1 Перерізування цього мускула не припиняє акту дихання.

"*. ^: • 75 ■■■'"ї

На черевнОіМу боці стегна (рис. 49,2) міститься 5 мускулів, що діють як привідні стегна.

Кравецький мускул (т. sartorius) відходить від черевної частини тазового зрощення і йде до сухожилка триглавого мускула. Інер­вується він сідничним нервом.

Довгий привідний (т. adductor longus) відходить від тазу і зли­вається з великим привідним. Інервується він гомілковим нервом.

Великий привідний (т, adductor magnus) відходить трьома го­ловками: на межі лобкового хряща і сідничної кістки; від сіднич­ної кістки; від черевної го­ловки напівсухожилкового му­скула (т. semitendinosus). Ос­танній помітний лише, після спеціального препарування.

Рис. 49. Мускулатура задньої кін­цівки жаби:

а — вид зверху — м'язи: 1 — сідничний; 2 — грушевидний; 3 — триглавий стег­новий; 4 — зовнішній обширний; 5 — пе­редній прямий стегновий; 6 — двогла- вий стегновий; 7 — напівперетинчастий; 8 — малий внутрішній прямий; 9 — лит­ковий; 10 — малогомілковий; 11 — перед­ній великогомілковий: б — вид знизу — s м'язи: 1 — кравецький; 2 — малий внут­рішній прямий; 3 — великий внутрішній прямий; 4— внутрішній сідничний; 5 — великий привідний; б — гребінчастий; 7 — внутрішній обширний; «.— литко­вий; 9 — задній гомілки;.. 10 — передній гомілки; 11 — короткий випрямляч го­мілки; 12 — передній передплесни; 13 — задній передплесни; 11 — початок пря­мого черевного.

Великий привідний мускул прикріплюється до дистального кін­ця стегна і інервується сідничним нервом.

Від сідничної кістки відходить великий внутрішній прямий мус­кул (т. gracilis major). Протилежним кінцем він зливається з ма­лим внутрішнім прямим мускулом (т. gracilis minor), що почина­ється сухожилком від сідничного зрощення. Загальний сухожилок обох внутрішніх прямих мускулів зразу поділяється на дві гілки, з яких одна прикріплюється до стегна, а друга — до великої го­мілки. При скороченні цих двох мускулів відбувається приведення стегна і згинання гомілки.

Двоглавий мускул стегна (т. biceps) має вигляд тонкої смужки від верхньої частини та основи крила клубової кістки, що тягнеться до дистального кінця стегна. Інервується він гомілковим нервом.

Напівперетинчастий мускул (т. semimembranosus) відходить від спинного кута сідничного зрощення і прикріплюється до заднього боку головки гомілки.

З коротких мускулів Стегна добре помітні внутрішній клубо­вий (т. iliacus internus), який починається від тазу і прикріплю­ється до стегна, і зовнішній клубовий (т. iliacus externus), що від-

76

ходить від задньої половини крила клубової кістки , прикріплюючись до стегна. Інервуються вони гомілковим нервом.

. Від кінця хвостової кісточки відходить маленький мускул грущовидний (т. pyriformes), що прикріплюється до стегна; від місця зрощення клубової кістки з лобковим хрящем — гребінцевий мускул (т. pectineus), іцо закінчується на гребні Стегна.

Серед мускулів гомілки най­краще помітний великий литко­вий мускул (т. gastrocnemius), який видно як з верхнього, так і з нижнього боку. Відходить він двома головками: від ди-

, Рис. 50. Поверхневі м'язи нижньо­го боку тіла жаби (зліва грудні м'язи ключиці і воронячої кістки

відігнуті): І — воронячо-проміневий; 2 — дельто- вндний; З—надвороняча частина груд­ного; 4 — груднина частина грудного; 5 — лопаточна частина зовнішнього ко­сого; 6 — черевна частина грудного; 7 — підщелепбвий; 8 — під'язичний; 9^і— лопаточиочіід'язичиий; 10—бокова час­тина клйчиції 11 — бокова частина во­ронячої кістки; 12 — грудинно-під'язич- ний; 13— поперечний; 14 — лопаточна частина зовнішнього косого; 15 — зов­нішній косий; 16 — піхва прямого; 17 — прямий.

стального кінця стегна і від краю сухожилка триглавого муску­ла. На задньому кінці він помітно звужується і закінчується міцним ахіловим сухожилком (tendo Achillis). "

На верхній поверхні гомілки попереду литкового мускула роз­ташований, малий гомілковий (т. peroneus). З нижньої поверхні гомілки попереду литкового мускула міститься задній великий го­мілковий (т. tibialis posticus).

Від переднього краю гомілки (при розгляді знизу) видно перед­ній великий гомілковий мускул (т. tibialis anticus). Починається він довгим сухожилком від нижнього кінця стегна і в області се­редньої частини гомілки поділяється на дві ,частини. З інших гомілкових мускулів слід ще назвати короткий випрямляч гомілки (т. extensor cruris), що починається довгим сухожилком від зчленів­ного бугорка стегна і закінчується на поверхні гомілки (майже по всій її довжині). , ; .. ¹

Виконання завдання

1. Покладіть жабу на спину, черейом догори. Пінцетом підій­міть шкіру на задні й частині черева і зробіть ножицями маленький поперечний розріз. Тепер введіть'один кінець ножиць у розріз і

77

зробіть поздовжній серединний розріз шкіри до самого підборід­дя. В області передніх кінцівок надріжте шкіру вправо і вліво, після чого зробіть розріз шкіри вздовж черевного боку стегна однієї із задніх кінцівок. Відгорніть лоскути шкіри вбоки і при­ступайте до розгляду мускулатури, користуючись рисунками (рис. 50).

2. а) Зробіть кільцевий розріз шкіри навколо задньої частини тіла і, потягнувши за шкіру вниз, зніміть її із задніх кінцівок. Користуючись рисунками (рис. 49), самостійно розберіться в бу­дові мускулатури задньої кінцівки. Визначаючи початок і кінець мускула, потягніть їх пінцетом в напрямку розташування мускуль­них волокон.

б) Замалюйте особливість розміщення мускулатури тіла жаби та задньої кінцівки. , І '■'

:.*'■';■ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Терентьев П. В. Лягушка, стр. 119—130, 139—151.

Терентьев П. В. Практикум по зоологии позвоночных¹, стр. 203—

205.

ТЕМА: СКЕЛЕТ АМФІБІЇ НА ПРИКЛАДІ »

ЖАБИ I

Методичні вказівки

Для роботи необхідно мати:

1. Змонтовані скелети жаб, по одному на кожному столі.

2. Набори препарувальних інструментів та ручні луни, по од­ному комплекту на кожного студента.

3. Таблицю скелета жаби.

Крім того, кожний студент повинен одержати зварену жабу. Жаби заморюються ефіром, після чого їх кидають в окріп ,і варять протягом 10 хв.

План заняття

Вивчити анатомічну будову: '

1. Хребетного стовпа амфібій.

2. Плечового пояса та передньої кінцівки.

3. Тазового пояса та задньої кінцівки.

Теоретичні відомості

Скелет жаби має особливості, характерні для всіх наземних тварин, але поряд з цим у його будові є відмінні риси, що вироби­лись у процесі пристосування до руху за допомогою стрибків.

Осьовий скелет, порівняно з рибами, більш диференційований на відділи і, крім характерних для риб тулубового та хвостового

78

відділів, має ще па. одному хребцю в шийному та поперековому відділах.

^Л Хвостовий відділ, представлений палочковидною кісточкою — уростилем, ембріонально закладається у вигляді окремих хребців (до 12 шт.), які потім зростаються. У амфібій зростаються не тільки окремі тіла хребців, а й хребці в цілому (рис. 51).

На відміну від риб, у яких хребці двовгнуті — амфіцельні, у амфібій вони передньовгнуті — процельні (за винятком 8 та 9-го хребців). Процельний тип Хребців забезпечує більш міцне з'єднання Їх/потрібне для руху за допомогою кінцівок.

Найбільш характерною особливістю скелета при переході тварини до наземного способу життя є заміна парних плавців 5-палими кін- /цівками.

' Якщо плавець риби являє собою простий важіль, то кінцівка жаби, як і всіх наземних хребетних,— це система трьох важелів, що за­безпечують складність пересування.

Для кінцівок жаби характерний ряд вто­ринних змін, пов'язаних із специфікою руху, а саме — злиття двох кісток передпліччя (гоміл-

Рис, 51, Хребетний стовп жаби:

I—IX — номери хребців у порядку їх розміщення; 1 — остистий паросток першого хребця; 2— між- суглобовий горбок; . З — поперечний паросток третього хребця; 4— поперечний паросток крижо­вого (ІХ-го) хребця; 5 — уростиль; 6 — хрящова ■ частина уростиля.

ки) в одну кістку та редукція кісточок у [передплесні. У "кінців­ках стегоцефалів як |кістки [передпліччя, так і гомілки [ще не зрощені. * '7.

Значно ускладнені і краще розвинені ^(порівняно з " рибами) пояса кінцівок, особливо задніх.

: Виконання завдання

1. а) Приступаючи до заняття, відпрепаруйте, жабу, розчле­нувавши її на частини, відповідно до вимог, поставлених завданням. Звільніть жабу від шкіри, яка легко здіймається з тулуба. Відо­кремте голову. Підчепіть пінцетом грудину і вилучіть плечовий пояс з тулуба разом з передніми кінцівками. Відчленіть тепер задні кінцівки, відокремивши їх від тазового пояса.

б) Звільніть хребетний стовп від мускулатури. Розгляньте його загальну будову та зверніть особливу увагу на характер причле- нування до нього тазового пояса. Підрахуйте кількість кісточок, з яких складається хребетний стовп: 9хребців (vertebrae) і уростиль

79

(urostii). Розрізніть у ньому 4 відділи: шийний, тулубовий, крижо­вий та хвостовий. . % > ,}

Для ознайомлення з типовою будовою хребця розгляньте за допомогою лупи окремий хребець. Найкраще взяти 4-й числом, тобто 3-й тулубовий хребець.

Зверніть увагу на особливість будови процельного хребця та роздивіться його частини: верхню дугу (arcus neuralis), розміщену над тілом, що закінчується зверху слабовиявленим остистим па­ростком (processus spinosus); нервові дуги, що утворюють спинно­мозковий канал, в якому міститься спинний мозок; поперечні па­ростки (processus iransversus), що відходять по боках від основи нервової дуги.

Порівняйте останні з хребцями риб, у яких вони відходять від тіл хребців. Розгляньте дистальні кінці поперекових паростків, до яких приростають рудименти ребер.

Від основи верхньої дуги відходять по парі передніх та задніх суглобових паростків (processus articulares).

в) Простежте, як задні зчленівні паростки одного хребця на­лягають у хребетному стовпі на передні зчленівні паростки наступ­ного хребця, у зв'язку з чим суглобові (зчленівні) поверхні на зад­ніх паростках спрямовані вниз і трохи всередину, а на передніх паростках — уверх і трохи назовні.

д) Далі переходьте до розгляду кожного відділу зокрема.

Знайдіть перший шийний хребець, що створює цей відділ хребта, і простежте за особливостями його будови: відсутністю поперечних паростків, формою його нижньої поверхні, де замість тіла є дві довгасті зчленівні ямки, в які входять два мищелка черепа та- міжсуглобовий бугорок (tuberculum interglenoidalae), що в свою чергу входить у вирізку між двома потиличними кісткам;-!.

д) Зверніть увагу на 8-й хребець, що має двовгнуте амфіцельне тіло (порівняйте з рибами).

е) Дослідіть крижовий відділ, що представлений лише одним 9-м хребцем (vertebrae sacralis), зверніть увагу на його досить ма­сивні поперечні паростки, що з'єднуються з клубовими кістками. Розгляньте будову цього хребця. Тіло його на відміну від решти хребців, спереду опукле, а позаду має дві головки для з'єднання з уростилем. Задні зчленівні паростки відсутні (рис. 51).

є) У хвостовому відділі відпрепаруйте уростиль: єдину кістку, що створює цей відділ.

ж) Замалюйте загальний вигляд хребетного стовпа жаби та позначте особливості будови його відділів.

2. а) Вирчення плечового пояса починайте з розгляду його двох відділів — дорзального, або лопаточного, і вентрального, або коракоїдного, між якими є зчленівна поверхня, куди приєднується головка плечової кістки (рис. 52).

Простежте, з яких складових частин утворюється кожний з цих відділів.

80

б) У лопаточному відділі знайдіть лопатку (scapula) та над- лопаточний хрящ (cartilago suprascapular is).

в) У коракоїдному відділі знайдіть — прокоракоїд (ргосога- coideum), на якому міститься покривна кісточка — ключиця (сіа- vicula), та коракоїд, або воронячу кістку (coracoideum).

г) Простежте спосіб з'єднання коракоїда та прокоракоїда з обох боків за допомогою хрящової спайки (cartilago epicoracoideus).

д) Розгляньте розташування грудини (sternum) позаду від з'єд­нання прокоракоїдів та передгрудини (episternum), що лежить попереду грудини. Як гру­дина, так і передгрудина складається з кісткової га хрящової частин.

е) Розгляньте основні від­діли передньої кінцівки: пле- чбвий, передпліччя та кисть. Навчіться розрізняти їх за формою: в плечовому відділі, що складається з .єдиної ви­довженої трубчастої кістки з потовщенням на епіфізах,— плечову кістку (humerus)-, у передпліччі, що також пред­ставлене однією кісткою — передплечову (os antebrachii), що виникла внаслідок злиття двох кісток — ліктьової (ul­na) та променевої (radius). У місці злиття добре видно поз­довжню борозенку.

Уважно відпрепаруйте кисть і подивіться її складо­ві частини: зап'ястя—■ два ряди дрібних кісточок, п'яс- тя та фаланги пальців.

є) Розгорніть кільце пле­чового пояса та замалюйте одну його сторону. ; Складіть всі елементи передньої кінцівки і також замалюйте її.

3. а) Як і при розгляді плечового пояса, знайдіть складові елементи тазового пояса, що складається з парних, типових для наземних хребетних,, кісток: клубової (ilium) і сідничної (ischium). Знизу їх роз'єднує хрящовий трикутник — лобковий' хрящ (car­tilago pubis) (рис. 53).

б) У місці сполучення проксимальних кінців цих кісток поди­віться утворення великих вертлужних западин (acetabulum), до яких причленовуються головки стегнових кісток.

Рис. 52. Плечовий пояс та скелет перед­ньої кінцівки жаби:

а — плечовий пояс: / —лопатка; 2 —надлопа- точний хрящ; 3 — ключиця; 4 — прокоракоїд; 5 —коракоїд (вороняча кістка): ,6 — хрящова частина грудини; 7 — кісткова частина груди­ни; 8 — кісткова частина передгрудини; 9 — хрящова частина передгрудини; 10 — хрящ над коракоїдом; 11 — суглобова ямка для пле­чової кістки; б — скелет передньої кінцівки:: 1 — плечова кістка; 2 — передпліччя; 3 — за­п'ястна кістка; 4 — п'ястні кістки; 5 —- фаланги пальців.

6—423

81

гомілкову (tibiale) і передплесневу малогомілкову (fibulare), що відзначаються своєю довжиною і кінцями зрощені між собою, хоч посередині між ними залишається значний проміжок.

У будові плесни, складеної, з п'яти кісточок, що відповідає кількості пальців, зверніть увагу на маленький рудимент шостого пальця (praehallux).

д) Складіть всі елементи задньої кінцівки жаби, замалюйте та позначте на рисунку ії частини.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Беляев М. Зоотомия позвоночных, стр. 103—112. Тер е н т ь е в П. В. Лягушка, стр.91—116.

ШмальгаузенИ. И. Основы сравнительной анатомии, стр. 91—121.

в) Відпрепарований тазовий пояс замалюйте, позначивши його складові елементи.

г) Подібно до розгляду передньої кінцівки розрізніть у будові задньої кінцівки три відділи: стегновий, голінний та стопу (рис. 54). Зверніть увагу на форму великої стегнової кістки (os femoris), що утворює стегновий відділ, та гомілкової кістки (os cruris), яка утворена злиттям великої та малої гомілкових кісток (tibia та fibula).

У скелеті стопи розгляньте кістки передплесни, плесни та фалан- гів пальців.

Знайдіть у передплесні складові кістки: передплесневу велико­

рус.. 53. Тазовий пояс жаби:

а — вигляд збоку; б — вигляд знизу; / — сіднична кістка; 2 — тіло клубової кістки; 3 — крило клубової кістки: 4 — вертлужна западина; 5 — лобковий хрящ.

Рис. 54. Скелет задньої кінцівки жаби: / — стегнова кістка;, 2 — гомілкова кістка; З — передплеснева малогомілкова; 4 — перед- плеснева великогомілкова; 5 — плесневі кіст­ки; 6 — фаланги пальців;. 7 — рудимент 6-го пальця; / — V — пальці. ¹

82

ТЕМА: ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ЧЕРЕПА ЗЕМНОВОДНИХ (ЖАБА ОЗЕРНА)

Методичні вказівки

Для роботи необхідно мати: , ' ^v .

1. У ванночках зварених озерних жаб, по одній на кожного студента. Для цього заняття слід брати жаб великих за розмірами, яких перед початком заняття треба заморити, покласти в окріп і варити приблизно 5—7 хв.

. 2. Штамп-схему розташування кісток (вісцеральної та осьової частини) черепа (рис. 55) для кожного студента.

3. Набори препарувальних інструментів, включаючи очні пінЦети, марльові салфетки, по одному комплекту на кожного сту­дента.

4. Таблиці: а) схематичного поділу кісток черепа; б) топогра­фії черепа.

План заняття

1. Вивчити топографію кісток черепа жаби.

2. Розібрати череп на складові елементи.

Теоретичні відомості

Череп сучасних земноводних характеризується наявністю мен­шої кількості кісток у порівнянні з черепом риби і відзначається значно меншою вагою (пристосування до наземного способу життя). Як і в черепі попередніх класів хребетних тварин, тут також роз­різняють два відділи: вісцеральний та осьовий, або невральний.

Вісцеральна частина черепа земноводних на відміну від попе­редніх класів набуває ряд нових ознак:

1. Верхній відділ щелепової дуги приростає до осьового черепа (аутостилія), а нижній (гомолог Меккелевого хряща) зберігає функцію нижньої щелепи.

2. Верхній відділ під'язичної дуги (підвісок — hyomandibiilare) перетворюється у слухову кісточку (стовпчик — columella), один кінець якої упирається в овальне вікно слухової капсули, другий — у барабанну перетинку; нижній відділ під'язичної дуги разом із зябровими дугами утворює під'язичний апарат (рис. 56).

Осьовий череп земноводних, як і у риб, платибазальний, тобто має широку основу. Осьовий череп складається з потиличного відділу, в якому залишилися лише бічні потиличні кістки (оссірі- tale laterale) з двома суглобовими поверхнями; слухового відділу, в якому збереглась лише передньослухова кістка (prooticum); очного та нюхового відділів, кістки яких зрослися, утворюючи нову кільце­подібну кістку клиновидно-нюхову (sphenoethmoideum).

6*

83

І

/

6

Рис. 55. Череп жаби (/) та штамп-схема (//):

а — невральна частина черепа: / — лобно-тім'янз; 2— носова; 3 —леміш; 4 — парасфеноїд (клиновидна); 5 — клиновидно-нюхова; 6 — передньослу- хова; 7 — бічна потилична, б — вісцеральна частина черепа: S — передще лепова (міжщелепова); S — щелепова; 10 —зубна; //— меккелево-підборі- дочна; 12 — піднебінна; 13 — криловидна; 1-І — квадратно-вилична; 15 — зчленівна; 16 — луската; 17 — стовпчик.

84

Зазнають помітних змін і покривні кістки черепа земноводних, а саме: лобні кістки зростаються з тім'яними, утворюючи одну кі­стку лобнотім'яну (frontoparietale)', з'являється луската кістка (squamosum)-, до квадратної кістки приростає покривна, утворюючи єдину кістку, що має назву квадратнови- лична (quadratojugate). Леміш (vomer) у зем­новодних парний. Крім того, є носова (tiasa- le) та клиновидна (parasphenoid) кістки.

Виконання завдання

1. а) Заготуйте штамп-схему кісток чере­па жаби і розфарбуйте кольоровими олівця­ми вісцеральні дуги, потиличний, слуховий, .очний, нюховий відділи, покривні кістки та в підтекстовці позначте назви кісток. Штамп- схеми можна давати або у розгорнутому ви­гляді зверху, або збоку, видаляючи кістки лише однієї половини черепа (рис. 55, //).

б) Вставте ніжки пінцета в барабанну перетинку, прорвавши її, вийміть стовпчик; розгляньте його будову.

в) Розкрийте ротову порожнину і вийміть з піднебіння леміш (він парний), який міститься між хоанами.

г) Між хоанами і орбітою ока зніміть дуже тоненьку піднебінну (palatinum) кістку.

д) Відділіть нижню щелепу, знайдіть меккелево-підборідочну кістку (mentale) та зубну, до якої приросли зчленівна (articulare і кутова (angulare) кістки.

е) Знявши шкіру та м'язи між нижніми щелепами і видаливши плечовий пояс, обережно вийміть під'язичний апарат.

є) У верхній щелепі знайдіть передщелепову (praemaxillare або intermaxillare) та щелепову (maxillare) кістки. За ними відчле- ніть з лівого боку черепа криловидну (plerigoideum), лускату (squa­mosum) та квадратноскулову (quodratojugate) кістки. Щоб останні кістки не відокремлювались, їх слід трохи проварити.

2. а) Тепер приступайте до розчленування кісток осьового /іерепа. Для цього зніміть шкіру з криші черепа і відділяйте кіст­ки лише з лівого боку черепа. Починайте з носової кістки і продовжуйте далі в такій послідовності: лобнотім'яна, парасфе- ноїд, клиновиднонюхова (треба відділити від хряща), а потім ві­докремте передньослухову та бічну потиличну. На бічній поти­личній кістці знайдіть місце з'єднання хребтового стовпа з осьо­вим черепом.

б) Перед остаточною наклейкою кісток на штамп переконайтеся у правильності вашої розкладки, показавши свою роботу викла­дачу. Кістки повинні бути сухими, бо інакше до них буде погано приставати клей.

85

Рис. 56. Під'язичний апарат:

/ — тіло; 2 —- передній відросток; 3 — криловид­ний відросток; 4 — го­ловний ріг; 5 — задньо- боковий відросток; 6 — середньозадній відросток.

При наклейці надавайте кісткам таке положення, яке вони мають у черепі.

в) Малюнок розібраного черепа зробіть в альбомі,

. І-;, ' 'ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Беляев М. М. Зоотомия позвоночных, стр. 103—108. Терен,тьев П. В. Лягушка, стр. 92—100.

Терентьев П. В. Практикум по зоологии позвоночных, стр. 188—

190.

ТЕМА: ЗОВНІШНЯ ТА ВНУТРІШНЯ БУДОВА ПЛАЗУНІВ

Методичні вказівки

Для роботи необхідно мати:

1. Консервовані або свіжозаморені екземпляри ящірок пруд­ких (Lacerta agilis) або зелених (Lacerta viridis), у ванночках по одній на кожного студента.

2. Готові вологі препарати внутрішніх органів ящірки з ін'єко- ваною кровоносною системою, по одному на кожний стіл.

3. Набори препарувальних інструментів та ручні лупи, по од­ному комплекту на студента. , ч_Т

4. Таблиці: а) внутрішньої будови ящірки; б) сх^ми кровонос­ної системи плазунів.

Для додаткового огляду слід приготувати порівняльні демон­страційні об'єкти у вигляді відпрепарованої змії, найкраще — звичайного вужа (Natrix natrix) або жовтобрюхого полозу (Coluber jugularis).

План заняття

1. Розглянути зовнішній вигляд ящірки як представника пла­зунів, " ,

2. Ознайомити з внутрішньою будовою ящірки;

3. Ознайомити з топографією внутрішніх органів змії.

;г ,■ ■ • ■ ■ . / ■ • І. ■ ^:

Теоретичні відомості

Ящеркоподібна форма тіла плазунів була первісною і всі відхи­лення від неї утворилися у результаті вторинного пристосування до певних умов існування (змії, черепахи та ін.).

Тіло плазунів вкрите роговими утвореннями, тобто лусками, щитками, пластинками та ін. Шкіра їх відзначається майже пов­ною відсутністю залоз, за винятком стегнових залоз (порівняйте з рибами та земноводними).

Наземний спосіб життя плазунів помітно відбився і на внут­рішній їх будові. У процесі еволюції вони набули таких специфіч­них ознак, як: внутрішнє запліднення, наявність копулятивних органів, спеціальні залози в нижній частині яйцеводів, що виділя­ють шкірясту або вапнякову яйцеві оболонки.

Особливістю травної системи є наявність значної кількості зу­бів (за винятком черепах) та залоз у ротовій порожнині. Решта травного тракту мало чим відріз­няється від такого у земноводних (рис. 57). Дихання у плазунів від­бувається за допомогою парних легенів, які значно ускладнені; на відміну від земноводних легені плазунів відзначаються більшою кількістю сполучнотканинних пе­регородок та комісур, що надають їм більш губчастої,, ніж мішкоподіб­ної будови. Лише у змій функціо­нує одна легеня (ліва або права).

У порівнянні з попереднім кла­сом тварин у плазунів краще дифе­ренційовані довга трахея-(іаг- chea) і короткі бронхи (bronchi).

Перехід до повного легеневого дихання помітно відбився і на будові кровоносної системи пла- .зунів. Трикамерне серце у біль­шості плазунів, утому числі й ящі­рки, функціонує вже як чотирьох- камерне завдяки неповній перего­родці в шлуночку, яка при скоро­ченні серця поділяє його надвоє. Винятком з цього є крокодил, у якого вже два справжніх шлу­ночки.

У плазунів зберігаються дві дуги аорти, з яких кожна самостійно відходить від серця. Права дуга несе артеріальну кров і відгалужує дві сонні артерії (art. carotis) та дві підключичні (art. subclavia)\ ліва — несе змішану кров. Обидві дуги, огинаючи стравохід, з'єднуються в непарний ствол спинної аорти. На відміну від зем­новодних шкірно-легенева артерія у плазунів перетворюється на власне легеневу.

Видільна система представлена парними тазовими нирками (metanephros), що приходять на зміну тулубовим ниркам (mesoneph- ros) земноводних. Тонкостінний сечовий міхур, який у деяких ви­дів відсутній (змії), відкривається з черевного боку клоаки.

Рис. 57. Топографія внутрішніх , органів самки ящірки; ■-

і і З — сойні артерії; 2 — трахещ. 4 — ліва дуга аорти; 5 —ліве передсердя; 6 — шлуночок серця; 7 і 8 — легені; 9 — жовчний міхур; 10— печінка; 11— яйця; 12 — яйцепровід; 13 — тонка кишка; 14 — шлунок; 15 — підшлункова залоза; 1.6 — пряма кишка; 17 - • яєчник; 18 — сечовий міхур.

87

Статеві залози парні; розташовані вони не на одному рівні з обох боків хребта. У самців у вигляді білих овальних тіл є сім'яники (testis) з численними канальцями, що утворюють придатки (epidi­dymis), які закінчуються сім'япроводом (vas deferens).

Запліднення у плазунів внутрішнє, у зв'язку з чим самці вже мають своєрідний копулятивний орган (hemipenis) — мішечок у задньому відділі клоаки багатий кровоносними судинами і здатний вип'ячуватись назовні. у

На відміну від самців статеві залози самок — яєчники (ovarium) мають форму бугорчастих тіл, розташованих під хребтом у межах поперекової області. Парні яйцеводи (Мюллерові канали) відкри­ваються в передній частині порожнини тіла та впадають у задній відділ клоаки.

Виконання завдання

1-. а) Оглядаючи зовні ящірку, зверніть увагу на різні за роз­міром і формою елементи рогового покриву (щитки, луски), що вкривають тіло тварини.

Переконайтесь у наявності добре виявленого шийного відділу (collum), що помітно відмежовує видовжений тулуб від голови.

б) Користуючись лупою, знайдіть стегнові пори, що містяться на нижній частині стегна і відкриваються отвором посередині лу­сочки.

в) Розгляньте розташування ніздрів (nares) та знайдіть за очима неглибокі слухові отвори (auris), у середині яких видно барабанну перетинку. а - Й-й;^; W';- ^v,:>' -

2. а) Внутрішню будову ящірок починайте з огляду ротової порожнини. Відігніть нижню щелепу і введіть один кінець ножиць у середину ротової порожнини. Края ротового отвору розріжте з обох боків у горизонтальній площині аж до' слухових отворів. Відітніть нижню щелепу донизу і, користуючись препаратом та рисунком (рис. 58), розгляньте: будову та прикріплення зубів, хоани по боках непарної платівки, вискові м'язи, порожнину се­реднього вуха, дихальну щілину з початком трахеї та дворозділь­ний язик.

б) Покладіть ящірку догори черевом, а головою від себе та зробіть поперечний розріз стінки черевної порожнини на рівні прикріплення задніх кінцівок. Встроміть кінець ножиць у середину розрізу і, притискуючи його до внутрішньої стінки тіла (щоб не пошкодити внутрішні органи), зробіть поздовжній розріз вздовж нижньої частини бічної сторони тіла аж до підборіддя. Такий же розріз зробіть і з протилежного боку. Обидва розрізи з'єднайте на підборідді і обережно зніміть стінку порожнини тіла.

в) Починайте розгляд органів травлення. Простежте за напря­мком довгого стравоходу, що переходить безпосередньо в шлунок. Зверніть увагу на відсутність розмежування між цими відділами травного тракту, також як і між наступними двома відділами,

88

а саме, дванадцятипалою та тонкою кишкою. Остання переходить у товсту, або пряму кишку, що відкривається анальним отвором у клоаку. •• у-

Над шлунком знайдіть великий орган — печінку, частково поділену на дві лопаті, а з внутрішнього боку її — жовчний міхур. Між печінкою та дванадцятипалою кишкою розгляньте видовжену підшлунковузалозу білуватого кольору. Подивіться, куди впадають протоки підшлункової залози та жовчного міхура.

У верхній частині розрізу тіла, вище від серця, знайдіть тра­хею, що складається з кільцеподібних хрящів. Прослідкуйте її поділ на два коротеньких бронхи, що ведуть у легені. Якщо мате­ріал свіжий, надуйте легені. Розріжте легені під водою і зверніть ув-агу на їх будову та наявність залишка мішкоподібної порожнини. / г) Обережно розріжте та зніміть тонень­ку навколосерцеву сумку та відкрийте сер­це. Розглядаючи серце, відзначте наявність двох передсердь та одного шлуночка. Зробіть розріз, який пройде через два передсердя та шлуночок. Знайдіть неповну перегородку шлуночка. Розгляньте кровоносні судини, які більш-менш виразно помітні на консервова­них тваринах, зокрема npaby дугу аорти з двома сонними артеріями. Прослідкуйте, як права дуга аорти, огинаючи кишковий тракт, з'єднується з лівою дугою. Знайдіть сонні протоки, що з'єднують сонні артерії з дуга­ми аорти. Знайдіть легеневі артерії. Корис­туючись вологими препаратами внутрішніх органів ящірки з ін'єкованою кровоносною системою та рисунком, схеми кровообігу, ви­вчіть артерії, що йдуть до внутрішніх орга­нів, передніх та задніх кінцівок і хвоста (кишкова, брижеєчна, зовнішня брижеечна, тазові, артерії задніх кінцівок, хвостова та підключичні).

