4. А) Зробіть поперечні розрізи міноги в області зябрового апарата та кишкового тракту, щоб він пройшов через початок пер­шого спинного плавця.

б) На розрізі в області зябрового апа­рата знайдіть хорду, над якою розташована стиснена в спинноче- ревному напрямку нервова трубка. Щоб переконатись, що нерво­ва трубка має всередині порожнину, підійміть голкою верхній її край. Над нервовою трубкою розгляньте сполучнотканинну подуш­ку, по боках якої видно мускулатуру.

Збоку від хорди знайдіть отвори передніх кардинальних вен, а під хордою по центру — спинну аорту. Нижче хорди розгляньте трубку стравоходу, під якою залягає дихальна трубка, трохи стиснена в спинночеревному напрямку. По обидві сторони дихаль­ної трубки ви побачите зяброві мішки, в середині яких розташо­вані у вигляді валиків зяброві листочки.

в) На другому розрізі знайдіть під хордою нирки, що розта­шовані по боках її, та розгляньте над сполучнотканинною подуш­кою промені плавців

Рис. 16. Поперечний роз­різ » області кишкового; ■'.■■■ ' тракту: ¹

1 — сполучкоткашпіна • 'по­душка; 2 — спинний мозок; S — хорда; 4 — нирка; 5 — статева залоза (яєчник); 6 — ' кишечник.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Беляев М. М. Зоотомия позвоночных, 1947, стр. 16—31. Шмальгаузен И. И. Основы сравнительной анатомии, стр. 307— 310, 388—389,395. , „ Л

ТЕМА: ШКІРНІ ПОКРИВИ РИБ

Методичні вказівки |

Для роботи необхідно мати:

1. Роздаточций матеріал': розпили великих шипів чорномор­ського ската, ганоїдні луски панцирної щуки, жучки осетра, пре­парати циклоїдної і ктеноїдної луски кісткових риб, по одному екземпляру кожного об'єкта на студента.

2. Демонстраційні об'єкти: шкіру панцирної щуки, мумію ска­та, тотальний препарат костистої риби та консервований екземпляр акули.

3. Мікроскоп та ручну лупу на кожному робочому столі.

4. Набір препарувальних інструментів для кожного студента.

5. Таблиці: а) розвитку плакоїдної луски; б) будови різних ти­пів. лусок. , • ■

■ План¹ заняття

1. Розглянути будову плакоїдної, ганоїдної та різних типів кісткових лусок.

Теоретичні відомості

Шкіра риб, як і всіх хребетних, складається із зовнішнього багатошарового епідермісу ектодермального походження. Під ним лежить сильно розвинений коріум, або кутис, тобто власне шкіра мезодермального походження. Ще нижче залягає субкутанеальна (підшкіряна) сполучна тканина, часто багата на жирові відклади.

Епідерміс риб характеризується великою кількістю одноклі­тинних залоз.

Коріум побудований складніше за епідерміс. Це сполучнотка­нинна частина шкіри, в яку проникають кровоносні судини і нерви. Тут же розміщуються пігментні клітини.

Для всіх риб характерна наявність у шкірі скостенінь у вигляді лусок. (Винятки — явище вторинне). За своїм походженням та розвитком розрізняють три основні типи лусок: плакоїдні, ганоїдні і костні.

Плакоїдна луска характерна для акул і скатів. Вона скла­дається з базальної ромбічної пластинки, на якій здіймається ко- нГчний зубець — шкірний зуб (рис. 17). Зубець може закінчува­тись одною або кількома верхівками, спрямованими назад (рис. 18). Всередині плакоїдна луска має пульпарну порожнину, яка випов­нена м'якоттю, багатою на кровоносні судини. Плакоїдна луска складається з дуже твердої речовини — дентину, що є сполучен­ням органічної речовини з солями вапна. Дентин міцніше за кістку і відзначається відсутністю клітинних елементів. 'Від внутрішньої порожнини луски відходить багато радіальних канальців, що про­никають через всю масу дентину. Часто вершина зубця луски

ЗІ

Рис. 19. Розвиток плакоїдної луски: Рис. 20. Ганоїдна луска:

/ — плакоїдна луска на різних стадіях роз- _а _ _шліф через частину луски при велико¹ витку (чорним кольором позначений дентин, _Му збільшенні- 1 — зовнішня поверхня; 2 — білим — пульпа); 2 —емаль; 3 — кутис; 4— _шари ганоїну; 3 — канальні в шарі космі- епідерміс. _ну. 4 __ система горизонтальних каналів

зубної м'якоті; б — загальний вигляд лус­ки з поверхні: 1 — передня частина луски; 2 — зчленівний відросток; в — поперечний розріз через луску: / —• шари ганоїну; 2 —, Порожнина ковпачка, тобто верх- шари ізопедіну; 3 — система горизонталь­ній шар сосочка, вистелюється НИХ каналів зубної м'якоті.

