2. Яким чином були остаточно розбиті формування махновців?

25 листопада Червона армія розгорнула масштабну операцію з ліквідації махновських збройних формувань. Радянські частини взяли їх у кільце в районі Євпаторії, але знищити не змогли. Махновці прорвали фронт і з боями вирвалися з Криму. Проте, вже опинившись на материковій Україні під Томаківкою повстанці зіткнулися з великим з’єднанням червоних. Махновці билися на смерть, розуміючи, що помилування не буде. На початку бою вони мали 3,5 тис. кавалеристів і 1,5 тис. тачанок з кулеметами, а закінчили його з кількома сотнями вершників і 25 тачанками.

Одночасно М.Фрунзе наказав оточити Гуляйполе, де зосереджувалися основні сили повстанців на чолі з Н.Махно. Але махновці, маючи прекрасний кавалерійський вишкіл, пробилися через оточення і з’єдналися з рештками Кримської групи. Через місяць махновці знову перетворилися в грізну силу. Радянське керівництво кинуло проти них велику кількість військ, але повністю розбити махновців, які досконало володіли тактикою партизанської війни, було непросто. Ця боротьба затягнулася майже на рік і тільки у вересні 1921 р. Н.Махно з невеликою групою своїх помічників покинув Україну і подався в еміграцію.

Таким чином, з розгромом врангелівців і махновців на всій території України не залишилося збройних сил, які б могли протистояти радянській владі.

3. За яких обставин українські війська остаточно припинили свою боротьбу?

-У жовтні 1921 р. керівництво Повстанської армії розробило план допомоги партизанському рухові в Україні. Так визріла ідея проведення Другого зимового походу, стратегічним завданням якого було підняття всенародного повстання і повалення більшовицького режиму в Україні.

- Другий зимовий похід розпочався в листопаді 1921 р. Загони Повстанської армії перейшли польсько-український кордон і пройшлися з боями по більшовицьких тилах. Але очікуваного результату ця акція не дала. Українське селянство було втомлене нескінченною боротьбою з різними політичними режимами і виявилося нездатним до організованої довготривалої боротьби.

- Сама ж Повстанська армія поступалася радянським військам чисельністю, озброєнням і технічним забезпеченням.

- Отже, національно-визвольні змагання в Україні завершилися поразкою. На більшій частині українських земель була встановлена радянська влада. Бої на території України, що тривали майже без перерви від середини 1914 р., нарешті припинилися.

4. Які державотворчі процеси відбулися в Україні протягом 1917-1921 рр.?

- На позиції поступового здобуття державної незалежності стояла Українська Центральна Рада, що читко віддзеркалювалося в її Універсалах. Проте, нездатність Центральної Ради опанувати ситуацією підштовхнули до консолідації та активізації несоціалістичних сил, лідером яких став почесний отаман Вільного козацтва генерал П.Скоропадський.

- Він та його прибічники дотримувалися ідеї незалежності України до 14 листопада 1918 р. Однак успіхи Гетьманату були пов'язані головним чином зі стабільністю держави, а гарантом цієї стабільності виступала зовнішня сила – окупаційні війська Німеччини та Австро-Угорщини.

- . Поразка Німеччини у війні позбавила Українську державу опори. Однобічна орієнтація на імущі класи, потреба задовольнити апетити австро-німецьких окупантів зумовили таку соціально-економічну політику гетьманського уряду, яка вела не до консолідації суспільства, а до поглиблення розколу у суспільстві та формуванню опозиції, яка досить швидко перейшла до активних дій. Так виникла і діяла Директорія УНР, що уявляла собою самостійницьку політичну силу.

- Проте, блок опозиційних сил, що об’єднався у Директорію складався з політичних угруповань, які мали різні інтереси, пріоритети та орієнтації. Частково саме цим пояснюються такі суттєві вади Директорії, як нечіткість програмних установок, суперечливість та недалекоглядність внутрішньої політики

- Відкидали ідею незалежності України та боролися за включення її до складу Росії білогвардійці. Державну незалежність України відмовлялися визнати і більшовики