2.6.3. Аналіз ділової активності банків
Аналіз ділової активності дозволяє оцінити, наскільки ефективно банк використовує свої ресурси. Саме ділова активність зумовлює плато-спроможність, фінансову стійкість та стабільність діяльності госпо-дарюючого суб'єкта. Ділова активність проявляється в динамічності розвитку банку, швидкості обороту його ресурсів. Критеріями ділової активності є рівень ефективності використання ресурсів, стійкість економічного зростання, ступінь виконання завдання за основними фінансовими показниками. Однак головним критерієм ефективності діяльності банківських установ є їх прибутковість, тому банки повинні не тільки прискорювати кругообіг ресурсів, а й намагатися отримувати максимальну віддачу від цього кругообігу. Аналіз ділової активності полягає у дослідженні рівнів і динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів – показників оборотності. Розглянемо основні показники, що характеризують ділову активність банку.
Коефіцієнт рівня дохідних активів, що характеризує частку активів банку, які приносять дохід в загальних активах банку. Формула для розрахунку:
,
(2.25)
де ДА – дохідні активи;
ЗА – загальні активи.
У зарубіжній практиці значення цього показника має бути більше 93%, а у вітчизняній – дещо нижчим. Позитивною тенденцією є зростання показника, що свідчить про ефективну політику управління активами банку.
Коефіцієнт кредитної активності характеризує якість управ-ління кредитною діяльністю банку. Він визначається за формулою:
,
(2.26)
де КВ – кредитні вкладення банку.
Якщо значення даного показника нижче 65%, то банк здійснює пасивну кредитну політику, якщо значення показника вище 75% – агресивну ризиковану кредитну політику. Оптимальне значення коефіцієнта кредитної активності – 65 – 75%.
Коефіцієнт інвестиційної активності – це показник обернений коефіцієнту кредитної активності. Формула для розрахунку:
,
(2.27)
де Іцп – інвестиції в цінні папери.
Коефіцієнт кредитно-інвестиційної активності характеризує ефективність використання ресурсів банку. Позитивною є динаміка зростання даного показника. Показник визначається за формулою:
.
(2.28)
Коефіцієнт активності залучення ресурсів визначається:
,
(2.29)
де З – сума зобов’язань;
П – сума пасивів.
Оптимальним є значення 80 – 85%. Якшо воно вище оптимального, то це свідчить, з одного боку, про високу активність банку в залученні ресурсів, а з іншого – про зростання ризикованості його діяльності банку.
Частка міжбанківських кредитів у зобов'язаннях характеризує фінансову залежність банку від такого дорогого джерела фінансу-вання, як міжбанківські кредити. Згідно з методикою В. С. Кромонова, цей коефіцієнт не повинен перевищувати 30%.
Частка строкових депозитів у зобов'язаннях характеризує стабільність ресурсної бази банку. Оптимальне значення коефіцієнта перебуває в межах 10 – 30%. Якщо значення показника до 10% досяга-ється мінімізація витрат, а при значенні більше 30% – висока стабільність ресурсної бази та збільшення ліквідності.
Коефіцієнт використання залучених та запозичених коштів:
,
(2.30)
де КІП – кредитно-інвестиційний портфель банку;
ЗЗ – залучені та запозичені кошти.
Значення цього коефіцієнта має перебувати в межах 75%. Збіль-шення його до 85% характеризує ефективне використання залучених коштів. Зниження показника менше 75% може призвести до низького значення рентабельності банківської діяльності.
Швидкість обертання активів характеризується кількістю оборотів, що здійснюють активи банку за певний період часу і визначається за формулою:
,
(2.31)
де Д – дохід банку за період;
А – середні активи.
Тривалість одного обороту активів у днях є показником оберненим швидкості обертання. Формула для розрахунку:
.
(2.32)
Збільшення швидкості обертання активів та відповідне зменшення тривалості одного обороту активів є позитивною тенденцією, що свідчить про вивільнення коштів з обороту та підвищення ділової активності.