Навколо задньої частини шлунка знайдіть у брижах селезінку невеликого розміру.

д) Видаліть з порожнини тіла елементи травного тракту і ви­значіть стать тварини. Знайдіть у самців округлі парні сім'яники, у самок парні яєчники, що мають гроноподібну форму. Збоку від сім'яників розгляньте придатки сім'яників, від яких відходять сім'япроводи.

Знайдіть яйцепроводи у самок, що тягнуться від передньої частини порожнини тіла аж до клоаки.

Якщо тварини добувались і консервувались у кінці травня — червня, тобто в період відкладання яєць, то в яйцепроводах самок

89

Рис. 58. Внутрішня будова ротової по­рожнини ящірки: 1 —- хоани; 2 — вискові м'язи; 3 — порожнина се­реднього вуха; 4 — тра­хея; 5 — дихальна Щіли­на; 6 — язик.

знайдіть яйця. У нижній частині порожнини тіла в'тазовому від­ділі відшукайте парні нирки.

е) Замалюйте розташування внутрішніх органів у ящірок.

3. На відпрепарованому екземплярі змії (вужа або полоза), ознайомтеся з внутрішніми органами. Починаючи від голови, знай­діть трахею, серце, непарну видовжену легеню, незвичайно видов­жену печінку, що підвішена на брижах, жовчний міхур, розміщений за межами печінки, селезінку, підшлункову залозу, парні асимет­рично розміщені сім'яники із сім'япроводами або яєчники з яйцепро­водами. Ще далі назад розгляньте парні нирки, що мають видов­жену форму. Подивіться розташування травної системи, що по­чинається стравоходом (передня частина прикрита трахеєю), пе­реходить в шлунок, який у свою чергу продовжується в два­надцятипалу, тонку і пряму кишки. Остання відкривається ана­льним отвором у клоаку.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Беляев М. М. Зоотомия позвоночных, стр. 133—136, 147—163.

Ш м а л ь г а у з е н И. И. Основы сравнительной анатомии стр. 238, 342—383, 392, 395.

ТЕМА: ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ СКЕЛЕТА ПЛАЗУНІВ

Методичні вказівки

Для роботи необхідно мати:

1. Консервованих ящірок або змій, по одному екземпляру на кожному столі.

2. Черепи, карапакси і пластрони болотяної черепахи, по од­ному набору на кожному столі.

3. 1—2 черепи крокодила на групу.

4. Ванночки, пінцети і ручні лупи, по одному комплекту на кожного студента.

5. Таблиці: а) рогових лусок; б) черепа крокодила зверху; в) утворення вторинного твердого піднебіння; г) схематичного па- рамедіального розрізу черепа плазуна.

План заняття

1. Ознайомити з типами рогових утворів зовнішнього скелета плазунів (лус'ка, щитки).

2. Вивчити особливості будови кісткового панцира черепахи.

3. Розглянути будову криші черепа крокодила.

4. Розглянути будову вторинного кісткового піднебіння че­репахи і крокодила.

90

Рис. 59. Схема рогових лусок:

а — бугорчасті луски; б — щитки; в і г — черепицеподібні луски; 1 — роговий шар; 2 — мальпігієвий шар епідермісу; 3 — ско­стеніння.

налягають своїм заднім краєм одна на одну (у ящірок і змій). На неру­хомих частинах тіла, наприклад, на голові, а також на спинному і черев­ному щитах черепах розвиваються більш великі плескаті рогові пластинки — щитки.

У окремих видів плазунів у мезодермальній частині шкіри, під роговими лусками, залягають скостеніння — кісткові пластинки. Особливо сильного розвитку такі кісткові пластинки набувають у черепах. Вони не тільки зростаються між собою, а й приростають до елементів внутрішнього скелета. Внаслідок такого зростання тіло черепах виявляється закутим у міцний кістковий панцир, що скла­дений з двох щитів: спинного — карапакса (сагарах) і черевного — пластрона (plastron). Зовні такий панцир у більшості сучасних черепах вкритий епідермальними роговими щитками, (рис. 61).

На карапаксі розрізняють кісткові пластинки: непарну загрив­кові/ (nuchale), остисті —невральні (neuralia), реберні—ковтальні (costalia), крайові — маргінальні (marginalia), над хвостові (sup- rapygale) та непарну хвостову (pygale).

Рис. 60. Голова ящірки

(зверху): щитки: / — міжщел%повий; 2 — передній носовий; 3 — задньоносовий; 4 — лобноно- совий; 5 — передлобний; 6 — лобний; 7 — лобнотім'яний: 8 — міжтім'яний; 9 — поти­личний; 10 — тім'яний; 11 — верхньовисковий; 12 — над­очний; 13 — всрхньовійчас- тий.

Теоретичні відомості

Значне потовщення рогового шару та Своєрідні видозміни його приводять у плазунів до утворення зовнішнього скелета, що за­хищає шкіру від висихання і різних механічних пошкоджень. Своєрідний надшкірний панцир плазунів складається з ряду лусок і щитків.

Потовщення рогового шару на шкірі плазунів відбувається, як правило, не суцільно. Потовщені ділянки чергуються з тонкі- шими і це дає можливість зберігати рухомість тіла тварин (рис. 59, 60). Таким чином розвивається луска у вигляді бугорків — бугорчасті луски (у геконів) або у вигляді пластинок, які

Серед рогових щитків, що вкривають кісткові пластинки, від­різняють: шийні (nuchale), хребтові (vertebralia), бокові (costalia), крайові (marginalia).

Пластрон складають кісткові пластинки: надгрудинна (epiplas- tron), внутрігрудинна (entoplastron), грудна (hyoplastron), середня (mesoplastron), нижня (hypoplast-

rori) is задня (xiphiplastron). Звер- ^

ху залягають накладні рогові щит- v. / ш^Х '

ки — горловий (gulare), міжгор- ловий (intergulare), плечовий (hu- merale), грудний (pectorale), черев­ний (abdominale), стегновий (fe­me rate)-, задньопрохідний {anale), підмишечний (axillare), паховий (inguinale) і міжкрайовий (inter-

marginale). Вважають, що надгрудинна кісткова пластинка гомо­логічна ключиці (clavicula), а внутрігрудинна — міжключиці (іп- terclavicula).

У зв'язку з повним пристосуванням до наземного способу життя і' прогресивним розвитком органів чуття будова черепа плазунів зазнає значних змін. Він має вузьку основу і тонку міжочну пере­городку, що не костеніє, а залишається хрящовою (тропібазального типу). У черепі дорослих плазунів скостеніння досягає значної повноти і хрящові елементи, порівнюючи з амфібіями, дуже реду­

Рис. 61. Карапакс і пластрон черепахи (костні пластинки позначені пунктиром, а рогові щитки — суцільними лініями): і —карапакс: 1— загривкова, 2 — остисті, З — надхвостові, 4 — хвостові, 5 —реберні, 6 — кра­йові, 7— шийний, « — хребтові, 9 — бокові, 10— крайові пластинки; 11 — пластрон: 1 — надгру­динна, 2 — внутрігрудинна, З — грудна, 4 — се­редня, 5 — нижня, 6 — задня, 7 — міжгорлова, 8 — горлова, 9 — плечева пластинки; 10— груд­ний, 11 — черевний, 12 — стегновий, 13 — зад­ньопрохідний щитки.

11 Ю 9 7 17

Рис. 62. Череп крокодила (звер­ху):

1 — предщелепова, 2 — щелепова, З — носова, 4 — сльозна, 5 — перед- лобна, 6 — лобна, 7 — тім'яна, 8 — задньолобна, 9 — бокова потилична, 10 — луската, 11 — квадратна, 12 — квадратно-вилична, 13 — вилична кістки; 14 — носовий отвір; 15 — оч­ниця: 16 — нижня вискова яма; 17— верхня вискова яма; 8—10 — еле­менти верхньої вискової дуги; 12, 13 — елементи нижньої вискової ду­ги.

92

ковані, зберігаючись лише в слуховій та нюховій областях (рис. 62, 63).

У потиличній області розвиваються всі чотири потиличні кістки: основна (basioccipitalia), дві бокові (exooccipitalia) та верхньопоти- лична (supraoccipitalia). Під потилич­ним отвором розміщується непарний потиличний мищелок (condylus оссірі- tales). У стінках слухової капсули самостійною залишається лише пере- дньовушна кістка (prooticum). Попе­реду від основної потиличної кістки в основі черепа лежить основна кли­новидна кістка (basisphenoideum).

У плазунів залишається велика кіль­кість покривних кісток черепа. Кри­шу черепа утворюють, крім тім'яних [parietalia), лобних (frontalia) і носових (nasalia), ще передлобні (praefrontalia), сльозні (lacrimale) задньолобні (postfron- talia), лускаті (squamosum), квадратно- виличні (quadrato-jugale), виличні (juga­te), щелепові (maxillare) і передщелепові (praemaxillare) кістки.

Квадратна кістка або рухомо сполу­чається з лускатою кісткою (явище стрептостилії), що характерно для ящі­рок і змій, або вклинюється між ін­шими кістками і Стає нерухомою (яви­ще монімостилії), що властиве крокоди­лам і черепахам.

З покривних кісток Верхньощелепо- вої дуги дно черепа вистелюють підне­бінні (palatinum) і криловидні (ptery- goideum) кістки (рис. 64).

З покривних кісток нижньої щелепи добре розвинуті зубна (dentate), кутова (angulare) та надкутова (supraangulare).

У черепі сучасних плазунів, на відміну від їх стегоцефальних предків, зовнішня криша не має вигляду суцільного панцира. Це пов'язано з утворенням вискових ям та з'явленням вузьких кісткових містків (вискові дуги) між ними, що розташовані у виско­вій області черепа. У залежності від кількості вискових дуг, що розвиваються у тієї чи іншої групи плазунів, череци поділяють на дві основні групи: діапсидну і синапсидну.

Діапсидний череп характеризується наявністю двох вискових ям і двох вискових дуг. Верхня вискова дуга в такому, черепі ут­ворюється задньолобною і лускатою кістками; нижня — вилич­ною і квадратно-виличною.

Череп крокодила (знизу):

1 — предщелепова, 2 —, щелепо­ва, З піднебінна, 4 — крило­видна, 5 — основна потилична, 6 — квадратна, 7 — квадратно- вилична, 8 —вилична, 9 — попе­речна кістки; 10 — вторинні хо- ани; /, 2, 3, 4 — елементи вто­ринного кісткового піднебіння.

93

Сучасні тварини, предки яких мали діапсидний череп, протя­гом довгої еволюції втратили нижню, верхню або й обидві дуги. Наприклад, у деяких сучасних ящірок зберігається лише верхня дуга, у інших ящірок та змій редуковані обидві вискові дуги, а у птахів збереглася лише нижня дуга. У повному складі обидві вискові дуги зберігаються лише у гаттерії та крокодилів.

Синапсидний череп характеризується наявністю однієї дуги і однієї вискової ями (нижньої). Вискова дуга в такому черепі скла­дається з виличної і лускатої кісток, причому, на відміну від діап-

Рис. 64. Череп черепахи Рис. 65. Утворення вторин-

(знизу): ного твердого піднебіння у

/ — щелепова. 2 — леміш,. плазунів:

З — піднебінна, 4— криловид- Схематичний парамедіальпий

на, 5 — основна клиновидна, розріз через череп: / — первин-

6 — вилична кістки; 7 - хо- _{ні хоани;}. ₂ - вторинні хоани;

^ани' 3 — дихальний відділ; 5 — очни­

ця; 6 — мозкова капсула; 7 — * ■ v-'f. /первинне піднебіння;^ 8 — вто­

ринне піднебіння; 9 — носогло- .'•''* - '■ ■'/:■-^S'iV ' точний хід. ■

сидного черепа така Дуга має назву змішаної. Синапсидний череп характерний для ряду черепах і класу ссавців.

У багатьох плазунів (черепахи, крокодили) утворюється вто­ринне кісткове піднебіння. Якщо крйша ротової порожнини у нижу­чих наземних хребетних є в той же час дном черепної коробки, то в черепі черепах верхньощелепові кістки утворюють своєрідний кістковий поміст, що відокремлює верхню передню частину рото­вої порожнини, де розміщуються первинні хоани. Цей відгородже­ний простір ротової порожнини поділяється лемішом, Що зрісся в одну непарну кістку, на правий і лівий носоглоточні- ходи (du­ctus nasopharyngei). Отвори, які ведуть у носоглоточні ходи, одер­жали назву вторинні хоани.

Особливого розвитку таке кісткове розростання (вторинне під­небіння) набуває у крокодилів, в утворенні його беруть участь

94

піднебінні і криловидні кістки, а також відростки передщелепових і щелепових кісток: У такому випадку вторинні хоани віднесені далеко назад (рис. 65).

Виконання завдання

1. а) На консервованих ящірках та зМіях розгляньте луски на черевному і спинному боці, а на верхньому боці голови знай­діть рогові щитки. Порівняйте їх та з'ясуйте особливості їх бу­дови.

б) Замалюйте різні типи лусок (зі спинного і черевного боків) та щитки.

2. а) На панцирі черепахи розгляньте будову пластрона і ка- рапакса. На відокремлених частинах панцира за допомогою ма­люнків (рис. 6;) ознайомтеся з розміщенням кісткових пластинок та рогових щитків на них. Подивіться на характерне зрощення

^/ карапакса з остистими, відростками хребців та ребрами.¹

б) Замалюйте пластрон і карапакс, позначивши на них різні пластинки. S■ ■■■ ■.

і. а) Розгляньте череп крокодила зверху, знайдіть вискові ями і вискові дуги. Знайдіть окремі кісткові елементи, що склада­ють верхню і нижню вискові дуги.

б) Замалюйте череп крокодила'зверху, позначивши на ньому вискові ями і дуги.

■ 4. а) Розгляньте черепи болотяної черепахи і крокодила зни­зу. Знайдіть на них вторинне кісткове піднебіння і вторинні хоанИ. Відзначте кісткові елементи, Що входять до складу вторинного піднебіння у цих тварин. Порівняйте череПи цих плазунів і знай­діть відмінні особливості в їх будові.

б) Замалюйте кісткове, піднебіння болотяної черепахи і кроко­дила, позначте окремі складові кісткові елементи та вторинні хоани.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Терентьев П. В. Герпетология. 1961, стр. 147—149.

Шмальгаузеи М. И. Основы сравнительной анатомии, стр. 81 — 82, 153—161.

Терентьев П. В. Практикум по зоологии позвоночных, стр. 211 —

223.

ТЕМА: ПІР'ЄВИЙ ПОКРИВ ТІЛА ПТАХІВ

Методичні вказівки

Для роботи необхідно мати: ' . По одному контурному та пуховому перу на кожного сту­дента, шматочок шкіри птаха, вкритої пухом (водоплавної); наукові шкурки сорокопуда-жулана або дрімлюги з яскраво виявленими

95

щитинковидними перами; консервовану шкіру птаха в «колодоч­ках». ; 'J : ''V'P'i" ;..,■

2. По бінокулярній лупі на кожному столі.

3. Пінцет і препарувальні голки і два предметних скла для кож­ного студента. "''

4. Таблиці; а) розвитку пера; б) будови різних типів пера; в) схеми з позначенням розміщення контурних пер на тілі птаха.

План заняття

1. Розгляд загальної будови контурного, пухового, щетинко- видного пер та пуху. Вивчення особливості будови борідок.

2. Розміщення контурного пера на тілі птаха.

Теоретичні відомості

Yjjiaxa тіло вкрите роговим, досить складної будови jjipjjb^ Пір птма^^конуютіь, • іщім^одрищіих . фущщі й, характер них для"луски~* плазунів," ^р^дрляцшну _та функції, безпосередньо пов'язані з повітряним способом життя. У зв'язку з тим, що перо птаха виконує дуже різноманітні функції, воно в процесі еволюції утворило ряд видозмін. Розрізняють пір'я кількох груп, кожна з яких пристосована для виконання тої чи іншої функції.

Найбільш великі і складні пера у птаха — контурні. Ці пера утворилися у зв'язку з пристосуванням птахів до польоту. Вони складають основу несучої поверхні крила, хвоста _;і роблять тіло птаха більш обтічної форми (рис. 66).

Основа осі контурного пера утворена порожнистим у середині циліндром — очином (calamus), кінець якого занурюється в мі­шечок шкіри — сумку. У середині очина лежить суха напівпрозора пластинчаста рогова речовина — душка пера. Остання частина пера являє собою стрижень (rhachis), який з обох боків має опа­хала (vexillum) (рис. 67).

Кожне опахало складається з пластинчастих гілочок — борі­док (гаті), які в свою чергу мають на звернутих один до одного боках гілочки другого порядку, або борідочки (radii)-, на останніх розміщуються гачечки (humuli), за допомогою якгіх борідочки зчеп- люються між собою, утворюючи суцільну пружисту пластинку — опахало (рис. 68). ¹

Контурне перо птаха внаслідок редукції окремих його елемен­тів перетворилося на пухове перо, пух та щетинковидні пера. Пухове перо характеризується редукцією гачечків, а в деяких випадках і редукцією борідочок, у зв'язку з чим опахало не має вигляду суцільної пластинки.

Якщо стрижень дуже скорочений і борідки відходять всі разом, начебто китицею — це пух. Ці два типи пер виконують переважно

96

Рис. 66. Типи пер птаха: Рис. 67. Контурне пе-

/ — контурне; 2 — напівпухове; З — пухове; 4 — пух; 5 — ще- ро. Очин зрізаний, тинковиднє. щоб показати душку

пера.

Молодий зачаток пера з'являється у ВИ- /-стрижень; 2 —зов ГЛЯДІ скупчення мезодермальних КЛІТИН, ЯКІ опахало; 4-стов-

підіймають епідерміс у формі горбочка, ЩО «ур, ^ 7-ІуІнк^п^ починає розростатися назад. На цій стадії розвитку зачаток пера дуже схожий до зачатка луски, тому перо розглядається як дальше ускладення луски. Далі основа за­чаткового горбочка заглиблюється у шкіру, утворюючи піхву пера.

Зачаток пера складається з центральної маси мезодерми (м'я­коть пера), що оточена досить товстим шаром епідермісу. В епідер­місі утворюються поздовжні потовщення, які більш-менш глибоко вдаються в м'якоть пера і, відокремлюючись від поверхневого шару, утворюють на молодому пері чохлик. Самі потовщення оро- говівають і дають борідки ембріонального пуху, які, розростаю­чись, скидають із себе чохлик. Мезодєрмальна М'якоть пера від­стає від' епідермісу і зберігається у вигляді багатого кров'ю со-

7—423 97

термоізоляційну функцію і, як правило, містяться під контурними перами.

Буває й так, що опахало пера повністю редукується і в такому випадку утворюється щетинковидне перо. Такі пера розміщуються в кутках рота птаха і створюють, так би мовити, сачок, збільшую­чи ловчу поверхню рота.

сочка пера, за рахунок якого відбувається живлення ростучого пера.

Ембріональний пух замінюється потім дефінітивним пером, яке росте під ним на тому ж сосочку і поступово його витискує. Розвиток цього пера відбувається таким же чином з тією лише різ­ницею, що одне поздовжнє потовщення розвивається сильніше і яв­ляє собою зачаток стрижня, інші ж потовщення, що мають борідки

першого порядку, розгалужуються на ньо­му. Ось чому, коли чохлик спадає і моло­де перо поступово висовується, то борідки розміщуються по боках стрижня. '

При розгляді тіла птаха. зверху здає­ться, що воно рівномірно вкрите пір'ям. Але якщо його обскубти, то ми побачимо, що контурне пір'я росте лише на певних ді­лянках шкіри, які називаються птери- ліями, тоді як вільні від них місця одер­жали назву аптерії. Крім пір'я, з рого­вих утворів у птаха ми зустрічаємо на кінцях ніг (цівці і пальцях) рогові щитки або луску. Кінці пальців закінчуються кігтями. Ці утвори за своїм походженням нічим не відрізняються від аналогічних утворів плазунів.

У дзьобі птаха як верхній дзьоб — надзьоб'є, так і нижній дзьоб — піддзьоб'є, вкриті своєрідними роговими утворами — чехлами, що мають назву — рамфотека.

Рис. 68. Схема будови опахала пера і окремі збільшені борідки друго­го порядку:

1 — стрижень; 2 — борідки першого порядку; З — борід­ки другого порядку; 4 — га­чечки.

Виконання завдання

1. а) Візьміть контурне перо і за рисунком (рис. 67) знайдіть очин, стрижень пера і опахала (зовнішнє, що спрямоване назовні і не прикривається сусіднім пером, та внутрішнє).

б) Розірвіть суцільну платівку опахала, після чого, розглад­жуючи її пальцями в напрямку до верхівки пера, знову зробіть її суцільною.

Так птахи, часто погладжуючи свої пір'я дзьобом, відновлюють цілісність Свого пір'євого покриву.

Візьміть предметне скло і нанесіть на нього краплю води, потім ,із середньої частини розірваного опахала вирвіть кілька гілочок (борідок першого порядку) і покладіть на предметне скло в краплю води. Користуючись препарувальними голками, роЗчленіть між собою борідки першого порядку. Накрийте препарат другим пред­метним склом і міцно стисніть між пальцями, трохи посовавши скельцями. Після цього, користуючись бінокуляром і рисунком (рис. 68), розгляньте будову борідок першого порядку.

в) Переконайтеся в тому, що пухове перо позбавлене гачечків„

98

у зв'язку з чим його опахала не мають вигляду суцільної пластинки. Для цього вирвіть,пінцетом пухове перо, візьміть одну з його борі­док першого порядку (вони добре помітні неозброєним оком); зробивши препарат, розгляньте його під бінокуляром і побачите, що гачечки тут відсутні. *

г) Покладіть під дзьоб птаха, краще з черевного боку, білий папірець та розгляньте особливість будови щитинковидних пер, на відміну від контурних та пу­хових.

д) Замалюйте зовнішній ви- гдяд контурного пера птаха з позначенням всіх його елемен­тів, вмалювавши в одне з опа­хал його мікроструктуру. Зро-

/біть рисунки пухового та ще- тинковидного пер.

2. а) Щоб простежити роз­ташування контурного пера на тілі птаха, обскубіть перо з че­ревного боку голуба. Знайдіть на шкірі смуги, позбавлені ха­рактерних пухирців — сумок пер, шириною в . см, що тяг­нуться вздовж кілю грудини по обох боках. Де — аптерії: Частина тіла, на шкірі якої добре по­мітні пухирці, зветься птерилії (рис. 69).

б) Замалюйте розташування на тілі голуба аптерій і птерилій.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Дементьев Г. П. Руководство по зоологии, т. VI, 1940, стр. 21—55.

Шмаль, гаузен И. И. Основы сравнительной анатомии, стр. 82—

84.

рій на шкірі голуба: 1, 2, 4, Б, 6, 7, 8, 9, 10 — птерилії; 3, 11, 12 — аптерії.

ТЕМА: ОСОБЛИВОСТІ ЗОВНІШНЬОЇ I ТА ВНУТРІШНЬОЇ БУДОВИ І ПТАХА (ГОЛУБА) і

Методичні вказівки

Для роботи необхідно мати: : ; .

1. Заморені голуби у ванночках, по одному на двох студентів.

2. Набори препарувальних інструментів та посуд з водою (для зволоження оперення голуба і для збору оскубаного пір'я), по од­ному комплекту на кожному столі.

7*

99

3. Скляні трубочки діаметром 0,5 см з відтягнутими кінцями, по дві на кожному столі.

4. Пилку-ножовку для поперечного розрізу плечової кістки.

5. Готові Вологі препарати головного мозку (курки, гуски або індика), по одному на кожному столі.

6. Таблиці: а) внутрішньої будови птаха; б) повітряних міш­ків; головного мозку птахів;

План заняття

1. Ознайомити студентів із зовнішніми особливостями будови птаха. ''

2. Розглянути повітряні мішки.

3. Вивчити топографію та особливості будови внутрішніх ор­ганів птиці.

4. Ознайомити студентів з особливостями будови головного мозку птахів.

Теоретичні відомості

Розглядаючи будову птаха, слід звернути увагу на ті особли­вості, які виробились у цих тварин у процесі пристосування до життя в повітряному просторі в результаті утворення літального апарата, в будові якого, крім видозміненої передньої кінцівки, бере участь і пір'євий покрив.

Щелепи птахів позбавлені зубів. Шкірні залози відсутні, за винятком куприкової залози (glandula uropygii). ,

Особливої уваги заслуговує вивчення змін у внутрішній будові птаха в порівнянні з плазунами.

Травна система (рис. 70) починається ротовою Порожниною, в яку відкриваються протоки багатьох слинних залоз. У ротовій порожнині розташований язик (lingua), який у різних птахів має неоднакову форму, що залежить від споживання неоднорідних кор-, мів та способу ковтання. На відміну від представників інших.кла­сів тварин язик у птахів ороговілий і загострений на кінці. За ро­товою порожниною і глоткою розміщений стравохід (oesophagus), стінкй якого здатні помітно розтягуватися. Для значної кількості птахів характерним утворенням є воло (ingluvies), що являє собою розширення стравоходу. Воно є резервуаром для збереження за­пару їжі та попередньої її обробки. Стінки вола у більшості птахів мають численні залози. У голубів під час вигодовування пташенят епітеліальний шар вола значно потовщується і відбувається жи­рове переродження цього шару. В такому вигляді воло набуває нового функціонального значення, його зовнішній шар клітин ви­діляє так зване «пташине молочко», що служить для годівлі пташе­нят. ", '

= Шлунок птахів складається з двох частин, ? саме: передньої — залозистий шлунок (proventriculus) та задньої — мускулистий шл<у-

■■■Ш'У^'йя:--'^ ; iAV'Uv - ■ і lbo • ,

нок (veniriculus). Стінки залозистого шлунка мають велику кіль­кість залоз, секрет яких розчиняє в кормах деяких птахів навіть кістки. Мускулатура залозистого шлунка розвинена слабо, тоді як мускулистого, особливо у зерноїдних птахів — добре. У муску­листому шлунку є також залози, що виділяють секрет, утворюючий міцну кутикулярну цератинову оболонку, що вистилає шлунок із середини. За допомогою мускулатури твердих стінок кєратинової

Рис. 70. Внутрішня будова птаха:

/ — стравохід; 2 —воло: 3 —шлунок; -/ — підшлункова залоза; 5 — товста кишка;

6 — печінка; 7— трахея; 8 — легені; 9 — серце; 10 — нирки; // — сім'яник; 12 —

тонка кишка.

оболонки та піску чи гравію (гастроліти) птахи механічно пере­робляють їжу, що потрапляє в шлунок.

За пілоричною частиною шлунка починається тонка кишка, передній відділ якої має назву дванадцятипалої кишки (duodenum). На межі між тонкою і прямою кишкою у більшості птахів розта­шовані у вигляді відростків парні сліпі кишки (соесит). Вони ви­конують як травну, так і лімфовидільну роль. Закінчується трав­ний канал прямою кишкою (rectum), що відкривається анальним отвором у кл.оаку. У верхньому відділі клоаки молодих- птахів є так звана фабрицієва сумка (bursa Fabricii), що продукує лімфатичні клітини та лейкоцити. З настанням статевозрілості ця сумка деге- - нерує.

Серед великих залоз, що беруть участь у травленні, особливо важливе значення мають: підшлункова залоза (pancreas) та печінка (hepar). Остання складається з двох лопатей. Протока лівої лопаті печінки впадає безпосередньо в дванадцятипалу кишку; протока правої лопаті у більшості птахів впадає у жовчний міхур (vesica fellea), що з'єднаний з кишечником (у голуба жовчного міхура не­має).

101

Особливо своєрідно побудована у птахів дихальна система. За язиком розташована гортанна щілина, що веде в гортань. Харак­терною рисою в будові гортані птахів є диференціація на верхню (Іагіпх) і нижню (syrinx) гортань. Верхня гортань є частиною тра­хеї, що має вигляд довгої трубки, яка підтримується великою кіль­кістю хрящевих кілець. Зайшовши в грудну порожнину, трахея роздвоюється на два бронхи (bronchi). На межі між трахеєю і брон­хами розташована нижня гортань. На відміну від інших хребетних тварин, верхня гортань птахів не має голосових зв'язок і голосо­вим апаратом служить птахам ли­ше нижня гортань, у середині якої розташовані голосові зв'язки і уп­равляючі ними мускули.

Бронхи у різних птахів мають неоднакову довжину і до того ж у окремих видів утворюють специ­фічні поширення у вигляді камер (лебеді, гуси тощо), що сприяють посиленню звуків.

Легені (pulmones) птахів неве­ликі за розміром, вони слабо роз­тягуються, щільно прилягають до хребта і ребер. Альвеоли в леге­нях відсутні.

Характерною особливістю ди­хальної системи у птахів є наяв­ність повітряних мішків) чотирьох парних (шийні, передньогрудні, задньогрудні та черевні) та одно­го непарного (міжключичний) (рис. 71). Повітряні мішки є по­ширенням бронхів. Вони мають властивість сильно розтягуватись і розташовані під шкірою, між внутрішніми органами, мускулами, навіть зв'язані з пневматичними кістками скелета. Найбільшим за розміром є черевний мішок.

Повітряні мішки до деякої міри сприяють збереженню тепла в тілі птаха та зменшують його питому вагу, але головна функція їх полягає в підвищенні дихальної здібності птахів під час польоту. Завдяки повітряним мішкам птахи виробили подвійне дихання, що підсилює газообмін під час польоту. ','■.'

У кровоносній системі птахів слід Звернути увагу на великий розмір чотирьохкамерного серця та повний поділ артеріальної і венозної систем.

Рис. 71. Повітряні мішки голуба:

1 — трахея; 2 — легені: З — міжключич­ний мішок (а — д—вирости цього міш­ка); 4-т шийний мішок; 5 —передній грудний мішок; 6 — задній грудний мі­шок; 7 — черевний мішок; 8 — плечова кістка.

102

Через ліве передсердя (atrium sinistrum) і лівий шлуночок (vent- riculus cordis) проходить, артеріальна кров, а через праве перед­сердя і правий шлуночок — венозна кров. Артеріальна система на відміну від плазунів представлена лише однією правою дугою аорти (arcus aortae), що відходить від лівого шлуночка. По виходу із серця від дуги аорти відгалужуються безіменні артерії (art. апопітае), зід яких у свою чергу відходять' сонні (art. carotis) та підключичні артерії (art. subclavia). Зробивши дугу, аорта під назвою нисхідної (art. descendens) направляється до хвостового відділу вздовж хребта. Від неї до внутрішніх органів відходить ряд артерій (кишкова — art. coeliaca, бризжова — art. mesenterica, ниркова — art. renalis), до тазового поясу і задніх кінцівок —- (клубова — art. iliaca, стегнова — art. femoralis, сіднична — art. ischiadicae тощо). Сама спинна аорта після відходження цих арте­рій переходить у хвостову артерію (art. caudalis). Крім того, від 'правого шлуночка відходять загальним стовбуром легеневі арте­рії (art. pulmonales) малого кола кровообігу. Венозна система ха­рактеризується неповною воротною системою нирок та воротною системою печінки. Характерною для птахів є куприково-брижова sena (v. coccygomesenterica), що відходить від місця розгалуження хвостової і впадає у воротну вену печінки (w. poste hepatis). Задня порожниста (v. cava posterior) та. парні передні порожнисті вени (v. cava inferior) впадають безпосередньо в праве передсердя в зв'язку з тим, що венозний синус у птахів редукований. Кров з легень вливається у ліве, передсердя по легеневих венах. Зміна в Кровоносній, системі, в порівнянні з такою у попередніх класів, створила можливість появи у птах-ів постійної температури тіла.

