3.3. Аналіз акціонерного капіталу та дивідендної політи-ки підприємств – емітентів цінних паперів

Акціонерний капітал аналізується:

1) у динаміці за ряд звітних періодів шляхом визначення абсо-лютних, відносних відхилень, темпів його зростання;

2) за формами формування шляхом визначення питомої ваги статутного капіталу в грошовій та у майновій формах;

3) шляхом співвідношення статутного капіталу та чистих активів. Чисті активи визначаються як різниця між активами і зобов’язаннями. Як зазначає праця [27, с.169], при розрахунку з активів мають бути виключені сума заборгованостей засновників за внесками в статутний капітал і балансова вартість акцій, викуплених у акціонерів;

4) за джерелами формування та вартістю їх залучення. Аналіз структури і динаміки статутного капіталу за джерелами формування наведено в табл. 3.1.

Як видно з табл. 3.1, значних змін у структурі статутного капіталу не відбулося, за виключенням збільшення на 1,23% питомої ваги внутрішніх джерел фінансування. Найбільшу питому вагу в структурі статутного капіталу складають кошти, отримані від емісії акцій, облігацій. При цьому як абсолютна сума, так і питома вага коштів, залучених внаслідок емісії акцій і облігацій, збільшилися порівняно з минулим роком. Підприємство повинно завжди оцінювати можливості і доцільність збільшення свого статутного капіталу за рахунок того чи іншого джерела.

Якщо розглядати фінансові аспекти та доцільність проведення тієї чи іншої емісійної політики підприємства, слід зазначити, що вона має такі складові:

дослідження можливостей ефективного розміщення запланованої емісії акцій;

визначення мети емісії;

визначення обсягу емісії (номіналу, видів, кількості акцій);

оцінка вартості залученого акціонерного капіталу (формула (3.1).

Таблиця 3.1

Аналіз структури і динаміки статутного капіталу за джерелами формування

Джерела формування	Минулий період		Звітний період		Абсолютне відхилення		Темпи росту, %
	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %	в сумі	в струк-турі, %
Усього джерел формування, в т.ч.:	150 500	100,0	170 500	100,0	20 000	-	113,3
1. Внутрішні джерела:	60 200	40,0	70 300	41,23	10 100	1,23	116,8
прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства	29 900	19,87	24 500	14,37	-5 400	-5,5	81,94
амортизаційні відрахування	20 100	13,35	30 200	17,71	10 100	4,36	150,3
інші внутрішні джерела	10 200	6,78	15 600	9,15	5 400	2,37	152,9
2. Зовнішні джерела:	90 300	60,0	100 200	58,77	9 900	-1,23	110,9
емісія акцій, облігацій	44 000	29,24	54 600	32,02	10 600	2,78	124,1
отримання безоплатної фінансової допомоги	10 200	6,78	5 300	3,11	-4 900	-3,67	51,9
довгострокові кредити, лізинг	30 500	20,26	32 500	19,06	2 000	-1,2	106,6
інші зовнішні джерела	5 600	3,72	7 800	4,58	2 200	0,86	139,3

Розглянемо оцінку вартості як зовнішніх, так і внутрішніх джерел формування статутного капіталу підприємств – емітентів цінних паперів.

Так, ціна 1 грн. акціонерного капіталу (ЦВ_А) визначається:

, (3.1)

де В_А – витрати, пов’язані з додатковою емісією акцій;

Д_А – запланований дивіденд на одну акцію;

К – кількість запланованих до випуску акцій;

П_Д – ставка податку на дивіденди;

Н_А – номінальна вартість однієї акції.

Вартість 1 грн. фінансових ресурсів, залучених за рахунок емісії облігацій (ЦОб), визначається за формулою:

(3.2)

де – ставка купонного відсотка за облігацією в пунктах;

– кількість запланованих до випуску облігацій, шт.;

– номінальна вартість однієї запланованої до випуску облігації;

– емісійні витрати, пов’язані з випуском та розміщенням облігацій.

