3. Аналіз собівартості продукції тваринництва.

Рівень собівартості 1 ц продукції тваринництва залежить від 2 факторів:

1. витрати на утримання однієї голови;

2. рівень продуктивності.

При визначенні суми витрат виключають із витрат по утриманню 1 голови суми, що відносяться на побічну продукцію. Розмір витрат в розрахунку на 1 голову характеризує рівень інтенсифікації виробництва, в умовах якої зростання вкладень засобів і праці на утримання 1 голови повинен забезпечиш зростання продуктивності тварин, причому темпи зростання продуктивності повинні випереджати темпи зростання витрат. В такому випадку буде отримано економічний ефект.

При аналізі собівартості продукції тваринництва треба мато на увазі, що на собівартість впливає не тільки рівень продуктивності, але і якість отриманої продукції ( жирність молока, маса приплоду, ін.).

Особливу увагу необхідно приділити статті корми. Розмір їх залежить від кількості витрачених кормів в центнерах кормових одиниць і собівартості одного центнера кормових одиниць.

На кількість витрачених кормів впливають такі фактори:

1)забезпеченість підприємства кормами;

2)кількість кормів;

3)структура кормових запасів;

4)структура кормового раціону.

5)стан обліку та організація праці.

Вартість кормів залежить від того власні вони чи куплені. Аналізуючи витрати кормів необхідно якість кормів і їх кількість співставляти зі зміною продуктивності.

4.Шляхи і резерви зниження собівартості продукції.

При обґрунтовуванні шляхів зниження собівартості сільськогосподарської продукції насамперед потрібно пам'ятати, що з підвищенням урожайності культур і продуктивності тварин знижується собівартість. Отже, фактори, що зумовлюють таке підвищення, можна розглядати як фактори зниження собівартості сільськогосподарської продукції.

Серед них особливе значення мають:

1. впровадження ефективних систем землеробства, науково обґрунтованих сівозмін і передової технології виробництва;

2. послідовна інтенсифікація виробництва шляхом раціональної хімізації і докорінного поліпшення землі;

3. впровадження у виробництво кращих сортів с-г культур і порід тварин, дотримання всіх вимог агротехніки і передових способів утримання тварин;

4. зміцнення кормової бази тваринництва, дотримання зоотехнічних вимог при складанні раціонів щодо збалансованості протеїном, мінеральними речовинами, іншими поживними компонентами;

5. удосконалення галузевої структури підприємства з орієнтацією на вимоги ринку;

6. підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації, автоматизації;

7. ефективніше використання машинно-тракторного парку, транспортних засобів, живої тяглової сипи;

8. дотримання режиму економії при використанні матеріально - грошових засобів;

9. вдосконалення системі управління виробництвом та впровадження наукової організації праці.

Додаткова література.

1. Семенюк Н.А., Петренко В.Г. Економічний аналіз. Навчально-методичний посібник, 2004. — с. 140-153.