Видільна система представлена досить великими парними мета- нефричними нирками (renes), які у переважної більшості птахів поділяються на три добре виявлені лопаті, хоч у окремих видів кількість,лопатів може збільшуватися до 5.

Сечового міхура у птахів немає. Сечоводи впадають безпосе­редньо в Передній відділ клоаки, окремо від отвору статевих про­токів, чого не було у плазунів.

Статева система самців і самок побудована по-різному. У самок більшості птахів добре розвинений і функціонує лише лівий яєчник (ovarium) та лівий яйцепровід. Яйцепровід (oviductus) має вигляд досить довгої трубки і починається широкою воронкою в порожнині тіла. Стінки середньої частини яйцепроводу залозисті, тут виділяються, білок та халази; залози нижнього відділу виді­ляють тонку білкову оболонку яйця. У матці яйце вкривається вапняковою оболонкою та піщентується. Матка переходить у піхву, що відкривається отвором у клоаку. .',

Сім'яники (testis) самців парні, і розміщені також над нирками. Звичайно вони мають овальну бобовидну форму і частіше лівий більш розвинений, ніж правий, але функціонують вони обидва. У весняний час, у період розмноження птахів, сім'яники набувають

103

великих розмірів. Від кожного сім'яника відходять сім'япроводи (vasa deferens), передні відділи якихдодатками сім'яника (epi­didymis). Сім'япроводи відкриваються в клоаку. У багатьох пта­хів сім'япровід при впаданні в клоаку утворює невелике поширен­ня — сім'яний пухирець (vesiculum seminalis) — резервуар для сперматозоїдів. Копулятивного органа у переважної більшості птахів (у тому числі і у голуба) немає. Лише у окремих видів (страуси , гуси та ін.) вже є копулятивний орган, подібний до penis-a крокодилів.

Головний мозок у птахів, порівнюючи з плазунами, досягає значного розвитку за рахунок збільшення переднього мозку і особливо мозочка.

Виконання завдання

1, а) Розгляньте дзьоб голуба, що утворений видовженими лицьовими кістками та нижньою щелепою, вкритими шкірним ороговінням — рамфотекою. В основі верхньої частини дзьоба знайдіть м'який, злегка здутий шар шкіри — восковицю. Під час розгляду будови очей переконайтесь у наявності, крім верхньої і нижньої повік, ще миготливої перетинки (відтягніть її пінцетом), яка розташована в передньому куту ока. За очима знайдіть отвори зовнішнього слухового каналу, що вкриті дрібними пір'їнами.

Зігніть задню кінцівку голуба і зверніть увагу на автоматичне стискування пальців завдяки натягуванню зв'язок та м'язів.

б) Обскубіть голуба, залишивши пір'я лише на голові. Найдіть птерилії і аптерії. Розгляньте зовнішній вигляд куприкової за­лози над основою хвоста.

в) Переходьте до вивчення літальних мускулів. Зніміть шкіру з грудини голуба і подивіться, що по обидва боки кіля розташовані великі грудні мускули (т. pectoralis major). Зробіть скальпелем поз­довжній розріз великого грудного м'яза біля лівого боку кіля. Глибина розрізу повинна бути приблизно 1,5 см. Знайдіть під цим м'язом малий грудний, або підключичний мускул (т. subclavicus), який легко розпізнати завдяки; блискучій поверхні фасції. Обидва м'язи відділіть як від кіля, так і від грудини, залишивши їх лише На зв'язках, що опускають та підіймають крило. Тепер візьміть голуба в ліву руку головою до себе і потягніть («скоротіть») малий грудний мускул. Переконайтеся, що при цьому крило підніметься. Якщо ж потягнути за великий грудний мускул, то крило опуститься. При ритмічному повторенні таких вправ можна спостерігати рух крила. Пам'ятайте, що у задубілого птаха перед початком вправ слід крило розправити і зігнути кілька разів.

2. а) Починайте препаровку повітряних мішків. Щоб роз­глянути повітряні мішки птаха, зробіть поперечний розріз через шкіру і мускулатуру голуба вздовж Заднього краю грудини. Після цього обережно введіть кінець ножиць у зроблений розріз і про­ведіть другий розріз по середній лінії черева до клоакального от­

ім

вору. Відтягніть пінцетом шкіру разом з мускулатурою і обережно зріжте її, не пошкоджуючи повітряних мішків. Після того як більша частина черевної стінки тіла буде видалена, відтягніть пін­цетом язик голуба і вставте в гортанну щілину скляну трубку. Пальцями правої руки, змоченими у воді, обережно розсуньте петлі кишкового тракту. Вдуваючи ротом повітря через скляну трубку, надміть повітряні мішки, які висунуться з порожнини тіла, і ви побачите їх «пергаментоподібні» стінки.

б) Щоб переконатися, що повітряні мішки заходять і в кістки, оголіть плечову кістку від мускулів. Зробіть поперечний розпил цієї кістки, закрийте гор­танну щілину. Вставте в міс­це розрізу плечової кістки скляну трубку і надуйте по­вітряні мішки, що були від­препаровані перед цим.

в) Зробіть малюнок розта­шування повітряних мішків.

3. а) Ножицями підріжте ребра навколо грудини птаха і підійміть її вверх. Далі, пе­реріжте воронячі КІСТКИ і вилочку і зніміть всю грудй- ну. Розгляньте розміщення легень у передній частині по­рожнини тіла по обидва боки від хребта та трьох лопатів нирок у крижовому відділі. Розгляньте травний тракт; знайдіть стравохід, воло, за­лозистий шлунок та мускулистий шлунок, дванадцятипалу кишку„ в петлі якої розташована підшлункова залоза. Виявіть місця, де впадають жовчні протоки,, що йдуть від печінки. Звільніть від, брижейки кишковий ^ тракт і виміряйте його довжину. Знайдіть сліпі кишки. Зробивши розріз'вола, залозистого та м'язевого шлунків, розгляньте їх внутрішню будову.

Знайдіть серце і праву дугу аорти. Видаліть з порожнини тіла серце і зробіть поперечний розріз у ділянці шлуночків. Зверніть увагу, що лівий шлуночок має значно товстіші стінки, ніж правий, що пов'язано з різним навантаженням у проштовхуванні крові.

Знайдіть парні сім'яники, а якщо препаруєте самку, то яєчник (непарний). Якщо у самки в цей період відбувалось відкладання яєць, то знайдіть фолікули та добре розвинений яйцепровід (рис. 72)..

б) Зробіть малюнок розташування внутрішніх органів голуба..

4. а) Розгляньте головний мозок зверху. Знайдіть нюхові нерви> що відходять від передньої частини мозку — нюхових часток. Зверніть увагу на великі півкулі головного мозку, що розміщені

Рис. 72. Сечостатеві органи голубам 1— яєчник; 2 — сім'яник; З — воронка яйце­проводу; 4 — яйцепровід; 5—нирка; б — сечопровід; 7 — сім'япровід; 8 — рудимент правого яйцепроводу; 9 — лопнувший фо­лікул.

за нюховими частками. Щоб побачити епіфіз, відтягніть трохи на­зад мозочок і розсуньте задні внутрішні, краї великих півкуль. Подивіться зорові частки, що розміщені по краях мозочка.

б) Розгляньте головний мозок знизу. В передній частині дуже добре видно нюхові, а за великими півкулями зорові частки із зоро­вими нервами. Розгляньте зорову хіазму, а за нею воронку з гіпо­фізом та довгастий мозок з корінцями (V—XII) нервів.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Дементьев Г. ГІ. Руководство по зоологии, стр. 94—470.

Беляев М. М. Зоотомия позвоночных, стр. 163—168, 180—205.

Шмальгаузен И, И. Основы сравнительной анатомии, стр. 253, ■307—328, 342—395.

ТЕМА: СКЕЛЕТ ПТАХА I

Методичні вказівки

Для роботи необхідно мати:

1. Готові змонтовані скелети голуба, по одному на столі.

2. Череп одного з крупних видів птахів (качки, гуся, баклана або курки) для кожного студента.

3. Роздаточний матеріал у вигляді різних елементів посткра- ніального скелета крупних птахів: шийні хребці, грудину, воро­нячу кістку, дужку, складний криж, поперечний розпил плече- вої кістки тощо. Наборами таких кісток забезпечити кожного сту­дента.

4. Таблиці: а) скелета голуба; б) черепів гуся або качки; в) бу­дови гетероцельиого хреібця птаха.

План заняття

1. Розглянути особливості будови черепа птаха.

2. Вивчити скелет птаха (посткраніальний).

3. Ознайомитись з будовою шийного хребця птаха.

Теоретичні відомості

Скелет птаха характеризується великою міцністю і разом з тим надзвичайною легкістю. Відносна вага скелета птахів до загальної, ваги їх тіла коливається у різних видів від 11,7 до 7,1%. Легкість ■скелета птахів обумовлюється значною витонченістю кісток черепа, загубленням зубів в щелепах та пневматизацією його кісток. Міцність скелета досягається за рахунок значного розвитку зро­щень окремих його елементів і губчастої тканини.

Пневматичність кісток черепа забезпечується проникненням ловітря в кістки через Євстахієві труби. У кістки тулуба і кінці­

106

вок повітря проникає з повітряних мішків через спеціальні отвори. (foramina pneumatica) кісток. , v; ,

Сполучення кісток черепа дорослого птаха майже до повного злиття робить дослідження його структури .досить важким, а тому при його .розгляді обмежуються лише деякими найхарактернішими рисами. -v. •

Крім зрощення кісток і пневматичності, для черепа птаха ха­рактерна відповідна його конфігурація. Череп птахів, яК і у пла­зунів, тропібазального типу. Зчленівний пдтиличний мищелок (condylus occipitalis) один і спрямований він донизу.

Череп птахів діапсидний, у ньому зберігається лише нижня вискова дуга, що утворена квадратно-виличною (quadrato-jugale) та виличною (jugale) кістками, які зчленовуються попереду з ще­леповою кісткою (maxillare), а позаду — з квадратною (quadra- turn). Квадратна кістка, як і у ящірки, вільна (явище стрептостилії). / Хребет птаха міцний і відзначається своєю масивністю. За ви­нятком шийного відділу, він мало рухомий і зовсім непристосова- ний до обертальних рухів. У цей же час шийний відділ дуже рухо­мий і завдяки своєрідній будові двох перших шийних хребців за- безпечуєгоЛові можливість повертатися на 180°.

Загальна кількість хребців у різних видів птахів непостійна і коливається в межах від 39 до 63. Хребет птахів поділяється на 5 відділів: шийний, грудний,, поперековий, крижовий і хвостовий, але добре відокремлені в ньому лише два — шийний і хвостовий. Хвостовий відділ дуже редукований.

Форма хребців у птаха, як правило, гетероцельна (сідлоподібна), за винятком першого шийного — атласа (atlas), який належить до процельного типу. У деяких птахів частина хвостових хребців теж процельного типу, а грудні— опістоцельного.

Хребці птахів мають типову будову, вони складаються з тіла (corpus vertebrae), дуги (arcus superior), двох зчленівних відростків (processus obliqui), двох пар поперечних відростків (processus trans- versi) і остистого відростка (processus spinosus).

Шийних хребців (vertebrae collares) у птахів буває від 9 до 25 (зокрема у голуба 14). Вже починаючи з третього, шийні хребці мають рудиментарні ребра, які приростають головкою до тіла хребця, а бугорком — до поперечного відростка. Таким чином між тілом хребця, поперечним відростком і кожним ребром утворюється з кожного боку хребта по отвору (canalis spinalis), в якому прохо­дять артерії (рис. 74).

Кількість грудних хребців (vertebrae thoracales) птаха коли­вається від 3 до 10 (зокрема у голуба 4 -_г. 1; цей один входить до складу складного: крижа). Вони зрощені між собою і з крижом і відзначаються наявністю рухомих ребер (costae), які доходять до грудини, рухомо сполучаючись з нею. Кожне ребро складається з двох кісткових відділів — спинного (pars vertebro-costalis) і черевного (pars stemo-costalis), які теж рухомо сполучаються між

107

собою. Від спинних відділів ребер відходять гачковидні відростки, (process uncinati), які налягають на сусідні задні ребра, що надає особливу міцність грудній клітині. Грудина дуже велика і має вигляд широкої пластинки, вздовж середини якої розміщується високий гребінь — грудний кіль (crista sterni), що служить місцем прикріплення грудних мускулів, які рухають крило:

Поперекові хребці (vertebrae lumbales) ребер не мають і злива­ються з тазом, крижовими і частково хвостовими хребцями, утворю­ючи складний криж (synsacrum).

76 19 у Іноді в його утворенні беруть-

/Т участь і .задні грудні хребці,

(Sg^^T^-l Кількість хребців, що утворю-

"/tj ють складний криж, коливаєть-

іь ся від 8 до 24 (зокрема у голу- ¹\ ба їх 14: 1 грудний, 6 попере-

\ " ""Г-о кових, 2 крижових, 5 перших

Sp^C^Cs хвостових).

₃ « Кількість вільних хвосто- ' ~ \ і ^{вих х}Р^ебЩв (vertebrae caudales)■

к Slvr\\r!f/(зокрема у голуба 6). Задні

—у^»®' хвостові хребці зливаються і ут- J^gPf^xQb? _ ~^п ворюють куприкову кістку (os

7---"" (f 4 /ЯрЭГ ^М coccygis).

Рис. 73. СкеЛет голуба:

/— шийні хребці; 2 - грудні хребці; З — хвос­тові хребці; 4 — куприкова кістка; 5 — спинний відділ ребра; 6 — крючковидний паросток; 7 — грудний відділ ребра; 8 — грудина; 9 — кіль грудини; 10 — лопатка; 11 — вороняча кістка; 12 — дужка; 13 — плечова кістка; 14 — проме­нева кістка; 15 — ліктьова кістка; 16 — фалан­га першого пальця; 17 — фаланги другого пальця; 18 — фаланги третього пальця; 19 — п'ястно-зап'ястна кістка; 20 — клубова кістка; 21 — сіднична кістка; 22 — лобкова кістка; 23— кістка стегна; 24 — чашечка; 25 — гомілко-пе- редплеснева кістка; 26 — цівка (плесна); 27 — перший палець; 28 — четвертий палець.

Рис. 74. Шийний хребець птаха:

/ — невральний клапан; 2 — верхній остистий паросток: 3 — седлоподібна зчленівна поверхня тіла хребця; 4 — канал хребтової артерії; 5 — ребро; 6 — передній зчленівний па­росток.

Плечовий пояс птаха утво­рений трьома кістковими еле­ментами. Спинний відділ його складається з саіблевидних лопаток (scapula), а черев­ний — з воронячих, або коракдїдних кісток (согасоіаеит) і клю­чиць (clavicula). Дві ключиці у птахів зростаються і утворюють непарну кістку — дужку (furcula). Всі ці кістки зростаються між

собою і в місці їх сполучення утворюється отвір (foramen triosseum).

Передня кінцівка птаха складається з плечової (humerus), проме­невої (radius) та ліктьової (ulna) кісток. Проксимальні¹ елементи зап'ястя (carpus) зростаються в дві маленькі кісточки, а дистальні— приростають до п'ястя (metacarpus). Отже, п'ястя у птахів представ­лене лише однією п'ястно-зап'ястною кісткою (carpo-metacarpus) з отвором посередині. До цієї кістки прикріплюється одна фаланга першого пальця, дві фаланги другого і одна третього.

Тазовий відділ птахів складається з трьох парних кістокклубо­вих (os ilium), сідничних (os ischium) і лобкових (os pubis). Всі ці кістки зростаються як між собою, так і зі складним крижем. Верт- лужна западина (acetabulum) утворюється трьома кістками. Позаду неї між клубовою і сідничною кістками лежить великий сідничний ютвір (foramen ischiadicum), а між сідничною і лобковою — зами­кальний (foramen obturatorium). Лобкові кістки тонкі, видовжені і на кінцях не сполучаються між собою. .

■"■>■■' У будові задніх, кінцівок беруть участь три основних відділи: стегновий, гомілковий і стопа. Перший відділ має типову будову і представлений стегновою кісткою (femur). Другий відділ утворе­ний двома гомілковими кістками, з яких мала гомілкова (fibula) рудиментарна і приростає до сильно розвиненої великої гомілкової (tibia). Дистальна частина гомілки утворена проксимальним ря­дом кісточок передплесни (tarsus), що зростаються з нею до повного злиття і мають назву — тибіотарзус (tibio-tarsus).

Наступний відділ представлений у птахів лише однією кісткою — цівкою (tarso-metatarsus), що утворилася внаслідок зростання кі­сточок плесни між собою та з дистальними елементами передплесни.

Для більшості птахів характерна наявність чотирьох пальців.

Виконання завдання

1. а) На готовому відпрепарованому черепі птаха розгляньте особливості його будови, порівнюючи з будовою черепів інших кла­сів хребетних. Зверніть особливу увагу на його легкість і відсут­ність меж між кістками. Знайдіть вискову дугу і квадратну кістку, а також потиличний мищелок ².

б) Замалюйте череп гітаха збоку, позначивши елементи виско­вої дуги і квадратну кістку (рис. 75).

2. а) На змонтованому скелеті голуба підрахуйте кількість вільних шийних і хвостових хребців, знайдіть куприкову кістку. Розгляньте будову ребер птаха, знайдіть їх спинні і черевні відділи, л на спинному відділі ребра — гачковндні відростки.

¹ Розташовані ближче до тулуба.

² Більш детальне вивчення черепа птахів, визначення типів (дромеогна- тичного, шизогнотичного, десмогнотичного тощо), дається у великому спец- ярактикум'і.

109

в) На окремому складному крижі підрахуйте кількість хреб­ців, які його утворюють і переконайтесь в щільності їх зростання.

г) На поперечному розрізі плечової кістки розгляньте її пнев­матичні властивості, знайдіть пневматичний отвір, в який захо­дить розгалуження повітряного міхура птаха.

Розгляньте будову грудини, знайшовши її характерну деталь— Трудний кіль на передньому боці грудини, :.-./• .'•

б) Користуючись змонтованим скелетом птаха, таблицею та рисунками, знайдіть всі основні елементи поясів передніх і задніх кінцівок, а також скелета вільних кінцівок.

Рис. 75. Череп молодого гуся:

а — вид зверху; б — вид збоку; в — вид знизу, 1 — передщелепова, 2 — щелепова, З —вилична, 4 — квадратно-вилична, 5 — носова, 6 — сльозйа, 7 — градчаста, 8 — лобна, 9 — міжтім'яна, 10 — верхня поти­лична, 11 — тім'яна, 12, — луската, 13 — зад­ня вущна, 14 — задньоочна, 15 — крилокли- новидна, 16 — передній кінець навколокли- нойидний, 17 — криловидна, 18 — ціднебін- на, 19 — квадратна, 20 — основна клиновид­на, 21 — зчленівна, 22 — кутова, 23 — надку- това, 24 — зубна, 25 — бокова потилична, 26 — основна потилична кістки.

д) Замалюйте одну половину скелета голуба з усіма його ха­рактерними деталями будови.

3. а) На окремому хребці шийного відділу птаха розгляньте будову його зчленівних поверхонь (рис. 74). Нанесіть олівцем вздовж середини тіла хребця на передньому і задньому боках вер­тикальну риску. Умовно розрізавши тіло хребця по цій рисці, ми одержимо начебто два опістоцельних хребця. Розгляньте рису­нок розрізу хребця на таблиці. Якщо зробити горизонтальний розріз такого хребця, то на зрізі він буде мати процельну будову.

б) Замалюйте шийний хребець птаха спереду,. підкресливши, його гетероцельність.'

- ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Дементьев Г. П. Руководство по зоологии, стр. 56—87. Шмальгаузен И. И. Основы сравнительной анатомии, стр. 115— 1Ґ6, 161—163, 192, 195, 200—201.

Терентьев П. В. Практикум по зоологии позвоночных, стр. 274—

280.

ТЕМА: ШКІРНІ ПОКРИВИ ССАВЦІВ |

Методичні вказівки

Для роботи необхідно мати:

1. Шкіри таких видів ссавців, як лисиці, кроля, сірого пацюка,, крота, сліпака та їжака. Крім того, невеликі шматочки шкіри ди­кого кабана та козулі.

2. Колекцію рогів: барана, бика або антилопи та козулі; копита козулі; кігті вовка, собаки або лисиці.

, . 3. Набори препарувальних інструментів, бритви, предметні, стекла, по одному комплекту на кожного студента.

4. Бінокулярні та ручні лупи, по одній на кожному столі.

5. Таблиці: а) поздовжнього розрізу волоса; б) схеми розвитку волоса; в) поздовжнього розрізу нігтя, кігтя і копита; г) розвитку рогів.

План заняття

1. Розглянути будову волоса, щетини та голки. '.:.'■ 2. Ознайомити з характером розташування, лусок і волосся; на хвості пацюка.

3. Вивчити будову кігтя., нігтя і копита.

4. Ознайомитись з будовою різних типів рогів.

111

Теоретичні відомості

Тіло ссавців вкрите шкірою, яка частково виконує функцію дихання (пригадайте і порівняйте значення шкіри у земноводних і плазунів). Вона відзначається значною товщиною і сильно розвину­тими залозами та наявністю рогових утворів. Шкіра складається з двох добре відокремлених шарів: порівняно тонкого, верхнього ек- тодермального —• епідермісу (epidermis), та більш товстого ниж­нього мезодермального — коріуму (согіит).

Епідерміс являє собою багатошарову епітеліальну тканину, яка в глибинних частинах складається з циліндричних або призма­тичних живих, здатних до розмноження клітин, — так званого мальпігієвого шару. Ближче до поверхні ці клітини втрачають ядра і здатність ділитися. Набуваючи все більш плескатої форми, вони ороговівають, утворюючи мертвий зовнішній шар. Ці клітини злу­щуються з поверхні, поступово замінюючись новими за рахунок клітин мальпігієвого шару.

З епідермісу розвиваються багато похідних шкіри: волосся кігті, нігті, копита й інші рогові утвори, а також різноманітні шкірні залози. У глибинних шарах епідермісу накопичується піг­мент, що обумовлює забарвлення шкіри.

Роговий шар епідермісу ссавців виконує ті ж функції, що й луска у плазунів, тобто захищає тіло тварини від впливу зовніш­нього середовища.

Коріум, або власне шкіра, утворюється волокнистою сполуч­ною тканиною. Основну товщину його утворює сітчастий шар, що складається із сплетіння колагенових і еластинових волокон, які надають шкірі великої' міцності. Верхня частина коріуму яв­ляє собою сосочковий шар, що утворює виступи (сосочки—papil­lae), які вдаються в мальпігієвий шар, достачаючи 'його кров'ю. Нижню частину коріуму складає пухкий шар підшкірної клітко­вини, між волокнами якого відкладаються жирові клітини. У ба­гатьох ссавців, зокрема у водних тварин, (китів, тюленів, моржів), жир залягає товстим шаром, виконуючи термоізоляційну функцію. ;: Найбільш характерне рогове епідермічне утворення ссавців — волосяний покрив. Відсутність його у деяких видів — вторинне явище. ■■;■:)■■■ -•;'•.' •

Закладка волоса відбувається , шляхом енергійного поділу окремих труп клітин епідермісу, які глибоко занурюютьсй в товщу коріуму (пригадайте і порівняйте, як відбувається закладка луски плазуна і пера птаха). Розростаючись і диференціюючись, цей зачаток дає початок волосяній луковиці, в дно якої вдається виступ коріуму з кровоносними судинами і нервами — волосяний сосо­чок. Розмноження клітин волосяної луковиці обумовлює ріст во­лоса (рис. 76). . , г ¹

Волос складається зі с/прижня, Який здіймається над поверх­нею шкіри, та кореня, що залягає у волосяній сумці. Внутрішню

поверхню волосяно^ сумки утворює волосяна піхва, а зовнішню—во­лосяний мішок. У волосяну сумку відкриваються протоки сальних залоз, секрет яких зберігає еластичність волоса. Центральну час­тину волоса займає серцевинний шар, назовні від нього лежить корковий шар, а поверхня волосавкрита тонким лускатим шаром

(рис. 77).

За гістологічною, будовою, роз­міром і формою волосся ссавців поділяють на дві основні категорії: ость (рііі) і підпушок (їапа).

Остьовий волос має довгий^ пря-

Рнс. 76. Поздовжній розріз волоса

\ ■.■■':.■;?.,. В ШКІрІ: .■ - '.

/ --роговий шар епідермісу, І • - його мальпіігіев шар;. З — власне шкіра; 4 .— сальна залоіза; 5 — серцевина волоса; б — коркова речовина волоса; 7 —скло­видна оболонка між піхвою волоса і волосяним мішечком; 8 — волосяний мі­шечок; 9, — піхва, волоса; 10 - сосочок волоса з судинами; 11 — жирова тка­нина; 12 м'язи волосяного, мішечка.

Рис. 77. Будова волоса;

а — типи будови кутикулярного шару волоса; І — кільцевидний; 2 — черепице­подібний; 3 — мостовидний; б — схема будови стрижня волоса: / — лускатий (кутикулярний) шар; 2 — корковий шар; З — серцевинний з пігментними кліти­нами і повітряними порожнинами.

мий стрижень з добре розвиненою серцевиною. Підпушок—навпаки, має короткий, покручений стрижень з майже повністю редукова­ною серцевиною.

Для переважної більшості ссавців характерна двохярусність хутра, що складена з ості і підпушка.

У невеликої частини наших ссавців волосяний покрив пере­важно або повністю складається з волоса лише однієї категорії, наприклад, у оленів (у літній час) — з ості, а у крота та сліпака — майже виключно з підпушка.

Видозміною волоса є вібриси (vibrissae), щетина та голки. Вібриси, або дотикове волосся, дуже довгі і жорсткі. Вони розмі-

8—423

113

щуються на голові (навколо рота, на щоках, підборідді, над очима). Волосяні мішки вібрисів голови інервуються гілками тройчатого нерва і мають власні поперечносмугасті м'язи.

Голки утворюють своєрідний захисний колючий панцир; вони характеризуються сильним розвитком коркового шару, який вро­стає поздовжніми перетинками в серцевину. Голки дуже міцні, пружні і закінчуються дуже гострою верхівкою (рис. 78).

Щетина являє собою перехідний тип між волоссям і голками. Вона є у ссавців, які мають гольчастий панцир, найбільшого роз­витку досягає у диких кабаків.

Деякі ссавці мають лускатий шкірний покрив. Луска ссавця — це епідермальне утворення, яке в процесі еволюції було поступово

Рис. 78. Поперечний розріз через голку

дикобраза: / — серцевина; 2 — кор­ковий шар.

Рис. 79. Шкіра хвоста пацюка з лусками і гру­пами волос між ними:

1 — луски; 2 — волоси.

витиснено волосом. Луска і волос у багатьох сучасних ссавців закономірно чергують у своєму розташуванні (рис. 79).

Як основний покрив луска зустрічається у ящірів і панцерників.

Рис. 80. Поздовжній розріз через кінці пальців різних ссавців:

а—людини; б — мавпи; в — хижака; г — кони; І — кігтьова або нігтьова платівка; 2 — рогова стінка копита; З — подушечка; 4 —- стрілка; 5 — підошовна платівка.

У багатьох ссавців луска цілком вкриває лише хвіст (вихухіль, пацюк, бобер).

Як захисні рогові утвори кінцевих фалангів пальців у ссавців виникають кігті та їх похідні. У процесі еволюції вони почали виконувати деякі додаткові функції — зброї для нападу і захисту» засобів для риття та лазіння.

114

Кіготь складається з рогової кігтєво'і платівки, яка прикриває кінцеву фалангу зверху і збоків, підошовної платівки, яка межує з подушечкою пальця (рис. 80).

Ніготь приматів відрізняється більш плескатою кігтєвою пла­тівкою, значною редукцією підошовної платівки і значним роз­витком подушечки пальця.

Копито, навпаки, має сильно розвинуту кігтєву і підошовну платівку і ороговілу подушечку пальця (стрілку), які разом скла­дають своєрідний утвір, що захищає з усіх боків кінцеву фалангу пальця (рис. 81).

До шкірних утворень слід віднести і роги ссавців, що викори­стовуються тваринами для захисту і нападу, у інших — це «тур­нірна» зброя самців. За своїм походженням роги копитних можна

Рис. 81. Копито козулі (знизу):

підошовна платівка;

- стрілка.

Рис. 82. Розпиток рогів у вівці:

1 — лобна кістка; 2 — скостеніння; З — ріг; 4 - стрижень.

поділити на 3 типи. Чисто епідермальне утворення являє собою ріг носорога; він утворюється з суцільної рогової маси волосовид- них ниточок, що складають конусовидний утвір. У порожнисторо­гих копитних роги мають вигляд рогових чехлів, які сидять на кісткових стрижнях, останні дуже рано зростаються з лобними кістками. Такі роги утворюються внаслідок появи своєрідного шкірного скостеніння (os сота), що приростає до лобних кісток черепа. Далі воно розростається і утворює кістковий стрижень, або пеньок рога. Відтягнута частина епідермісу над пеньком орого- віває і утворює своєрідний чехол (рис. 82, 83). Такий ріг далі ми будемо називати справжнім. Справжні роги характеризуються постійним ростом своєї основи і як правило не змінюються протя­гом життя.

У оленів роги розвиваються дуже схоже, але на відміну від порожнисторогих, шкірку мають лише молоді роги. Після закін­чення формування рогів шкіра відмирає і відпадає. Такий ріг за

115

I

будовою виключно кістковий, тому ми його називаємо несправж­нім. Як правило, гіллясті роги у оленів мають лише самці. Роги щорічно скидаються внаслідок зруйнування кісткової тканини у

основі рогів. У дальшому костний зачаток, що залишається на че­репі, швидко затягується шкірою і продукує Новий ріг (рис, 84). Роги у оленів ростуть своєю верхівковою частиною. '

Виконання завдання

1. а) Розгляньте розташування волосяного покриву на шкірі лисиці або кроля. Зверніть увагу на його двохярусність (порівняйте з кротом або сліпаком та козулею). Вискубіть з кожного ярусу по кілька волосин, покладіть їх на предметне скло і розгляньте під бінокуляром. Зокрема роздивіться будову лускатого (кутикуляр- ного) шару.

б) Вирвіть також щетину з шкіри кабана і розгляньте її під бінокуляром. Порівняйте її будову з будовою звичайного волоса.

в) Вирвіть кілька голок з шкіри їжака і зробіть бритвою то­ненькі поперечні зрізи. Розгляньте їх під бінокуляром, знайдіть серцевинний та корковий шари. Порівняйте будову голки з воло­сом.

2. Розгляньте під лупою шкірне вкриття хвоста пацюка, звер­ніть увагу, що хвіст його вкритий рядами лусок, які закономірно чергуються з волоссям.

