Додаткова література.

1. Семенюк Н.А., Петренко В.Г. Економічний аналіз. Навчально-методичний посібник, 2004. - с. 170-192.

2. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз. Навчальний посібник. -К. 2003.- с. 208 - 274.

Тема 9. Аналіз банківського кредитування підприємств.

1. Аналіз кредитного портфеля.

2. Сутність і значення іпотеки, особливості іпотечних відносин в аграрному секторі економіки.

1. Аналіз кредитного портфеля.

Здійснення ефективної комерційної діяльності комерційних банків певною мірою залежить від здатності економічного аналізу оцінити цю діяльність у всій її повності та різноманітності.

Оскільки формування та розміщення кредитних ресурсів є основним видом діяльності комерційного банку, аналізу кредитного портфеля має бути приділено найбільшу увагу.

Основними напрямками аналізу кредитної діяльності є;

1. загальний аналіз кредитів;

2. аналіз руху кредитів;

3. аналіз забезпеченості кредитів;

4. аналіз погашення кредитів;

5. оцінка кредитного ризику комерційного банку та оформлення резерву на його покриття.

Загальний аналіз кредитного портфеля базується на загальноприйнятій класифікації вкладень та використання вертикального і горизонтального типів аналізу.

Кредитні вкладення доцільно групувати за класифікаційними ознаками.

1.3а галузевою структурою наданих кредитів розрізняють вкладення;

- в промисловість;

- сільське господарство;

- лісове господарство;

- торгівлю та громадське харчування будівництво;

- транспорт і зв'язок тощо.

2.3а видами забезпечення кредити поділяють на:

- забезпечені (надані під заставу, надані під гарантію, застраховані);

- незабезпечень

3.3а терміном погашення кредити поділяються на:

- поточні (непрострочені);

- прострочені;

- пролонговані.

4.За термінами надання кредити поділяються на:

- короткострокові (до одного року);

- довгострокові (понад один рік).

Метою такого групування є оцінка кредитної політики банку. Якщо в його портфелі переважають короткострокові кредити, це свідчить, що банк вирішує поточні проблеми, не наважуючись вкладати кредитні кошти в більш ризиковані довгострокові проекти.

5.3а класифікаційними видами кредити поділяються на:

- стандартні;

- субстандарті (нестандартні);

- сумнівні;

- збиткові (небезпечні,безнадійні).

Умови віднесення кредитів до відповідних груп та рівнів кредитних ризиків до кожної групи встановлюються НБУ і можуть змінюватись ним залежно від ситуації, що складається на фінансовому ринку.

2. Сутність і значення іпотеки, особливості іпотечних відносин в аграрному секторі економіки.

У сучасній Україні, у міру переходу економіки до ринкової форми утворилися і набувають поступового розвитку іпотечні відносини.

Заставне нерухоме майно залишається в користуванні заставодавця, а заставоутримувач, у разі невиконання зобов'язання боржником, має право на задоволення своєї вимоги за рахунок заставленого майна.

Нерухомим майном є земельні ділянки та все, що розташоване на цих ділянках і безпосередньо пов'язане з ними, тобто об'єкти, переміщення яких неможливе без їх руйнування або зміни їх призначення. До нерухомого майна відносять також повітряні та морські судна, судна внутрішньої навігації та космічні об'єкти. Предмет іпотеки — це заставлене нерухоме майно, яке є предметом кредитного зобов'язання.

Таке майно може заставлятися, якщо воно не вилучене з цивільного обігу, може відчужуватися заставодавцем і на нього можливе звернення стягнення. Предметом іпотеки можуть бути:

- земельна ділянка, частка в праві спільної власності на земельну ділянку;

- житловий будинок, приміщення, квартира, частіша житлового будинку;

- дачний будинок, садовий будинок, гараж та будь-яка інша будівля господарського призначення;

- підприємство або його структурний підрозділ як цілісний майновий комплекс;

- інше майно, віднесене законом до нерухомого.

Предметом іпотеки не можуть бути:

- об'єкти державної та комунальної власності, приватизація яких заборонена законом;

- національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.

У країнах з ринковою економікою іпотека відіграє надзвичайно важливу роль. Власне, вона є обов'язковою умовою функціонування ринку капіталу. Інвестиції у виробничу сферу здійснюються переважно у формі довгострокових кредитів. При цьому кредитори вимагають надання гарантій повернення цих кредитів. Як гарантія повернення довгострокових кредитів на ринку капіталу, зокрема, визначається застава нерухомого майна.

Іпотечний кредит є ефективним засобом трансформації капіталу в операційний. При цьому заставлена нерухомість залишається в користуванні заставодавця і продовжує виконувати свої безпосередні функції, надаючи можливість водночас одержувати значні фінансові ресурси, залучення яких в інший спосіб неможливе.

Суть іпотечних відносин в аграрному секторі економіки така сама, що й в інших секторах. Водночас іпотечні відносини в сільському господарстві мають тільки властиві їм особливості. До них насамперед належать іпотека земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Основною функцією іпотечних банків є рефінансування через емісію іпотечних цінних паперів.

Банки надають іпотечні кредити юридичним і фізичним особам. Застава юридичними і фізичними особами нерухомого майна є підставою для випуску і розміщення банками іпотечних цінних паперів.

Емісія іпотечних цінних паперів дає змогу банкам мобілізувати вільні грошові кошти з подальшою їх трансформацією в іпотечні кредити.

Повернення боргів позичальниками банків (з одночасним поверненням їм банками права завершення стягнення на заставлене майно) забезпечує їм можливість повертати борги своїм кредиторам (тобто погашати іпотечні цінні папери).

Мобілізація вільних грошових коштів юридичних чи фізичних осіб шляхом розміщення серед цих осіб іпотечних цінних паперів і трансформація мобілізованих грошових коштів в інвестиційні потоки відіграють дуже важливу роль в економіці.

Інвестиційні проекти фінансуються переважно саме в такий спосіб, коли поряд із вкладенням власного капіталу залучається позичковий капітал, створюваний на ринку капіталів.

Проте без надійних гарантій створення такого капіталу неможливе, оскільки без них зникає не лише готовність інвестування, а й у зв'язку із значним скороченням пропозиції капіталу різко зростає його ціна.

Основна функція іпотечних банків зумовлює всі інші їхні функції, а саме: посередницьку, трансформаційну і стабілізаційну.

Посередницька діяльність із залучення вільних приватних коштів з їх наступною трансформацією в грошовий капітал, спрямований на довгострокове рефінансування, є безпосереднім завданням іпотечних банків. Залучений капітал використовується для кредитування промислових, аграрних та інших підприємств, житлово-комунального господарства, приватних осіб таким чином, щоб вкладнику гарантувалася можливість отримання своїх грошей повністю і в строк.

Важливою функцією іпотечних банків є також стабілізаційна. У розвинених економічних системах іпотечні банки виконують роль фінансового стабілізатора, що має особливе значення для фінансової сфери діяльності.

Потужні і переважно довгострокові інвестиційні потоки в економіку та інші сфери діяльності є однією з обов'язкових умов стабільного соціально-економічного розвитку, яка забезпечується саме іпотечними банками

З урахуванням зарубіжного досвіду, специфіки сучасної української економіки та перспектив її розвитку майбутню діяльність іпотечних банків в Україні доцільно поділити на основні, додаткові та допоміжні види.