своєрідними клітинами — склеробластами. Дальший процес роз­витку луски відбувається за рахунок діяльності шару склеробла- стів, що утворюють на своїй поверхні все нові маси дентину.

вкрита тоненьким шаром ще міцнішої речовини, позоавлєної ка- нальців. Ця речовина ще багатша на вапно і зветься емаллю.

Плакоїдна луска розвивається на межі ектодерми і мезодерми. Нижній шар ектодерми набуває форми ковпачка, в який знизу у вигляді сосочка входить маса мезодермалышх клітин (рис. 19).

Рис. 17. Луска акули (сагітальний шліф):

1 — дентин; 2 — емаль; З — м'якоть; 4 — основна пластинка.

Рис. 18. Розміщення плакоїдних лусок в шкірі акули:

/—основна пластинка; 2 —зуб; 3 — канальці.

32

. останні типи луски мають виключно мезодермальне по- ення. ,

Ганоїдна луска характерна (в переважній більшості) для ви- опних форм, з сучасних риб цей тип луски ми зустрічаємо у аме- иканської панцерної щуки (Lepidosteus). Ця луска має вигляд омбовидних дуже товстих і твердих пластинок (рис. 20), які існо сполучаються між собою, утворюючи один суцільний панцир. Юснову ганоїдної луски становить кісткова пластинка, а зовніш- ;ній шар утворюється своєрідним блискучим дентином, що" має назву ганоїн. / -

Рис. 21. «Жучка» осетра.

⁰ ' ® ■. Рис. 22. Кісткова луска:

циклоїдного типу; 2 ■ ктен<

имітивніша ганоїдна луска — космоїдна, вкрита: космі-

ном.

Костна луска представлена у риб у вигляді трьох форм. До Першої належать своєрідні шкірні утвори осетрових. 5 поздовж­ніх рядів великих костних щитків, що розміщуються на тілі ЦИХ риб, мають назву жучок (рис. 21). Між ними в шкірі розміщуються дрібненькі пластинки. Всі вони утворені справжньою костною тканиною і розвиваються за рахунок кутиса. . ' ,

Майже у всіх кісткових риб луска представлена Двома фор­мами: циклоїдною та ктеноїдною (рис. 22). Циклоїдна луска більш примітивна, ктецоїдна — більш прогресивна. Перший тип луски характерний для оселедцьовиХ, щукових, карпових, вугрів тощо, що ж до риб, які стоять виіЦе в системі, то вони мають ктеноїдну луску.

_: Костна дуска звичайно складається з круглої тонкої пластинки костної речовини, що залягає в кориумі. Такі луски занурені своїм переднім краєм у шкірні згортки, а зовнішнім заднім краєм кожна луска черепицеподібно налягає одна на одну. Задній край луски буває округлий, і тоді вона називається циклоїдною; якщо він зазубрений — луску називають ктеноїдною. Як і ганоїдна луска, кісткова розвивається під епідермісом за рахунок мезодермальних склеробластів. Кісткові луски зв'язані рядом перехідних форм з ганоїдними лусками викопних риб. Таким чином, всі види лусок риб генетично зв'язані між собою.

При уважному розгляді будови кісткової луски привертає увагу

той факт, ідо кожна луска на своїй поверхні має більш або менш Концентрично розташовані опуклі склеритові смужки — кільця.

Періодичні щорічні нашарування склеритів Дозволяють про­стежити темп росту риби в різні періоди її життя.

Виконання завдання

1. а) Зр їжте ножицями з консервованої акули маленький шма­точок шкіри, покладіть його на предметне скло і розгляньте під малим побільшанням мікроскопа. Повертаючи лімб мікроскопа, знайдіть у шкірі ряди ромбічних основних пластинок із загнутими зубцями — це плакоїдна луска.

б) Розгляньте будову плакоїдної луски на розпилі великого шипа ската. Знайдіть його складові частини; емальовий ковпа­чок, дентин, пульпу.

в) На препараті панцирної щуки розгляньте особливість по­криття її тіла ганоїдною лускою. На окремій лусці роздивіться її складові частини: зчленівний кістковий зубець та ганоїновий шар.

г) Розгляньте зовнішній вигляд та форму шкірного кісткового утвору осетрових ' риб — жучки.

д) Користуючись лупою, подивіться будову кісткової луски. Знайдіть різницю між будовою зовнішнього краю циклоїдної та ктеноїдної лусок. Постарайтесь визначити вік риби, якій нале­жали ці луски.

: е) Замалюйте розріз плакоїдної луски, ганоїдну луску, жучку осетра, ктеноїдну та циклоїдну луски.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Суворов Е. К- Основы ихтиологии, 1948, стр. 38—59.

Ill м а л ь г а у з е н И. И." Основы сравнительной анатомии, стр. 77—

81.