Рис. 84. Роги козулі (несправ­жні) :

1 — лобна кістка; 2 — стрижень.

Рис. 83. Роги антилопи

(справжні): /.—г лобна кістка: 2 — стрижень (кістковий); З — чохлик (рого­вий).

3. Розгляньте будову кігтя вовка', собаки або лисиці. Знайдіть його складові частин ж кігтєву платівку, підошовну платівку та подушечку пальця. Порівняйте будову кігтя з будовою нігтя та копита.

4. а) На прикладі розрізів рогів барана та козулі розгляньте будову справжнього та несправжнього рогів.

б) Замалюйте остьовий волос та волос підпушку, щетину, по­перечний розріз голки їжака, шкірне вкриття хвоста пацюка, кі­готь, ніготь, копито та справжній і несправжній роги.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Барабаш-Никифоров И. И., Формозов А. Н. Терио­логия. 1963, стр. 36—47.

Шмальгаузеи И. И. Основы сравнительной анатомии, стр. 84—

88.

I

ТЕМА: ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ І ЧЕРЕПА ССАВЦІВ t

Методичні вказівки

Для роботи необхідно мати:

1. По 5 черепів ссавців різних рядів на академічну групу: вовка, собаки або лисиці; бобра, кроля, або зайця; сліпака або бабака; дельфіна. При відсутності на кафедрі такої кількості черепів слід чергувати порядок розгляду матеріалу за кожним столом. Най­більше часу займає у студентів розгляд черепа хижаків, тому цих черепів повинно бути повний набір.

2. Таблиці: а) черепа вовка або собаки збоку і знизу (рис. 85);

б) розміщення зубів у гризунів та особливості будови різців;

в) черепа дельфіна зверху.

3. У зв'язку з тим, що череп ссавців детально вивчається сту­дентами в курсі «Анатомія людини», детальний розгляд окремих кісток черепа можна не провадити, обмежившись вивченням най­характерніших його ознак, які не подавались у вищезазначеному курсі.

План заняття

1. Вивчити череп хижаків на прикладі вовка.

2. Вивчити череп гризунів на прикладі бобра.

3. Вивчити череп китоподібних на прикладі дельфіна.

Теоретичні відомості

Череп ссавців характеризується несправжньою платибазаль- ністю (широкою основою ),' яка розвинулася на базі первинно-тро- пібазального черепа внаслідок розростання мозкової коробки.

Він майже повністю кістковий (хрящ зберігається лише в нюховій та слуховій капсулах). У потиличному відділі черепа бокові поти­личні кістки утворюють разом з основною потиличною кісткою парні потиличні бугри. Останні утворилися з непарного потиличного бугра плазунів шляхом редукції його середньої частини (порівняйте

Рис. 85. Череп вовка (а—зверху, б—знизу, а —збоку):

/ — передщелепова, 2— щелепова, З — носоВа, 4— вилична, 5 -лобна, б — тім'яна, 7— луската, 8 — потилична, 9 -—■ основна потилична кійтки; 10 — по­тиличні мищелки; 11 — слуховий барабан; 12 — виличний відросток лускатої кістки; 13 — леміш; 14 — передня клиновидна кістка; 15 — задня клиновидна кістка; 16 — криловидні кістки; 17 — піднебіциі кістки; 18 — зубна кістка; 19 — різці; 20 ■—: ікла; 21 — передкутні зуби; — кутні зуби; 23 — хижі зуби; 24 —

слізна кістка.

118

з черепом жаби та крокодила). У слуховій капсулі вушні кістки зростаються в кам'янйсту (petrosum). З нею тісно зв'язана покривна барабанна кістка (tympanicum), яка характерна тільки для ссавців.

Вискова область черепа прикрита однією скуловою (висковою) дугою (порівняйте з черепом крокодила), яка складається із ску- лової і лускатої кісток, тобто з елементів нижньої і верхньої нор­мальних дуг. Така дуга має назву змішаної. Це ознака, яка свід­чить про походження ссавців від плазунів з черепом синапсидного типа. " ... • ■ V ^ ' '

Тверде піднебіння ссавців утворюється за рахунок піднебінних відростків передщелепових, щелепових і піднебінних КІСТОК, ЩО сходяться на середній лінії і утворюють шов (порівняйте з чере­пом крокодила).

І Іижню щелепу (mandibula) утворює (з кожного боку) лише рдна зубна кістка. На висхідному задньому коліні нижньої щелепи розміщується зчленівний відросток, який зчленовується з луска­тою кісткою. Своєрідне, сполучення нижньої щелепи з черепом пояснюється тим, що такі елементи, як квадратна, язично-щелепова та зчленівна кістки занурюються в порожнину середнього вуха і утворюють ковадло (incus), стрім'ячко (stapes) і молоточок (mattes).

Верхня І нижня щелепи ссавців озброєні зубами (за деякими винятками), які сидять у лунках (текодонтнийтип). Зуби являють собою шкірне, скостеніння, гомологічне плакоїдним лускам. Го­ловну масу зуба становить дентин. Верхню його частину вкриває емаль,, у корені кісткова речовина —• цемент. Всередині зуба є порожнина, виповнена зубною м'якоттю, — пульпа, в яку про­никають нерви і кровоносні 'судини (порівняйте будову зуба з бу­довою плакоїдної луски). /

Зубна система ссавців гетёродонтна, тобто представлена кіль­кома категоріями зубів. Передні зуби, або різці (incisivi) мають звичайну долотоподібну форму і служать переважно для захвачу­вання їжі- За ними розташована пара конічних іклів (сапіпі), за допомогою яких їжа утримується і розривається на частини. Останні дві категорії зубів — передкутні (praemotares) і кутні (motares) відрізняються широкою горбкуватою або складчатого по­верхнею і служать для перетирання їжі.

Встановлено, що формування¹ складних кутніх зубів в онтоге­незі ссавців іде шляхом зрощування рядів окремих дентинових конусів, а не є результатом диференціації окремого конічного зуба.

Будова, форма і кількість зубів у різних видів набуває значних варіацій, які'служать систематичною ознакою. Для визначення ■структури зубної системи користуються зубними формулами, в яких позначається кількість зубів різних категорій у верхній і нижній анатомічних щелепах. Так, у людини зубна формула має

2 1 2 3 такий вигляд: г. -; с рт — т ^ ■— 16 х 2=32.

119

У схемі повна формула зубної системи плацентних ссавців

З 1 4

(для постійних зубів) має такий вигляд: і — --; с ^ ; рт ■«— ^ ;

З %

^т з⁼

Виконання завдання

1. а) Розгляньте череп вовка і, користуючись малюнками,, знайдіть парні потиличні бугри, барабанну кістку, скулову дугу; розгляньте будову твердого піднебіння і сполучення нижньої щелепи з невральним черепом.

Рис. 86. Череп бобра' (збоку):

/ — емаль різця; 2 — дентин різця; 3 — діасте- ма; 4 — передкутній, 5 — кутні зуби.

Рис. 87. Череп дельфіна (звер­ху):

1 — передщелепова: 2 — щелепова; З —лобна; 4 — носова; 5 — потилич­на; 6 — носовий отвір.

-sWww

Рис. 88. Нижня щелепа дельфіна з вторинногомодонтними зубами (збоку).

б) Розгляньте зубну систему вовка (запишіть її формулу)- Зверніть увагу, що у нього кількість зубів дуже наближається до повної формули зубної системи плацентних ссавців. Відмітьте також, що найбільшого розвитку досягають Ікла, останній перед-, кутній зуб верхньої Щелепи і перший нижній кутній. Переконайтесь, як ці два останні зуби в процесі взаємодії утворюють своєрідні ножиці (ріжучий апарат). Це — хижі зуби (dens sectoriiis).

в) Замалюйте череп вовка збоку, позначивши елементи скуло- вої дуги, барабанну кістку і відзначте різні категорії зубів.

2. а) Знайомство з черепом бобра можна обмежити лише роз­глядом його зубної системи. Для гризунів, до яких належить бо­бер, характерний сильний розвиток різців, які в зв'язку з відсут­ністю коренів, мають постійний ріст (стерті різці на кінцях постійно поновлюються наростанням у основи). У зв'язку з тим, що емаль розвивається лише на передній поверхні різців (задня їх частина, складається з дентину), стирання їх відбувається нерівномірно. Роздивіться характер стирання задньої поверхні різця і з'ясуйте причини постійного зберігання долотоподібної форми (рис.'86). зуба.

Зверніть увагу на наявність у черепі гризуна широкого беззу­бого проміжка (діастеми), що утворюється в зв'язку з редукцією частини зубів (різців, іклів і передкутніх). У такому разі формула

... .10 13

зубної системи записується: і -г-; с-^-; рт-г\ т

1 U І о

б) Замалюйте череп бобра збоку. На малюнку позначте особ­ливості будови зубної формули, характерне розташування різців та кутніх зубів, діастему.

3. а) Розгляньте череп дельфіна зверху (рис. 87). Зверніть увагу на дуже видовжену лицеву частину черепа, що обумовлюється сильним розростанням передщелепових і щелепових кісток (порів­няйте з черепом птаха).

Зуби у дельфіна однорідні, тобто гомодонтні, але це слід роз­глядати як вторинне спрощення будови.

б) Замалюйте череп дельфіна зверху, позначивши передщеле- пові і щелепові кістки, а також кістки криші черепа. Крім того, намалюйте нижню щелепу дельфіна з вторинно-гомодонтними зу­бами (рис. 88),

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Бараб а ід - Никифоров И. И., Формозов А. Н. Терио­логия, стр. 48—51.

Шмальгаузеи И. И. Основы сравнительной анатомии, стр. 163—

171.

Терентьев П. В. Практикум по зоологии позвоночных, стр. 377—

382.

121

ТЕМА: ЗОВНІШНЯ ТА ВНУТРІШНЯ І БУДОВА ССАВЦІВ (ПАЦЮКА) І

Методичні вказівки

Для роботи необхідно мати:

1. Свіжозаморених білих пацюків, по одному на 2 студентів; 2—3 вагітні самки на кожну групу.

2. Набори препарувальних інструментів, ванночки, гумові рукавички, салфетки, по одному комплекту на 2-х студентів.

3. Таблиці: а) загального розміщення внутрішніх органів самки пацюка; б) сечостатевої системи самця пацюка; в) розріз через матку вагітної самиці пацюка.

План заняття

1. Розглянути особливості зовнішнього вигляду ссавців на прикладі пацюка.

2. Розглянути загальне розміщення внутрішніх органів пацюка.

3. На зроблених розтинах дослідити будову серця, нирки та .матки вагітної самиці.

Теоретичні відомості

Зовнішній вигляд ссавців добре відомий студентам, тому слід підкреслити лише окремі його деталі. Тіло пацюка, як і у всіх ссавців зовні вкрите волоссям, лише хвіст, крім волоса, має ро­гові луски, розташовані кільцевими рядами. На лицевому від­ділі голови у пацюка добре помітні чуйні волосся — вібриси (vib- rissae). Ротовий отвір обмежений м'якими, рухомими губами (labia), Верхня губа пацюка розщеплена, у зв'язку з Чим у рото­вому отворі добре видно верхні різці. На верхньому боці голови розміщені великі вушні раковини. . - "■■'' '

Передні кінцівки чотирипалі, задні п'ятипалі.

На черевному боцібіля кореня хвоста лежить анальний отвір (anus). Попереду від нього у самки розташована піхва (vagina), за якою міститься сечовий отвір.

Крайня плоть статевого члена самця (praeputium penis) дуже схожа з подібною у самки (praeputium clitoridis). Кількість сосків, які краще помітні у вагітних самиць, дорівнює 6—7 парам, хоч іноді може досягати 13 пар.

Особливість внутрішньої будови ссавців полягає у високій спеціалізації та досконалості будови всіх систем органів.

Порівнюючи травну систему ссавців з цією ж системою інших груп хребетних тварин, слід відзначити особливо високе диферен­ціювання її органів.

Травний тракт ссавців починається ротовим отвором, відмежо­ваним губами, характерними лише для представників цього класу. .Між губами і зубами утворюється так зване переддвер'я, за яким розміщується ротова порожнина (cavum oris). Майже всю ротову

122

• порожнину займає рухомий м'язевий язик (lingua). У ротову по­рожнину відкриваються численні протоки слинних залоз (glandulae salivales), що розміщуються в стінках ротової порожнини. Серед них найголовніші такі: язикові, піднебінні, щічні, губні тощо.

Склепіння ротової порожнини утворює тверде піднебіння (pala­tum durum), яке має на своїй поверхні поперечні піднебінні валики. На задньому боці піднебіння розташоване м'яке піднебіння (palatum molle). За м'яким піднебінням міститься глотка (pharynx), в яку (як і у всіх амніот) відкриваються отвори хоан та Євстахієвих труб.

Безпосередньо за глоткою починається стравохід (oesophagus), відділ кишкової трубки, який служить виключно для проходження їжі. Він добре відмежований від наступного відділу — шлунка (ventriculus). Шлунок ссавців відзначається особливим розвитком і диференціацією залоз. У різних груп ссавців шлунок буває різної .форми і досягає різної ступені диференціювання. Місце впадання стравоходу міститься приблизно посередині малої кривизни (сиг-, vatura minor). Велика кривизна (curvatura major) у природному положенні займає приблизно поперечне розташування.

За шлунком йде кишковий тракт, який Складається з двох відділів: тонкої і товстої-кишок. Передня частина тонкої кишки має назву дванадцятипалої (duodenum), у петлі якої розміщується велика дифузна підшлункова залоза (pancreas). Дванадцятипала кишка переходить у тонку. Остання поділяється на порожню (jejunum) і клубову (ileum), які практично маловідмінні одна від одної. В місці переходу тонкої кишки в товсту у рослиноїдних ссав­ців утворюється досить містка сліпа кишка (соесит). Товста кишка переходить у коротку пряму (rectum), а остання відкривається анальним отвором назовні.

З внутрішніх органів заслуговує на увагу велика п'ятилопа­тева печінка (hepar) з трьома вивідними протоками, що об'єдную­ться в загальний печінковий (ductus hepaticus)] на одному з вивід­них протоків розміщений жовчний міхур. У пацюків жовчний мі­хур відсутній.

Характерною особливістю ссавців є легеневе дихання і лише част­ково—шкірне. Поступає повітря в легені через повітроносні шляхи носової порожнини, носоглоточні канали, гортань, трахею і бронхи.

Для гортані ссавців характерна поява спереду її надгортанника (epiglottis) та щитовидного хряща (cart, thyreoidea). З інших хрящів гортані слід назвати персневидний (cart, cricoidea) та пару черпало- видних (cart, агуtaenoideae). Ці хрящі з'єднані між собою рухомо. Між щитовидним і: черпаловидними хрящами у вигляді згорток слизевої оболонки розміщуються голосові зв'язки. , ' ;.. Стінки трахеї і бронхів не збігаються завдяки хрящевому ске­лету, що складається з кількох хрящевих півколець.

Бронхи, даючи бокові паростки, розгалужуються на все тонкіші бронхіоли, які переходять в альвеолярні ходи з тонкостінними ну- хирцями (альвеолами), мішковидно поширеними на своїх кінцях. 7 7 """ 123 --і-- -----і™

Альвеолярні ходи і альвеоли становлять масу, що утворює легені (риїто). У пацюка, як і у інших ссавців, легені поділені на частки (lobuli), ліва — на дві, права — на три, Легені розмі­щені в грудній порожнині, яка відділена мускульною діафрагмою (іdiaphragma) від черевної.

Серце (cor) у ссавців, як і у птахів, чотирикамерне, вкрите се­розною оболонкою, що являє собою внутрішній листок перикар­дія (pericardium). Від лівого шлуночка (ventriculus sinister) відхо­дить єдина дуга аорти (arcus aortae), яка йде прямо вгору, потім загинається вліво і назад. У пацюка ліва підключична (art. subcla- via sinistra) і сонна артерії (art, carotis) відходять від дуги аорти самостійно, праві — від безім'янного стовбура (art: апопута).

Залози внутрішньої секреції, які добре помітні під час розтину ссавців, такі: щитовидна (glandula thyreoidea), що розміщена спе­реду верхньої частини гортані. Гормон цієї залози — тироксин впливає на процеси обміну речовин, ріст і розвиток тварин, дводоль- часту зобну залозу (glandula thymus), велика частка якої лежить, над серцем. У молодих тварин під час їх росту ця залоза досягає значних розмірів, але з віком вона інволює; навколониркові залози (glandula pararenalis) топографічно пов'язані з нирками. Вони виробляють гормон адреналін, який впливає на процеси крово­обігу, вуглеводний обмін і деякі інші фізіологічні процеси.

Підшлункова і статеві залози функціонують частково, як за­лози внутрішньої секреції.

У ссавців, як і у всіх амніот, процес виведення з організму кін­цевих продуктів обміну речовин здійснюється парною метанефрич- ною ниркою (renes), яка має гладеньку поверхню і являє собою бобовидний компактний орган. У нирці відрізняють зернисту зовнішню коркову (сечовидільну) речовину і серцевинну мозкову (вивідну) речовину. Остання сосочком відкривається в резервуар — ниркову лоханку (pelvis). Звідси починається сечоточник (ureter), що впадає в сечовий міхур. Назовні сеча у самиць виводиться через коротке переддвер'я піхви, а у самців — через сечостатевий канал, що відкривається на кінці копулятивного органа.

Статеві органи самця мають парні сім'яники (testis), які у па­цюка перед розмноженням опускаються в мошонку (scrotum). Безпосередньо до сім'яників прилягають їх придатки (epididymis), від яких відходять сім'япроводи (vasa deferentia). Парні сім'япро­води відкриваються в сечовидільний канал. У своїй кінцевій ча­стині сім'япроводи розширюються в сім'яні пухірці (vesiculus seminalis). Навколо шийки сечового міхура розташована часточка передміхурова залоза (prostata). У пацюка статевий член (penis) складається з трьох печеристих тіл і має всередині невелику кі­сточку (os penis). Статевий апарат самки ссавців складається з пари яєчників та пари фалопієвих труб (яйцеводи), які сполучаються з маткою (uterus). Кожний ріг її відкривається в порожнину піхви (vagina) самостійним отвором, тому таку матку звуть подвійною

124

{и. duplex). У інших видів ссавців у залежності від ступеня зростання яйцеводів розрізняють матки: дворогі (и. bicornis), двороздільні (и. bipartis) та прості (и. simplex).

Якщо самка пацюка вагітна, то місця прикріплення зародку в матці помітно гіпереновані (червоні). На розрізі такої матки добре видно дисковидну плаценту і зародкові оболонки.

Плацента — послід (placenta) — спеціальний тимчасовий ор­ган зв'язку плода з тілом матері. Він закладається зростанням зов­нішньої зародкової оболонки, або хоріона, із стінкою матки, Ем­бріон через плаценту одержує з крові матері кисень та поживні речовини і виділяє в неї продукти розпаду і вуглекислоту.

Після родів у стінці матки на місці імплантації ембріонів зали­шаються так звані плацентарні плями, кількість яких свідчить про число малят у приплоді.

Виконання завдання

1. а) Ножицями і пінцетом зробіть на череві пацюка Поздовж­ній розріз шкіри від анального отвору до підборіддя. Відокремте шкіру від м'язів і розтягніть її в боки. Зробіть вздовж се­редньої л'нії поздовжній роз­різ, другий—через черевну і грудну мускулатуру (разом з грудною клітиною) до ший­ного відділу. Потім присту­пайте до розгляду внутрішніх органів,

б) Починайте розгляд з пе­редньої частини тіла. Знайдіть досить великі білуваті слин­ні залози (glandula salivates), які розміщуються у вигляді поперечного пояса в області задніх кінців нижньої щеле­пи. Розріжте поцентру залозу та тонкий шар мускулатури і відкрийте трахею (trachea), знайдіть тут зону інтенсивно­го кровопостачання, яка ле­жить біля щитовидного хряща (cart, thyreoidea). Саме тут мі­ститься щитовидна залоза (рис. 89), яку досить легко побачити, повертаючи пінце­том трахею навколо її поздо­вжньої осі.

Переходьте до розгляду

Рис. 89. Топографія внутрішніх органів пацюка: '.;■

/ — зобна залоза; 2 — трахея,» 3 —леґеня; 4 — серце; 5 — діафрагма; 6 — печінка; 7 — шлу­нок; -8 — селезінка; 3 — дванадцятипала киш­ка; 10 — тонка Кишка; // — сліпа кишка; 12 — сліпий виріст сліпої кишки; 13 — сечовий мі- ■ '<■;" ХУр. :.ч/

125,

органів, які лежать у грудній порожнині. Знайдіть жироподібну зобну залозу, що прилягає до серця. Зніміть навколосерцеву сум­ку і зобну залозу, після чого розгляньте добре помітні передсердя і шлуночки. Зверніть увагу на легеневу артерію, що відходить

Рис. 90. Статеві органи самки пацюка: Рис. 91. Сечостатеві органи самця па- / — яєчник; 2 — фолопієві труби, З — ріг . ЦКЖа:

матки; 4-сечовий міхур; 5 —сечовий от- /-надниркова залоза; 2 - нирка; 3 - се-

вір; в — піхва; ;7 — анальний отвір, чоточник;. 4 — сечовіій міхур; 5 —сім'яник;

6 — додаток сім'яника; 7 — сім'япровід; 8—

. передміхурова залога; 9 — сім'яний пузи-

В1Д ПЄрЄДНЬОГО боку СерЦЯ ВІД рьок; 10 — аорта;' // —ниркова артерія; правого шлуночка, позаду ЯКОЇ "-загальна клубова артерія.

лежить дуга аорти. - ^

Видаліть серце, під яким розгляньте трахею, бронхи і легені блідо-рожевого кольору. Нижче легенів подивіться мускульну перегородку тіла — діафрагму (diaphragma), через яку на спин­ному боці проходить низхідна аорта (a. descendes) і нижня порожниста вена (v. cava posterior). Маючи вже певний до­свід розтину і вивчення внутрішньої будови тварин інших кла­сів, розгляньте самостійно травну систему пацюка.

Вийміть з порожнини тіла кишечник і приступайте до розгляду видільної і статевої систем. Починайте розгляд з нирки. Знайдіть над нею округле блідо-рожеве тіло — надниркову залозу та добре помітний сечоточник, що тягнеться до сечового міхура. Відшукайте сім'яники, що лежать у самців по боках від сечового міхура.

Користуючись рисунком, розгляньте тіа препарованій тварині інші деталі будови статевої системи самців, а також і самок (рис. 90, 91).

126,

2- а) Більш детально .будову серця і нирок слід, розглянути, на розтинах цих органів. Зробивши ланцетом поперечний розтин через шлуночки серця, знайдіть порожнину лівого і правого шлу­ночків, зверніть увагу на характер розміщення шлуночків і порів­няйте з серцем птаха. уї+У:?

Тепер на поздовжньому розрізі нирки розгляньте її будову.; Знайдіть коркову (більш темну) і мозкову речовину, а також лоханку.

б) Якщо відпрепарована ва­ми тварина — вагітна самка,

Рис. 92, Зародок гризуна:

/ — серозна оболонка; 2 — амніотична порожнина; З — амніон; 4 — алавтоїс; 5 —- порожнина алантоїса; 6 — потовщена час­тина серози, з якої утворюється плацента; 7— порожнина жовточного міхура; 8 — пупочний канатик.

зробіть ножицями поздовжній розріз через матку, щоб ознайоми­тися з плацентою і зародковими оболонками (рис. 92).

в) Замалюйте загальне розташування внутрішніх органів па­цюка, а також особливості будови плаценти і зародкових оболонок.

. y / додаткова література:

Ба раб а ш - Н икифоровИ. И., . Ф о р м о з о в А. Н. Терио­логия, стр. 66;—91. ' ■■[.',

ШмальгаузенИ. И. Основы сравнительной анатомии, стр. 307— 310, 319—320, 322—324, 342—345, 367, 400—402.

ТёрентьевП. В. Практикум по зоологии позвоночных, стр. 385— 394. ' ' - '

127,

Перед тим як приступити до визна­чення хребетної тварини, слід дізнатися до якого класу вона належить?

і

ТАБЛИЦЯ ВИЗНАЧЕННЯ КЛАСІВ

1 (4) По боках або на нижньому боці голови є зяброві отвори

у вигляді щілин або круглих отворів.:

2 (3) По боках голови 7 пар круглих зябрових отворів. Рот,

позбавлений щелепів, має вигляд воронки. Круглороті — Cyclostomata, стор. 128.

3 (2) По боках або на нижньому боці голови одна (якщо зяброві

дуги вкриті кришкою) або кілька пар зябрових щілин.

Рот з щелепами.

Риби — Pisces, стор. 128.

4 (1) По боках або на нижньому боці голови зябрових отворів

немає,

-5 (8) Шкіра гола, позбавлена будь-яких рогових утворень.

6 (7) Хвостовий плавець горизонтальний, передні кінцівки

мають вигляд ластів.

Ссавці — Mammalia, стор. 190.

7 (6) Хвостовий плавець вертикальний, або хвіст зовсім від­

сутній. Передні кінцівки не мають вигляду ластів. Земноводні — Amphibia, стор. 145.

8 (5) Шкіра вкрита роговими утворами: лусками, щитками,

пір'ям або волоссям.

9 (Ю)Шкіра вкрита лише роговими лусочками та щитками.

Плазуни — Reptilia, стор. 150. 10(9),Шкіра вкрита пір'ям або волоссям, хоча деякі частини тіла мають або можуть мати рогові утворення у вигляді лусочок.

11 (12) Шкіра вкрита пір'ям.

Птахи — Aves, стор. 155.

12 (11) Шкіра вкрита волоссям.

Ссавці — Mammalia, стор. 190.

¹ На прикладі видів фауни УРСР.

"9—423 ' . . ' " 129

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ КЛАСІВ КРУГЛОРОТИХ ТА РИБ ¹

Методичні вказівки

Для роботи необхідно мати: _%

1. 2—4 консервовані міноги та 15—20 екземплярів риб, по 1—2 представника кожного ряду.

2. Препарувальні інструменти та вимірювальні прилади,

3. Таблиці по систематиці круглоротих та риб.

З методикою користування таблицями визначення студенти оз­найомлені в процесі визначення безхребетних тварин, а тому, не зупиняючись на цьому, перед початком заняття слід простежити, що(? вони ознайомились з термінами, що зустрічатимуться при ви­значенні риб (стор. 130).- • '

'■' План заняття

1. Навчити вільно користуватись визначником риб.

2. Визначити найхарактерніші види круглоротих та риб СРСР.

3. 11а конкретних об'єктах ознайо­мити з систематичними ознаками визна­чених видів риб.

Виконання завдання

а) Занотуйте в альбом систематичні ознаки.

б) Зробіть малюнки специфічних ознак (наприклад, ростр ум, нижній рот, верхній рот або жировий плавець ло­сося тощо).

в) Риб, що відзначаються своєрід­ною формою (скати, морський коник, чорноморський сарган або морський язик тощо) замалюйте повністю.

Рис. 93. Різні форми рота:

а — верхній (чехоїія); б — кінцевий (лин); в — нижній (підуст).

Рис. 94.

Голова бичка з геніпо- рами (а).

Перелік найголовніших термінів, що зустрічаються при визначенні риб

Верхній рот — коли ротовий отвір відкривається Догори, бо нижня щелепа видається вперед і заходить наперед за верхню (рис. 93,Л).

Висота тіла — найбільша або найменша (висота хвостового стебла) висота тіла.

Висота спинного, або анального, плавця — довжина найбіль­шого променя цього плавця.

Геніпори дрібні отвори на голові у бичків (рис. 94).

Глоточні зуби— змінені на зуби тичинки на п'ятій зябровій дузі у коропових риб (рис. 95).

Рис. 95. Глоткові зуби:

а — однорядні (плітка); б —дворядні (краснопірка); в — трирядні

(марена)

Губи — потовщення шкіри на нижньому та верхньому ротових краях, характерні губаням (рис. 96).

Губа перервана — у деяких осетрових риб нижня губа має праву і ліву частини, що між собою не з'єднуються, (рис. 99).,

Довжина тіла — загальна, абсолют­на, зоологічна віддаль від початку ри­ла до перпендикуляра, поставленого від кінця найдовшої лопасті хвостового плавця на поздовжню вісь тіла.

Довжина спинного, або підхвостового (анального), плавця — віддаль між пер­шим і останнім променями при основі.

Довжина черевного, грудного плав­ця—-віддаль від основи плавця (попе­редньому краю) до його вершини.

Довжина голови — віддаль від вер­шини рила до найбільш віддаленої точ- . еленушка. _ки з_я0р_ової _Кр_ИШКИ (без шкіряної пе­ретинки).

Довжина рила — віддаль від вершини рила до переднього краю ока.

Жировий плавець — плавець, що розміщений на хвостовому стеблі між спинним і хвостовим плавцями.

130,

Кіль — гострий край черева або спини, який може бути без луски чи покритий лускою.

Кінцевий рот — коли обидві щелепи закінчуються спереду на одній вертикалі (рис. 93,6).

Міжзябровий проміжок — проміжок, що розділяє праву і ліву зяброві порожнини знизу.

Напівверхній рот — коли нижня щелепа виступає трохи на­перед.

Напівнижній рот — коли верхня щелепа виступає ледве на­перед. .

Нижній рот — коли верхня щелепа дуже заходить наперед за нижню (рис. 93,б).

Підбородок — простір між нижньою щелепою і місцем прикріп­лення зябрових перетинок.

/ Промені плавців — бувають розгалужені і нерозгалужені. Не- розгалужений промінь у деяких представників коропових може мати задній край, зазубрений на зразок пилки.

Шкіряний кіль — кіль на боках хвостового стебла, що утворе­ний кілевими лусочками.

Ширина лоба — віддаль між очима.

Таблиця визначення видів класу круглоротих

Родина Міногові — Petrdmyzonidae Ряд Мінога — dampetra

1 (2) У ротовій воронці немає щетинковиднйх губних зубів, а коли вони є, то на нижній губі суцільної смужки не утворюють (рис. 97, А).

Мінога українська — L: mariae Berg.

2 (1) У ротовій воронці є ще- тинковидні губні зуби. Нижні губні зуби утворюють суцільну смужку (рис. 97, Б).

Мінога угорська — L. danfo- rdi Regan.

Таблиця визначення рядів риб

а , Щ

Рис. 97. Ротова воронка:

угорської мі-

- української міноги; б ноги.

1 (4). По боках або на ниж­ній стороні голови п'ять пар зябрових ЩІЛИН.

2 (3). Зяброві отвори розміщені по боках голови. Тіло веретено­подібне, Підхвостовий плавець відсутній.

Ряд Катраноподібні — Squaliformes.

Родина Катранові — Squalidae.

9*

131

Типовий представник фауни УРСР — Катран, або Колюча акула — Squalus acanthias L.

3 (2). Зяброві отвори розміщені на нижній стороні голови. Тіло здавлене в спинночеревному напрямку.

Ряд Ската -<- Rajiformes, сторі 134. % Щ

4 (1). Зяброві дуги прикриті кришкою, яка утворює надзяброву порожнину, що з'єднана з зовнішнім середовищем однією парою або одним непарним отвором.

5 (6). Тіло несиметричне (обидва ока розміщені на одній сто­роні голови). ,

Ряд Камбалоподібні — Pleuronectiformes, стор. 134.

