Показники аналізу ефективності використання ресурсів банку

(на основі опрацювання [28])

Назви показників	Формули для розрахунку	Оптимальне значення
Коефіцієнт ефектив-ності використання платних пасивів		Не менше 90%
Коефіцієнт витратності і-го виду платних пасивів		Позитивним є зменшення показника
Коефіцієнт доходності міжбанківських кредитів		Позитивним є збільшення показника
Коефіцієнт ефективності використання сукупних зобов’язань		Не менше 75 – 80%

Аналіз показників здійснюється у динаміці, а також шляхом порів-няння їх фактичних значень з нормативними значеннями. Для розрахунку впливу факторів на показники ефективності використання банківських ресурсів використовують прийоми елімінування. З метою оптимізації витратності та стабільності ресурсів можуть бути використані економіко-математичні методи. Ефективність оптимізації може бути досягнута тіль-ки у разі врахування існуючих обмежень на ресурси та можливостей їх залучення.

2.6. Аналіз фінансового стану банків

2.6.1. Аналіз ліквідності і платоспроможності банків.

Результати аналізу фінансового стану банків є індикатором успіш-ності його діяльності, можливостей розвитку клієнтської та інветиційної бази. Інформація про фінансовий стан банків не є конфіденційною і використовується як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами для прийняття управлінських рішень та рішень про доцільність подальшого співробітництва відповідно.

Метою аналізу фінансового стану є отримання невеликої кількості ключових інформативних показників, що дають чітку картину фінан-сового стану і дозволяють виявити резерви його покращення.

Аналіз фінансового стану банку полягає у визначенні показників ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності та рейтинговій оцінці діяльності банків.

Ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності.

Платоспроможність – це здатність банку в належні терміни забезпечувати в повній мірі погашення своїх зобов’язань.

Ліквідність – це здатність банку швидко перетворювати свої активи в грошові кошти з мінімальною втратою їх вартості з метою своєчасного виконання своїх зобов’язань. Управління ліквідністю може здійс-нюватися:

1) через нагромадження внутрішньої ліквідності. Внутрішня ліквід-ність має місце за умови нагромадження коштів у касі, на рахунках в інших банках та на коррахунках в НБУ. Вхідний потік грошових коштів має перекривати вихідний;

2) через набуття ліквідності на грошовому ринку. Банки дотри-муються нормативів ліквідності завдяки управлінню активами (сприяння прискоренню надходження коштів за рахунок реалізаціїї цінних паперів, реалізації РЕПО-угод) та управлінню пасивами (придбання високо-рентабельних пасивів для покриття попиту на позички та інвестиції).

Аналіз ліквідності банків включає щоденне визначення нормативів ліквідності, ліквідної позиції банку та періодичне визначення допоміжних показників-характеристик ліквідності.

Так, норматив миттєвої ліквідності (Н 4) визначається для конт-ролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів. Формула для розрахунку нормативу Н4 має вигляд:

, (2.21)

де Кк – кошти в касі банку;

Кн – кошти на коррахунку в НБУ;

Кі – кошти на коррахунках в інших банках;

З – зобов’язання за поточними рахунками.

Н4 має бути не менше 20%. Якщо фактичне значення Н4 значно більше нормативного і ця тенденція спостерігається декілька днів, то банк нагромаджує ліквідність для фінансування кредитів чи інвес-тування, або у нього неприпустимо великою є частка зобов'язань до вимоги в сукупних зобов'язаннях, або мають місце тимчасові труднощі з прибуткового розміщення залучених коштів. Якщо ситуація вказує на непокриття нормативу впродовж деякого часу, то банк має проблеми з виконанням зобов'язань перед клієнтами, покриває відплив коштів з депозитів або допускає несвоєчасну проплату їх рахунків.

Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для визначен-ня збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку. Для його розрахунку приймаються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 30 днів включно. Н5 має складати не менше 40% .Формула для розрахунку має вигляд:

, (2.22)

де Ап – активи первинної ліквідності (це кошти в касі та на коррахунках банку в НБУ та інших банках);

Ав – активи вторинної ліквідності (боргові цінні папери та надані кредити зі строком погашення в межах місяця);

Зт – зобов’язання терміном погашення до 30 днів.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів. Н6 бути не менше 20%. Формула для розрахунку:

, (2.23)

де ЛА – ліквідні активи;

КЗ – короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року.

Оцінка ліквідної позиції в банку [41] передбачає співставлення запозичених і розміщених коштів за строками. За підсумками року оцінити ризик ліквідності банку можна за даними примітки З0 до річного фінансового звіту. Кожна позиція банку із залучення чи розміщення коштів знаходить віддзеркалення в позиції ліквідності.

У результаті на кожен наступний день, тиждень, місяць тощо банк має співвідношення вимог і зобов'язань, що підлягають погашенню. Якщо сума зобов'язань більша за суму вимог банку, то має місце нестача ліквідності, а якщо ситуація навпаки – то має місце надлишок ліквідності. У визначення позиції ліквідності включають тільки основну суму вимог і зобов'язань або основну суму вимог разом з відсотками. Усі розрахунки ліквідної позиції на задану чи довільну дату в банках комп'ютеризовані і виходять із такої моделі [41]:

, (2.24)

де Плк – приріст ліквідних коштів;

Пдеп – приріст отриманих депозитів;

През – приріст резервів;

Пкред – приріст наданих кредитів.

Позитивний результат за моделлю означає надлишок ліквідних коштів, а негативний – їх нестачу.

З метою деталізації результатів аналізу визначають додаткові показники – характеристики ліквідності [28]:

1) коефіцієнт загальної ліквідності (відношення загальних активів до загальних зобов’язань). Оптимальне значення не менше 100%, тобто всі зобов’язання повинні бути покриті активами;

2) коефіцієнт співвідношення активів і зобов’язань банку з однаковим строком погашення. Аналізується в діапазоні до одного місяця;

3) коефіцієнт довгострокової ліквідності (співвідношення довго-строкових вкладів і довгострокових зобов’язань. Прийнятним є зна-чення не менше 120%;

4) коефіцієнт співвідношення ліквідних та загальних активів. Оптимальне значення 20 – 30%;

5) коефіцієнт співвідношення позик і депозитів (відношення всіх активів з нормальним ризиком до основних депозитів). Оптимальне значення 70 – 80%, що вказує на помірне співвідношення між лік-відністю та доходністю;

6) коефіцієнт ліквідності цінних паперів (відношення цінних паперів уряду країни, які перебувають у портфелі банку, до сукупних активів). Чим вище значення коефіцієнта, тим більш ліквідна позиція банку;

7) показник структурного співвідношення вкладів (відношення коштів до запитання до строкових депозитів). Показник характеризує рівень стабільності ресурсів банку. Зниження цього показника вказує на під-вищення стабільності депозитної бази і зменшення потреби в ліквідних коштах;

8) норматив платоспроможності банку Н2 (див. підрозділ 2.5);

9) показник співвідношення резерву на покриття кредитних ризиків банку та обсягу кредитного портфель. Показник характеризує якість активів банку.

Усі показники ліквідності повинні аналізуватися в динаміці, порівню-ватися з оптимальними або нормативними значеннями та з аналогічними показниками інших банків. Корисним є запозичення закордонного досвіду аналізу ліквідності [28].