Вимоги до плазмозамінних розчинів

Вимоги до плазмозамінних розчинів

Такі самі, як і для ін’єкційних розчинів: відсутність механічних домішок; стабільність; стерильність; апірогенність; ізотонічність (за вказівкою лікаря)

Додаткові: ізотонічність (обов’язково); ізоіонічність; ізогідричність; ізов’язкість

Ізоіонія. Плазмозамінні розчини повинні містити йони життєво важливих речовин у тому співвідношенні, у якому вони перебувають у плазмі крові ( Na⁺, K⁺, Ca²⁺, Mg²⁺,PO₄^3- та ін.).

Ізогідрія. Ізогідричними називають такі розчини, у яких pH відповідає pH плазми крові чи інших рідин організму, у які вводять цей розчин.

Для підтримки визначеного pH (рівного значенню pH плазми крові) застосовують:

1. карбонатну систему (NaHCO₃ + CO₂);

2. фосфатну систему (Na₂HPO₃ + Na₂PO₄);

3. білкові системи амфолітів (амфоліти – речовини, що мають у водному розчині одночасно властивості кислот і основ).

Ізов’язкість. Звичайні плазмо замінні розчини мають істотний недолік: їх дія короткочасна і приблизно через 2 год цей розчин виводиться із судин. Унаслідок кількість рідини в кров’яному руслі різко зменшується і артеріальний тиск падає.

Нині плазмо замінні (інфузійні) розчини з в’язкістю близькою до в’язкості крові, готуються з додаванням таких компонентів:

• людської крові;

• гетерогенного білка;

• високомолекулярних сполук рослинного походження;

• синтетичних високополімерів.

Нові і реальні можливості вирішення питань забезпечення в’язкості інфузійних розчинів з’явилися з відкриттям декстрину і з синтезом полівінілпіролідону.

Склад лікарських засобів, стабілізуючих, ізотонуючих компонентів

Натрію хлориду 9,0; калію хлориду 0,2; натрію гідрокарбонату 0,2; кальцію хлориду 0,2; глюкози 1,0; води для ін’єкцій до 1000 мл.

• При одночасній наявності натрію гідрокарбонату і кальцію хлориду можливе утворення осаду кальцію карбонату, тому готують два розчини у двох мірних колбах на 500 мл:

1. сольовий розчин з глюкозою. При цьому використовують стерильний 20% розчин кальцію хлориду;

2. розчин натрію гідрокарбонату.