Профілактика та заходи в осередку

http://vet.in.ua/menu/news.php?id_article=444

 Профілактичні заходи ведуться у двох напрямках: боротьба з носіями інфекції і попередження розвитку захворювання у людини, яку покусала або ослинила скажена тварина. Боротьба з джерелом збудника передбачає правильний режим утримання собак і кішок, знищення бродячих, профілактичну вакцинацію домашніх і службових собак.

При укусі або ослиненні людини скаженою або підозрілою твариною треба промити рану мильним розчином, припекти її краї йодною настойкою; в перші 30 хв після укусу доцільно присипати рану порошком антирабічного імуноглобуліну. Краї рани не висікаються, шви не накладаються. Обов'язково провести екстрену профілактику правця (додаток 7).

Антирабічні щеплення проводяться у разі ймовірного або наявного інфікування людини. Відповідно розрізняють щеплення за безумовними та умовними показаннями.

Імунізацію за безумовними показаннями призначають при укусах, нанесених явно скаженими, дикими та невідомими тваринами, а також тоді, коли діагноз сказу у тварини залишився нез'ясованим. При визначенні дози, тривалості курсу щеплень враховують характер контакту (ослинення, укуси різного ступеня тяжкості) і місце рани.

Вакцинацію проводять антирабічною вакциною (культуральна інактивована очищена концентрована) за спеціальною схемою: 0-й, 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні внутрішньом’язово. У тяжких випадках вакцинацію комбінують із введенням антирабічного імуноглобуліну.

Умовні показання виникають при тяжких укусах, нанесених здоровими тваринами, – за локалізацією (обличчя, голова, кисті рук, промежина), а також за поширеністю (множинні) і глибиною. Це пов’язано з можливістю скорочення інкубаційного періоду до 7 діб – менше, ніж передбачений 10-денний термін спостереження за підозрілою твариною. Потерпілому вводять антирабічний імуноглобулін у дозі 0,25 мл на 1 кг маси тіла або антирабічну вакцину за вище наведеною схемою. Якщо протягом терміну спостереження в тварини не з’явилось ознак захворювання, щеплення припиняють; якщо ж тварина захворіла або загинула (зникла) з будь-якої причини, переходять на безумовний курс вакцинації. При поодиноких укусах у кінцівки, тулуб і за відсутності епізоотологічних даних про тварину щеплення за умовними показаннями не проводяться.

Щеплення здійснюють у спеціальних (пастерівських) кабінетах при поліклініках.

Правець

(TETANUS)

http://www.rostbubnov.narod.ru/Infec/pravec.htm

Правець — гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється токсином анаеробного мікроба С. tetaniі характеризується ураженням нервової системи, яке проявляється тонічними і тетанічними судомами скелетних м'язів, що ведуть до асфіксії.

Етіологія

 Збудник правця - Clostridium tetani - належить до роду Clostridium, родини Bacillaceae. Це відносно велика, тонка паличка 4-8 мкм завдовжки, і 0,3-0,8 мкм завширшки, утворює спори, які є стійкими до впливу фізичних і хімічних факторів зовнішнього середовища, десятками років зберігає життєздатність у грунті. При температурі 37 °С, достатній вологості і відсутності кисню спори проростають, утворюючи вегетативні форми. Клостридія правця рухлива, має перитрихіально розташовані джгутики, добре фарбується всіма аніліновими барвниками, грампозитивна. Належить до облігатних анаеробів.Збудник має груповий соматичний О-антиген і типоспецифічний джгутиковий Н-антиген, за яким розрізняють 10 серотипів. Токсиноутворення - важлива біологічна особливість вегетативної форми СІ.tetani. Правцевий екзотоксин складається з двох фракцій: 1) тетаноспазміну з властивостями нейротоксину, що уражує рухові, клітини центральної нервової системи; 2) тетаногемолізину, який спричиняє гемоліз еритроцитів. Правцевий екзотоксин нестійкий, швидко інактивується під впливом нагрівання, сонячних променів, лужного середовища. Він є однією з найсильніших бактеріальних токсичних речовин, яка поступається за токсичністю лише ботулінічному токсину.

Рис.5. Збудник правця