ТЕМА: ЗОВНІШНЯ БУДОВА ТА СКЕЛЕТ I ПРЕДСТАВНИКА ХРЯЩОВИХ I РИБ —АКУЛИ І

Методичні вказівки

Для роботи необхідно мати:

1. Фіксовані акули, по одній на кожного студента.

2. Один змонтований скелет акули. , . Н ..

3. Готові вологі препарати черепа акули, по одному на кож­ному столі. .

Готові вологі препарати скелета поясів та передніх і зад­ніх кінцівок.

34

. Фіксовані невеликі частини хребетного стовпа з тулубового „остового відділів. . Набір препарувальних інструментів та ванночки. 7. Таблиці: а) скелета акули та його окремих частин; б) типів ІІричленування щелепового апарата до черепа.

' ..План заняття

1. Познайомити із зовнішньою будовою акули як представника Хрящових'".риб. ^''

2. Розглянути скелет акули.

Теоретичні ВІДОМОСТІ

Акула, на відміну від міноги, має добре розвинені щелепи і належить до групи щелепноротих (Gnaihostomata). Такі щелепи утворились з третьої пари вісцеральних дуг протокраніот.

Прогресивними рисами щелепноротих порівняно з круглоро­тими є наявність у них парних кінцівок, більш розвиненого голов­ного мозку, трьох півкружних каналів, парних ніздрів та шкір­ного скелета у вигляді лусок. Разом з тим акула, як представник хряіцових риб, має досить примітивну будову хрящового скелета та зябрового апарата.

Рис. 23. Зовнішній вигляд колючої акули:

1 — рот; 2 — зовнішні отвори зябрових щілин; З — отвір бризкальця; 4 — грудний плавець; 5 — черевний плавець; 6 — 1-й спинний плавець; 7,— 2-й спинний плавець;

8 — хвостовий плавець.

Видовжене веретеноподібне тіло акули із загостреним рилом {rostrum) свідчить про її здатність до швидкого пересування, (рис. 23). Головним органом руху акули є хвіст та хвостовий пла­вець гетероцеркального типу. З інших непарних плавців у акули є спинні та підхвостовий ¹ (анальний) плавці, що відіграють роль кіля і при русі надають рибі рівноваги. Парні грудні та черевні

¹ У катрана його немає.

З*

35

плавці розміщуються горизонтально. Вони служать для утримання тіла в нормальному положенні і відіграють роль рулів глибини та поворотів тіла. '

Шкіра акули вкрита плакоїдною лускою, яка, заходячи в ро­тову порожнину, утворює справжні зуби.

З нижнього боку голови розміщений рот, що має вигляд попе­речної щілини. Трохи спереду від нього містяться парні ніздрі, що у окремих видів сполучаються з ротом носо-ротовою борозенкою (sulcus nasobuccalis).

По боках голови містяться очі, за якими лежать невеликі от­вори — бризкальцл (spiraculum). Вони ведуть у глотку і являють собою залишки зябрової щілини між щелеповою і під'язичною дугами. За бризкальцем розташовані 5 зябрових щілин. Вздовж бічної сторони тіла і голови тягнеться бокова лінія..

Скелет акули повністю хрящовий, він складається з осьового скелета, черепа та скелета парних і непарних плавців.,

Осьовий скелет представлений хребтовим стовпом та мозковим (невральним) черепом.

Хребетний стовп (Columna vertebralis) складається з рухомо зчленованих між собою хребців {vertebra), тіла яких пронизує хорда. Тіла хребців амфіцельного типу, тобто мають двовгйуту поверхню.

З'

Рис. 24. Череп колючої акули: І — рострум; 2 — нюхова капсула; З — піднебінно-квадратний хрящ; З — його очний відросток; 4 — Меккелів хрящ; 5 — підвісок; б — гіоїд; 7 — копула.

Хребетний'стовп утворюється з хорди, її оболонки та перихор- дальної сполучної тканини (мезодермального походження).

Хребет акули має два відділи: тулубовий та хвостовий: У бу­дові окремих хребців беруть участь верхні дуги, між якими мі­стяться верхні вставочні хрящі {intercalaria) та верхні замикаючі платівки, а знизу відходять нижні дуги.

У тулубовому відділі нижні дуги представлені. у вигляді бо­кових паростків, до яких причленовуються ребра {costa).

36

ї,хвостовому відділі нижні дуги разом з нижніми замикаючими івками утворюють гемальний канал, в якому проходять судини. Мозковий (невральний) череп (пеигосгапіит) є продовженням Нового скелета'тулуба і, як і хребтовий стовп, захищає частину Йнтральної нервової системи — моіюк.