6 (5). Тіло симетричне (очі розміщені по обидві сторони голови).

7 (8). Хвіст гетероцеркального типу (рис. 98). Тіло покрите п'ятьма поздовж­німи рядами великих кісткових «жучок».

Ряд Осетроподібні — Acipenseriformes. Родина Осетрові — Acipenseridae, стор. 138.

8 (7). Хвіст іншої будови. Тіло не вкрите п'ятьма поздовжніми рядами вели-

Рис. 98. Хвіст гетеро- _{ких K}j_CTK0BHX «жучок».

церкального типу. 9 ₍₁₈₎. Черевні плавці відсутні або ви­

дозмінені (у колючки, вусики).

10 (11). Черевні Плавці у вигляді колючок (іноді за ними є неколючі промені).

Ряд Колючкоподібні — Gasterosteiformes.

Родина Колючкові — Gasterosteidae, стор. 138.

11(10). Черевні плавці відсутні.

12 (13). Рило трубчасте, зяброві отвори відкриваються у ви­гляді невеличкого отвору ближче до спинної сторони. Тіло покрите кістковими щитками.

Ряд Голкоподібні (Пучкозяброві) — Syngnathiformes.

Родина Голкові — Syrignaihidae, стор, 139.

13(12). Рило не трубчасте. Тіло не покрите кістковими щит­ками.. '

14 (17). Спинний і підхвостовий плавці довгі і з'єднані безпо­середньо з хвостовим.

15 (16). На, горлі чотири вусики (видозмінені черевні плавці).

Ряд Окунеподібні — Perciformes (частина), стор. 135.

16(15). ВуСиків на горлі немає.

Ряд Вугреподібні — Anquilliformes.

Родина Вугрові — Anquillidae.

Типовий представник фауни УРСР — Вугор — Anquilla anquil- la L.

17(14). Спинний або спинні плавці і підхвостовий. не з'єднані з хвостовим, між ними є проміжок, хоч і малий.

Ряд Окунеподібні — Perciformes (частина), стор. 135.

132,

.18(9). Черевні плавці добре розвинені.'

19(20). Черевні плавці, , що злилися, утворюють лійкоподібну воронку (присоску), диск, в якій добре помітні окремі промені.

Ряд Окунеподібні — Perciformes (частина), стор. 135.

20 (19). Черевні плавці не утворюють лійкоподібної вороики.

21 (24). Жировий плавець є.

22 (23). На голові чотири вусики, гіара з яких досягає основи грудних плавців/, ,, ч

Ряд Коропоподібні — Cypriniform.es (частина), стор. 135. :';• 23'(22). /Вусиків на голові немає.

Ряд Оселедцеподібні — Clupeiformes (частина), стор. 135;

24(21). Жировий плавець відсутній.

25 (36). Черевні плавці розміщені за грудними на віддалі, не меншій ніж половина довжини грудного плавця (в середній частині тіл£ або ближче до анального отвору).

26 (27). Спинних плавців два.

Ряд Кефале подібні — Mugiliformes, стор, 134.

27 (26). Спинний плавець один.

28 (29). Рило дуже витягнуте, тонке.

Ряд Сарганоподібні — Beloniformes.

Родина Сарганові — Belonidae.

У фауні УРСР один вид—Чорноморський сарган — Belonebe- lone G.

29 (28). Рило якщо і витягнуте, то не тонке, хоч може бути здав­лене в спинночеревному напрямі.

30 (31), Навкруги рота або в кутках його 6—10 вусиків.

Ряд Коропоподібні — Cypriniformes (частина), стор. 135,

31 (ЗО). Навкруги ротового отвору або в кутах рота не більше 4 вусиків або їх зовсім немає.

32 (33). Зяброві кришки вкриті лускою.

Ряд Щукоподібні — Esociformes, стор. 134.

33 (32). Зяброві кришки не вкриті лускою.

34 (35). П'ята зяброва дуга має глоткові зуби.

Ряд Коропоподібні — Cypriniformes, стор. 135.

3^;5 (34). Глоткових зубів немає. : ■

Ряд Оселедцеподібні •—Clupeiformes, стор. 135.

36 (25). Черевні плавці розміщені перед чи під грудними або трохи ззаду них (на віддалі, меншій половини довжини грудного плавця).

37 (38). На підборідді один вусик. Його довжина в кілька ра­зів більша за ширйну.

Ряд Тріскоподібні — Gadiformes.

Родина Тріскові — Gadidae, стор. 144.

38 (37). На підборідді вусиків немає або їх більше одного, а якщо один, то у вигляді бородавки; його довжина не перевищує ширини. _;

Ряд Окунеподібні — Perciformes, стор. 135.

Таблиця визначення родин риб

' ' ^vi. - ■ . . і ' . ,

Ряд Скати — Rajiformes

1 (2). Тіло не покрите шипами. На хвості спинні плавці від­сутні. Хвіст має зазубрену колючку.

Родина Тригонові (скатя-хвостоколи) — Trygonidae. У фауні УРСР один вид — Морський кіт — Trygon pastinaca L.

2 (1). Тіло вкрите шипами (плакоїдними лусками великих розмірів). На хвості є два спинних плавці. Зазубреної колючки на хвості немає.

Родина Звичайні скати (райові) — Rajidae. У фауні УРСР один вид — Морська лисиця — Raja clavata L.

Ряд Камбалоподібні — Pleuronectiformes

1 (2). Рот нижній.

Родина Морські язики — Soleidae.

У фауні УРСР один вид — Морський язик — Solea nasuta Pall. 2(1). Рот кінцевий.

3 (4). Спинний плавець починається попереду верхнього ока. Родина Калканові — Bothidae.

Типовий представник фауни УРСР — Чорноморський калкан — Rhombus maeoticus Pall.

4 (3). Спинний плавець починається над оком. Родина Камбалові — Pleuronectidae,

Рід Камбала —- Pleuronectus.

У фауні УРСР лише один вид — Камбала річкова, або Г лось — P. flesus luscus Р а 11.

Ряд Кефалеподібні — Mugitiform.es

1 (2). Голова зверху не покрита лускою; на боках тіла срібляста поздовжня смуга.

Родина Атеринкові — Atherinidae.

Типовий представник фауни УРСР — Чорноморська атерина — Atherina mochon pontica Е і с h w.

2 (1). Голова зверху покрита лускою. Сріблястої поздовжньої смуги на боках немає.

Родина Кефалеві — Mugilidae. Рід Кефаль — Mugil, стор. 144. ¹ і ' ■ . '•

Ряд Щукоподібні ~ Esociformes

1 (2). Рило лопатоподібне. Хвостовий плавець виїмчастий. Родина Щукові — Esocidae.

У фауні УРСР лише один вид — Щука — Esox lucius L.

2 (1). Рило коротке. Хвостовий плавець закруглений. Родина Умброві — Umbridae, ,

У фауні УРСР лише один вид — Умбра європейська — Umbra krameri W а 1.

134,

. ■ ■ /"' ■ ..' •%/•• ': ' . . ;■>.:'■,■ . Ряд Коропоподібні — Cypriniformes

1 (6). Жировий плавець відсутній.

2 (3). На голові 6 вусиків, пара з яких, якщо їх витягнути вздовж тіла, досягає основи грудних плавців.

Родина Сомові — Siluridae.

У фауні УРСР лише один вид — Сом — Silurus glanis L.

3 (2)t На голові вусиків або немає зовсім, а якщо вони є, то пара з них не досягає основи грудних плавців.

4 (5). Навкруги ротового отвору 6—10 вусиків. ..■■• Родина В'юнові — Cobitidae, стор. 139.

5 (4), Навкруги ротового отвору менше 6—10 вусиків або їх зовсім немає.

Родина Коропові — Cyprinidae, стор. 140.

6 (1). Жировий плавець є.

⁷ Родина Аміурові — Amiuridae.

У фауну УРСР завезений і акліматизується Карликовий сомик — Amiurus nebulosus L.

Ряд Оселедцеподібні — Clupeiformes

1 (4). Жировий плавець відсутній.

2 (3). Рот нижній. Черевного кіля немає. Родина Анчоусові — Engraulidae.

У фауні УРСР лише один вид — європейський анчоус, або Хамса — Engraulis encrasicholus L.

.3(2). Рот іншої будови. На череві є кіль, вкритий лускою. Родина Оселедцеві — Clupetdae, стор. 139. 4 (1). Жировий плавець є. Родина Лососеві — Salmonidae, стор. 140.

Ряд Окунеподібні — Perciformes

1 (4). Черевні плавці відсутні або видозмінені у вусики.

2 (3). На горлі чотири вусики. Родина Ошибньові — Ophidiidae.

У фауні УРСР лише один вид — Ошибень — Ophidion barba-

3 (2)., На горлі вусики відсутні. Родина Піщанкові — Ammodytidae.

У фауні УРСР лише один вид — Піщанка мала — Ammodytes cicerellus R a f. - '

4(1). Є черевні плавці, хоч вони можуть бути зачатковими і складатися з кількох променів.

- 5 (6). Черевні плавці зачаткові і складаються не більше як з трьох — чотирьох розгалужених променів.

Родина Собачкові — Blenniidae.

Типовий представник фауни УРСР — Червона морська собачка—

— Вlennius sanguinolentus Pall.

135,

6 (5). Черевні плавці складаються не менше як з п'яти розгалу­жених променів.

7 (8). Черевні плавці утворюють лійкоподібну воронку з добре виявленими променями.

Родина Бичкові — Gobiidae.

Типовий представник фауни УРСР — Бичок піщаний—Neo- gobius fluviatilis Pall.

8 (7) Черевні плавці не утворюють лійкоподібної воронки.

9 (12). На підборідді один — два вусики.

10 (11). На підборідді два вусики. ■ ■

Родина Барабулькові (Султанкові) — Mullidae: •

Типовий представник фауни УРСР Барабуля звичайна, або Султанка ■— М alius barbatus L. ■

11 (10). На підборідді один вусик у вигляді бородавки.

Родина Горбаньові ■— Sciaenidae.

Рід Світлий горбань — Umbrina.

У фауні УРСР лише один вид — Світлий горбань — U. cirrosa L.

12 (9). На підборідді вусиків немає,

13 (18). За спинними і анальними плавцями тягнеться ряд (понад 4) невеличких відокремлених один від одного плавців.

14 (15), Но боках хвостового стебла кіля немає.

Родина Скумбрієві — Scombridae.

У фауні УРСР лише один вид — Скумбрія, або Макрель — Scomber scombrus L.

15 (14). По боках хвостового стебла кіль є.

16 (17). У першому спинному плавці не менше 22 нерозгалуже- них променів.

Родина Пеламідові — Cybiidae.

У фауні УРСР лише один вид Пеламіда — Sarda sarda В 1 о с h.

17 (16). У першому спинному плавці не більше 15 нерозгалуже- них променів.

Родина Тунцьові — Thunnidae.

У фауні УРСР .тише один вид —- Тунець — Thunnus tunnus L.

18 (13). За спинним і анальним плавцями невеликих, відокрем­лених один від одного плавців, немає, . .

19 (20). По боках хвостового стебла є гребінь, що складається з щитків.

Родина Ставридові — Carangidae. ■ \

У фауні УРСР лише один вид — Ставрида — Trachurus medi- terraneus ponticus A 1.

20 (19). По боках хвостового стебла немає гребня з щитків.

21 (22). Зяброві отвори зверху голови невеликі і мають округлу форму.

Родина Jlipoei — Calionymidae.

Типовий представник фауни УРСР — Миша морська — Саііо- nymus festicus Pall.

22 (21). Зяброві отвори по боках голови є.

136,

(24). Очі містяться на верхній стороні голови. Черевні плаіе'иі розміщені на вертикалі заднього краю ока або трохи ззаду.

Родина Зіркоглядові — Uranoscopidae.

У фауні УРСР лише один вид — Морська корова — Uranosco- pus scaber L.

24 (23). Очі містяться не на верхній стороні голови. Черевні плавці ззаду вертикалі заднього краю ока..

25 (26). Грудні плавці мають два — три окремих промені, які потовщені і служать для пересування по дну.

Родина Триглові — Triglidae.

Типовий представник фауни УРСР — Морський півень — Cheli- donichthys lucerna L.

26 (25). Грудні плавці не мають двох або трьох вільних променів,, що потовщені і служать для пересування по дну.

21 (28). Перед анальним плавцем два вільних промені у вигляді колючок.

Родина Луфарові — Pomatomidae.

У фауні УРСР лише один вид — Луфар — Pomatomus saltat- rix L.

28 (27). Немае двох колючок перед анальним плавцем.

29 (38). В анальному плавцеві є два колючих промені або вони відсутні.

30 (31). В анальному плавцеві колючі промені відсутні.

Родинд Драконові — Trachinidae.

У фауні УРСР лише один вид — Морський дракон — Trachinus draco L.

31 (ЗО). В анальному плавцеві є два колючих промені.

32 (37). Тіло повністю вкрите лускою.

33 (36). Хвостовий плавець виїмчастий,

34 (35). Задній край зябрової кришки має зубець (гострий виступ).

Родина Окуньові — Percidae, стор. 143.

35 (34). Задній край зябрової кришки не має гострого виступа.

Родина Рифові — Pomacentridae.

У фауні УРСР лише один вид — Ластівка сонячна — Chromis, chromis L. ■

36 (33),. Хвостовий плавець зрізаний прямо або закруглений.

Родина Горбаньові — Sciaenidae.

Рід Темний горбань — Corvina.

У фауні УРСР лише один вид — Горбань темний — С. umbra L.

37 (32). Тіло не повністю вкрите лускою.

Родина Бабцьові т- Cottidae.

Типовий представник фауни УРСР — Бобець головач — Cottus gobio L.

38 (29). В анальному плавцеві три колючих промені.

39 (40). Рот оточений м'ясистими губами.

Родина Губаньові — Labridae.

137,

Типовий представник фауни УРСР — Зеленушка — Grenilabrus ■ocellatus F о г s k.

40 (39). Рот не оточений м'ясистими губами. ^

41 (42). Кістки голови озброєні шипами. Від ока до переднього краю передкришки розташована добре помітна кістка.

Родина Скорпенові — Scorpaenidae.

У фауні УРСР лише один вид — Скорпена звичайна — Scorpaena porcus L.

42 (41). Кістки голови не озброєні шипами. Між оком і пёред- кришкою добре помітної кістки немає.

43 (44). Задній край передкришки зазубрений.

Родина Серранові — Serranidae.

Типовий представник фауни УРСР — Кам'яний окунь — Ser- ranus scriba L.

44 (43). Задній край передкрищки не зазубрений.

45 (46). Висота тіла Вкладається в його довжині понад три рази.

Родина Смаридові — Maenidae.

У фауні УРСР лише один вид — Смарида, або Морський окунь — Spicara smarts L.

46 (45). Висота тіла вкладається в його довжині менше трьох раз.

Родина Спарові — Sparidae, стор. 143.

Таблиця визначення родів риб

Родина Осетрові — Acipenseridae

1 (2). Зяброві шкіряні перетинки, що оточують зяброві' кришки, зростаються на нижній стороні голови, утворюючи поверх міжзяб- рового проміжку вільну складку (рис. 99).

Рід Білуга — Huso.

У фауні УРСР лише один вид — Білуга — Н. huso L.

2 (1). Зяброві шкіряні перетинки, що оточують зяброві кришки, не зростаються на нижній стороні голови, а прикріплені до пере­шийка і не утворюють над ним вільної складки (рис. 99).

Рід Осетр — Acipenser, стор. 144.

Родина Колючкові — Gasterosteidae

1 (2). Перед спинним плавцем є від 2 до 5, найчастіше 3 колючки.

Рід Малоголкова колючка — Gasterosteus.

У фауні УРСР лише один вид — Триголкова колючка — G. аси- leatus L,

2 (1). Перед спинним плавцем понад 5 колючок.

Рід Багатоголкова колючка — Pungitius.

138,

У фауні УРСР лише один вид — Мала південна колючка P. pta- tygaster К е s s 1.

Родина Голкові — Syngnathidae

1 (2). Голова поставлена майже під прямим кутом до поздовж­ньої осі тіла і нагадує конячу.

Рід Морський коник — Hippocampus.

У фауні УРСР лише один вид — Морський коник — Н. hippo­campus L.

2 (1). Голова направлена вздовж осі тіла.

3 (4). Хвостовий плавець відсут­ній.

Рід Змієподібна іглиця — Nero- phis,

/ У фауні УРСР лише один вид — Морське шило — N. ophidion L.

4 (3). Хвостовий плавець завжди є.

Рід Морська іглиця — Syngnathus.

Типовий представник фауни

УРСР — Трубкорот — S. typhle L.

Родина В'юнові—Cobitidae

1 (2). Навкруги ротового отвору є 10 вусиків, які неоднакові за дов­жиною (середні — на нижній щеле­пі у вигляді бородавок).

Рід В'юн — Misgurnus.

У фауні УРСР лише один вид — В'юн — М. fossilis L.

2 (1). Навкруги ротового отвору 6 вусиків, які майже одна­кові за довжиною.

3 (4), Тіло трохи здавлене з боків; під очима — по колючці {пробувати голкою або пінцетом, проводячи ззаду наперед з дея­ким натиском).

Рід Щиповка — Cobitis.

Типовий представник фауни УРСР — Щиповка звичайна — С. taenia L.

4 (3). Тіло округлої форми. Під очима колючок немає.

Рід Голець—Nemachilus. ■ V.;v -:

У фауні УРСР лише один вид — Голець — N. barba/ulus L.

Родина Оселедцеві — Clupeidae

1 (2). Посередині верхньої щелепи є чітко виражена вирізка.

Рід Оселедець — AlOsa, стор. 145.

2(1). Посередині верхньої щелепи зовсім немає вкрізки або вона дуже слабо виражена.

".'"Р-'^Ту 139

а б

Рис. 99. Голови осетрових (а — білуги; б — шипа):

І — губа перервана; 2 — губа су­цільна; 3 — зяброві перетинки при­рощені до міжзябрового проміжку; 4 — зяброві кришки утворюють вільну згортку.

Типовий представник фауни УРСР — Гольян звичайний — Ph. phoxinus L.

21 (20). Поперечних рядів лусок менше 70.

22 (23). Бічна лінія неповна. Рід Вівсянка — Leucaspius.

У фауні УРСР лише один вид — Вівсянка — L. delineatus Heck.

23 (22). Бічна лінія повна.

24 (25). Спинний плавець починається над черевними. Рід Єлець — Leuciscus

Типовий представник фауни УРСР — В'язь — L. idus L.

25 (24). Спинний плавець починається позаду вертикалі зад­нього краю основи черевних плавців.

Рід Краснопірка — Scardinius.

У фауні УРСР лише один вид — Краснопірка'—S. eryth.ro- phtalmus L. \

26 (7). Перед хвостовим плавцем є шкіряний кіль, не покритий лускою.

27 (28). Бічна лінія має кілька різних звивів (зигзагоподібна). Рід Чехонь — Pelecus.

У фауні УРСР лише один вид — Чехонь — P. cultratus L.

28 (27). Бічна лінія має не більше одного згину або їх зовсім немає.

29 (32). Глоткові зуби однорядні. .•/'

30 (31). За спинним плавцем кіля, вкритого лускою, немає. Рід Лящ — A brarnis. '

Типовий представник фаунй УРСР— Лящ — A. brama L.

31 (ЗО). За спинним плавцем є кіль, вкритий лускою. Рід' Рибець — Vimba. ■ ' У фауні УРСР лише один вид — Рибець — V. vimba L.

32 (29). Глоткові зуби дворядні.

33 (34). Перед спинним плавцем є борозна, не вкрита лускою. Рід Густера — Blicca.

У фауні УРСР лише один вид — Густера — В. bjoerkna L.

34 (33): На спині перед плавцем немає борозни, не вкритої лускою.

35 (36). Не вкритий лускою кіль починається на деякій віддалі від черевних плавців. _г ■''. vi і

Рід Шемая — Chalcalburnus.

У фауні УРСР лише один вид — Шемая — Ch. chalcoidesQ іі 1 d.

36 (35). Не вкритий лускою кіль починається зразу ж після черевних плавців.

37 (38). По обидва боки, вздовж бічної лінії тягнеться подвійна смужка з чорних плям.

Рід Бистрянка — Alburnoides.

142,

У фауні УРСР лише один вид -—Бистрянка — A. bipuncta- tus В 1.

38 (37). Вздовж бічної лінії немає подвійної смужки з чорних плям.

Рід Верховодка — Alburnus. .

У фауні УРСР лише один вид — Верховодка — A. alburnus L.

Родина Окуньові— Percidae-

1 (2). Спинні плавці з'єднані між собою.

Рід Йорж — Асегіпа, стор. 145.

2(1). Спинні плавці не з'єднані між собою.

3 (4). Тіло веретеноподібне; щелепова кістка ззаду покрита слізною. Рот нижній.

Рід Чоп — Aspro.

Типовий представник фауни УРСР — Чоп — A. zingel L.

4 (3). Тіло трохи стиснене з боків; щелепова кістка ззаду не покрита слізною. Рот кінцевий, або верхній.

5 (8). Перший спинний плавець складається з 12—17 проме­нів.

6 (7). Всі зуби на щелепах майже однакові.

Рід Окунь — Регса.

У фауні УРСР лише один вид — Окунь — P. fluviatilis L.

7 (6). Серед зубів на щелепах добре помітні «ікла».

Рід Судак — Імсіорсгса.

Типовий представник фауни УРСР — Судак — L. lucioperca L..

8(5). Перший спинний плавець складається з 8—11 променів.

Рід Перкарина — Percarina.

Типовий представник фауни УРСР — Перкарина азовська — P. demidoffi meotica К. u s п.

Родина Cm^peij^.^aridae-

1 (2). Передні зуби гачкуваті.

Рід Пагр — Pagellus.

У фауні УРСР лише один вид — Червоний пагр — P. erythri- nus L. ■■■'

2 (1), Передні зуби не гачкуваті,

3 (4). Передні зуби на щелепах широкі; бічні зуби в кілька рядів.

Рід Ласкир — Sargus.

У фауні УРСР лише один вид — Ласкир, або Морський карась, — — S. annularis Ъ.

4 (3). Передні зуби на щелепах більш-менш вузькі; бічні зуби в один. ряд. ' .

Рід Хієна — Charax.

У фауні УРСР лише один вид — Хієна колюча — Ch. puntazzo L..

Родина Тріскові — Cadidae

1 (2). Спинних плавців три. Рід Мерланг — Gadus.

У фауні УРСР лише один вид — Чорноморський мерланг — G. merlangus L.

2 (1). Спинних плавців два (перший може бути ледве помітний).

3 (4), Біля передніх ніздрів два довгих вусики. Рід Морський минь — Gaidropsarus.

У фауні УРСР лише один вид — Морський минь — G. medi- ierraneus L.

4 (3). Довгих вусиків перед ніздрями немає. Рід Минь — Lota.

У фауні УРСР лише один вид — Минь — L, lota L,

Таблиця визначення видів риб

Рід Осетр — Acipenser

1 (8). Нижня губа посередині перервана (рис. 99).

2 (3). Довжина рила не менша 0,6 довжини голови. Рило мечо­видне, видовжене.

Севрюга — А. stellatus Pall.

3 (2). Довжина рила менша 0,6 довжини голови. Рило не мечо­видне, загострене або тупе.

4 (7). У бічному ряді менше 50 «жучок».

5 (6). Вусики (на нижній стороні голови) розміщені ближче до кінця рила.

Осетр російський — A. guldenstedti В г d t.

6 (5). Вусики розміщені ближче до рота або на рівній віддалі між ним і кінцем рила.

Осетр атлантичний — A. sturio L.

7 (4). У бічному ряді понад 50 «жучок». Стерлядь — А. ruthenus L.

8 (1). Нижня губа посередині не перервана. Шип — A. nudiventris L о v.

Рід Кефаль — Mugil

1 (2). Жирові повіки добре розвинені (широкі), причому задня покриває майже третину ока.

Лобан — М. cephalus L.

2 (1). Жирові повіки відсутні або зачаткові (звужені).

3 (8). Висота верхньої губи менша половини діаметра ока.

4 (5). Луска голови і спини має 2—-5 какальців. Гостроніс — М. saliens R і s.

5 (4). Луска голови і спини має не більше одного канальця.

6 (7). Над основою грудного плавця є видовжена лопать. Головач — М. ramada R і s.

7 (6). Над основою грудного плавця немає видовженої лопаті. Сингіль — М. auratus R і s.

8 (3). Висота верхньої губи більша половини діаметра ока. Губач—М. labrosus R і s. > -

■ ■ ' Рід Оселедець — Atosa

1 (6). Нижня щелепа з зубами.

2 (3). Тичинок на першій зябровій дузі не більше 40. Керченський оселедець — А. meotica Gr im.

3 (2). Тичинок на першій зябровій дузі понад 40.

4 (5). Спина сіра.

Дунайський пузанок — A. nordmanni Ant.

5 (4). Спина чорна. ;

Оселедець чорноморський — A. pontica Е і с h v. ,6 (1). Нижня щелепа без зубів.

Азовський пузанок — A. tanaica Grim. : -

Рід Йорж —Асегіпа

1 (4). Колючих променів у спинному плавці 17—19; рило ви­довжене.

2 (3), На боках тіла круглі темні плями, Носар — А. асегіпа G u 1 d.

3 (2). На боках тіла 3—4 поздовжні темні смуги. Йорж смугастий — A. schraetser L.

4 (1). Колючих променів у спинному плавці 12—16; рило ко­ротке, тупе.

Йорж колючий — A. cernua L.

' ДОДАТКОВА, ЛІТЕРАТУРА

Маркевич О. П., Короткий І. І. Визначник прісноводних риб УРСР, 1954. ,'".<■■ :'■.-.'■ '

Борисов П. Г., Овсянников Н. С. Определитель промыс­ловых рыб СССР, 1958.

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ КЛАСУ ЗЕМНОВОДНИХ

Методичні вказівки

Для роботи необхідно мати:

1. По одному — два консервованих представники класу земно­водних кожного роду.

2. Набір препарувальних інструментів та ручні лупи, по од­ному комплекту на кожному столі.

Треба мати йа увазі, що консервований матеріал, який дається студентам для визначення, зберігався в формаліні, тому напередодні

10—423

145

його слід перекласти у воду, щоб хоч частково розчинити формалі і позбутися неприємного запаху.

У таблицях по визначенню земноводних, на відміну від таблиць по рибах, птахах і ссавцях, де представлені лише найпоширеніші види, подані всі представники, що зустрічаються на територі України.

План занятт.

1. Навчити вільно користуватися визначником земноводних.

2. Ознайомити з родинами, родами та окремими представниками земноводних.

Виконання завдання

а) Занотуйте в альбом найголовніші систематичні ознаки, ха­рактерні для земноводних, яких ви визначили.

б) Замалюйте в фарбах види земноводних, що відзначаються своєрідністю забарвлення.

Таблиця визначення рядів земноводних

1 (6). Є хвіст.

2(5). Найбільша ширина тулуба вкладається в його довжині (без хвоста) понад три рази. -

3 (4). По боках голови відсутні зовнішні зябра.

Ряд Хвостаті — Caudata, стор. 146.

4 (3). Зовнішні зябра на голові є.

Ряд Хвостаті — Caudata (личинки) ¹.

5 (2). Найбільша ширина тулуба вкладається в його довжині (без хвоста) менШе трьох разів.

Ряд Безхвості — Апига (личинки, пуголовки)Л

6 (1). Хвіст у дорослих відсутній.

Ряд Безхвості — Апига, стор. 147.

Ряд Хвостаті — Caudata

У фауні УРСР представлений лише однією родиною — Саламанд­рові — Salamandridae.

Таблиця визначення родів

1 (2). Хвіст у поперечному розрізі більш-менш округлий (на фіксованому препараті дещо деформується). Паротиди добре роз­винені (рис. 101).

Рід Саламандра — Salamandra.

У фауні УРСР лище один вид — Саламандра плямиста — S. sa­lamandra L.

2 (1). Хвіст у поперечному розрізі не округлий, а більш-менш стиснений з боків. Паротиди непомітні.

Рід Тритон — Triturus, стор. 147.

¹ У посібнику не даються таблиці для визначення личинок.

146,

Таблиця визначення родів і видів Тритон—Triturus

1 (4). Черево плямисте (темні плями на жовтому або оранже­вому фоні) (рис. 102).

2 (3). На голові є темні смуги, з яких особливо добре помітна та, що проходить через око (рис. 103). У самців гребінь спини без­посередньо переходить у хвостову оторочку, не утворюючи вирізки.

Тритон звичайний — Т. vulgaris L. >

3 (2). На голові темних смужок немає. У самців гребінь спини відділений від хвостової оторочки вирізкою.

Тритон гребінчатий — Т. cristatus L a u г.

4 (1). Черево однотонне, жовтого або оранжевого кольору (рис. 102).

Рис. 103. Го­лова звичай­ного трито­на.

К X

Рис. 101. Голо­ва саламандри з паротидами

Ь).

Рис. 102. Забар­влення черева

тритонів: а — черево пля­мисте: б — черево однотонне.

Рис. 104. Схема підне­бінних зубів:

тритона альпійського (а) та карпатського (б).

^г 5 (6). На верхньому боці голови борозни відсутні. Ряди під­небінних зубів розходяться під кутом зразу (рис. 104). Весною самець має гребінь. •;,' . ■

Тритон альпійський — Т. alpestris L a и г.

6 (5). На верхньому боці голови є три борозни. Ряди підне­бінних зубів розходяться під кутом не зразу, а на певній віддалі (рис. 104). У самця навесні гребеня немає.

Тритон карпатський — Т. montandoni Boul,

Ряд Безхвості — Апига

Таблиця визначення родин та родів

1 (2). Кінці пальців розширені в диски (рис. 105).

Квакші — Hylida&X \ ¹ ■ • ..■''■

У фауні УРСР лише один вид — Квакша (деревна жаба) — Ну la arborea L.

2 (1). Кінці пальців не розширені в диски.

Ю*

147

3(4). На верхній щелепі зуби відсутні (пробувати голкою, нігтем). • .•;;'••;••'?,' , . .. ... '

Ропухи — Bufonidae. Рід Ропуха — В Що, стор. 148.

4 (3), На верхній щелепі зуби є. ■

5 (6). Язик на задньому краї глибоко вирізаний. Жаби — Ranidae. >, Рід Жаба — Rana, стор. 148.

6 (5). Я^зик на задньому краї без ви­різки,

7 (8). Черево має великі чорні та чер^ воні (жовті, іноді оранжеві) плями.

А руглоязичні — Discoglossidae. Рід Кумка — Bombina, стор. 149.

8 (7). Черево не має великих чорних та червоних (жовтих, оранжевих) плям.

Часникові жаби — Pelobatidae. У фауні УРСР лише один вид — Часникова жаба — Pelobates fuscus L а ц г.

Таблиця визначення видів

Рід Ропуха — Bufo

1 (2). На нижній стороні третього ( з кінця) зчленування са­мого великого пальця (4) задньої ноги один горбочок (рис. 106).

Ропуха зелена — В. viridis Laur.

2 (1). На нижній стороні третього зчленування самого великого пальця задньої ноги два горбочка (рис. 106). ' ,

3 (4). Внутрішній край передплесни не має поздовжньої, добре виявленої складки шкіри.

Ропуха звичайна —В. bufo L. . ', . > .

