Аналіз структури кредитного портфеля банку за видами кредитування

№	Найменування статті	Звітний рік, тис. грн.	Питома вага, %	Попередній рік, тис. грн.	Питома вага, %
1.	Овердрафт	2,82	0,1	1,38	0,1
2.	Кредити під платіжні картки	2,82	0,1	1,38	0,1
3.	Операції РЕПО	65,79	2,33	33,18	2,4
4.	Векселі	61,84	2,19	30,42	2,2
5.	Факторинг	75,11	2,66	25,72	1,86
6.	Кредити, які надано суб'єктам госпо-дарської діяльності та фізичним особам	1 553,23	55,01	705,29	51,01
7.	Кредити на будівницт-во, освоєння землі	86,12	3,05	55,31	4,00
8.	Кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання	115,76	4,1	67,06	4,85
9.	Фінансовий лізинг	–	–	–	–
10.	Кредити, які надано органам загальнодер-жавного управління	–	–	–	–
11.	Сумнівні заборгованос-ті за виплаченими гарантіями	–	–	34,57	2,5
12.	Інші	744,3	30,46	428,35	30,98
13.	Усього кредитів	2 823,55	100	1 382,66	100
14.	Резерви під заборгованість за кредитами	310,59	–	152,09	–
15.	Усього кредитів за мінусом резервів під кредити	2 513,07	–	1 230,57	–

Так, сумнівні заборгованості за виплаченими гарантіями в попе-редньому році становили 2,5% в загальній сумі кредитного портфеля, а в звітному вони відсутні. Найбільшу питому вагу в структурі портфеля займають кредити, які надано суб'єктам господарської діяльності та фізичним особам. Фінансовим лізингом та кредитуванням державного сектора банк не займається.

Якісний аналіз кредитної діяльності банків включає такі напрями:

оцінка додержання банком основних принципів кредитування, в тому числі перевірка кредитоспроможності постачальника та наявності забезпечення кредитів;

аналіз якості кредитного портфеля й достатності резервів на по-криття можливих втрат;

аналіз нормативів кредитного ризику;

аналіз видачі та погашення кредитів.

Оцінка додержання банком основних принципів кредитування пов’язана перш за все з аналізом кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність позичальника – це наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його.

Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, які характеризують [41]:

його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами;

його поточне фінансове становище;

спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел;

забезпечення оперативної конверсії активів у ліквідні кошти.

Проте кожен банк має свою специфіку кредитної діяльності, тому банки розробляють власні системи оцінки кредитоспроможності пози-чальників (юридичних осіб). Ці методики оцінки, як зазначає Щибиволок З. І. [41], поєднує об'єктивні аналітичні дані, що сформовані на основі бухгалтерського обліку, звітності, та суб'єктивні дані, котрі формуються експертами. Такі обрахунки виконують перед наданням позики, а в подальшому – щоквартально для визначення групи ризиків та розмірів відрахувань до загальних і спеціальних резервів на відшкодування можливих втрат за позичками.

Розглянемо методики оцінки кредитоспроможності позичаль-ників, що розроблені і діють в Промінвестбанку. Методика оцінки кредитоспроможності позичальників – фізичних осіб, що кредитуються як підприємці, – наведена в додатку А, а методика оцінки кредито-спроможності позичальників – юридичних осіб – наведена в додатку Б.

Якщо кредити надаються іншим банкам, то при вивченні фінансового стану цих банків оцінку здійснюють на підставі [41]:

1. дотримання обов'язкових економічних нормативів;

2. наявності прибутків чи збитків;

3. аналізу якості активів і пасивів;

4. створення резервів;

5. виконання зобов'язань у минулому;

6. якості банківського менеджменту.

Розрахунки виконують за матеріалами балансу та звіту про фінансові результати роботи, за конфіденційною інформацією і ре-зультатами рейтингів інформаційних агенств.

При здійсненні оцінки кредитоздатності фізичної особи враховують соціальну стабільність клієнта: громадянство, наявність власної нерухо-мості, цінні папери, власний бізнес, сімейний стан, місце і постійне про-живання на одному місці, достатність його доходів для погашення. Пози-чальники – фізичні особи – заповнюють анкету та представляють доку-менти про особисті доходи і доходи гаранта з місця роботи, а інколи – і довідку про стан здоров'я, документи про право власності на майно. На основі цієї інформації кредитний комітет приймає рішення про надання кредиту або відмову в кредитуванні.

Оцінка кредитоспроможності позичальника – юридичної особи –здійснюється за даними пакета документів, наданих банку клієнтом за методикою, наведеною в додатку Б. Розрахунки здійснюють у три етапи.

На першому етапі вираховують окремі аналітичні показники та збирають необхідну інформацію про позичальника, ефективність його діяльності, його кредитну історію. За кожним показником будують і аналізують динаміку. Це дозволяє простежити еволюцію діяльності позичальника і зробити припущення щодо його майбутнього фінансового стану. Такі спостереження оформляють у вигляді таблиць і діаграм. На другому етапі проставляють бали за кожним питанням, знаходять загальну суму балів. На третьому етапі, залежно від отриманої суми балів, позичальників відносять до одного з п'яти класів надійності.

Клас А. Підприємство з дуже стійким фінансовим станом. Стосовно нього немає жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення позики і відсотків за отриману позику. Ризик незначний або нульовий. Можна передбачити, що фінансовий стан протягом тривалого часу залишиться таким же стійким.

Клас Б. Підприємство з нормальним фінансовим станом, але не- спроможне підтримувати його на такиму рівні протягом тривалого часу, або у його господарській діяльності передбачена реорганізація, диверсифікація виробництва, зміна профілю чи регіону діяльності та інші фактори, які не дозволяють віднести його до вищого класу. Ризик звичайний.

Клас В. Фінансовий стан задовільний, але підприємство має чітку тенденцію його погіршення. Якість джерел погашення позик більше не влаштовує банк унаслідок появи факту періодичної затримки погашення позики та відсотків за нею. Це ризик, за яким клієнти схильні відкласти сплату платежів.

Клас Г. Фінансовий стан нестійкий. Підприємство з підвищеним ризиком діяльності, що не може повернути повну суму позики в строк та за умов, передбачених кредитним договором.

Клас Д. Підприємство з незадовільним фінансовим станом, збит-ковою діяльністю. Його подальше кредитування недопустиме. Повернути позички неможливо, ризик неприйнятний.

Наступним етапом оцінки кредитного портфеля є аналіз його якості та достатності резервів на покриття можливих втрат.

Якість кредитного портфеля характеризується ступенем ризику виданих кредитів, для визначення якого необхідні відомості про клас позичальника та стан погашення заборгованості за кредитами.

Виходячи з погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею, погашення може бути:

добрим – якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються у встановлені строки, та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

слабким – якщо термін прострочення заборгованості за кредитом та відсотками становить не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;

недостатнім – якщо термін прострочення заборгованості за кредитом та відсотками становить понад 90 днів, чи має місце заборго-ваність за пролонгованим кредитом понад 90 днів та несплата відсотків.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за певними групами, про що і свідчить табл. 2.5.

Таблиця 2.5