Медикаментозна хвороба

http://lib4.net/m/206-medukamentozna-hvoroba

 

Медикаментозна хвороба (МХ) – патологічні зміни, які виникають в організмі людини під впливом медикаментозний засобів.

Етіологія. В останні десятиліття значно почастішали побічні реакції і ускладнення медикаментозної терапії. Вони найчастіше виникають у зв'язку із клінічним використанням бензилпеніциліну, стрептоміцину, тетрацикліну, левоміцетину, канаміцину, сульфаніламідів, гетерогенних сироваток. MX можуть викликати середники, які використовуються як засоби патогенетичної та симптоматичної терапії.

Патогенез. До факторів схильності відносяться; поліпрагмазія, відсутність достатніх показань до призначення препарату, повторні і тривалі курси лікування, передозування добової та курсової доз, індивідуальна непереносимість, недостатність ферментних систем, неповноцінна функція печінки та нирок, перехресна сенсибілізація, преморбідний стан, попередні та супутні захворювання, неврологічні та ендокринні порушення, харчова алергія, інсоляція, профілактична вакцинація та ін.

В клініці інфекційних хвороб MX найчастіше виникає у хворих на грип та інші гострі респіраторні вірусні інфекції, черевний тиф, вірусні гепатити, дизентерію, глисну інвазію, при супутніх грибкових захворюваннях.

Виділяють три групи ускладнень МХ:

1)     алергічні реакції,

2)     токсичні явища, 

3)     дисбактеріози і суперінфекції.

Алергічні реакції виникають, головним чином, через нераціональне та безладне використання антибіотиків та інших хіміотерапевтичних препаратів, передусім на пеніцилін, новокаїн і ацетилсаліцилову кислоту. За даними ВООЗ, частота алергічних реакцій на пеніцилін коливалась у різних країнах від 0,7 до 10 %. Дещо рідше алергічні реакції спостерігаються при використанні стрептоміцину, відносно рідко – антибіотиків із груп макролідів, тетрациклінів, аміноглікозидів і левоміцетину. Частота ускладнень зростає у хворих на інфекційно-алергічні захворювання.

 

 

 

 

 

У патогенезі алергічних реакцій провідну роль відіграє реакція антиген-антитіло. Багато препаратів (антитоксичні сироватки, вакцини) мають властивості алергенів. Однак, більша частина, хіміотерапевтичних засобів є гаптенами і набувають антигенних властивостей після з’єднання із білками організму. У деяких препаратів алергічні властивості заявляються лише після хімічної трансформації (найчастіше після окиснення), тобто гаптенами стають їх метаболіти.

Антитіла, які утворились (реагіни) осідають на мембранах клітин. Шляхом сполучення алергенів із фіксованими антитілами утворюються імунні комплекси, які травмують ендотелій судин. При цьому продукуються різні аміни – гістамін, серотонін, ацетилхолін, гепарин, кініни, які виявляють дію на нервову систему, гладку мускулатуру бронхів і кишечника і підвищують проникність кровоносних судин.

Розрізняють алергічні реакції негайного і сповільненого типів. Перші пов’язані із циркуляцією відповідних антитіл, другі – з імуноцитами, головним чином лімфоцитами. Обидві реакції організму направлені на видалення чи локалізацію чужорідної речовини.

Miж дозою алергену і важкістю алергічної реакції немає чіткої залежності. При значній сенсибілізації організму алергічні ускладнення можуть настати від мізерної дози препарату. Поряд із цим важкість клінічних проявів алергічної реакції зростає при продовженні його поступлення. Начастоту і вираженість алергічних реакцій впливають схильність, вік хворого, наявність грибкових уражень (спільний з пеніциліном антиген), інших захворювань, параалергії, а також властивості хіміотерапевтичного препарату і його метаболітів, спосіб введення речовини. Особливо часто алергічні реакції виникають при місцевому використанні і парентеральному введенні ліків, аерозольній терапії, порівняно рідше – при пероральному призначенні. Препарати пролонгованої дії створюють в організмі депо, з якого вони повільно виводяться, що може зумовити розвиток важкої і тривалої алергічної реакції. Інколи алергічна реакція виникає відразу ж після першого введення препарату.

Токсичні реакції організму пов’язані з наявністю у більшості хіміотерапевтичних препаратів токсичних властивостей. Інтенсивність реакцій залежить не тільки від хімічної будови речовини, але і від її дози, тривалості лікування, особливостей взаємодії з іншими медикаментозними засобами, станом організму хворого. Токсична дія препаратів посилюється у дітей, осіб похилого віку, хворих.Більшість хіміотерапевтичних засобів діє вибірково на окремі органи та системи.

Дисбактеріози та суперінфекції виникають внаслідок пригнічення нормальної мікрофлори і переважного розмноження мікробів, які нечутливі до препарату. У зв’язку із зменшенням антагоністичної активності нормальної мікрофлори можуть активізуватись гриби (найчастіше роду кандіда), стафілококи, синьогнійна паличка, анаероби та ін. Крім порушення мікробного біоцинозу, спостерігається зниження бартерної функції травного каналу, регіонарних лімфатичних вузлів, макрофагальної системи, розвиваються автоімунні та дистрофічні процеси. Внаслідок пригнічення мікрофлори кишечника, яка синтезує вітаміни, може настати недостатність в організмі  хворого вітамінів групи В, РР, пантотенової кислоти.

При введенні великих доз бактерицидних антибіотиків, особливо в перші дні захворювання, може розвинутись реакція бактеріолізу – синдром Яріша-Герксгеймера, викликана швидким руйнуванням мікробів і звільненням великої кількості ендотоксинів. Вона описана при антибіотикотерапії менінгококової інфекції, черевного тифу, бруцельозу, лептоспірозу, стафілококової інфекції та ін.

Клініка.

http://www.rostbubnov.narod.ru/Infec/Med_hv.htm

Розрізняють декілька клінічних форм алергічний реакцій.

При анафілактичному шоці раптово виникають різка слабість, затруднене дихання, задишка, кашель, стиснення і біль за грудиною, відчуття страху, виражена блідість шкірних покривів, холодний піт, судоми в кінцівках. Потім заявляються жар, озноб, свербіння шкіри, нудота блювота, болі в ділянці серця і живота, тахікардія, різко падає артеріальний тиск. Можлива втрата свідомості. Нерідко можливі мимовільні сечовипускання і дефекація. При наростанні явищ серцево-легеневої недостатності хворий може загинути в лічені хвилини, якщо не надати йому невідкладну допомогу. В окремих випадках шок перебігає легко, у вигляді „малої анафілаксії”.