4 (3). Внутрішній край передплесни має добре виявлену поз­довжню складку шкіри.

Ропуха очеретяна — В. calamita Laur.

Рід Жаба — Rana

1 (6). По боках голови проходять добре виявлені темні смуги.

2 (3). Зчленування стегна з гомілкою (якщо витягнути задню ногу вперед) заходить далеко за кінець морди.

Жаба прудка — R. dalmatina Bon.

3 (2). Зчленування стегна з гомілкою (якщо витягнути задню ногу вперед) не заходить за кінець морди.

4 (5). Морда загострена; черево однокольорове, біле. Жаба гостроморда — R. ierrestris A n d г.

і. 5(4). Морда тупа, закруглена; черево плямисте, зрідка одно­кольорове.

Jr 148

ців розширені в дис-

Жаба трав'яна — R, temporaria L.

6 (1). По боках відсутні добре виявлені темні смуги. Забарвлен­ня боків однотонне.

7 (8). Гомілка коротша за половину довжини тулуба. Якщо гомілки розмістити перпендикулярно до поздовжньої осі тулуба, то гомілковостопнї зчленування не торкаються одне одного (рис. 107).

Жаба ставкова — R. esculenta L.

Рис. 106. Задні лапки

ропух: а — з одинарним зчленів­ним горбком (/); б —з подвійним зчленівним горбком (2).

Рис. 107. Спосіб порів­няння відносної довжи­ни задніх кінцівок:

а — гомілкостопові зчлену­вання не торкаються; б — гомілкостопові зчленування захрдять одне за одне.

8 (7). Гомілка дорівнює половині довжини тулуба. Гомілково- стопні зчленування заходять одне за одне, як це показано на рис. 107,6.

Жаба озерна — R. ridibunda Pall. ,/■; .

■■,.,■:]>■:-'-'x: Рід Кумка— Bombina

1 (2). Кінці пальців з верхнього боку забарвлені в такий же колір, як і верхній бік всієї кінцівки.

Кумка червоночерева — В. bombina L.

2 (1). Кінці пальців неоднакового кольору, порівняно з верх­нім боком кінцівки вони помітно світліші.

Кумка жовточерева — В. variegata L.

додаткова література

Пащенко Ю. Й. Визначник земноводних та плазунів УРСР, 1955.

'Г е р е н т ь е в П. В., Ч е р н о в С. А. Определитель пресмыкающих­ся и земноводных, 1949. \ * ^; \ ,

149,

Для роботи необхідно мати:

1. По одному — два консервованих представники кожного роду плазунів.

2. Набори препарувгльних інструментів та ручні лупи, по од­ному комплекту на кожного студента.

3. Міліметрові лінійки та вимірю­вальні циркулі для загального корис­тування на кожному столі.

4. Таблицю розміщення щитків та лусок на голові ящірки і змії.

Також як і під час визначення риб та земноводних, слід консервований у фор­маліні матеріал, який визначатимуть студенти, перекласти напередодні занят­ті- тя у воду, щоб позбутися неприємного запаху консервуючої рідини та її впли- д ву на шкіру рук.

Визначаючи консервовані екземпля­ри отруйних змій, слід попередити сту­дентів, що отрута гадюк не розчинна в алкоголі, отже, наколотись на отруй- Рнс. 108. Щитки голови ний зуб небезпечно.

ящірки прудкої (зверху): Перед початком цього заняття сту-

Brt^Mi?-!SoHocoBrt^llif-BH"- Д^енти мають добре обізнатися та вивчи-

личний; 5 — передчільні; 6- ТИ НЭЗВИ ЩИТКІВ ГОЛОВИ ЯЩІрОК T3

10- змій, яких у процесі визначення ви- потиличний. користовують як систематичні ознаки

(рис. 108, 109, 110). Крім того, треба ознайомитися з методикою вимірів та підра­хунку лусок, користуючись рисунками (рис. 111).

Таблиці визначення плазунів, як і земноводних, охоплюють всіх основних представників, що зустрічаються на території Ук­раїни.

План заняття

1. Навчити вільно користуватись таблицями визначення пла­зунів.

2. Ознайомити з найголовнішими видами плазунів фауни СРСР.

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ

КЛАСУ ПЛАЗУНІВ

Методичні вказівки

150,

Виконання завдання

а) Занотуйте в альбом основні систематичні особливості родин та родів плазунів, яких ви визначили.

б) Зробіть малюнки найхарактерніших ознак, за якими від­різняються представники родів та родин плазунів.

Таблиця визначення рядів плазунів УРСР

1 (2). Тіло овальне, вкрите широким кістковим панциром, вкри­тим зверху роговими пластинками.

Ряд Черепахи — Testudines, стор. 152.

2(1). Тіло видовжене, вкрите лише невеликими роговими лу­сочками.

Рис. 111. Схема підрахування лусок навколо середини тіла змії:

.4 — лінія показує, як підраховувати кількість лусок навкруги тулуба; Б — цифри від І до 17 показують, як підраховувати луски.

Рис. 109. ІЦитки голови ящірки

прудкої (збоку): 1 — міжщелепний; 2 — передньоносо- вий; 3 — задньоносовий; 4— передній виличний; 5 —задній виличний; б — цетральновисковий; 7—барабанний; З— верхньогубні.

Рис. 110. Щитки голови змії (збо­ку):

1 — міжіцелепний: 2 — носові; 3 — між- носові; 4 — виличний; о — передорбі- тальний; б — надорбітальний; 7 — поза- орбітальний; 8 — перший ряд вискових; 9 — другий ряд вискових; 10 — верхньо­губні; 11 — підорбітальні.

151,

3 (4).^: Ноги є, а¹ якщо їх немає, то повіки добре розвинені. Луски на череві розташовані поперечними рядами.

Ряд Ящірки — Sauria, стор. 152.

4 (3). Ніг немає, повіки не розвинені, оЧі вкриті прозорими ро­говими щитками. Луски на череві розташовані одним поздовжнім рядом.

Ряд Змії — Serpentes, стор. 154.

\ Таблиця визначення родів ряду черепах

1(2). Верхній щит з'єднаний з нижнім нерухомо, кінцівки стовпоподібні. Плавальні перетинки між пальцями відсутні.

Рід Черепаха наземна — T'estudo.

У фауні УРСР лише один вид — Черепаха степова — Т. hors- fieldi Gray.

2 (1). Верхній щит з'єднаний з нижнім рухомо. Між пальцями кінцівок є плавальні перетинки.

Рід Черепаха болотна — Emys.

У фауні УРСР лише один вид — Черепаха болотна, або річ­кова — Е. orbicularis L.

Таблиця визначення родин ряду ящірок

1 (4). Повіки рухомі , голова вкрита зверху великими симетрично розташованими щитками.

2 (3). Ноги є, язик розщеплений надвоє та вкритий ромбічними черепицеподібними сосочками.

Родина Справжні ящірки — Lacertidae, стор. 153.

3 (2). Ніг немає, тіло видовжене, змієподібної форми. Язик скла­дається з 2 частин: основної — грубої, розташованої позаду, та передньої, тоненької, що може втягуватись в основну.

Родина Веретильницеві— Anguidae, стор. 152.

4 (1). Повіки нерухомі, зрощені в прозорий покрив (у вигляді часового скла), що вкриває око. Голова вкрита зверху зернистою лускою або численними дрібними неправильними многокутними щитками. Язик широкий з вирізкою спереду.

Родина Геконові — Geckonidae.

У фауні УРСР лише один вид — Гекон голопалий середземно­морський — Gymnodaclylus Kotschyi S t.

Таблиця визначення родів родини веретильницевих

1 (2). По боках тулуба від голови до клоакального отвору тягну­ться великі зморшки шкіри, ^луски ромбовидні, на хвості ребруваті.

Рід Веретильниця панцирна — Ophisaurus.

152,

■ ¹ У фауні УРСР лише один вид — Жовтопузик — О. apodus Pall.

2 (1). По боках тулуба'шкірних зморшок немає, луски округ­лені, гладенькі.

Рід Веретильниця — Anguis.

У фауні УРСР лише один вид — Веретильниця ламка — А. fra- gilis L. ■^Л:' >

Таблиця визначення родів ч : родини справжніх ящірок

1 (2). Ніздря відділена від першого верхньогубного щитка широким проміжком, і її отвір розміщений на вершині горбочка, утвореного носовими щитками. Лобовий (чільний) щиток має більш або менш глибоку поздовжню борозенку.

Рід Я щурка — Eremias.

У/фауні УРСР лише один вид — Я щурка різноколірна -г- Е. аг- guta Pall.

2 (1). Ніздря торкається першого верхньогубного щитка, ін­коли відокремлена дуже вузьким проміжком. Отвір ніздрі не вище рівня оточуючих щитків. Щитки голови, включаючи лобовий, без поздовжніх борозенок.

Рід Ящірка— Lacerta.

Таблиця визначення видів роду ящірок

1 (4). Голова помітно сплющена в спинночеревному напрямку.. Найбільша висо'та⁴ голови дорівнює 0,5—0,7 її ширини.

2 (3)! По боках тіла від голови тягнуться добре помітні світлі смуги'. Міжщелеповии щиток доходить до ніздрі.

Ящірка кримська — L. taurica Pall. '

3 (2). По боках тіла від голови йдуть невиразні темні смуги. МіжщелепоВий щиток не доходить до ніздрі.

Ящірка скеляста — L. saxicola Eversm.

4(1). Голова не сплющена в спинночеревному напрямку. Ви­сота голови дорівнює 0,8—1,0 її ширини.

5 (8). Стопа задньої кінцівки довша за голову.

7 (7). Хвіст поступово тоншає в напрямку до кінця. Довжина його принаймні вдвічі довша за тулуб з головою. Задньоносових щитків 2 або 3. Задні ноги, витягнуті вперед, досягають пахви. -", Ящірка зелена■— L. viridis Laur.

7 (6). Хвіст у першій половині або третині своєї довжини до­сить товстий, майже циліндричний, далі він різко тоншає до кінця. Довжина хвоста коротша за подвійну довжину тулуба з головою. Задньоносовий-щиток один. Задні ноги, витягнуті вперед, не до­сягають пахви.

Ящірка живородяща — L. vivipara J a q.

153,

8(5). Стопа задньої кінцівки менша або майже дорівнює дов­жині голови.

Ящірка прудка — L. agilis L.

Таблиця визначення родин ряду змій

1 (2). Тіло товсте, хвіст короткий конусовидний. Голова пле­ската і має більш-менш трикутну або яйцеподібну форму, вкриту зверху численними дрібними, правильної форми щитками, або лусочками.

Зіниця ока,має вигляд вертикальної щілини, є великі отруйні зуби.

Родина Гадюки—Viperidae.

Типовий представник фауни УРСР — Гадюка звичайна — Vipera berus L.

2 (1). Тіло струнке. Хвіст довгий. Голова зверху вкрита 9 великими щитками правильної форми. Зіниця ока кругла. Вели- -ких отруйних зубів немає. ,

Родина Вужі — Colubridac, стор. 154.

■у ' '" ^: '

Таблиця визначення родів родини вужів

1 (6). Впоперек тулуба, посередині його, міститься не більш як 19 лусочок.

2 (3). Лусочки на спинному боці мають добре виявлені поз­довжні гребені.

Рід Вуж Natrix, стор. 155.

3 (2). Лусочки на спині гладенькі. .-.,'.'

4 (5). Під передорбітальним щитком немає підорбітального. Верхньогубних щитків 7, міжщелепний щиток далеко вдається між .міжноеовими.

Рід Мідянка — Coronella.

У фауні УРСР лише один вид — Мідянка звичайна — С. aust- riaca L a u г.

о (4). Під передорбітальним щитком є маленький підорбіталь­ний. Верхньогубних щитків 8—9, якщо ж 7, то міжщелепний щиток лише трохи завертається на верхню частину голови і не вдається далеко між міжноеовими Щитками.

Рід Полоз — Coluber. •

У фауні УРСР лише один вид — Жовтобрюх, або Полоз жов- точеревний — С. jugularis L.

6 (1). Впоперек тулуба, посередині його, не менше 21 рядка лусочок.

Рід Полоз лазаючий — Elaphe.

Типовий представник фауни УРСР — Полоз візерунчатий — Е. dione Pall.

154,

Таблиця визначення видів роду вужів

1, (2). Шов між міжщелепним та міжносовим щитками не корот­ший за шов між міжщелепним та першим верхньогубним. По боках голови, позаду від ротового отвору, є 2 досить великі жовті плями.

Звичайний вуж — Natrix natrix L.

2 (1). Шов між міжщелепним та міжносовим щитком коротший за шов між міжщелепними та першим верхньогубним. По боках голови жовтих плям немає.

Вуж водяний —N. tessellata Laur.

' -. ■ . .. . ■

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Теренть-ев П. В. и Чернов С. А. Определитель пресмыкаю­щихся и земноводных, 1949.

/ Пащенко Ю. Й. Визначник земноводних та плазунів УРСР, 1955.

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ і

КЛАСУ ПТАХІВ В

Методичні вказівки

і

Для роботи необхідно мати:

1. Наукові шкурки птахів, по одному—два представники кожно­го ряду чи родини.

2. Вимірювальні прилади (міліметрові лінійки, циркулі тощо), що подавались на попередніх заняттях по визначенню.

3. Ручні лупи, по одній на кожному столі,

4. Таблиці: а) назв частин тіла птаха; б) способів основних вимірів птахів.

Приступаючи до визначення птахів, кожний студент повинен добре знати: назви окремих зовнішніх частин тіла і окремих діля­нок оперення у птахів (рис. 112); навчитись правильно вимірювати птахів, для чого слід ознайомитися з таблицями та рисунками в тексті (рис. 113, 114, 115, 116).

План заняття

1. Навчити вільно користуватися таблицями визначення птахів.

2. Ознайомити з особливостями будови представників найголов­ніших рядів птахів СРСР.

Виконання завдання: '

а) Занотуйте в альбомах порядок ходу визначення кількох видів птахів.

б) Зробіть малюнки-окремих частин тіла птахів, що відзнача­ються своєрідною будовою (лапа, дзьоб, хвіст тощо).

Таблиця визначення рядів птахів

1. Усі чотири пальці ноги з'єднані перетинкою (рис. 117). Ряд Веслоногі — Steganopodes, стор. 173.

0. Ноги іншої будови . . . . . . , . . . ... . . . • . • 2

Рис. 113. Вимір дзьоба.

1 — лоб; 2 — тім!я; З — потилиця; 4 — верхній бік шиї; 5 — плечове оперення; б — спина; 7 — над­хвістя; 8 — верхні покривні пера хвоста; 9 — ру­льові пера; 10 — нижні покривні пера хвоста; 11 — першорядні махові пера або махові пера першого порядку; 12 — задній (перший) палець; 13 — зов­нішній (четвертий) палець; 14 — середній (третій) палець; 15 — внутрішній (другий) палець; 16 — цівка; 17 — гомілка; 18 — черево; 19 — другорядні махові пера, або махові другого порядку; 20 — по­кривні пера першорядних махіових; 21 — груди; 22 — зоб; 23 — верхні покривні пера крила; 24 — горло; 25 — нижня щелепа, або нижня половина дзьоба; 26 — вуздечка; 27 — розріз рота, або краї щелеп; 28 — верхня щелепа, або верхня половина дзьоба.

2. Три передні пальці ніг мають широкі шкіря­сті лопаті з рівними кра­ями (рис. 118). Хвіст за­чатковий, рульові пера майже не можна відрізни­ти від покривних.

Ряд Норці — Colymbi, стор. 171.

0. Ноги і хвіст іншої будови.

3. Краї дзьоба рівні .........".. 4

0. Краї дзьоба мають численні поперечні зубці або пла­стинки (рис. 119).

4. Ніздрі мають вигляд трубок, які лежать по боках верх­ньої половини дзьоба (рис. 120).

Рис. 112. Назви частин тіла і оперення птаха:

Рис. 114. Вимір цівки.

156,

Ряд ТрубконосиTubinares. У. фауні .УРСР лише "один вид — Буревісник малий finus puffinus В г іі п п.

0. Ніздрі іншої будови . , . ,

5. Ноги довгі, довжина цівки по- /"Ч '

над 250 .мм, дзьоб наче зламаний, круто повернений униз (рис. 121). // \\

Ряд Фламінго — Phenicopteri. , //

Рис. 115. Вимір крила.

Рис. 116. Вимір хвоста.

Рис. 118. Лапа норця,

Рис. 117. Лапа баклана

' "Рис. 1'19. а — дзьоб каяки; б —дзьоб крохаля довгоносого.

: У фауні УРСР лише один вид —Фламінго — Phenicopterus roseus. Pall.

0. Ноги короткі, дзьоб не зігнутий донизу. Ряд Гуси — JKnseres, стор. 171.1

6. Перетинки між пальцями немає, а якщо е, то тільки в самих кутках між передніми пальцями. Пальці вільні або зрослися безпосередньо, без перетинок 9

157,

0. Три передніх пальці ніг з'єднані перетинкою, яка до­ходить не менше як до половини їх довжини 7

7. Ноги довгі, дзьоб дугоподібно зігнутий догори. Ряд Кулики — Limicolae (частина), стор. 163.

0. Ноги короткі, дзьоб не зігнутий догори.

8. Цівка майже не здавлена, збоків і спереду вкрита по-

Рнс. 120. Дзьоб буревісника: Рис. 121. Голова фламінго.

а — збоку; б — зверху. •• ." '•., ' .}'.:•.'.'.' •'•.". '; • ■' •

Ряд Мартини — Lari, стор. 168.

0. Цівка сильно здавлена, спереду і збоків вкрита сітча- тою шкірою. Задній палець широкий, плескуватий. Ноги роз­міщені біля заднього кінця тулуба.

Ряд Гагари — Gaviae. ' г

Типовий перелітний патх — Гагара чорнодзьоба — Ga via arctica L.

9. Нижня частина гомілки не оперена 10

0. Гомілка вся оперена 16

10. Уздечка або простір навкруги ока (або і те і друге) вкриті голою гладенькою шкірою.

Ряд Голінасті — Gressores (частина), стор. 174.

0. Уздечка і простір навкруги ока оперені або вкриті дріб­ними бородавками 11

11. Крило гостре; перше махове перо довше за друге або дорівнює йому.

Ряд Кулики — Limicolae (частина), стор. 163.

0. Крило тупе; перше махове перо коротше за друге . ... 12

12.. Задній палець є 14

0. Заднього пальця немає . , . 13

13. Ніздрі овальної форми, дзьоб коротший за середній па­лець з кігтем.

Ряд Дрофи — Otid.es.

158,

Типовий представник фауни УРСР — Дрофа — Otis tar­da L.

0. Ніздрі наскрізні, щілиноподібної форми. Дзьоб при­близно такої самої довжини, як середній палець з кігтем.

Ряд Кулики — Litnicolae (частина), стор. 163.

14. Великі птахи: довжина дзьоба від кута рота не менше 60 мм.

Ряд Журавлі — Grues.

Типовий представник фауни УРСР — Журавель сірий — Grus grus L.

0. Птахи менших розмірів. Дзьоб від кута рота коротший 45 мм 15>

Рис. 122. а —кіготь дрімлюги; б— чаплі. Рис, 1^3. Лапа стрижа . ; .'-••• ,.'* (серИОКрйЛЬЦя).

15. Основна половина хвоста не біла. Середній палець значно довший за цівку.

Ряд Пастушки — Ralli, стор. 163.

0. Основна половина хвоста біла. Середній палець не дов­ший від цівки. . , * V

Ряд Кулики — Limicolae (частина), стор. 163.

16. Внутрішній край кігтя середнього пальця має численні щербини і нагадує гребінець (рис. 122) . 17

0. Внутрішній край кігтя середнього пальця не має ви­гляду гребінця 18-

17. Дзьоб і ноги короткі. Уздечка оперена.

Ряд Дрімлюги — Caprimulgi.

У фауні УРСР є лише один вид — Дрімлюга — Саргітиі- gus europaeus L.

0. Дзьоб і ноги довгі, цівка довша ЗО мм. Уздечка гола.

Ряд Голінасті — Gressores, стор. 174.

18. Усі чотири-пальці ноги спрямовані вперед (рис. 123).

Ряд Довгокрилі — Macrochires.

Типовий представник фауни УРСР— Стриж чорний (Сер- покрилець) — Apus apus Ь. _;

0. Вперед спрямовано три або два пальці ........... 19

19. Очі розташовані спереду і спрямовані вперед. Голова розміщена начебто безпосередньо на тулубі без помітної шиї.

159 - ; J ■

-Зовнішні краї деяких першорядних махових пёр частково мо­хнаті або злегка зазублені. ■

Ряд Сови— Striges, стор. 178. .

0. Очі розташовані з боків голови і спрямовані вбік. Шия .добре помітна. Зовнішні краї махових пер рівні ...... . . 20

20. Ніздрі відкриваються на голій шкірі (восковиці), яка вкриває основу верхньої половини дзьоба ........... 21

0. Ніздрі відкриваються безпосередньо на дзьобі ... . . 22

21. Верхня половина дзьоба має вигляд гострого гачка, .зігнутого круто донизу поверх кінця нижньої половини «хижо- го» дзьоба.

. Ряд Хижі птахи — Accipitres, стор. 175.

0. Дзьоб не має вигляду гострого гачка, не «хижий».

Ряд Голуби — Columbae, стор. 162.

22. Вперед спрямовано два пальці ноги 23

0. Вперед спрямовано 3 пальці ноги . 24

23. Дзьоб зовсім прямий і верх його з помітно поздовжнім реберцем (рис. 124).

Ряд Дятли — Рісагіае, стор. 180.

0. Дзьоб злегка дугоподібно зігнутий донизу і верх його округлий (рис. 124).

Ряд Зозулі — СисиН. ■ '

Типовий представник фауни УРСР — Зозуля — Cuculus canorus L.

24. Задній палець маленький і розміщений значно вище, ніж передній (коли його нахилити вперед, він кінцем кігтя не заходить за кінець першої фаланги внутрішнього пальця) або його зовсім нема 25

0. Задній палець добре розвинутий і розміщений на одному рівні з передніми або трохи вище їх ' 26

25. Дзьоб короткий, менше 15 мм довжини з опуклою і по­мітно -зігнутою донизу верхньою щелепою.

Ряд Рябки — Pterocletes,

Рідкісний залітний птах півдня УРСР — Чорночеревий рябок — Pterocles orienialis L.

0. Дзьоб довший, понад 60 мм довжини, прямий і гнучкий.

Ряд Кулики—■ Limicolae, стор. 163.

26. На голові великий строкатий чуб, дзьоб довгий, злегка .дугоподібно загнутий донизу.

Ряд Одуди — Upupae..

У фауні УРСР лише один вид — Одуд —- Upupa epops L.

0. На голові чуба немає або він невеликий.

27. Надхвістя або верхні покривні хвоста яскраво-сині або зе­лені, крилоі хвіст також мають яскраво-зелеиі або сині кольори.

Ряд Сиворакилі — Согасіае, стор. 179.

0. Забарвлення надхвістя і верхніх покривних пер хвоста інше . . . .. ... . 28

1-60

28. Рульових пер понад 12. _: ,

Ряд Курині — Rasores (частина), стор. 161.

0. Рульових пер 12 або менше . ... . . . .,. . . ... 29

29. Рульові -пера далеко видаються за кінці покривних. Хвіст звичайної будови.

Ряд Горобині — Passeres, стор. 181.

0. Верхні покривні пера хвоста своїми вершинами Дося­гають кінців рульових і покривають їх. Останні можна поба­чити, тільки розсунув­ши покривні пера.

Ряд Курині — Raso­res, стор. 161.

Рис. 124. а — дзьоб дятла; б —дзьоб Рис. 125. Пальці тетерева, зозулі.

Ряд Курині — Rasores Таблиця визначення родин

1. Цівка оперена вся або більш як наполовину. Пальці мають рогову оторочку (рис. 125). Ніздрі прикри­ті пір'ям.

Родина Тетеревині — Tetraonidae.

Типовим представником є — Тетерев — Lyrurus tetrix L. 0. Цівка гола (не вкрита пір'ям). Пальці без рогової ото­рочки. Ніздрі не прикриті пір'ям.

Родина Фазанові — Phasianidae, стор. 161.

Родина Фазанові — Phasianidae Таблиця визначення родів та видів

1. Птахи середніх розмірів, крило довше 140 мм 2

0. Птахи дрібних розмірів, крило коротше 120 мм. Рульові

пера із світлими поперечними полосками: Рід Перепел — Cotttrnix.

У фауні УРСР лише один вид — Перепел — С. coturnix L.

2. Хвіст коротший за крило. Крайні рульові пера мають руде забарвлення.

Рід Куріпка—- Perdix.

-11—423 - №3

У фауні УРСР лише один вид — Куріпка сіра — P.. perdixL♦ 0. Хвіст довший за крило. Рід Фазани — Phasianus.

У фауні УРСР лише один вид — Фазан — Ph. colchicus L.

Ряд Г олуби — Columbae Родина Голубині — Columbidae

Таблиця визначення родів

1. Рульові пера, крім середньої пари, з темними кінцями. Двоколірних або чорних пер на шиї немає, частіше вони мають металевий відблиск.

Рід Голуб — Columba, стор. 162.

0. Рульові пера, крім середньої пари, з білими або світло- ' сірими кінцями. На задній стороні шиї у дорослих птахів є

лиски.

ділянки, вкриті двоколірними або чорними перами, які різко виділяються на загальному тусклому фоні (рис. 126). Рід Горлиці — Streptopelia.

Типовий представник фауни УРСР — Горлиця звичайна — S. turtur L.

Таблиця визначення видів роду Columba

Рис. 126. Голова горлиці.

1. Білої плями на крилі немає

0. На крилі є біла пляма.

Припущень — С. palumbus L.

2. Воло з металічним блиском. Дзьоб чорний. Голуб сизий — С. livia G m. 0. На волі немає металічного блиску. Дзьоб Голуб-синяк — С. oenas L.

Ряд Пастушкові — Ralli Родина Пастушкові ■— Rallidae

Таблиця визначення родів і видів

1. Цівка довша 42 мм. На лобі у дорослих є бляшка . .. . . 2

0. Цівка коротша 42 мм. Голої бляиіки на лобі немає .... З

2. По боках пальців ніг широкі виїмчасті шкірні лопаті (рис. 127).

На лобі біла бляшка.

Рід Лиска — Fulica.

У фауні УРСР лише один вид — Лиска — F. atra L.

0. На боках пальців Лопастей немає.

На лобі червона (у дорослих) шкіряста бляшка. Ніздрі видовжені.

Рід Курочка водяна — Gallinula. *

У фауні УРСР лише один вид — Курочка водяна — G. chlo- ropus L.

3. Дзьоб девший 35 мм, такої ж довжини як цівка і трохи зігнутий донизу.

Рід Пастушок — Rallus.

У фауні УРСР лише один вид—Пастушок— R. aquaticus L.

0. Дзьоб коротший ЗО мм і набагато коротший за цівку . . 4

4. Пахвові і нижні покривні крила бурого кольору, іноді з білими смужками.

Рід Погонич — Porzana.

Типовий представник фауни УРСР — Погонич — P. por­zana L.

0. Пахвові і нижні покривні крила руді.

Рід Деркач — С rex.

У фауні УРСР лйшё один вид — Деркач — С. crex L.

Ряд Кулики — Limicolae

Таблиця визначення родин

1. Середня пара рульових пер не довша від крайніх, а коли довша, то менше ніж на 25 мм. Птахи різних розмірів. Серед них є такі, що мають або довгий, або короткий дзьоб .... 2

0. Середня пара рульових пер довша від крайньої пари на 25 мм і більше (рис. 128). Великі кулики з коротким дзьобом і трипалими ногами.

Родина Лежневі — Burliinidae.

У фауні УРСР лише один вид — Лежень — Burhinus oedi- cnemus L.

2. Розріз рота невеликий і далеко не доходить до вертикалі ока (рис. 129).

Родина Сивкові Charadriidae, стор. 164.

0. Розріз рота великий і доходить майже до вертикалі пе­реднього краю ока (рис. 130).

11* .^ ;..; І 163 , • - ■

Родина Дерихвостові —- Glareolidae.

Типовий представник фауни УРСР — Дерихвіст степовии- Glareola pratincola L.

Родина Сивкові— Charadriidu

>

' _r --,- Таблиця визначення родів

. З

1. Ніздрі помітно виходять за межі основної чверті Дзьоба. Дзьоб помірної довжини, ніколи не буває довгим і тонким і фор­мою нагадує голубиний. Його основа стиснена, а вершина здута і опукла, причому ніздрі відкриваються в широких

вкритих м'якою шкірою за­глибленнях. Тільки в пред­ставників одного виду дзьоб короткий, клиновидний без здуття на кінці 2-

Рис. 128. Хвіст лежня.

Рис. 129. Дзьоб снвкй.

0. Ніздрі містяться в межах основної чверті дзьоба (якщо його міряти від кута рота), рідко виходять за ці межі. Дзьоб різної форми і довжини, але звичайно довгий і ніколи не бу­ває ні стисненим при основі із здутою вершиною, ні коротким клиновидним " . . .

2. Заднього пальця немає, Згин крила рівний, без горбка або шпори.

Рід Сивка — Charadrius.

Типовий представник фауни УРСР — Зуйок малий — Ch. dubius Scop.

На узбережжі морів Зуйок морський — Ch. alexandrinus L.

0. Задній цалець є, хоч і дуже маленький

3. Основна третина середніх рульових пер біла.

Рід Чайка — Vanellus (рис. 131).

Типовий представник фауни УРСР — Чайка (чибіс) — V. vanellus L.

0. Основна третина середніх рульових пер не біла, пахові пера чорні.

Рід Ту лес — Squatarola. '

У фауні УРСР лише один вид — Ту лес — S. squatarola L.

4. Дзьоб круто дугоподібно загнутий догори, між передніми

164,

4рЬЦЯМИ ніг є перетинки, які доходять до половини довжини Цреднього пальця.

Рід Шилодзьобка — Recurvirostra.

У фауні УРСР лише один рид — Шилодзьобка—R. avoset- L.

0. Дзьоб прямий, загнутий донизу або трохи вгору. Пере- Гиики є тільки в кутках пальців або їх «немає . , . . . . . > б. Дзьоб круто дугоподібно загнутий донизу. -

Рис. 130. Дзьоб дерихвоста.

Рис. 131. Голова чайки.

Рід Кроншнеп — Numenius.

Типовий представник фауни УРСР — Кроншнеп великий — N. arquata L. , ; ■ ■ v ;■' -.

0. Дзьоб прямий або злегка загнутий донизу чи догори . . 6

6. Заднього пальця немає 7

0. Задній палець є, хоч і маленький . 9

7. Довжина цівки понад 90 мм.

Рід Ходулочник — Himantopus.

У фауні УРСР лише один вид — Ходулочник — Н. himanto­pus L.

0. Довжина цівки менша 70 мм. Довжина крила понад 200 мм. Дзьоб червоний або оранжевий.

Рід Кулик-сорока ■— Haematopus.

У фауні УРСР лише один вид — Кулик-сорока — Н. ostra- legus L.

8. Дзьоб на кінці трохи розширюється, злегка плескува­тий, шершавий і має поздовжню борозенку..

