2.4. Аналіз активних операцій банків
2.4.1. Аналіз структури і динаміки активів
Економічний аналіз є одним із інструментів, що сприяє підвищенню ефективності управління активами банку. Завданнями аналізу активних операцій є оцінка структури і динаміки активів, контроль дотримання нормативів якості активів, оцінка структури і динаміки кредитного портфеля та портфеля цінних паперів, оцінка якості і вартості розрахунково-касового обслуговування.
Здійснення аналізу активних операцій потребує уточнення понятійно-категорійного апарату.
Актив — будь-який об'єкт бухгалтерського обліку, право контролю якого закріплене за банком і який дає дохід банківській установі або може бути обмінений на інший об'єкт, котрий, у свою чергу, даватиме дохід банківській установі.
Загальна сума активів – це сума всіх категорій активів за мінусом суми всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності та дисконту за придбаними цінними паперами.
Робочі активи – це активи, що приносять банку дохід (тобто кошти на коррахунках, в касі, вклади в майно, цінні папери, розміщені в банках, видані кредити тощо).
Активні операції банків – операції з розміщення коштів з метою отримання доходу.
До активних операцій банку належать:
надання кредитів та позичок;
придбання цінних паперів;
вкладення коштів у комерційні проекти;
лізингові операції;
факторингові операції;
операції з векселями;
інші банківські операції.
Існують такі види аналізу активів:
вертикальний;
горизонтальний;
якісний;
коефіцієнтний.
Горизонтальний аналіз представляє собою визначення абсолютних відхи-лень і темпів росту агрегованих активних статей балансу.
Вертикальний аналіз полягає у визначенні питомої ваги кожної статті активів у загальній їх сумі.
Результати вертикального та горизонтального аналізів оформлюють за формою табл. 2.2. Для проведення цих видів аналізу баланс банку потрібно очистити від статей, які збільшують обороти банку, але не є реальними джерелами та вкладеннями коштів. При цьому загальні активи зменшуються на нараховані та прострочені доходи, витрати майбутніх періодів, розрахунки між філіями та іншими підвідомчими установами банку. З портфелів активів банку за облігаціями внутрішніх державних позик (ОВДП), цінних паперів, кредитного портфеля та дебіторської заборгованості формують нетто-портфелі за вирахуванням резервів, що сформовані до відповідних груп активів. Вартість основних засобів, нематеріальних активів та господарських матеріалів ураховується в чистих активах за мінусом зносу.
Якісний аналіз активів банку передбачає аналіз активів за ступенями ліквідності та ступенями ризику.
Аналіз структури і динаміки активів у залежності від ступеня ліквідності здійснюється в розрізі таких груп активів:
високоліквідні активи (кошти в касі, в Національному банку України та в інших банках, цінні папери, а також активи, що можуть бути швидко перетворені в готівку або безготівкові кошти. В структурі загальних активів питома вага високоліквідних активів має бути не менше 15%);
ліквідні активи (активи, що приносять банку дохід, тобто надані банком кредити, депозити в інших банках, цінні папери, вкладення в асоційовані та дочірні компанії. Їх питома вага в структурі активів має бути в межах 61 – 70%);
низьколіквідні активи (пролонгована дебіторська заборгованість);
неліквідні активи (прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами);
недоходні активи (основні засоби та нематеріальні активи, товарно-матеріальні цінності);
квазіактиви (нараховані доходи (витрати) банку, пов’язані з залученням коштів, прострочені доходи та інші активи).
За ступенем ризику виділяють наступні групи активів:
а) І група активів зі ступенем ризику 0% – це готівкові кошти, банківські метали; кошти в Національному банку; боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються, та емітовані Національним банком; нараховані доходи за борговими цінними папе-рами, що рефінансуються та емітовані Національним банком; боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж і на інвестиції;
б) II група активів зі ступенем ризику 10% включає: коротко-строкові та довгострокові кредити, надані центральним органам виконавчої влади; нараховані доходи за кредитами, що надані централь-ним органам виконавчої влади;
в) ІІІ група активів зі ступенем ризику 20%: боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються, та емітовані Національним банком; боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції; кошти до запитання, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за коштами до запитання, роз-міщені в банку, що має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; інші короткострокові депозити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за депозитами овернайт, гарантійними депозитами, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, розміщеними в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
г) IV група активів зі ступенем ризику 50%: кошти до запитання в інших банках, які не належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвес-тиційного класу; депозити овернайт, які розміщені в інших банках, котрі не належать до інвестиційного класу; короткострокові та довгострокові кредити, надані місцевим органам виконавчої влади; нараховані доходи за кредитами, наданими місцевим органам виконавчої влади; гарантійні депозити в інших банках (покриті); зобов'язання з кредитування, надані банкам, та інші зобов'язання, надані клієнтам; валюта й банківські метали, які куплені, але не одержані; активи до одержання;
д) V група активів зі ступенем ризику 100%: активи, що не ввійшли до інших груп.
Коефіцієнтний аналіз дає змогу оцінити якість управління активами банку. В процесі коефіцієнтного аналізу визначають такі показники [28]:
коефіцієнт доходності активів (Кдох):
.
(2.1)
У міжнародній практиці оптимальним вважають значення коефіцієнта вище 93%, а у вітчизняній практиці – вище 70%;
2) коефіцієнт ризикованості активів:
.
(2.2)
Чим більшим є значення цього коефіцієнта, тим більш ризи-кованою є діяльність банку;
оборотність активів:
.
(2.3)
Позитивним явищем є зростання цього показника;
тривалість одного обороту активів:
.
(2.4)
Позитивним явищем вважається зменшення тривалості обороту активів, що свідчить про прискорення оборотності банківських активів.