2.5.3. Аналіз зобов’язань банку

Зобов’язання банку формують ресурсну базу, визначаючи мож-ливості отримання банком доходів внаслідок використання наявних ресурсів.

Аналіз зобов'язань банку проводиться в такій послідовності [28]:

1. визначається загальний обсяг зобов'язань банку, їх частка в загальних пасивах і динаміка їх зміни за допомогою стандартних показників (абсолютний приріст, темп зростання та темп приросту);

2. аналізується частка окремих складових ресурсної бази (структура зобов'язань) у динаміці (вертикальний аналіз);

3. аналізуються окремі показники, що характеризують стабільність строкових депозитів, депозитів до запитання та міжбанківських кредитів;

4. визначається ступінь використання залучених та запозичених коштів;

5. контролюється дотримання банком нормативів обов'язкового резервування коштів на коррахунку в НБУ;

6. визначається раціональність формування ресурсної бази банку з позиції витратності та стабільності й намічаються окремі напрямки її оптимізації.

Аналіз структури і динаміки зобов’язань здійснюється з вико-ристанням форми табл. 2.2. За результатами аналізу можно зробити такі висновки:

1) якщо має місце збільшення сум зобов'язань банку, то це свідчить, з одного боку, про зростання депозитної бази банку, а з іншо-го – про зниження його фінансової незалежності;

2) якщо в структурі зобов’язань значна частка зобов'язань перед клієнтами банку на довгостроковій основі, то має місце наявність стабільних ресурсів банку, що позитивно впливає на його ліквідність і зменшує його залежність від міжбанківських позик. Якщо частка строкових депозитів у загальній сумі зобов’язань більше 30%, то це негативно впливає на рентабельність та прибутковість роботи банку, підвищує ризик незбалансованої ліквідності, оскільки строкові депозити є дорогими ресурсами;

3) якщо в структурі зобов’язань висока частка залишків на рахунках клієнтів, то це знижує стабільність ресурсної бази банку, збільшує потребу у високоліквідним активах, спонукає банк до посилення транс-формації частини короткострокових ресурсів у більш довгострокові вкладення;

4) за умови хоча б періодичного здійснення аналізу окремих скла-дових зобов’язань у банку є можливість виявити способи підвищення прибутковості та ліквідності.

Найбільш суттєвою в вартісному виразі складовою зобов’язань банку є депозити, які можуть бути строковими та до запитання. Строкові депозити належать до дорогих ресурсів банку, тому їх залучення потребує ретельного аналізу. Аналіз строкових депозитів проводиться за допомогою системи показників, наведеної в табл. 2.9.

Таблиця 2.9

Показники аналізу строкових депозитів (на основі опрацювання джерела [28])

Назви показників	Формули для розрахунку	Сутність показників
1	2	3
Коефіцієнт оборотності депозитних вкладень		Характеризує кількість оборотів, що їх здійснюють депозитні вкладення за певний період часу
Тривалість одного обороту депозитних вкладень		Позитивним є збільшення показника, що свідчить про стабільність вкладів
Рівень осідання депозитних вкладень		Характеризує стабільність депозитної бази банку
Коефіцієнт нестабіль-ності депозитів		Якщо значення коефіцієнта вище 10%, це свідчить про нестабільність депозитної бази

Закінчення табл. 2.9

1	2	3
Середній термін використан-ня депозитів		Зниження показника свідчить про нестабільність депозитної бази, а отже, і зниження ліквідності
Коефіцієнт використан-ня депозитів		Показує відсоток залучених коштів, розміщених у кредити. Якщо коефіцієнт вище 75% – банк здійснює агресивну кредитну політику, якщо менше 65% – пасивну

Аналіз онкольних депозитів здійснюється за показниками, наведеними в табл. 2.9, та за показниками розвитку клієнтської бази (табл. 2.10).

Для характеристики здатності банку залучати депозити визначають коефіцієнт співвідношення позик і депозитів. Його високе значення свідчить про низьку ліквідність, що є наслідком зменшення депозитної бази.

Для оцінки стабільності заощаджень населення використовують показники наведені в табл 2.9 та факторну модель [28]:

Залишки на рахунках = Чисельність населення регіону х Коефіцієнт охоп-лення населення ощадною справою х Середній залишок на одному

рахунку (2.20)

Коефіцієнт охоплення населення ощадною справою розрахо-вується як відношення кількості ощадних рахунків у банку до чисельності населення регіону. Для аналізу впливу факторів викорис-товують прийоми елімінування.

Таблиця 2.10

Показники аналізу розвитку клієнтської бази (на основі опрацювання [28])

Назви показників	Формули для розрахунку	Сутність показників
Коефіцієнт плинності клієнтів		Характеризує питому вагу клієнтів, що з якихось причин не задоволені обслуговуванням
Коефіцієнт постійності клієнтів		Позитивним є збіль-шення показника, що свідчить про стабіль-ність клієнтської бази
Коефіцієнт залучення клієнтів		Показує питому вагу клієнтів, що відкрили рахунки протягом певного періоду
Коефіцієнт розширення клієнтської бази		Характеризує приріст клієнтської бази банку

Аналіз формування та використання банківських ресурсів. Ресурс-на база банку може формуватися за рахунок як дешевих, так і дорогих ресурсів. До дешевих ресурсів належать рахунки клієнтів, депозити до запитання, кредиторська заборгованість. До дорогих банківських ресурсів належать строкові депозити і міжбанківські кредити.

Щодо дорогих ресурсів, то ретельного аналізу потребують міжбан-ківські кредити. Вони аналізуються шляхом визначення таких показників:

1) питома вага міжбанківських кредитів в загальній сумі зобов’я-зань (оптимальне значення 0,25 – 0,4);

2) коефіцієнт співвідношення міжбанківських кредитів та статутного капіталу банку (оптимальне значення не більше 600%);

3) питома вага отриманих міжбанківських кредитів у валюті балан-су (оптимальне значення 0,2 – 0,35);

4) співвідношення отриманих і наданих міжбанківських кредитів (оптимальне значення – не більше 1);

5) коефіцієнт надання міжбанківських позик (визначається як відно-шення наданих кредитів до суми капіталу банку. Орієнтовне значення 2);

6) питома вага прострочених міжбанківських кредитів в загальній їх сумі (оптимальним є значення показника, що наближується або дорівнює нулю).

Для оцінки ефективності використання банком своїх ресурсів вико-ристовуються дві групи показників:

показники ефективності використання платних пасивів;

показники ефективності використання сукупних зобов'язань.

Формули для розрахунку цих показників наведені в табл. 2.11.

Таблиця 2.11