0. Дзьоб поступово звужується до кінця, шершавості і поз­довжньої борозенки на ньому немає 11

9. Гомілка спереду оперена до суглоба. Верх голови з попе­речними- смугами. - ■.-v.;: ~-_г ';■■: _: -

Рід Вальдшнеп—Scolopax.

У фауні УРСР лише один вид — Вальдшнеп — S. rusticola L.

0. Нижня частина гомілки гола. Верх голови з поздовжніми м угами. ■-.■.."..: '

165,

10. Верх голови з двома темними поздовжніми смугами, між якими проходить вузька світла смужка. Спина без металічного блиску.

Рід Бекас — Capella, стор. 167.

0. Верх голови з однією широкою темною смугою і двома світлими смугами по її боках. Спина з зеленим або фіолетовим металічним блиском.

Рід Гаршнеп — Lymnocryptes.

У фауні УРСР лише один вид—Гаршнеп—L. gallinula L

Рис. 132. Дзьоб веретенника.

Рис. 133. Лапа побереж- Рис. 134. Лапа уліта.

ника.

11. Оперення лоба не виходить уперед по коньку дзьоба далі кута рота. Дзьоб довший за хвіст довжиною понад 65 мм (рис. 132).

Рід Веретенник — Limosa.

Типовий представник фауни УРСР — Веретенник вели­кий — L. limosa L.

0. Оперення лоба звичайно виходить вперед далі кута рота. Дзьоб не довший від хвоста і коротший 65 мм 1

12. Дзьоб широкий, плескатий по всій довжині і злегка зі­гнутий униз на кійці.

Рід Грязовик — Limicola.

У фауні УРСР лише один вид — Грязовик — L. falcinellus Pont.

0. Дзьоб вузький, не плескатий, з помітним коньком ... 13

13. Передні пальці ніг вільні до основи (рис. 133).

Рід Побережник — Galidris.

Типовий представник фауни УРСР — Чорнозобик — G. testacea Pall.

166,

0. Між основами середнього і зовнішнього пальців є добре помітна перетинка (рис. 134.) . . ^v. : . . у ; . - : .. ■ 14

14. Рульові пера одноколірні. Тільки на середній парі мо­жуть бути поперечні смуги, до того ж не білого кольору.

Рід Турухтан — Philomachus.

У фауні УРСР один вид — Турухтан — Ph. pugnax L.

0. Рульові пера поперечносмугасті. Ці смуги білого і сірого або білого і бурого кольорів.

Рід У лит — Tringa, стор. 167.

. Рід У лат — Tringa

Таблиця визначення видів

1. Задня частина спини, поперек або верхні покривні пера хвоста з білим забарвленням. Хвіст неклиневидний 2

0. Задня частина спини, поперек і верхні покривні пера хвоста без білого забарвлення, тобто одного кольору зі спиною. Хвіст клиновидний. '

Перевізник — Т. hypoleucos L.

2. Задня частина спини і поперек білі 4

0. Задня частини спини і поперек темні, тільки верхні

покривні пера хвоста білі З

3. Пахові пера білі з поперечними бурими смужками. Стри­жень першого махового пера білий.

Фіфі — Т. glareola L. 0. Пахові пера темно-бурі з вузькими білими поперечними смужками. Стрижень першого махового пера темний.

Чорниш — Т. ochropus L.

4. Вершинні половини другорядних махових пер білі і утво­рюють біле дзеркальце на крилі.

Травник — Т. totanus L.

0. Вершинні половини другорядних махових пер темні або рябі . . . . . .......... у.. . :. 5

5. Вершинні половини другорядних махових пер з білими і темно-сірими поперечними смугами.

Щоголь — Т. eryihropus Pall.

0. Другорядні махові пера одноколірні — бурі або сірі, іноді зі світлою облямівкою, але без поперечних смуг ..... б

6. Крило довше 160 мм.

У лит великий — Т. nebularia Gunn.

0. Крило коротше 150 мм.

Поручайник — Т. stagnatilis В е с h s t.

Рід Бекас — Capella Таблиця визначення видів

1. На крайніх парах рульових пер переважає темний колір. Оперення черева зовсім біле, без плям.

Бекас — С. gallinago L.

«

Рис. 135. а—-голова мартина; б—крячка,

0. З або 4 пари крайніх рульових пер в кінцевій половині білі або білі з димчастими поперечними смугами. На череві звичайно є димчасті поперечні плями. Дупель — С. media Lath.

Ряд Мартини — Lar Родина Мартинові — Larida<

Таблиця визначення родів

1. Верхня половина дзьоба на кінці загнута вниз добре по­мітним гачком, який охоплює кінець нижньої половини дзьоба (рис. 135). Хвіст зрізаний прямо.

Рід Мартин Larus, стор. 169.

0. Обидві половини дзьоба витягнені і загострені, без гачка на верхній щелепі. Хвіст вирізаний або вилчастий, крайні рульові пера значно довші за середні

Рис. 136. а — хвіст крячка річкового; б — хвіст крячка чор­ного.

2. Крило довше 350 мм. Рід Чеграва — Hydroprogne.

У фауні УРСР лише один вид — Чеграва — Н. tschegrava L е p.

0. Крило коротше 350 мм . ... . .

3. Крайня пара рульових пер з загостреними кінцями. Ви­різ хвоста глибокий, більше ніж на третину його довжини

(рис. 136).

Рід Крячок — Sterna, стор. 170.

168,

І; 0. Крайня пара рульових пер на кінці незагострена. Ви- фіз хвоста менший за третину його довжини (рис. 136) ... 4 4. Крило довше 270 мм. Дзьоб довший 32 мм. Рід Крячок чорнодзьобий — Gelochelidon. У фауні УРСР лише один вид — Крячок чорнодзьобий — G. nilotica Q пі;

0. Крило коротше ^:250 мм. Дзьоб коротший 31 мм. Рід Крячок болотяний — Chlidonias.

Типовий представник фауни УРСР — Крячок чорний — Ch. nigra L.

Рід Мартин — Larus

Таблиця визначення видів

1. Крило довше 240 мм 2

0. Крило коротше 240 мм.

Мартин малий — L. minutus Pall.

2. Крило довше 390 мм. Висота дзьоба понад 13 мм .... З

Рис. 137. Друге і третє махові пера • мартина звичайного.

0. Крило не довше 390 мм. Висота дзьоба менша 10 мм . .

3. На основних частинах першорядних махових пер пере­важає білий колір або на внутрішніх опахалах є блідий сіру­ватий клин. Білих кінців чи передвершинних плям на цих ма­хових перах немає. У дорослих птахів влітку голова завжди чорна.

Чорноголовий хохотун — L. ichthyaetus Pall.

0. Першорядні махові пера (з першого по п'яте) цілком чорні, темно-бурі або мають білі кінчики; передвершинні плями є на першому маховому пері. Голова ніколи не буває чорною . 4

4. У дорослих птахів мантія (спина і верхня поверхня крила) чорна. Молоді птахи темніші .............. 5

0. У дорослих птахів мантія світла, попелясто-сіра. Моло­ді птахи теж світлішого забарвлення. : ;•

Мартин сріблястий — L. argentatus Pont.

5. Крило не довше 450 мм, дзьоб коротший 55 мм,

Клуша — L. fuscus L.

0. Крило довше 450 мм. Дзьоб довший 55 мм.

Мартин великий морський — L. marinus L. '

169,

6. На основних і середніх частинах першорядних махових пер багато білого кольору. Крило звичайно коротше 320 мм . 7

0. На основних і середніх частинах першорядних махових пер немає білого кольору. Крило звичайно довше 320 мм.

Мартин сизий — L. canus L.

7. На другому і третьому першорядних махових перах білі язики не доходять до внутрішнього краю пера і цей край тем-

Рис. 138. Дзьоб морського голубка. Рис. 139. Дзьоб мартина зви-

.••■ '•'.;',,, ■•".■■ . чайного.

ний (рис. 137). Голова у дорослих птахів літом біла або кофей­но-бура 8

0. На другому і третьому першорядних махових перах білі язики поширюються до внутрішнього краю пера, так що цей край, крім передвершинних частин, білого кольору, або ці пера всі білуваті. У дорослих птахів літом голова зовсім чорна.

Мартин чорноголовий — L. melanocephalus Т е ш rn.

8. Дзьоб тонший і довший (рис. 138). У дорослих птахів літом голова чисто біла.

Морський голубок — L. genei В r е m е.

0. Дзьоб значно грубіший і коротший (рис. 139). і

У дорослих птахів у літній період голова набуває кофей­но-бурого забарвлення.

Мартин звичайний — L. ridibundus L.

Рід Крячок — Sterna

/Д-Ї-! 0;;' У.' Таблиця визначення видів

1. Крило коротше 285 мм. Дзьоб коротший 45 мм, двоко­лірний: жовтий або червоний з чорним кінцем 2

0. Крило довше 285 мм, дзьоб довший 45 мм, двоколір­ний: чорний з жовтуватим кінцем.

Крячок рябодзьобий — S,. satidvicensis Lath.

2. Крило коротше 200 мм. Дзьоб жовтого кольору з чор­ним кінцем.

Крячок малий —5. albifrons Pall.

0. Крило довше 200 мм. Дзьоб червоний з чорнуватим кін­цем. .

Крячок річковий — 5. hirundo L.

170,

і „ Ряд Норці — Colymbl

Родина Норцеві — Colymbidae Рід Норець — Colymbus

Таблиця визначення видів

1. Крило коротше 115 мм. У дорослих птахів немає подов­жених пер ні на голові, ні на шиї.

Норець малий — С. ruficollis Pall.

0. Крило довше 115 мм. У дорослих птахів літом на голові

є подовжені пера . . . . • '.'■. . . 2

2. Дзьоб коротший 28 мм і трохи загнутий догори. Цівка коротша 50 мм. У дорослих птахів літом нижня частина шиї і воло чорні.

Норець чорношиїй — С. caspicus Н a b 1.

/ 0. Дзьоб довший 28 мм. Цівка довша 50 мм З

3. Білої смуги над оком немає. Уздечка чорна. У дорослих птахів на комірі рудих пер немає. Щоки і низ голови сірі.'

Норець сірощокий — С. griscigena В о d d.

Смуга над оком і уздечка білі. У дорослого птаха комір з рудих пер з чорними кінцями.

Норець великий — С. cristatus L.

. Ряд Гуси — Anseres Родина Качачі — Anatidae

Таблиця визначення родів

1. Цівка спереду вкрита сітчастою шкірою . . 2

0. Цівка спереду, принаймні в нижній частині, вкрита по­перечними щитками. . З

2. Птахи середніх розмірів (не більше гуски), махові пера чорні або темно-бурі. Довжина середнього пальця без кігтя не більше 106 мм. Ноги світлого, рожевого або жовтого кольору. В забарвленні дзьоба також є світлі тони.

Рід Гуска — Anser.

Типовий представник фауни УРСР — Гуска сіра — A. an­ser L.

0. Птахи великих розмірів. Махові пера білі, у молодих блідо-сіро-бурі або димчаті. Довжина середнього пальця без кігтя менше 107 мм.

Рід Лебідь 4-і Су gnus. ' л. .

Типовий представник фауни УРСР — Лебідь-иіипун — С. olor G т,

3. Дзьоб широкий, по краях має поперечні пластинки або реберця. ,

0. Дзьоб вузький, по краях має гострі зубці (рис. 140).

Рід Крохаль — Mergus.

171,

Типовий представник фауни УРСР — Крохаль довгоносий — М, serrator L. . Ь^'-У

4. Задній палець ноги має тільки вузьку торочку, довжина його в 3,5—4 рази перевищує ширину (рис. 141) .••, ......

0. Задній палець ноги має широку шкірясту лопать, дов­жина його тільки в 2—3 рази перевищує ширину ( з лопат­тю).

Дзьоб і ноги темні (рис, 141). Рід Чернь — Aythia. Типовий представник фау­ни УРСР — Чернь білоо­ка-— A. nyroca G ід 1 d.

5. На крилі велике яскраво-зелене дзеркальце, із спинного боку облямоване рудою смугою. Крило довше 295 мм.

Галагаз — Tadorna.

Типовий представник фауни УРСР — Галагаз — Т. tador­na L.

Рис. 140. Дзьоб крохаля.

в " 5

Рис. 141. А—лапа качки; Б — лапа черні; а' — лопать задлього пальця вузька; б' — лопать заднього пальця широка.

0. Якщо є на крилі зелене дзеркальце, то воно не межує з рудим кольором.

Крило коротше 295 мм. Річ Качка — Anas, стор. 172.

Рід Качка — Anas

Таблиця визначення видів

1. Дзьоб майже однакової ширини по всій своїй довжині (не розширений на кінці, краї щелепи паралельні по всій дов­жині) 2

0. Дзьоб на кінці вдвічі ширший, ніж у його основи(рис. 142). Широконоска —є А. clypeata L.

2. Крило довше 220 мм ' . 4

0. Крило коротше 220 мм З

3. Стрижні першорядних махових пер буроватого кольору.

172,

Дзеркальце на крилі яскраво-зелене, з металічним блиском, ме­жує з чорним кольором.

Чирок-свистунок — А. сгесса L.

0. Стрижні першорядних махових пер білі. Дзеркальце світло-зелене, або буре без металічного блиску, не межує з чорним кольором.

Чирок-тріскунок — A. querquedula L,

4. Дзеркальце на крилі не має фіолетового кольору ... 5

0. Дзеркальце на крилі має яскравий фіолетовий колір. Голова з металіч­ним блиском.

Крижень — A. platyrhy- ticha L.

/ 5. Лапи свинцево-сірі без жовтого кольору. Пахо­ві пера не зовсім білі . . .6

0. На лапах є світлий, жовтий або буро-оранжевий колір. Пахові пера зовсім білі.

Нерозень — A. strepera L.

6. Дзьоб короткий, коротший 40 мм.

Свищ — A. penelope L. -м •» '

0. Дзьоб довгий: 45—.50 мм довжини.

Шилохвіст — А. acuta L. .■■'■■Л_ч:_ч .'.'■

Ряд Веслоногі — Steganopodes

Рис. 142. Дзьоб широконоски.

Таблиця визначення родин

Рис. 143. Дзьоб пелікана.

Рис. 144. Дзьоб баклана великого.

Як залітний птах — Пелікан кучерявий Pelecanus cris- pus В г и с h. yf, :

0. Дзьоб майже циліндричний з малопомітним горловим мішком (рис. 144). Оперення темне.

Родина Бакланові — Phalacrocoracidae, стор. 174.

1. Дзьоб широкий, плескуватийГзІвеликим горловим міш­ком (рис. 143). Оперення світле. \ Родина Пеліканові — Pelecanidae

Родина Бакланові — Phalacrocoracidae > - Рід Баклан — Phalacrocorax

Таблиця визначення видів

1. Крило.довше 300 мм. У хвості 14 рульових пер.

Баклан великий — Ph. carbo L.

0. Крило коротше 300 мм. У хвості 12 рульових пер .... 2

2. Крило коротше 230 мм. Дзьоб коротший 40 мм. Цівка коротша 40 мм.

Баклан малий — Ph. pygmaeus Pall.

0. Крило довше 230 мм. Дзьоб довший 40 мм. Цівка довша 40 мм.

Баклан довгоносий — Ph. aristotelis L.

Ряд Голінасті — Gressore;

.'•.:' .-.'■•.•• ' Таблиця визначення родин

1. Дзьоб довгий, прямий, гострокінцевий без розширення на кінці ... , . . . . ... . . . . . . . . . . . . . . .... 2

0. Дзьоб дуговидно загнутий донизу або плоский і лопато­подібно розширений на кінці.

Родина Ібісові — Ibididae, стор. 174.

2. Кігті короткі, тупі. Кіготь середнього пальця з рівним краєм (незазубрений).

Родина Лелекові — Ciconiidae.

Типовий представник фауни УРСР — Лелека білий — Ciconia ciconia L.

0. Кігті довгі, гострі. Кіготь середнього пальця на внутріш­ньому краї має зазублини і нагадує гребінець.

Родина Чаплеві — Ardeidae, стор. 175.

Родина Ібісові — Ibididae

_s Таблиця визначення родів і видів

1. Дзьоб прямий, плескатий, лопатоподібно розширений на кінці (рис. 145).

Рід Колпиця — Platalea, стор. 175.

#

Рис. 145. Дзьоб колпиці. Рис. 146. Голова коровайки.

У фауні УРСР лише один вид — Колпиця —• P. Іеисого- dia L.

0. Дзьоб вузький, дуговидно загнутий донизу (рис. 146).

Рід Коровайка — Plegadis.

У фауні УРСР лише один вид — Коровайка — P. falcinel-

Ролина Чаплеві — Ardeidae Таблиця визначення родів і видів

1. Махові і рульові пера білі 2

0. Махові і рульові пера іншого кольору (темні або стро-

аті) З

2. Крило коротше 240 мм. Дзьоб коротший 70 мм. Цівка (оротша 84 мм. Оперення спинної частини рожево-винне влітку або бур'е восени (у дорослих та молодих птахів).

Рід Чапля жовта — Ardeola.

У фауні УРСР лише один вид — Чапля жовта — А. ralloides S с/о p.

0. Крило довше 240 мм. Дзьоб довший 70 мм. Оперення чи­сто біле.

Рід Чапля біла — Egretta.

Типовий представник фауни УРСР — Чапля мала біла — Е. garzetta L.

3. Цівка довша 105 мм. Дзьоб довший 100 мм. Рід Чапля — Ardea.

Типовий представник фауни УРСР — Чапля сіра — A. ci­ne rea L.

0. Цівка коротша 105 мм. Дзьоб коротший 100 мм ..'.,, 4

4. Крило коротше 170 мм. Рід Бугайчик — Ixobrychus.

У фауні УРСР лише один вид — Бугайчик — I. minutus L. 0. Крило довше 240 мм ............... , ... 5

5. В оперенні немає вохристого кольору. Рульових пер 12. Рід Квак — Nycticorax.

У фауні УРСР лише один вид — Квак —N. nycticorax L.

0. В оперенні багато вохристого кольору. Рульових пер 10. Рід Бугай — Botaurus.

У фауні УРСР лише один вид — Бугай — В. stellaris L.

Ряд Хижі птахи — Accipitres Таблиця визначення родин

1. На верхній щелепі перед вершиною є добре виражений зубець (рис. 147).

Родина Соколині — Falconidae, стор. 176. 0. На верхній щелепі перед вершиною зубця немає, іноді буває лише невеликий виступ (рис. 148).

Родина Яструбині — Accipitridae, стор. 177.

Родина Соколині ■— Falconidam Рід Сокол — Fatcoi

Таблиця визначення видів

..'.". ■ ; ;; ' ■„'. .;.' •■.

1. Великі птахи, довжина крила не менше 300 мм. Цівка довша 45 мм. У пір'євому забарвленні є руді і рудувато-бурі кольори.

Балобан — F. cherrug Gray.

0. Птахи менших розмірів. Крило коротше 300 мм. Цівка коротша 40 мм 2

Рис. 147. Дзьоб сокола.

Рис. 148. Дзьоб яструба.

2. Кігті чорні або чорнуваті 4

0. Кігті світлі, білуваті с

3. Перше махове перо коротше,за третє. У.забарвленні вер­ху тіла переважає рудий колір.

^ Боривітер степовий — F. naumanni F 1.

0. Перше махове перо довше за третє. У забарвленні верху тіла переважає сірий колір.

Кибчик — F. vespertinus L. ,

4. Хвіст східчастий: різниця довжини середніх і крайніх рульових пер більша 20 мм. Верх тіла переважно рудого ко­льору.

Боривітер звичайний — F. tinnunculus L. 0. Хвіст заокруглений: різниця довжини середніх і край­ніх рульових пер менша 20 мм.

Верх тіла з переважанням сірих або буруватих кольорів 5

5. Внутрішнє опахало другого махового пера без виїмки. Перше махове перо довше третього. Середні рульові однотонні без поперечного малюнка.

Чеглок — F. subbuteo L.

0. Внутрішнє опахало другого махового пера має виїмку. Перше махове перо коротше третього. Середні рульові звичайно мають поперечний малюнок, принаймні у вигляді вершинної смужки. 7 -.7

Дербник — F. columbarius L.

176,

Родина Яструбині — Accipitridae

' ^T vу - * .л. '. , ' '., , ■ ' і..';' -- _v, _Л1. ' Lj ■ '' " '■_ —-j'.* fe .

Л. Таблиця визначення родів

1. Нижня поверхня кігтів плеската або угнута. Пальці знизу не мають гострих шипиків ................ 2

0. Нижня поверхня кігтів заокруглена. Пальці знизу вкри­ті гострими шипиками.

Рід Скопа — Pandion.

У фауні УРСР лише один вид — Скопа — P. haliaetus L.

2. Бічні рульові пера хвоста довші за середні, Хвіст виїм­частий.

Рід Шуліка — Milvus, ^Типовий представник фауни JYPCP — Шуліка чорний — М. korschun G m.

0. Бічні рульові пера Хвоста не довші за середні. Хвіст за­округлений або зрізаний прямо .... . . ..... . . , . ..... З

3. Цівка оперена з усіх боків до пальців.

Рід Орел — Aquila.

Типовий представник фауни УРСР — Підорлик великий — A. clanga Pall. і

0. Цівка в нижній частині гола або оперена тільки спе­реду, а вздовж заднього боку є гола смуга 4

4. Уздечка вкрита округлим лускоподібним пір'ячком. Кігті мало зігнуті.

Рід Осоїд — Pernis.

У фауні УРСР лише один вид — Осоїд — P. apivorus L.

0. Уздечка вкрита волосовидними щетинками. Кігті круто зігнуті 5

5. Цівка вкрита сітчастою шкірою і ніде не має поперечно витягнутих великих пластинок. Оперення гомілки не утворює так званих штанів.

Рід Змієїд — Circaetus.

У фауні УРСР лише один вид — Змієїд — С. ferox G ш.

0. Цівка частково вкрита великими поперечними пластин­ками, або оперена спереду до пальців. Пір'я гомілки видовжене і утворює так звані «штани». Крило коротше 550 мм.

6. Задня поверхня цівки сітчаста. Оперення передньої ча­стини голови облямоване ззаду дрібним пір'ячком, що утворює щоеь подібне до нашийника.

Рід Лунь — Circus.

Типовий представник фауни УРСР — Лунь болотяний — С. aeruginosus L.

0. Задня поверхня цівки має кілька великих поперечних пластинок 7

7. Хвіст коротший 2/3 довжини крила. Внутрішнє опа­хало п'ятого махового пера не має вирізки.

12—423

<•'• Рід Канюк—Buteo.

Типовий представник фауни УРСР — Канюк звичайний — В. buteo L. .

0. Хвіст довгий, його довжина понад 2/3 довжини крила. Внутрішнє опахало п'ятого махового пера має вирізку.

Рід Яструб — Accipiter, стор. 178.

Рід Яструб — Accipiter

Таблиця визначення видів

1. Дзьоб, виміряний по вигляду від вершини до переднього краю восковиці, довший 18 мм. Крило довше 270 мм.

Яструб великий — A. gentilis L.

0. Дзьоб коротший 18 .лш. Крило коротше 270 мм. Зовнішнє опахало шостого махового пера з вирізкою.

Яструб малий — A. nisus L.

Ряд Сови — Striges Таблиця визначення родин

1. Пальці не оперені, вкриті жорсткими щетинками. Кі­готь середнього, пальця з щербинками по внутрішньому краю. Внутрішній палець однакової довжини з середнім. Лицевий диск має серцеподібний вигляд.

Родина Сипухові — Tytonidae.

У фауні УРСР лише один вид — Сипуха — Tyto alba Scop.

0. Пальці густо вкриті пір'ям або не вкриті. Кіготь серед­нього пальця не має зазубень. Внутрішній палець коротший, ніж середній.

Родина Сови справжні — Strigidae. <

Родина Сови справжні — Strigidae Таблиця визначення родів

1. Крило довше 400 мм. По боках голови довге пір'я ви­дається у вигляді двох пучків «вушок».

Рід Пугач —■ Bubo.

У фауні УРСР лише один вид —¹ Пугач — В. bubo L.

0. Крило коротше 400 мм 2

2. Крило коротше 250 мм 4

0. Крило довше 250 мм . . З

3. Дзьоб у верхній третині жовтий. Перші п'ять махових пер з вирізками на внутрішньому опахалі. Складені крила не досягають кінця на ЗО—50 мм.

Рід Сова сіра — Strix. >

Типовий представник фауни УРСР — Сова сіра — S. aluco L.

178,

0. Дзьоб у верхній третині чорний. Лише перше махове перо з вирізкою на внутрішньому опахалі. Складені крила до­сягають кінця хвоста... .■'■,.

Рід Сова вухата — Asia, стор. 179.

4. По боках голови довге пір'я утворює «вушка». В опе­ренні нижнього боку тіла переважають темно-сірий і бурий кольори. . І '. ■[> ' --У

Рід Сплюшка — Otus. .. ■ .. . " ' уу

У фауні УРСР лише один вид — Совка (сплюшка)О. scops h, .'•";. , у; "

0. По боках голови «вушок» немає. Оперення нижнього боку тіла білувате з темною поздовжньою смугастістю .... 5

5. Птахи зовсім малих розмірів. Крило коротше 120 мм.

Перше махове перо дуже коротке, коротше за дев'яте.

Рід Стик — горобець — Glaucidium.

У фауні УРСР лише один вид — Сичик-горобець — G. pas- serinum L.

0. Птахи більших розмірів. Перше махове перо довше за дев'яте. Пал.ьці вкриті щетинкоподібним вузеньким пір'ям. Хвіст коротший за половину довжини крила.

Рід Сич хатній — A thene.

У фауні УРСР лише один вид — Сич хатній — A. noctua Scop.

Рід Сова вухата — Asio Таблиця визначення видів

1. «Вушка» на голові короткі, малопомітні. Оперення шиї та грудей має лише поздовжній малюнок. Забарвлення з ниж­нього боку тіла жовтувато-біле.

Сова болотяна — A. flammeus Р о n t о р р.

0. На голові добре помітні вушка. Оперення на шиї та грудях має поздовжній і поперечний малюнок. Забарвлення нижнього боку тіла жовтувато-вохристе.

Сова вухата — A. otus L.

Ряд Сиворакші — Согасіае Таблиця визначення родин та видів

1. Три передніх пальці зрослися тільки у самої основи. Крило довше 180 мм. Цівка довша 18 мм. Нижній бік тіла бла­китний.

Родина Сиворакшеві — Coraciidae. \

У фауні УРСР лише один вид — Сиворакша — Coracias garrulus L.

0. Середній і зовнішній пальці зрослися на 2/3 своєї дов-, жини. Крило коротше 180 мм. Цівка коротша 18 мм, . . „ . . 2

2. Дзьоб прямий, гострий. • Нижній бік тіла рудий. Се­редня пара рульових пер не видовжена.

Родина Рибалочкові — Alcedinidae. ¹ : /.

У фауні УРСР лише один вид — Рибалочка — Alcedo at- this L.

0. Дзьоб довгий, тонкий, помітно загнутий донизу. Опе­рення черева зеленкувато-блакитне. Середня пара рульових пер у дорослих видовжена.

Родина Бджолоїдкові — Meropidae.

У фауні УРСР лише один вид —Бджолоїдна — Meropsapi- aster L.

Ряд Дятли — Picariae

Таблиця визначення родів

1. У забарвленні переважають жовті і зелені кольори.

Рід Дятел зелений — Picus.

Типовий представник фауни УРСР •— Дятел зелений — P. viridis L.

0. У забарвленні немає зелених тонів , .. ... . Г'. . . . . 2

2. Довжина крила понад 180 мм. Дзьоб довжиною понад 50 мм. Забарвлення чорне або чорно-буре.

Рід Жовна чорна — Dryocopus.

':. У фауні УРСР лише один вид — Жовна чорна — D. mar­tins L.

0. Довжина крила менше 180 мм. Дзьоб коротший 50 мм . З

3. На нозі три пальці.

Рід Дятел трипалий ■— Picoides.

У фауні УРСР лише один вид — Дятел трипалий — Р. tridactylus L.

0. На нозі чотири пальці '.;■"■'

4. Середні рульові пера не видовжені. Вершини їх м'які, заокруглені. Ніздрі не вкриті щитинками. У забарвленні пе­реважає сірий колір.

Рід Крутиголовка — lynx.

У фауні УРСР лише один вид — Крутиголовка — І. іог- quilla L.

0. Середні рульові пера видовжені з жорсткими загостре­ними вершинами. Ніздрі прикриті щетинками. У забарвленні переважають чорні і білі кольори.

Рід Дятел строкатий — Dendrocopus, стор. 180.

Рід Дятел строкатий — Dendrocopus

■-..■-- -■■:■■ ' '. ■ ■■ ^! - -г. . " "'..і Таблиця¹ визначення видів

■ ; 1. Крило коротше 110 MM.

Дятел малий — Dryobates minor L.

0. Крило довше 110 мм . . '. 2

180,

2. Оперення нижньої частини тіла з добре помітним сір­чано-жовтим відтінком. Крило 120—129 мм, дзьоб 21---25 мм.

Дятел середній — Dryobates medius L.

0. Оперення нижньої .частини тіла без жовтого забарвлен- ня ... . . . . , .. . . . . . . ... . , З

3. Нижня частина спини біла. На нижній стороні тіла по­мітна поздовжня смугастість.

Дятел білостінний — Dryobates leucotos В е с h s t.

0. Нижня частина спини чорна 4

4. Білі щоки відділяються від білих боків шиї чорною поперечною смугою.

Дятел великий строкатий — Dryobates major L.

0. Чорної смуги немає. Забарвлення щок зливається із забарвленням шиї.

Дятел сірійський — Dryobates syriacus Hemp.

V- - , .' •, - ■ • ' .

Ряд Горобині — Passeres

Таблиця визначення родин

1. Довжина крила у дорослих птахів менша 165 мм .... 2

0. Довжина крила у дорослих птахів більша 165 мм.

Родина Воронові — Corvidae, стор.

2. На кінцях стрижнів окремих другорядних махових, а іноді і на кінцях рульових є червоні рогові пластинки.

Родина Омелюхові — Bombycitlidae.

У фауні УРСР лише один вид (зимуючий птах) — Оме­люх — Bombycilla garrutus L.

0. Червоних рогових пластинок на другорядних махових та рульових немає ..... . . .... . . ............ З

3. На верхній щелепі перед вершиною є зубець (рис. 149).

Родина Сорокопудові — Laniidae.

Типовий представник фауни УРСР — Жулан — Lanius colliirio L.

0. Зубця на кінці верехньої щелепи немає 4

4. Забарвлення верхнього боку тіла жовтого або жовтува- то-зеленого кольору. Довжина крила понад 135 мм.

Родина Іволгові — Oriolidae.

У фауні УРСР лише один вид — Іволга — Oriolus огіо- lus L.

0. Забарвлення верхнього боку тіла інше, а якщо і жовтого або жовтувато-зеленого кольору, то довжина крила менша 135 ММ . . . ■.':, ., : . . . . • .'•.- Ч'Ї • 5

5. Дзьоб короткий і широкий, розріз рота заходить за пе­редній край ока (рис. 150). Хвіст з вирізкою.

Родина Ластівкові — Hirundinidae.

Типовий представник фауни УРСР — Ластівка сільська — Hirundo rustica L.

