Тема 2. Аналіз діяльності банків

2.1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення, види та етапи аналізу діяльності банків.

2. 2. Характеристика банківських нормативів.

2.3. Експрес-аналіз діяльності банків.

2.4. Аналіз активних операцій банків.

2.4.1. Аналіз структури і динаміки активів.

2.4.2. Аналіз кредитного портфеля.

2.4.3. Аналіз портфеля цінних паперів.

2.4.4. Аналіз розрахунково-касових та валютних операцій.

2.5. Аналіз пасивних операцій банків.

2.5.1. Аналіз структури і динаміки пасивів банку.

2.5.2. Аналіз капіталу банку та його складових.

2.5.3. Аналіз зобов’язань банку.

2.6. Аналіз фінансового стану банків

2.6.1. Аналіз ліквідності і платоспроможності банків.

2.6.2. Аналіз фінансової стійкості банківських установ.

2.6.3. Аналіз ділової активності банків.

2.7. Аналіз доходів, витрат та фінансових результатів банків

2.7.1. Аналіз доходів банків.

2.7. 2. Аналіз витрат банків.

2.7. 3. Аналіз фінансових результатів діяльності банків.

2.8. Аналіз банківських ризиків.

2.1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення, види та етапи аналізу діяльності банків

У сучасних умовах господарювання суттєвий вплив на економіку будь-якої країни має банківський сектор. У зв’язку з цим зростає роль аналізу діяльності банківських установ. Результати аналізу мають практичний інтерес як для самих банків, так і для Національного банку України. Переважна більшість банків створюють підрозділи з аналізу та управління ризиками, при цьому поза увагою аналітиків залишаються інші аспекти аналізу діяльності банків. Аналіз діяльності банків повинен давати вичерпну інформацію для управління активами і пасивами, ліквід-ністю банків, їх кредитним, інвестиційним портфелями, прибутковістю.

Основною метою аналізу діяльності банків є пошук резервів підвищення ефективності діяльності (рис. 2.1). Для досягнення цієї мети повинно бути сформульоване і вирішене певне коло завдань. Завдання аналізу можуть формулюватися з позицій банків та інших суб’єктів аналізу. На рис. 2.1 наведені завдання аналізу з позицій самих банків.

До інших суб’єктів аналізу належать Національний банк України, органи влади, аудиторські та контрольно-ревізійні установи, ділові партнери банку, клієнти, інші кредитні установи та зацікавлені юридичні і фізичні особи.

З позицій НБУ завданнями аналізу діяльності банків є:

1) контроль за дотриманням економічних нормативів;

2) контроль ризиковості діяльності банків;

3) оцінка фінансової стійкості та ліквідності банків;

4) надання аналітичної інформації, необхідної НБУ для прийняття рішень щодо оптимізації діяльності банківської системи країни.

З позицій клієнтів, ділових партнерів та інших кредитних установ завданнями аналізу діяльності банків є:

1) рейтингова оцінка діяльності банків;

2) отримання вичерпної інформації про надійність та ефективність діяльності банків;

3) оцінка якості та вартості банківських послуг;

4) оцінка доцільності стосунків і співпраці з банками.

З позицій аудиторських фірм та контролюючих органів завданнями аналізу діяльності банків є [28, с. 20 – 21]:

1) перевірка достовірності аналітичного обліку та звітності;

2) перевірка правильності розрахунку окремих показників;

3) оцінка перспектив розвитку банку та ймовірності банкрутства.

Інформаційна база аналізу банківської діяльності охоплює фінансову та службову звітності.

Фінансова звітність може бути річною і періодичною (квартальною). До річної фінансової звітності належать:

загальна інформація про діяльність банку;

балансовий звіт;

звіт про фінансові результати;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про зміни в капіталі;

примітки.

Рис. 2.1. Завдання, об’єкти, методи і прийоми аналізу діяльності банків

До квартальної фінансової звітності належать:

баланс;

звіт про фінансові результати;

примітки (про зобов'язання банку, що обліковується на поза-балансових рахунках).

Службова звітність – це звітність, яку передають комерційні банки НБУ. Її поділяють на щоденну, щотижневу, щомісячну, щоквартальну та річну.

Щоденна звітність включає баланс банку 1Д, файл 01 та спеціальну інформацію за файлом 42 для розрахунку економічних нормативів: Н1, Н7, Н8, Н9, Н10, Н11.

Щодекадна звітність включає:

звіт про залишки коштів, що розміщені в інших банках;

звіт про структуру активів і пасивів за строками;

звіт про активні операції банку;

інформація за спеціальними файлами 26 та А7 для розрахунку таких економічних нормативів, як Н2, Н5, Н6.

До щомісячної звітності належать:

звіт про дотримання економічних нормативів;

звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності;

звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями;

звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості;

звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат від операцій з цінними паперами;

звіт про формування резервів за простроченими і сумнівними до отримання, нарахованими доходами за активними операціями;

інформація про врахування субординованого боргу до розрахунку капіталу банку;

інформація про заборгованість держави перед банками;

звіт про 20 найбільших кредиторів банку.

Щоквартальна звітність включає:

інформацію про вклади фізичних осіб у банках;

звіт про афілійованих осіб банку;

звіт про 20 найбільших учасників банку.

