, вік, стать, реактивність організму.

Поряд з етіологічними факторами існує також  таке поняття, як фактор ризику.

Фактори ризику – це сукіпність факторів,  які в популяції людей статистично достовірно підвищують  захворюваність певною хворобою. Приналежність тих чи інших умов до факторів ризику визначають з допомогою епідеміологічних методів, які охоплюють великі контингенти людей. Так було встановлено, що факторами ризику атеросклерозу є порушення ліпідного складу плазми крові, артеріальна гіпертензія, вік, належність до чоловічої статі, ожиріння, гіподинамія, спадкові фактори, стрес.