4. Аналіз резервів збільшення прибутку.

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання.

Резерв — це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обргрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації. У процесі виявлення резервів виділяють три етапи:

1. аналітичний — на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

2. організаційний - тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених peзервів;

3. функціональний — коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Резерви збільшення прибутку є можливими:

• за рахунок збільшення обсягу випуску продукції(робіт, послуг);

• за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

• за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

• за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку.

4. Аналіз рівня рентабельності та розподілу прибутку.

Доходність підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютний показник — це норма прибутку. Відносний показник - це рівень рентабельності.

Рівень рентабельності — це відсоткове відношення прибутку до затрат, що забезпечили отримання цього прибутку.

Рівень рентабельності показує, скільки прибутку підприємство отримало на 1 грн. затрат. Отже, рівень рентабельності є одним із головних факторів, від яких залежить сума прибутку підприємства. Потрібно детально досліджувати цей показник, відшукуючи резерви його зростання.

Показники рівня рентабельності:

1. рентабельність реалізації продукції, робіт і послуг - це відношення валового прибутку ( різниця між чистим доходом ( виручкою ) і собівартістю реалізованої продукції) до собівартості реалізованої продукції, робіт і послуг.

2. Рентабельність операційної діяльності - це відношення прибутку від операційної діяльності до операційних витрат ( собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати + витрати на збут + інші операційні витрати)

3. Рентабельність звичайної діяльності — це відношення прибутку від звичайної діяльності до витрат звичайної діяльності ( операційні витрати + фінансові та інвестиційні витрати).

4. Рентабельність витрат діяльності — визначають діленням чистого прибутку на суму витрат діяльності ( звичайної і надзвичайної).

На рівень рентабельності кожного виду продукції впливають фактори:

1. прибуток від реалізації продукції;

2. собівартість реалізованої продукції.

При збільшенні суми прибутку рівень рентабельності збільшується, а при збільшенні собівартості реалізованої продукції — зменшується.

Собівартість реалізованої продукції залежить від двох факторів:

1. кількості реалізованої продукції;

2. собівартості одиниці продукції.

Зростання собівартості реалізованої продукції за рахунок збільшення кількості реалізованої продукції не є негативним явищем. Негативним є її ріст за рахунок зростання собівартості одиниці продукції.

Прибуток підприємства є об'єктом розподілу. Він розподіляється на 2 частини:

- податок на прибуток;

- чистий прибуток.

Податок на прибуток поступає в доходи державного бюджету. Чистий прибуток залишається в розпорядженні підприємства і використовується на:

- виплату дивідендів ;

- поповнення статутного капіталу;

- поповнення резервного капіталу,

- інші напрямки використання;

- нерозподілений прибуток.