Річна службова звітність включає: інформацію про суб'єктів господарської діяльності, в яких власник істотної участі в банку має участь, що перевищує 10% та Звіт про дотримання економічних нормативів на основі консолідованої фінансової звітності.

Види аналізу діяльності банку різноманітні, але залежать вони від мети, призначення, об'єкта, суб’єкта аналізу, періодичності здійснення, ступеня охоплення та специфіки діяльності банку. Класифікація видів аналізу банківської діяльності наведена на рис. 2.2. Вона грунтується на розробках І. М. Парасія-Вергуненко [28].

Рис. 2.2. Класифікація видів аналізу діяльності банків

З позиції суб'єктів дослідження заведено виділяти внутрішній та зовнішній аналіз. Внутрішній аналіз передбачає проведення аналізу внутрішніми аналітиками банку. Цей аналіз здійснюється з метою прийняття оптимальних управлінських рішень економістами банку з метою максимізації прибутку. В якості інформаційної бази може бути використана будь-яка внутрішня інформація банку та доступна зовнішня. Це свідчить про більш повне інформаційне забезпечення внутрішнього аналізу, ніж зовнішнього.

Зовнішній аналіз проводиться зовнішніми (стосовно конкретного банку) аналітиками і включає оцінювання фінансової стійкості та надійності банку-партнера, оцінювання його банківських ризиків, рейтингову та порівняльну оцінку банків.

У залежності від об’єктів дослідження аналіз буває:

функціональним, що дозволяє визначити спеціалізацію діяльності банку, частку міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів і вкладень, а також співвідношення кредитів і депозитів та власних і залучених коштів;

структурним, що здійснюється з метою визначення питомої ваги і оцінки структури активних і пасивних операцій, доходів, витрат і прибутків банків;

операційно-вартісним, що поглиблює знання про дохідність банків та дає уявлення про вартість і рентабельність банківських послуг, про резерви зниження витрат;

макроекономічним, котрий дозволяє визначити ступінь участі банків у формуванні грошової маси економіки країни, розподілі банківських послуг та кредитних ресурсів.

У залежності від мети дослідження аналіз буває попередній, оперативний, підсумковий і перспективний.

Попередній аналіз виконується під час оцінки аналітичних рахунків для виявлення можливості здійснення банком будь-яких операцій.

До оперативного аналізу звертаються під час поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності та інших показників, для вжиття термінових заходів, що забезпечують їх виконання, а також для отримання достатнього прибутку.

Підсумковий аналіз використовується для визначення ефективності діяльності банків, виявлення резервів збільшення його прибутковості.

Перспективний аналіз використовується для прогнозування результатів, що очікуються в наступному періоді, та визначення подальших напрямів грошово-кредитної політики.

За періодичністю проведення аналізу виділяють разовий і періо-дичний аналіз. Разовий аналіз проводиться епізодично за якихось пев-них умов (у разі зміни керівництва, акціонерів, форс-мажорних обставин). Періодичний аналіз проводиться систематично через певний інтервал часу. Залежно від інтервалу часу проведення періодичного аналізу виді-ляють щоденний, тижневий, декадний, місячний, квартальний, річний.

За ступенем охвату виділяють повний і тематичний аналіз. Повний аналіз вивчає всі сторони роботи банку, а тематичний – лише вузьке коло питань, які дають змогу виявити можливості поліпшення окремих сторін діяльності або підрозділів банку.

Аналітична робота в банках повинна здійснюватися поетапно. Етапи аналітичної роботи банку наведені на рис. 2.3 [28].

Рис. 2.3. Основні етапи аналізу банківської діяльності [28]

Аналіз діяльності банку здійснюється в три етапи. Докладніше слід зупинитися на першому етапі, в рамках якого проходить “читання” балансу. Під “читанням” балансу розуміють [28] попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи банку та його фінансовим станом. “Читання” балансу починається зі встановлення змін у розмірі валюти балансу за звітний період. Для цього підсумок балансу на кінець звітного періоду порівнюють із підсумками балансу на початок звітного періоду. Це дає змогу визначити загальний напрямок руху балансу.

У процесі “читання” балансу проводиться візуальна та найпростіша перевірка показників балансового звіту за формальними і якісними ознаками. З цією метою здійснюється структурування окремих його статей, групування рахунків пасиву й активу за різними критеріями. У процесі “читання” балансу перевіряється відповідність окремих груп активу і пасиву балансу за строками, видами витрат, їх джерелами, категоріями контрагентів; дотримання банківських нормативів.

Особливу увагу в процесі “читання” балансу звертають на так звані “хворі” статті балансу. Після зазначеної роботи можна розрахувати показники, необхідні для аналізу, які будуть відображатися в зведених таблицях.

Організацією аналітичної роботи в банку займаються відділ економічного аналізу або відділ аналізу банківських ризиків. Безпосередню участь в аналітичній роботі банку приймають комітет з управління активами і пасивами, кредитний і тарифний комітети.

На рівні НБУ керівництво аналітичною роботою здійснюється управлінням аналізу діяльності банків та контролю економічних нормативів департаменту банківського нагляду.