2

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Кафедра практичної психології та педагогіки

Лекція з дисципліни «Арт-терапія» № 1

«Загальне поняття терапії мистецтвом. Форми та особливості арт-терапевтичної діяльності»

для підготовки бакалаврів

з напрямку підготовки 6.030103 «ПАКТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ»

Підготувала:

викладач кафедри ПП та П

О.Р. Германович

ПЛАН:

1. Визначення арт-терапії.

2. Цілі арт-терапії. Основні напрями в арт-терапії.

3. Форми арт-терапевтичної роботи.

4. Особливості арт-терапевтичної діяльності.

Глосарій: арт-терапія

Завдання на самопідготовку:

1. Здійснити теоретичний огляд видів арт-терапії.

2. Знати:

• визначення поняття арт-терапії;

• особливості та властивості арт-терапії як методу;

• форми арт-терапевтичної роботи.

3. Розкрити особливості психотерапевтичного впливу методами арт-терапії.

4. Підібрати арт-терапевтичні техніки (по 2 на наступні види арт-терапії: терапія малюванням, ігротерапія, музикотерапія, казко терапія, фототерапія).

Рекомендована література:

1. Бурно М. Терапия творческим самовыражением. – М: Медицина, 1989. – 304 с.

2. Мещеряков Б.Г. Большой психологический словарь / Б.Г. Мещеряков, В.П. Зинченко. – СПб.: прайм – Еврознак, 2005. – 672 с. – (Проэкт «Психологическая энциклопедия»).

3. Практикум по арт-терапии // Под ред. А.И. Копытина. - СПб: Питер, 2000. ‑ 448 с.

4. Яценко Т.С. Арт-терапевтичні технології в роботі психолога / Т.С. Яценко, І.В. Калашник, І.О. Чернуха. – К.: Марич, 2009. – 68 с. – (серія «Психологічний інструментарій»).

Мета:

Навчальна:

• розкрити семантичний зміст поняття «арт-терапія»;

• визначити цілі арт-терапії;

• охарактеризувати основні напрями арт-терапії;

• проаналізувати форми арт-терапевтичної роботи;

• проаналізувати особливості арт-терапевтичної діяльності.

Розвиваюча:

• поглибити широту знань про психотерапевтичні методи в психології.

• розвинути здатність належно обирати методики у професійній діяльності

• розширити систему поглядів на форми психотерапевтичних практик, які ґрунтуються на використанні візуальних, пластичних засобів самовираження.

Виховна:

• виховати прагнення до самопізнання та саморозвитку студентів шляхом представлення психологічних арт-терапевтичних практик;

• впливати на культурний розвиток та моральні принципи студентів посередництвом звернення їхньої уваги на прийоми та методи терапії мистецтвом;

• викликати у студентів почуття любові до майбутньої професії.

Час проведення: 2 год.

Місце проведення: лекційний зал

1. Визначення арт-терапії.

Арт-терапія виникла у 30-их роках ХХ ст. Термін «арт-терапія» ввів у науковий тезаурус Адріан Хілл у 1938 р., описуючи свою роботу із туберкульозними хворими у санаторіях. Її основою є художня практика, оскільки в ході арт-терапевтичних занять клієнти залучаються до образотворчої діяльності.

Спершу арт-терапія виникла у контексті теоретичних ідей З. Фрейда та К.Г. Юнга, а згодом вона набула більш широкої концептуальної бази, включивши гуманістичні моделі розвитку особистості К. Роджерса та А. Маслоу.

Згідно прийнятого у міжнародній літературі визначення, арт-терапію розглядають як одну з форм психотерапевтичної практики, що грунтується на використанні клієнтами візуальних, пластичних засобів самовираження у контексті психотерапевтичних стосунків.

Арт-терапія є однією із форм психотерапії мистецтвом, що включає також драматерапію, музикотерапію і танцювальну терапію. У деяких країнах арт-терапія та інші напрями психотерапії мистецтвом визнані не лише як самостійні форми психотерапії, але і як професії. Європейський консорціум арт-терапевтичної освіти ЄКАТО (ECArTE) об'єднує більше трьох десятків європейських університетів, що розробляють програми підготовки спеціалістів за різними напрямами психотерапії мистецтвом. Одним із основних завдань діяльності ЄКАТО є запровадження в усіх країнах, що є її членами загальних стандартів арт-терапевтичної освіти й професіональної практики.

Арт-терапія є сукупністю психологічних методів впливу, що застосовуються у контексті художньої творчості клієнта та психотерапевтичних стосунків і використовуються з метою лікування, психокорекції, психопрофілактики, тренінгу осіб із різними фізичними вадами, емоційними і психічними розладами, а також представників груп ризику. (О.І. Копитін, О.Є. Свістовська)

АРТ-ТЕРАПІЯ (від. англ. art - мистецтво + грец. therapeia - лікування). У вузькому сенсі А.-т. - лікування нервових і психічних захворювань людини (пацієнта) з допомогою психологічних засобів впливу посередництвом мистецтва та самовираження у мистецтві. У широкому сенсі А.-т. включає надання психологічної допомоги здоровим людям (клієнтам) у ситуаціях різного роду психологічних утруднень, а також у разі потреби покращити якість власного життя шляхом творчого відображення дійсності в художніх образах.

Арт-терапевтичні заняття сприяють більш ясному, тонкому вираженню власних переживань, проблем, внутрішніх суперечностей, з одного боку, а також творчого самовираження - з іншого. У процесі творчості пацієнт набагато яскравіше і більш очевидно може проявити себе, ніж застосовуючи засоби мови.

Арт-терапевтичні твори сприяють прориву сутності комплексів у свідомість, і переживанню та пропрацьовуванню супутніх їм негативних емоційних станів. Це особливо важливо для хворих, які не можуть «виговоритися», тому що виразити свої фантазії у творчості легше, ніж про них розповісти. Фантазії, які зображені на папері або виконані в глині, нерідко прискорюють і полегшують обговорювання переживань. У процесі творчості ліквідується або знижується психологічний захист, який присутній при вербальному, звичному контакті, відповідно – пацієнт неупереджено та реальніше оцінює свої відчуття навколишнього світу.

Методи арт-терапії базуються на переконанні, що внутрішнє «Я» людини відбивається в зорових образах кожного разу, коли вона спонтанно, не особливо замислюючись про свої твори, малює, пише картину, ліпить скульптуру тощо. Причому, використовуються елементарні художні засоби, а також, для участі в арт-терапії не потрібно попереднього досвіду у творчій діяльності. (А. Л. Венгер «Проективний метод»).