0. Дзьоб і рот іншої будови, розріз рота не заходить за пе­редній край ока. Хвіст без вирізки 6

6, Задній бік дівки вкритий рядом поперечних щитків (рис. 151).

Родина Жайворонкові — Alaudidae.

Типовий представник фауни УРСР — Польовий жайворо­нок -— Alauda arvensis L.

0. Задній бік дівки утворений двома довгими щитками, що сходяться під кутом, утворюючи своєрідний «кіль» (рис. 151) 7

Рис. .149. Дзьоб со­рокопуда.

Рис. 150. Голова лаіс- тівки.

Рис. 151. Різна будова зад­нього краю цівки:

А — утворена кількома щитка­ми (а — в розрізі): Б —утворе­на двома щитками (б —у роз­різі).

7. Верхня половина цівки спереду вкрита суцільним щит­

ком

0. Верхня половина цівки вкрита кількома щитками .... 9

8. У кутках рота є щетинки.

Родина Дроздові —- Turdidae

Типовий представник фауни УРСР — Чорний дрізд — Turdus merula L.

0. У кутах рота щетинок немає.

Родина Кропивникові — Troglodytidae (частина).

Рід Оляпка — Cinclus.

У фауні УРСР лише один вид — Звичайна оляпка — С. cinc­lus L.

9. Дзьоб дуже тонкий, дугоподібно загнутий донизу. Схід­частий хвіст утворений Жорсткими рульовими (рис. 152).

Родина Пищухові —- Gerthiidae.

Типовий представник фауни УРСР — Піщуха звичайна — Certhia. familiaris L.

0. Дзьоб іншої будови. Хвіст якщо і східчастий, то не утво­рений жорсткими рульовими . . '. 10

10. Дзьоб товстий, короткий. Хвіст дуже східчастий. Крайні рульові вдвоє менші за середні.

182,

Родина Товстодзьобі синиці — Paradoxorniihidae. Типовий представник фауни УРСР — Довгохвоста синиця — Aegithalos caudatus L.

0. Дзьоб Іншої будови. Хвіст не утворює помітної східча­стості . / ....... і

11. Внутрішні краї дзьоба нещільно прилягають один до одного, утворюючи щілину.. Розріз дзьоба при основі зіріутий під тупим кутом (рис. 153).

Родина Вівсянкові — Etnberizidae. Типовий представник фауни УРСР — Вівсянка звичайна —Etnberi- za citrinella L.

т

и

152. Хвіст утворе- жорсткими рульо­вими: зіст пищухи; б — пи­щуха.

Рис. 153. Голо­ва вівсянки.

Рис. 154. Кінці

дзьоба схрещу­ються.

Рис. 155. Дзьоб

конічної форми.

0. Внутрішні краї дзьоба щільно прилягають один до од­ного. Розріз дзьоба при основі не утворює помітної зігнутості підпрямим кутом . . ... 12

12. Кінці дзьоба схрещуються (рис. 154).

Родина В'юркові — Fringillidae (частина), IV А

стор. 185. іЛлі ___

0. Дзьоб іншої будови . 13

13. Дзьоб конічної форми (рис. 155) . . . . 14

0. Дзьоб іншої будови 16

14. Внутрішні рульові коротші за зовніш­ні не менше ніж на 3,5 мм, тому хвіст має більш-менш помітну вирізку посередині (рис. 156).

Родина В'юркові — Fringillidae (частина), стор. 185.

0. Хвіст без помітної вирізки. Внутрішні рульові майже однакової довжини з зовнішніми (хвіст зрізаний прямо, а якщо і коротший, то менше ніж на 3,5 мм) . . . . ... .'■ '.

15. Забарвлення спини однотонне. На голові чорна «шапоч- ка».

Родина В'юркові — Fringillidae (решта), стор. 185.

0. Забарвлення спини має поздовжні чорні плями. На го­лові чорної «шапочки» немає,

Родина Ткачикові — Ploceidae.

Рис. 156. Хвіст

з вирізкою по­середині:

а — глибина ви­різки.

15

183

У фауні УРСР лише один рід — Рід Горобець — Passer, стор,

16. Крило довше 115 мм. Родина Шпакові — Sturnidae.

Типовий представник ■ фауни УРСР — Шпак — Sturnus vulgaris L.

0. Крило коротше 115лш 17

17. Деякі третьорядні махові настільки довгі, що майже однакової довжини з вершиною крила (рис. 157).

Родина Плискові—Moiacillidae, стор. 186. 0. Третьорядні махові помітно коротші і не досягають вершини крила 18

18. На голові добре помітна більш-менш широка жовтувата або яскраво-жовта смуж­ка, що по боках облямована тоненькими чор­ними смужками.

Родина Королькові — Regulidae. Типовий представник фауни УРСР — Ко- рольок жовтоголовий — Regulus regulus L.

0. Забарвлення голови інше ......... 19

19. Забарвлення верхнього боку тіла має блакитно-попелясто-сірий колір. Кіль ниж­ньої половини дзьоба біля вершини трохи зігнутий догори.

Родина Повзикові — Sitlidae. У фауні УРСР лише один вид — Повзик'— Sitta europaea L.

0. Забарвлення верхнього боку тіла інше . 20 20. Дзьоб широкий, його ширина при основі більша за ви­соту.

Родина Мухоловкові — Muscicapidae.

Типовий представник фауни УРСР — Мухоловка сіра — Muscicapa striata Pall.

0. Дзьоб іншої будови, його ширина при основі не більша

за висоту . 21

21. Ніздрі щільно вкриті дрібним жорстким пір'ям. Родина Синицеві — Paridae, стор. 187.

0. Ніздрі лише частково або і зовсім не вкриті пір'ям. . 22

22. Крило коротше 51 мм.

Родина Кропивникові — Troglodytidae (частина). Рід Кропивник — Troglodytes.

У фауні УРСР лише один вид — Кропивник — Т. troglo­dytes L.

0. Крило довше 51 мм 23

23. Верхній край дзьоба від ніздрів до вершини округлий і не утворює гребеня.

Рис. 157. Крило

плиски: а — першина кри­ла; б — третьо­рядні магові.

Родина Завирушкові — Prunellidae.

Типовий представник фауни УРСР — Завирушка лісова — Prunella modularis L.

0. Верхній край дзьоба утворює помітний гребінь. Родина Славкові—Sylviidae, стор. 187.

Родина Воронові — Corvidae Таблиця визначення родів

1. Крило коротше за хвіст.,. Рід Сорока — Pica.

_; У фауні УРСР лише один вид — Сорока — P. pica L. 0. Крило довше за хвіст... ..... ......... . . ...... 2

2. На крилах є блакитні пір'їни. ■ » • Рід Сойка — Garrulus. ..

/ У фауні УРСР лише один вид — Сойка — G. glandarius L. 0. На крилах блакитного кольору немає . . . ... . . . . З

3. Загальний колір забарвлення темно-коричневий з бі­лими плямами на спині.

Рід Горіхівка — Nucifraga.

У фауні УРСР лише один вид — Горіхівка — N. сагуоса- tactes L.

0. Забарвлення спини інше 4

4. Довжина крила менше .300 мм. Рід Галка — Coloeus.

У фауні УРСР лише один вид — Галка — С. monedula L.

0. Довжина крила понад 300 мм. Рід Крук — Corvus, стор. 187.

Родина В'юркові — Fringillidae Таблиця визначення родів

1. Кінці дзьоба схрещуються. Рід Шишкар — Ьохіа.

Типовий представник фауни УРСР — Шишкар ялиновий — . curvirostra L.

0. Кінці дзьоба не схрещуються . . . 2

2. У забарвленні нижнього боку тіла або хвоста є жовтий колір . . - ■ , З

0. У забарвленні нижнього боку тіла або хвоста жовтого кольору немає ...... 5

3. Крило довше 78 мм. Рід Зеленяк — Chloris.

У фауні УРСР .лише один вид — Зеленяк — Ch. chloris L. / 0. Крило коротше 78 мм : 4

4. Колір внутрішніх опахал крайніх рульових без домішки жовтого. Дзьоб опуклий (рис. 158).

|;Рід Канареечный в'юрок — Seritius.

У фауні УРСР лише один вид — В'юрок канареечный — S. canaria L.

0. Внутрішнє опахало крайніх рульових частково жовте. Дзьоб має правильну конічну форму.

Рід Чиж — Spitius.

У фауні УРСР лише один вид — Чиж — S. spirius L.

5. На голові чорна «шапочка». Оперення навкруги дзьоба чорне.

Рід Снігур — Pyrrhula.

У фауні УРСР лише один вид — Снігур — P. pyrrhula L.

0. Забарвлення голови та оперення навкруги дзьоба інше . 6

6. Довжина крила понад 95 мм, під масивним великим Дзьобом чорна пляма.

Рід Костогриз — Coccothra- ustes.

У фауні УРСР лише один Рис. 158. Голо- Рис. 159. Дзьоб- вид — Костогриз —С. coccoth- ва канареечного чечевиці, , _т ^г

в'юрка. rausies L.

0. Довжина крила менша 95 мм.

7. На крилі є жовте «дзеркальце». У дорослих птахів на­вкруги дзьоба червоний колір.

Рід Щиглик — Carduelis.

У фауні УРСР лише один вид -— Щиглик — С. carduelis L.

0. Забарвлення інше . . . .

8. Края зовнішніх опахал на махових перах та надхвістя зелені або білі. .,'.'.-

Рід В'юрок — Fringilla, стор. 188.

0. Края зовнішніх опахал на махових перах та надхвістя іншого кольору 9

9. Дзьоб короткий, опуклий (рис. 159).

Рід Чечевиця — Erythrina.

Типовий представник фауни УРСР — Чечевиця звичайна — Е. erythrina Pall.

0. Дзьоб правильної конічної форми.

Рід Чечітка — Acanthis, стор. 188.

Родина Плискові — Motacillidae Таблиця визначення родів

1. Забарвлення спинної частини однотонне. Хвіст більший аботільки трохи менший (до 10 мм) за крило.

Рід Плиска — Motacilla, стор. 188.

0. Спинна частина з темними рисками. Хвіст коротший більш як на 10 мм за крило.

186,

Рід Щеврик — Anthus. ■ :. •

Типовий представник, фауни УРСР — Щеврик лісовий — A. trivialis L. ' \

Родина Синицеві — Paridae

'} Таблиця визначення родів

1. У забарвленні спинної частини є рудий колір. Перше махове-не ширше 2 мм. Рід Ре.псз — Remiz. \

У фауні УРСР лише один вид — Ремез— R. pendulirius L.

0. У забарвленні спини немає рудого кольору. Перше ма­хове ширше 2 мм.

Рід Синиця — Parus, стор. 188.

Родина Славкові — Sylviidae ' Таблиця визначення родів

1. У забарвленні є жовтуватий або жовто-зелений колір . . 2 0. Забарвлення інше З

2. Довжина дзьоба понад 15 мм. Рід Берестянка — Hippolais.

У фауні УРСР лише один вид — Берестянка — Н. icterina V і е і 1 1.

0. Довжина дзьоба менша 15 мм. Рід Вівчарик — Phylloscopus. .

Типовий представник фауни УРСР — Вівчарик жовтобро- вий — Ph. sibilator В е с h s t.

3. У кутах рота щетинок немає, а якщо і є, то вони недороз­винені або їх не більше 2.

Рід Кобилочка — Locustella.

Типовий представник фауни УРСР — Кобилочка річкова — L. fluviatilis W о I f.

0. У кутах рота щетинки є. їх більше 2 з кожного боку . .4

4. Хвіст на кінці закруглений. - Рід Очеретянка — Acrocephalus.

Типовий представник фауни УРСР — Очеретянка лугова — A. schoenobaenus L. ..

0. Хвіст з вирізкою.

Рід Славка — Sylvia, стор. 189.

Рід Крук — Corvus

t Таблиця визначення родів

1. Довжина крила понад 370 мм. Крук — С. corax L.

0. Довжина крила менша 370 мм ............... 2

2. Пір'я на потилиці з ланцетовидними (загостреними) кінцями.

187,

Ворона — С. cor one L. ,

0. Пір'я на потилиці з закругленими кінцями. Грак (гайворон) — С. frugilegus L.

Рід Г оробець — Passe і Таблиця визначення видів

1. Голова зверху каштанового кольору. Горобець польовий — P. montanus L.

0. Голова зверху сіра або бура. Горобець хатній — P. domesticus L.

Рід В'юрок — Fringillc

Таблиця визначення видів

1. Поперек зеленуватий. Внутрішні опахала 2 крайніх ру­льових мають білі плями.

Зяблик — F. coelebs L.

0. Поперек білий. Внутрішні опахала 2 крайніх рульових не мають білих плям.

В'юрок ;— F. montifringilla L.

Рід Чечітка — Acanthis

' і ■ ' ' • '

Таблиця визначення видів

1. Забарвлення спинної'частини тіла бурувато-сіре з по­здовжніми темними смужками. На горлі чорна пляма. Внутріш­ні опахала рульових не мають широких поздовжніх білих сму­жок.

Чечітка звичайна — A. flammea L.

0. На горлі поздовжні темні смужки. Верх тіла темно-ко­ричневий з ледве помітною штриховкою. Зовнішній край внут­рішніх опахал рульових має широку поздовжню білу смух<ку.

Коноплянка — A. cannabina L.

Рід Плиска — Motacilla

Таблиця визначення видів

1. У забарвленні переважають білі та чорні кольори. Плиска біла — М. alba L.

0. У забарвленні є жовтий колір . 2

2. Довжина хвоста не більше 85 мм. Плиска жовта — М. flava L.

0. Довжина хвоста більша за 85 мм. Плиска гірська — М. cinerea Tunst.

Рід Синиця—Par us

Таблиця визначення видів

1. Верхній бік голови має блакитне забарвлення. Синиця блакитна — P. coeruleus L.

0. Забарвлення верхнього боку голови інше . 2

188,

2. Довжина крила понад 72 мм. Синиця велика — P. major L.

0. Довжина крила менша 72 мм З

3. Ряд пір'їн на верхній частині голови видовжені і утво­рюють помітний чуб.

Синиця чубата — P. cristatus а.

0. Чуба на голові немає ■ . . > . 4

4. На потилиці за чорною «шапочкою» біла або білувата пляма.

Синиця чорна — P. ater L.

0. На потилиці за чорною або бурою «шапочкою» білої пля­ми немає 5

5. Чорний колір пір'євого покрову на голові має синій ме­талевий відблиск.

Гаїчка болотяна — P. palustris L.

/ 0. Чорний колір на голові матовий, без металевого від­блиску.

Гаїчка чорноголова — P. atricapillus L.

Рід Славка — Sylvia Таблиця визначення видів

1. На голові чорна або бура «шапочка». Славка чорноголова — S. atricapilla L.

0. Забарвлення голови інше 2

2. Перше махове довше за покривні пера крила. Славка прудка — S. curruca L.

0. Перше махове коротше за покривні пера крила З

3. Забарвлення нижнього боку тіла має вузькі поперечні смужки.

Славка рябогруда — S. nisoria В е с h s t.

0. Забарвлення нижнього боку тіла не строкате 4

4. На зовнішніх опахалах великих покривних і другоряд­них махових перах крила є руді облямівки, що оточують ці пе­ра по краях.

Славка сіра — S. communis Lath.

0. На зовнішніх опахалах, великих покривних і другоряд­них махових перах крила рудих облямівок немає. їх забарвлен­ня більш-менш однокольорове.

Славка садова — S. borin В о d d.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

В о ї н с т в е н с ь к и й М. А., К і с т я к і в с ь к и й О. Б. Ви­значник птахів УРСР, 1962.

Гладков Н. А., Дементьев Г. П., Птушенко Е. С., С у д и л о в с к а я А. М. Определитель птиц СССР, 1964.

Терентьев П. В. Практикум по зоологии позвоночных, стр. 290.

189,

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ І

КЛАСУ ССАВЦІВ І

Методичні вказівки

Для роботи необхідно мати:

1. Крім визначника, на кожному робочому місці весь необхід­ний інструмент та вимірні прилади, що подавалися на поперед­ніх заняттях по визначенню.

2. Кілька художньо оформлених таблиць, наприклад: черепа ссавця з розшифровкою окремих його кісток (рис. 85); основних

вимірів черепа; способів вимі­рів тіла ссавців та окремих його частин тощо (рис. 160).

Приступаючи до роботи, тре­ба ознайомити студентів з основ­ними спеціальними термінами, з якими їм доведеться зустрі­чатись у процесі визначення ссавців, згадати назви окремих кісток та характер зубних фор­мул, які вивчалися на занятті, присвяченому черепу ссавців, стор. 118. Ознайомити з методикою окремих вимірів, що засто­совуються під час визначення. Навчити користуватись ноніусом.

Студенту легше навчитись безпомилково визначати ссавців, якщо він буде починати справу з розгляду систематичних ознак відомих йому тварин, в зв'язку з чим об'єктами визначення повинні бути найбільш популярні види ссавців, які належать до різних рядів нашої фауни. На відміну від попередніх занять по визна­ченню хребетних, де студентам роздавали зафіксованих'тварин, на цьому занятті вони мають визначити звірят лише по шкурці та відпрепарованому черепу. Роздаючи цей матеріал студентам, слід простежити, щоб шкурки і належні до них черепи були перенумеро­вані. Якщо ж на черепі немає інвентарного номера, що зазначений на етикетці біля шкурки, то такий череп треба обов'язково прив'я­зати до шкурки.

В окремих випадках при визначенні тварин надто великих розмірів (вовк, олень, дикий кабан або дельфін) об'єктами визна­чення можуть бути лише черепи цих тварин. У відповідності з цим побудовані і таблиці визначника, які забезпечують можливість визначення таких тварин лише за особливостями черепа.

План заняття

1. Навчити вільно користуватися таблицями визначення ссав­ців.

2. Навчити студентів добре орієнтуватись в систематичних оз­

Рис. 160. Способи вимірів дрібних ссавців:

L — довжина тіла, С — довжина хвоста, РІ — довжина задньої ступні, А — довжина вуха.

190,

наках ссавців, що характеризують їх належність до певного ряду та родини. "V , - ..':■/: т.- ■ ■

3. Ознайомити з представниками найголовніших рядів ссав­ців,' : ;.••''',>.:..•.• '•'• ;•'..;••. —

\ Виконання завдання

а) Занотуйте в^! альбом хід визначення кількох видів ссавців.

б) Зробіть схематичні малюнки окремих частин тіла ссавців, яких ви визначаєте, що відрізняються своєрідною будовою і нале­жать до числа систематичних ознак (передні кінцівки крота, ли­цеві утвори підковоноса, хвіст виху- холі, будова емальових згорток на зубах польовок тощо).

Маючи на увазі специфічність ви­мірів, що застосовуються лише в про­цесі визначення представників кла­су ссавців, ще заняття треба почи­нати з вивчення способів вимірю­вання.

Найголовніші з них такі:

1. Довжина тіла разом з головою— у звірів невеликих і середніх розмі­рів Від кінця морди до анального отвору; вимірювати штангенцирку­лем, поклавши звірка на спину; у великих звірів (починаючий зайця) — від кінця морди до основи хвоста; вимірювати метровою стрічкою вздовж спини (рис. 160).

2. Довжина хвоста —• від анально­го отвору до останнього хребця без

, кінцевих волосків (рис. 160).

3. Довжина ступні — від п'ятко­вого зчленування до кінця найдов­шого пальця без кігтя (рис. 160).

4. Висота вухавід нижньої вирізки до: вершини вушної ракови­ни; коли ж така вирізка не відповідає основі вуха (у зайців, тушканчиків і копитних), то — вздовж вушної раковини до вер­шини (рис. 160). ..

5. Довжина передпліччя (у кажанів) — вимірювати зі спин­ного¹ боку, обов'язково при складеному крилі, найбільш висту­паючі частини цієї кістки.

6. Загальна довжина черепа — від найбільш виступаючої точки верхньої щелепи до крайньої точки, що видається на задній частині черепа- (рис. 161).

Рис. 161. Череп їжака:

Схема вимірів: а — кондилобазаль- иа довжина; б — найбільша дов­жина; в — вилична ширина; г — найбільша ширина; д — ширина мозкової капсули; е — міжочний простір.

191

7. Кондилобазальна довжина черепа — від найбільш виступак чої точки верхньої щелепи до заднього краю потиличного виростг

8. Основна довжина черепа — від середини нижнього краю пс тиличного отвору до заднього краю альвеол передніх різців.

9. Вилична ширина черепа — найбільша відстань між зовніц німи краями виличних дуг.

10. Міжочна ширина черепа — найменша відстань між внутріш­німи краями очних ямок.

Визначення переважної більшості тварин, що є звичайними представниками фауни УРСР, у наших таблицях доведено до виду. Визначення ж тварин, які трапляються рідко або поширені на дуже обмеженій території України (вихухіль, малий підковонос, ведмідь, дикий кіт, бабак, сліпушок, лось тощо), доводиться лише ДО роду, або навіть і до родини, з вказівкою на те, що даний вид є єдиною або типовою формою в нашій фауні.

Таблиця визначення рядів ссавців УРСР

1 (14). Звір вкритий волосяним покровом, щетиною або голками. Кінцівки добре розвинуті - 2

2 (3). Пальці передніх кінцівок (крім першого) надмірно видовжені і сполучені між собою тонкою, майже голою літаль­ною перетинкою, яка, утворюючи крила, сполучає передні, задні кінцівки та хвіст.

Рукокрилі — Chiroptera, стор. 197.

3 (2). Передні кінцівки не перетворились у крила і пальці

їх не сполучені між собою літальною перетинкою 4

4 (13). Пальці закінчуються кігтями , 5

5 (10). Зубна формула утворює суцільний ряд. Ік,ла є і здебільшого виразно виступають серед інших зубів 6

6 (7). Звірки невеликого розміру. Морда закінчується рухомим хоботком. Внутрішня пара різців значно більша від бічних.

і Комахоїдні — Insectivora, стор. 193.

7 (6). Звірі великого або середнього розміру. Морда не за­кінчується хоботком. Внутрішня пара різців менша від бічних 8

8 (9). Кутні зуби різноманітні як за розміром, так і за формою. Кінцівки звичайні, не видозмінені в плавальні ласти.

Хижаки — Fissipedia, стор. 203.

9 (8). Всі кутні зуби схожі між собою як за розміром, так і за формою. Кінцівки видозмінені в плавальні ласти.

Ластоногі — Pinnipedia.

У фауні УРСР лише один вид — Чорноморський тюлень — Monachus monachus Herm.

10 (5). Зубна формула характеризується широким беззу- бим проміжком (діастемою). Ікол немає . - - ¹1

11(12). Різців у верхній щелепі 2.

Грйзуни-- Rodentia,,стор. 208.

12 (11). Різців у верхній щелепі 4. Позаду кожного великого гострого різця є по одному маленькому туповерхівковому зубу.

Зайцеподібні — Lagomorpha.

Типовий представник фауни УРСР — Заєць-русак — Le- pus europaeus Р al 1.

13 (14). Тварини ходять на двох пальцях, які закінчуються широкими роговими копитами. . ,

Парнокопитні — Artiodactyla, стор, 219.

14 (1). Гладенька шкіра звіра гола, без волосяного покриву. Передні кінцівки видозмінені в широкі короткі плавці. Зад­ніх кінцівок немає: дволопатевий хвостовий плавець розмі­щений горизонтально.

Китоподібні — Cetacea, стор, 221.

Ряд Комахоїдні — Insectivora ,¹ ' ' ' Таблиця визначення родин

1 (2). Верхня частина тіла звірків вкрита добре розвину­тими твердими голками, близько 25 мм завдовжки. Тіло корот­ке, міцне, здатне'скручуватися в клубок.

Родина їжакові —у Erinaceidae.

Типовий представник фауни УРСР — їжак звичайний — Erinaceus europaeus L.

2(1). Верхня частина тіла вкрита коротким м'яким воло­сяним покривом З

3 (4). Звірки розміром з хатню мишу і менші. На голові вушні раковини. На черепі-немає виличних дужок. Зубів 32 або менше.

Родина Землерийкові — Soricidae, стор. 194.

4 (3). Звірки розміром значно більші за хатню мишу. Вуш­них раковин немає. Очі малі, майже непомітні в хутрі. На черепі є виличні дужки. Зубів 44.

Родина Кротові — Talpidae, стор. 193.

У?;*': ^; ■ Родина Кротові — Talpidae

Таблиця визначення родів і видів

1 (2). Довжина .тіла разом з головою звірка не перевищує 155 мм. Хвіст короткий, до 40 мм, округлий, густо вкритий волоссям. Морда витягнута в короткий хоботок.

Передні широкі п'ятипалі кінцівки з вивернутими назовні ступнями, озброєні тупими плескатими кігтями, значно більші від задніх і пристосовані до риття гругіту (рис. 162). Пальці не сполучені між собою плавальними перетинками.

Короткий бархатистий волосяний покрив одноманітний без помітного поділу на остьове волосся і підшерстя.

Зубна формула: і ; с ; р — т ^ — разом

44 зуби; ікла верхньої щелепи значно більші за різці (рис. 163). Рід Кріт —^: Таїра.

У фауні УРСР лише один вид — Кріт звичайний — Т. еиго- paea L.

2 (1). Довжина тіла разом з головою звірка близько 200мм. Хвіст довгий, понад 100 мм, веслоподібно стиснутий з боків і

Рис. 162. Кріт та його передня кінцівка.

Рис. 163. Череп крота.

Рис. 164. Череп вихухолі.

вкритий лускою, між якою росте рідке волосся. Пальці Перед­ніх і задніх кінцівок сполучені широкими плавальними пере­тинками, що доходять до самих кігтів, \

q ^ , 3 1 4 З

Зубна формула: г-—с j-; р ; m —— разом

44 зуби; особливо розвинуті середні різці верхньої щелепи (рис. 164).

Рід Вихухіль — Desmana.

У фауні УРСР лише один вид — Вихухіль — D. moschata L.

Родина Землерийкові — Soricidae Таблиця визначення родів

1 (4). Хвіст зверху і з боків вкритий одноманітним коро­теньким волоссям, яке щільно прилягає до нього. кінчики і жуйні поверхні зубів як на верхній, так і на нижній щелепі мають брудно-червоне забарвлення ..'..... 2

2 (3). У верхній щелепі з кожного боку між двоверхівковим

194,

різцем і першим багатоверхівковим кутнім є 5 проміжних зу­бів (рис. 165).

Передні різці в нижній щелепі мають яскраво виявлені тупо- верхівкові горбки.

Ступні задніх лапок по краях не облямовані гребеневидними жорсткими волосками. > -

_5 2

Рис. 165. Зуби верхньої щеле- Рис. 166. Зуби верхньої щеле­пи землерийки бурозубої: ' пи кутори. / А — проміжні зуби.

Зубна формула: передніх різців j-; проміжних зубів —

4

багатоверхівкових кутніх ^ — разом 32 зуби.

Рід Землерийка бурозуба — So- гех, стор. 196.

З (2). У верхній щелепі з кожно­го боку між двоверхівковим різцем і першим багатоверхівковим кут­нім є 4 проміжних зуби (рис. 166).

Передні різці в нижній щелепі гладенькі або лише злегка хвилясті.

f-'

%

Рис. 167. Будова хвостів землери­йок :

. кутори;^: б — буро- ■ зубої; в — білозубої.

Рис. 168. Зуби верхньої щелепи землерийки білозубої.

Ступні задніх лапок по краях облямовані бахромою з жор­стких волосків.

Зубна формула:-дередніх різців _г; проміжних зубів—

багатоверхівкових кутніх

І

— разом ЗО зубів.

13*7

195

Рід Кутора — Neomys. ;

Типовий представник фауни УРСР — Кутора звичайна — N. fodiens S с h г е b.

4 (1). Хвіст, крім одноманітного короткого волосся, яке щільно прилягає до нього, має ще рідке довге волосся, добре помітне, коли розглядати хвіст проти світла (рис. 167).

Кінчики і жуйні поверхні зубів як на верхніх, так і на ниж­ніх щелепах цілком білі.

У верхній щелепі з кожного боку по 3 проміжних зуби (рис. 168).

Зубна формула: передніх різців j-; проміжних зубів —

З 4

; багатоверхівкових кутніх ^ разом 28 зубів.

Рід Землерийка білозуба — Crocidura, стор. 196.

Таблиця визначення видів роду Sorex

1 (2). Обидва проміжних зуби нижньої щелепи двоверхів- кові. Довжина хвоста, вкритого коротким однотипним волоссям, майже дорівнює довжині тулуба з головою.

Землерийка бурозуба альпійська — S. alpinus S с h і п у.

2(1). Перший проміжний зуб нижньої щелепи має лише одну верхівку. Довжина хвоста не перевищує довжини тулуба з головою З

3 (4). Розміри порівняно малі; довжина тіла з головою у дорослих 41—57 мм, довжина задньої ступні менше 11 мм.

Ширина черепа не більша 8 мм\ загальна довжина черепа здебільшого не перевищує 16 мм\ кондилобазальна довжина черепа 14,8—16 мм.

Другий верхній проміжний зуб помітно менший від третього або рівний з ним.

Хутро зверху брудно-сірувате, а на череві світло-сіре. Хвіст вкритий довгим однотипним волоссям, двоколірний: зверху брудно-сірий, а знизу сріблясто-сірий.

Землерийка бурозуба мала — S. minutus L.

4 (3). Розміри середні: довжина тіла з головою у дорослих 50—80 мм.

Другий верхній проміжний зуб помітно більший від тре­тього і четвертого.

Кондилобазальна довжина черепа понад 18 мм.

Хутро зверху темно-буре, іноді з коричневим відтінком.

Землерийка бурозуба звичайна — S. araneus L.

t " ' ./ "* 1'

Таблиця визначення видів роду Crocidura

1 (2). Кондилобазальна довжина черепа не перевищує 17,9 мм.

Відстань між передочними отворами до 3,5 мм.

196 v -

Довжина хвоста звичайно перевищує тіла.

Сріблясте забарвлення черева і тому виразно не розмежовується з спини звірка. , . ,

Білозубка мала — С. suaweolens Pall.

2 (1). Кондилобазальна довжина черепа понад 17,9 мм.

Відстань між передочними отворами звичайно перевищує 3,6 ММ;

Довжина хвоста дорівнює половині довжини тіла або трохи перевищує її.

Ясно-біле забарвлення черева високо підіймається на боки і виразно відмежоване від темного забарвлення спини звірка.

Білозубка білобрюха — С. leucodon Негш.

Ряд Рукокрилі — Chiroptera

Таблиця визначений родин

Рис. 169, Голова під- Рис. 170. Череп кажана:

ковоноса: Рт'Рт² — малі передкутні, Ртр — великі •V _ч /-підкова; 2-сідло; передкутні, я»-кутні зуби. "З — ланцет.'

^: ... ■ ■■'■'.-.'. .'. ■-■■"'■"•'. ..-':''

Верхні і різці-(лише одна пара) розміщені на хрящевій пла­стинці. Нижніх різців дві пари.

Підковоноси — Rhinolophidae, стор. 198. 2 (1). На носовій частині морди рукокрилого немає голого шкірного утвору складної форми. Вушна раковина має закруг­лену верхівку. Козелок завжди добре розвинутий. Верхні різці (дві пари) сидять на міяйцелепних кістках. Нижніх різців три пари (рис. 170).

Звичайні кажани — Vespertilionidae, стор. 198.