Приклад 1

Протягом кварталу витрати на матеріал А становили q_а = 5 тис. грн, матеріал Б – q_б = 7 тис. грн і матеріал В – q_в = 9 тис. грн. Норма оборотних фондів для матеріалу А – = 24 дні, матеріалу Б – = 9 днів, матеріалу В – = 12 днів.

Тоді середньовиважена норма оборотних фондів у цілому за матеріалами становить

Щоденна витрата матеріалів дорівнює

q_м = .

Норматив власних обігових коштів визначається за вищенаведеною формулою

Н_м = 233·13,9=3238,7 грн.

Приклади по нормуванню незавершеного виробництва і готової продукції наведені в спеціальних нормативних документах.

Подробиці

Процес визначення потреби підприємства в оборотних коштах можна продемонструвати на конкретному прикладі. Зазначена величина розраховується для засобів, вкладених у виробничі запаси (сировина, матеріали тощо), незавершене виробництво, готову продукцію, витрати, пов’язані з фірмовим обслуговуванням, грошові кошти в касі, перекази протягом часу з моменту інкасації виручки до моменту надходження її на розрахунковий рахунок, інші активи (малоцінні і швидкозношувальні предмети, тара з товаром і порожня, витрати майбутніх періодів).

Приклад 2

Визначимо норматив (потребу) обігових коштів для виробничих запасів, якщо відомі такі дані:

- витрата сировини і матеріалів за квартал, тис. грн – 22500;

- кількість днів у кварталі – 90;

- одноденна витрата сировини і матеріалів, тис. грн – 22500/90 = 250;

- норма запасу, днів – 32.

Потреба в обігових коштах для сировини і матеріалів визначається шляхом множення їх одноденної витрати на норму в днях. Вона, як і всі інші норми, визначається господарським суб’єктом самостійно.

Потреба (норматив) в обігових коштах для сировини і допоміжних матеріалів (виробничих запасів) – 250 · 32 = 8000 тис. грн.

Приклад 3

Визначимо норматив (потребу) оборотних коштів для незавершеного виробництва, якщо маємо такі дані:

- випуск продукції за собівартістю протягом кварталу, тис. грн – 16200;

- одноденний випуск продукції за собівартістю, тис. грн –180.

Норма незавершеного виробництва, днів – 5.

Потреба в обігових коштах з незавершеного виробництва визначається множенням одноденного випуску продукції на норму незавершеного виробництва у днях.

Потреба (норматив) в обігових коштах з незавершеного виробництва – 180 · 5 = 900 тис. грн.

Приклад 4

Визначимо норматив (потребу) обігових коштів для готової продукції, якщо відомо, що:

- норма запасу, днів – 3.

Потреба в обігових коштах з готової продукції визначається множенням одноденного випуску продукції за собівартістю (в даному прикладі становить 180 грн/день) на норму обігових коштів з готової продукції.

Потреба (норматив) в обігових коштах з готової продукції – 180 · 3 = 540 тис. грн.

Приклад 5

Визначимо норматив потреби в коштах, якщо відомо:

- товарообіг за квартал, тис. грн – 1800;

- одноденний товарообіг, тис. грн – 20;

- норма запасу коштів, днів – 1.

Потреба в коштах визначається множенням одноденного товарообігу за продажними цінами на норму запасу коштів у днях.

Потреба в коштах – 20 · 1 = 20 тис. грн.

Потреба в оборотних коштах за іншими матеріальними цінностями визначається методом прямих розрахунків або розрахунково-аналітичним методом і становить 980 тис. грн. Для зазначеного господарського суб’єкту нормативи з наведеними видами обігових коштів приймаються в розмірі їх потреби.

Користуючись розрахунками прикладів 2–5, можна визначити загальну потребу в обігових коштах або загальний норматив: 8000 + 900 + 540 + 20 + 980 = 10440 тис. грн.

Відомі три методи розрахунку нормативів обігових коштів:

1) аналітичний;

2) метод прямих розрахунків;

3) коефіцієнтний метод.

Аналітичний, чи дослідно-статистичний, метод базується на урахуванні існуючої практики організації виробництва, постачання та збуту. Його особливість полягає в тому, що при аналізі існуючих товарно-матеріальних цінностей корегуються їх фактичні запаси і виключаються надлишкові і непотрібні цінності.

Метод прямих розрахунків передбачає науково обґрунтований облік запасів з кожного елемента обігових коштів в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня підприємств з урахуванням усіх змін, що відбуваються в розвитку техніки і технології, в організації виробництва, транспортуванні товарно-матеріальних цінностей і у сфері розрахунків.

Коефіцієнтний метод передбачає внесення у вільний норматив попереднього періоду поправок у заплановані зміни обсягу виробництва, а також швидкості обігу коштів. Застосування диференціальних коефіцієнтів з окремих елементів обігових коштів доцільно у тому випадку, якщо нормативи інколи уточнюються шляхом прямих розрахунків (Економіка, 1999).