Ціна 1 грн. довгострокових кредитних ресурсів (ЦЗ_К):

, (3.3)

де К_С – сума відсотків, яка має бути сплачена підприємством за весь запланований період користування кредитом;

В_К – витрати, пов’язані з отриманням кредиту (наприклад, оформ-лення пакету документів для кредитування);

К – сума кредитів, яку планує отримати підприємство.

Вартість однієї з сучасних форм залучення фінансових ресурсів – фінансового лізингу – визначається за формулою:

(3.4)

де – ціна залучення 1 грн. фінансових ресурсів за рахунок фінансового лізингу;

ЛС – річна лізингова ставка, в пунктах;

НА – річна норма амортизації активу, який залучається на умовах фінансового лізингу, в пунктах;

– запланована сума залучених фінансових ресурсів;

– витрати, пов’язані з залученням активу на умовах фінансо-вого лізингу.

Ціна 1 грн. прибутку як одного з джерел формування статутного капіталу (ЦВ_П):

, (3.5)

де В – загальна сума витрат підприємства (тобто витрат від звичайної та надзвичайної діяльності станом на кінець звітного періоду);

Н – сума податку з прибутку станом на кінець звітного періоду;

П – сума чистого прибутку станом на кінець звітного періоду.

Аналіз дивідендної політики підприємства, призначений для прийняття оптимального рішення щодо вибору її типу, який залежить від мети діяльності підприємства і може змінюватись в залежності від фінансового стану підприємства, що і наведено в табл. 3.2.

Оцінка ефективності дивідендної політики здійснюється за допомогою таких показників, як:

1) коефіцієнт дивідендних виплат, що визначається за формулою:

, (3.6)

де ФДВ – фонд дивідендних виплат;

ЧП – сума отриманого акціонерним товариством чистого прибутку;

ДА – сума дивідендів, сплачених на одну акцію;

ЧПА – сума чистого прибутку на одну акцію.

2) коефіцієнт співвідношення ціни і доходу на одну акцію:

, (3.7)

де РЦА – ринкова ціна однієї акції.

Таблиця 3.2

Основні типи дивідендної політики

Тип дивідендної політики	Характеристика	Мета діяльності підприємства
1. Залишкова політика дивідендних виплат	Фонд виплати дивідендів формується піс-ля того, як за рахунок прибутку задово-лена потреба у формуванні власних фінансових ресурсів. Перевага: високі темпи розвитку підприємства. Недоліки: нестабільність дивідендних виплат	Забезпечен-ня розши-реного відтворення
2. Політика стабільного розміру дивідендних виплат	Виплата незмінної суми дивідендів протя-гом тривалого часу. Переваги: 1) почуття впевненості у акціонерів; 2) стабільність ринкового курсу акцій. Недолік: слабкий зв’язок дивідендної політики з фінансови-ми результатами діяльності підприємства	Стабільність ринкового курсу акцій та забезпечення простого відтворення
3. Політика мі-німального ста-більного розмі-ру дивідендів з надбавкою в окремі періоди	Найбільш зважена. Перевага: стабільна гарантована виплата дивідендів в мінімаль-них розмірах і їх збільшення за часів спри-ятливої економічної кон’юнктури. Недолік: при тривалій виплаті мінімального рівня дивідендів падає ринкова вартість акцій	Забезпечен-ня розширеного відтворення
4. Політика стабільного рівня дивідендів	Передбачає встановлення довгострокового нормативного коефіцієнта дивідендних виплат по відношенню до суми прибутків. Переваги: простота формування політики; зв’язок з розмірами прибутку. Недоліки: перепади в ринковій вартості, висока ймовірність банкрутства	Забезпечення розширеного відтворення без врахуван-ня інвестицій-ної привабли-вості
5. Політика постійного зростання розміру дивідендів	Гарантує стабільність зростання рівня дивідендних виплат в розрахунку на одну акцію. Переваги: забезпечення високої ринкової вартості акцій, позитивний імідж у інвесторів. Недолік: зростання фінансової напруги і банкрутство, якщо підприємство не процвітає	Збільшення ринкової вартості підприємства

3) темпи зростання ринкової вартості акції:

, (3.8)

– ринкова ціна акції в звітному періоді;

– ринкова ціна акції в минулому періоді.