" Утворюється череп мозковою коробкою, до якої приростають боків слухові капсули, а в передній частині — нідхові капсули. У глибоких западинах бічних стінок черепної коробки роз­міщені орбітальні ями (рис. 24). У криші черепа є великий отвір— передня фонтанель, затягнений сполучнотканинною перетинкою.

Вісцеральний череп (splanchnocranium) — це скелет, зв'яза­ний з передньою частиною травного каналу. Складається він з парних розчленованих хрящових дуг: зябрових, що розміщені по­заду нєврального черепа, під'язичної (гіоїдної), щелепової та губ­них хрящів. ¹

'Кожна зяброва дуга утворюється чотирма парними елементами і.одним непарним. Під'язична складається з двох парних і одного непарного хрящів. Верхній парний хрящ має назву підвіска, або гіомандибулярного хряща (hyomandibulare), нижній— гіоїда, або роговиднопід'язичного хряща (hyoideum), нарешті, нижній непар­ний під'язичний хрящ — копула {copula).

Щелепова дуга складається з двох парних хрящів. Верхня по­ловина її має назву піднебінноквадратного хряща (palatoquadra- turn) і являє собою верхню щелепу; нижня у акул виконує функ­цію нижньої щелепи — Меккелів хрящ (cartilage Meckeli).

У багатьох видів акул є ще по одній — дві пари губних хрящів.

За типом причленування щелепової дуги розрізняють амфісти- лічний, гіостилічний та автостилічний черепи (рис., 25).

9

Рис. 25. Типи причленування щелепової дуги до нєврального черепа:

а — амфістилія; б — гіостилія; в — автостилія; 1 — піднебінно-квадратний хрящ; 2 Меккелів хрящ; 3 — підвісок; 4— гіоїд; 5 — нижня щелепа; в — зв'язка.

Непарні плавці підтримуються як внутрішнім, так і зовнішнім скелетом. Внутрішній скелет являє собою ряд иалочковидних хрящових променевих підпорок — радіалій (radialia), розташо­ваних у мускульній тканині. Зовнішній скелет плавців складається з еластинових волокон.

Скелет парних плавців представлений поясом кінцівок та віль­ною кінцівкою. Пояс передніх кінцівок, плечовий пояс, являє со­

37

бою хрящову дугу, кожна половина якої поділяється суглобовою ямкою на верхню — лопаточну частину (pars scapularis) та нижню— вранову, або коракоїдну (pars coracoidea) (рис. 26). Скелет грудного плавця побудований з внутрішнього та зовнішнього скелета. Внут­рішній скелет представлений трьома палочковидними основними Хрящами — базаліями (basalia): переднім, середнім та заднім

Рис. 27. Скелет черевного плавця

та пояси задніх кінцівок: І — пояс; 2— зовнішній основний хрящ; З — копулятивний орган; 4— променеві підпорки (радіалії), 5 — сластоїдинові промені.

основним хрящами, до яких причлеиовується кілька рядів сплю­щених променевих підпорок — радіалій (radialia). Зовнішній ске­лет плавця утворений еластиновими волокнами.

Пояс задніх кінцівок — тазовий пояс складається з однієї , кістки, розташованої поперек тіла, до якої прикріплюється скелет плавців, що складається з однієї — двох базалій, двох рядів ра­діалій та ряду шкірних еластинових волокон (рис. 27).

У самців акул з подовженої базалії черевного плавця утворює­ться копулятивний орган.

Виконання завдання

1. Зовнішня будова акули:

а) Зверніть увагу на веретеноподібну форму тіла акули із загостреним рилом — рострумом. Провівши пальцем по тілу тварини від хвоста до голови, переконайтесь в наявності плакоїдної луски.

б) Розгляньте будову непарних плавців: спинних, підхвосто-

Рис. 26. Скелет грудного плав­ця та пояса передніх кінцівок акули:

1 — лопаточна частина; 2 — вранова (каракоїдна) частина: 3 —передній основний хрящ (базалії); 4 — серед­ній основний хрящ; 5 — задній ос­новний хрящ; в — променеві підпор­ки (радіалії); 7 — еластоїдинові про­мені.

38

vЈoro та хвостового. У хвостовому плавці простежте за напрямом осьового скелета, що проникає у верхню лопать плавця.

в) Розгляньте розміщення парних плавців по відношенню до осі тіла. У самців зверніть увагу на особливості будови черевних плавців. ¹

г) Розглядаючи голову акули з нижнього боку, зверніть увагу на розміщення та форму ротової щілини, наявність на щелепах багатьох рядів зубів, розташування та характер сполучення носо­вих отворів з ротовою порожниною ¹, наявність рострума тощо. Збоку голови знайдіть очі, бризкальце і 5 зябрових щілин.

д) Знайдіть бічну лінію, що починається на голові і тягнеться вздовж тіла, знизу основи хвоста — отвір клоаки і розташовані за ним дві маленькі черевні пори.

е) Замалюйте загальний вигляд акули. V ,